Справа № 420/16166/23
18 січня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хурси О.О.,
за участю секретаря судового засідання Сидоренко Ю.С.,
представника позивача - Мінаєва Д.Д.,
представника відповідача - Ярчака І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національного антикорупційного бюро України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Національного антикорупційного бюро України, в якому позивач просить суд:
-визнати протиправним наказ № 1047-Н від 05.06.2023 Національного антикорупційного бюро України в частині припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 з 07.09.2023 з посади головного спеціаліста Одеського територіального управління Національного антикорупційного бюро України у зв'зку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури і штатного розпису, на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».
-поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста Одеського територіального управління Національного антикорупційного бюро України
-стягнути з Національного антикорупційного бюро України на користь Позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що згідно з п.2 Наказу № 1047-Н від 05.06.2023 припинено державну службу та звільнено позивача з 07.09.2023 з посади головного спеціаліста Одеського територіального управління Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) у зв'язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури і штатного розпису, пункт 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу». Натомість не було запропоновано рівнозначної або ж нижчої посади державної служби, відповідно до професійної підготовки та професійних компетенцій позивача.
Ухвалою суду від 11.07.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 22.09.2023 вирішено розгляд справи здійснити за правилами загального позовного провадження.
Відповідачем подано відзив у якому, останній звертає увагу на те що, згідно службової записки від 08.05.2023 №14/10247-17 надано список працівників Одеського територіального управління (з більш високою продуктивністю праці в порядку спадання), згідно з яким ОСОБА_1 має найнижчу продуктивність праці серед працівників Одеського територіального управління.
Посилаюсь на висновок Верховного Суду, викладений в Постанові від 22.09.2020 у справі № 161/7196/19, відповідач зауважив, що саме роботодавець має дискреційні повноваження щодо визначання продуктивності праці кожного працівника окремо.
Зважаючи на відсутність у позивача необхідної кваліфікації та з огляду на її низьку продуктивність праці, відповідач вважає, що позивач не мала переважного права на залишенні на роботі. Більше того, навіть при високій продуктивності праці, але при відсутності відповідної кваліфікації ОСОБА_1 не представлялося можливим запропонувати відповідну посаду, а тому продуктивність праці в даному випадку не могла вплинути на остаточне рішення роботодавця.
Згідно з інформацією Відділу по роботі з персоналом від 20.07.2023 № 17/17166-10 з моменту попередження позивача про наступне вивільнення до моменту підготовки наказу Директора НАБУ від 05.06.2023 № 1047-Н вакантних рівнозначних посад у територіальних управліннях Національного бюро не було.
Таким чином, зважаючи на те, що у відповідача була відсутня можливість запропонувати позивачу рівнозначні посади, а нижчої посади державної служби не було, тому відповідач вважає що, звільнивши ОСОБА_1 відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» дотримався порядку припинення державної служби, що визначений ч. 3 ст. 87 Закону.
14.08.2023 позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що аналізу продуктивності праці і кваліфікації позивача та інших кандидатів на посади головних спеціалістів, відповідачем не проводилось. Довідок про результати порівняльного аналізу з наведенням даних, які свідчать про переважне право одного кандидата перед іншим не складалось. Зміст службової записки керівника юридичного управління до начальника відділу по роботі з персоналом від 11.05.2023 № 10/10642-17 підтверджує відсутність інформації, документів та інших відомостей, які б стосувались перевірки наявності і порівняння рівня кваліфікації та продуктивності праці.
09.11.2023 відповідач надав заперечення на відповідь на відзив, в яких зауважив на тому, що НАДС не уповноважене надавати роз'яснення положень Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України».
Сторони також надали письмові пояснення по справі, в яких висловили власну думку щодо правильного вирішення спору.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовувалися вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступне.
Розпорядженням Директора НАБУ від 09.08.2017 № 1391-p ОСОБА_2 призначено на посаду головного спеціаліста Одеського територіального управління НАБУ.
З метою ефективного виконання завдань НАБУ виникла необхідність оптимізації структури, штатного розкладу та штатного розпису НАБУ з метою підвищення ефективності виконання завдань та функцій підрозділів, які займаються оперативною та аналітичною роботою. Зокрема, потребувала оптимізації та зменшення чисельності структура територіальних управлінь НАБУ.
