24 січня 2024 року
м. Київ
справа № 420/13161/21
адміністративне провадження № К/990/44246/23
Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мельник - Томенко Ж. М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року у справі №420/13161/21 за позовом ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про проходження публічної служби,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Південного міжрегіонального управління ДПС, в якій просив:
- визнання протиправним та скасування рішення від 23 червня 2021 року № 1794/6/34-00-11 про відмову у прийнятті ОСОБА_1 на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу податкового адміністрування підприємств вирощування та торгівлі сільськогосподарською продукцією управління податкового адміністрування підприємств агропромислового комплексу Південного мiжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків;
- прийняти ОСОБА_1 на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу податкового адміністрування підприємств вирощування та торгівлі сільськогосподарською продукцією управління податкового адміністрування підприємств агропромислового комплексу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків;
- зобов'язати укласти з ОСОБА_1 трудовий договір на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу податкового адміністрування підприємств вирощування та торгівлі сільськогосподарською продукцією управління податкового адміністрування підприємств агропромислового комплексу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків з 09 липня 2021 року;
- зобов'язати проінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади».
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року, позов задоволено частково:
- визнано протиправною відмову Південного міжрегіонального управління ДПС України по роботі з великими платниками податків ДПС України від 23 червня 2021 pоку № 1794/6/34-00-11 у прийнятті ОСОБА_1 на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу податкового адміністрування підприємств вирощування та торгівлі сільськогосподарською продукцією управління податкового адміністрування підприємств агропромислового комплексу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків;
- зобов'язано Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків ДПС України проінформувати Міністерство юстиції України про вiдкликання відомостей про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади»;
- зобов'язано Південне міжрегіональне управління ДПС України по роботі з великими платниками податків ДПС України повторно розглянути питання щодо прийняття ОСОБА_1 на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу податкового адміністрування підприємств вирощування та торгівлі сільськогосподарською продукцією управління податкового адміністрування підприємств агропромислового комплексу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, з урахуванням висновків суду.
- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року рішення Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
27 грудня 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року у справі №420/13161/21.
Суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Мельник-Томенко Ж.М. з 10 січня 2024 року по 23 січня 2024 року перебувала у відпустці, що підтверджується наказом від 08 січня 2024 року №8-к, у зв'язку із чим вирішення питання про відкриття касаційного провадження відбувається після виходу судді з відпустки.
Перевіривши матеріали касаційної скарги Суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно із частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Відповідно до пункту четвертого частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Скаржник указує, що підставою касаційного оскарження судового рішення у справі №420/13161/21 є пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
При цьому, варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин.
Тобто, обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій не ураховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах: від 23 червня 2021 року у справі №826/17490/14; від 18 вересня 2018 року у справі №800/186/17; від 04 червня 2020 року у справі №821/4571/14; від 25 червня 2020 року у справі №825/1262/15-а; від 13 листопада 2019 року у справі №826/3328/16; від 03 червня 2020 року у справі №817/3431/14.
При цьому, суд зазначає, що в разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, необхідно указати конкретну норму права (пункт, частина, стаття), яка застосована судом без урахування висновку Верховного Суду.
Разом з тим, скаржником не зазначено норму права, яку застосовано судом апеляційної інстанції без урахування висновку Верховного Суду, а також не доведено подібності правовідносин у цій справі та у наведених справах.
Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судом попередньої інстанції у цій справі норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
Ураховуючи наведене, Суд уважає недоведеними наявність підстав касаційного оскарження, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
В контексті наведеного слід зауважити, що з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження з обгрунтуванням того, в чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення (рішень).
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року у справі №420/13161/21 - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.
СуддяЖ.М. Мельник-Томенко