У зв'язку з чим, Наказом Директора Національного бюро від 05.05.2023 № 9-ДСК «Про затвердження структури, штатного розкладу та штатного розпису Національного антикорупційного бюро України» змінено структуру, штатний розпис та штатний розклад Національного бюро з 10.05.2023, у тому числі зменшено штатну чисельність головних спеціалістів Одеського територіального управління НАБУ.
10.05.2023 на виконання положень п. 1 ч. 1 та абз. 1 ч. 3 ст. 87 Закону України «Про державну службу» та наказу Директора НАБУ від 05.05.2023 № 9-ДСК, ОСОБА_1 письмово попередили скорочення посади державної служби, яку вона обіймає, внаслідок зміни структури, штатного розкладу та штатного розпису Національного бюро з 10.05.2023.
Наказом № 1047-Н від 05.06.2023 НАБУ припинено державну службу та звільнено ОСОБА_1 з 07.09.2023 з посади головного спеціаліста Одеського територіального управління НАБУ у зв'язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури і штатного розпису, на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».
Вважаючи наказ відповідача про звільнення з посади державної служби протиправним, а своє звільнення таким, що відбулося з порушенням законодавчо визначеної процедури, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить із наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно ч. 1,2,4,7 статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі Закон № 889-VІІІ) та Кодексом законів про працю України (далі КЗпП України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1 Закону № 889-VІІІ державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави. Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 5 Закону № 889-VІІІ правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
За правилами частини 1 статті 34 Закону N889-VIII призначення на посаду державного службовця здійснюється безстроково, крім випадків, визначених цим та іншими законами України.
Пунктом 4 частини першої статті 83 Закону №889-VIII визначено, що державна служба припиняється за ініціативою суб'єкта призначення.
Підстави для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення наведені у статті 87 Закону №889-VIII.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону № 889-VІІІ підставою для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є: скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.
Відповідно до ч. 3 ст. 87 Закону № 889-УІІІ в редакції Закону № 1285-IX від 23.02.2021 суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.
Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб'єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.
Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.
З аналізу частини 3 статті 87 Закону № 889-УІІІ у редакції Закону України від 23.02.2021 № 1285-IX випливає, що у суб'єкта призначення виник обов'язок пропонувати державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей, а його право звільнити державного службовця поставлено в пряму залежність від наявності однієї з двох умов: повинна бути відсутня можливість запропонувати відповідні посади або державний службовець відмовився від переведення на запропоновану посаду.
Матеріалами справи підтверджено, що 12.05.2023 позивач ознайомилась з попередженням про скорочення посади державної служби №03/10495-00 від 10.05.2023 внаслідок зміни структури та штатного розпису (а.с.51) Проте одночасно із попередження вбачається, що відповідачем не запропоновано рівнозначної посади або нижчої посади.
Натомість у попередженні повідомлено, що враховуючи кваліфікацію і продуктивність позивача відсутня можливість запропонувати іншу відповідну посаду державної служби, як яка відповідає професійній підготовці та професійній компетенції останньої.
Також попередженням повідомлено позивача, що вакансія за відповідною професійною підготовкою та професійних компетенцій враховуючи кваліфікацію і продуктивність праці позивача відсутня.
Повідомлено, що у випадку появи вакансії протягом 30 календарних днів її буде запропоновано позивачу.
Пунктом 4 частини першої статті 83 Закону №889-VIII визначено, що державна служба припиняється за ініціативою суб'єкта призначення. Підстави для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення наведені у статті 87 Закону №889-VIII.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.
Так, сукупний аналіз частини 3 ст. 87 Закону №889-VIII в редакції, що діяла на час попередження позивача про скорочення, доводить, що суб'єкт призначення одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.
Тобто випадки передбачені у ст. 42 КЗпП України при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації.
Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.
Тобто відповідач має довести відсутність можливості запропонувати відповідні посади працівнику.
Матеріалами справи підтверджено, станом на 07.09.2023 в НАБУ (в Центральному апараті та територіальних управліннях) були наявні вакантні посади. Однак, дослідивши їх перелік з урахуванням наявної освіти, стажу роботи позивача тощо, суд дійшов висновку, що жодна з цих посад не є рівнозначною за вимогами відносно посади, яку позивач займала станом на день звільнення, оскільки ОСОБА_1 не відповідала кваліфікаційним вимогам жодній посаді з вказаного переліку.
Згідно структурного штату розпису на 2023 рік від 24.04.2023 територіальні управління НАБУ(Львівське, Одеське, Харківське) передбачало по 5 посад головного спеціаліста.
Структурою штатного розпису на 2023 рік від 10.05.2023 посади головних спеціалістів скорочено до 3 посад у кожному із територіальних управлінь НАБУ.
Водночас з профілей посад головного спеціаліста територіальних управлінь, що містяться у матеріалах справи (а.с. 131, 173, 181) вбачається підвищення кваліфікаційних вимог. Зокрема підвищено вимоги до п.2.2 профілей посад, щодо наявності досвіду у сфері права, або ж наявності посвідчення водія категорії В, В1.
Зміст виконуваної роботи за кожним із профілей головного спеціаліста територіальних управлінь штатного розпису на 2023 рік від 10.05.2023 передбачає проведення попереднього аналізу заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення.
Суд не бере до уваги доводи позивача про можливість зайняття посади головного спеціаліста в центральному апараті НАБУ у зв'язку із рівнозначністю із посадовою головного спеціаліста територіального управління, оскільки з профілей зазначених посад вбачається кваліфікаційна вимога - володіння іноземною мовою.
Водночас суд звертає увагу, на те що доказів наявності на підтвердження рівня володіння англійською мовою позивачем надано під час розгляду справи, та на час вирішення питання про відповідність позивача кваліфікаційним вимогам, документів на підтвердження рівня знання іноземної мови особиста справа позивача не містила.
Крім того, наданий позивачем доказ про знання мови містить лише рівень знання мови визначений за результатами проходження тесту, та не містить даних позивача щодо унеможливлює ідентифікувати належність сертифікату саме ОСОБА_1 .
Суд звертає увагу на наступне.
Вжите у частині третій статті 87 Закону № 889-VIII у редакції Закону України від 23.02.2021 № 1285-IX слово «пропонує» означає, що на суб'єкта призначення або керівника державної служби покладається обов'язок з працевлаштування працівників, що вивільняються. Питання - пропонувати державному службовцю вакантну посаду чи ні, законодавець не залишив на розсуд суб'єкта призначення, а визначив як обов'язок.
Право звільнити державного службовця поставлено в пряму залежність від наявності однієї з двох умов: повинна бути відсутня можливість запропонувати відповідні посади або державний службовець відмовився від переведення на запропоновану посаду.
Посада головного спеціаліста є найнижчою посадою в структурі штату НАБУ.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що відповідачем доведено відсутність можливості запропонувати позивачу рівнозначну або нижчу посаду, оскільки станом на день звільнення позивача з посади державної служби не існувало рівнозначних або нижчих посад, яким позивач відповідав за кваліфікаційними вимогами, про що повідомлено позивача у попередженні.
Стосовно доводів позивача про відсутність інформації, документів та інших відомостей, які б стосувались перевірки наявності і порівняння рівня кваліфікації та продуктивності праці, суд зазначає наступне.
Частина перша статті 42 КЗпП України встановлює, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
Тобто, визначальним критерієм для встановлення наявності переважного права на залишення на роботі при скороченні чисельності штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці є саме рівень кваліфікації працівника та продуктивність праці.
У постанові від 25.01.2023 у справі №600/752/22-а Верховний Суд зазначив, що при вирішенні питання про звільнення працівника роботодавець зобов'язаний перевірити наявність у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці.
Для такої перевірки повинні досліджуватись документи та інші відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), про підвищення кваліфікації, про навчання без відриву від виробництва, про винаходи і раціоналізаторські пропозиції, авторами яких є відповідні працівники, про тимчасове виконання обов'язків більш кваліфікованих працівників, про досвід трудової діяльності, про виконання норм виробітку (продуктивність праці), про розширення зони обслуговування, про збільшення обсягу виконуваної роботи, про суміщення професій тощо.
Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників. При відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені в частині другій статті 42 КЗпП України.
Для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню. Такий аналіз може бути проведений шляхом приготування довідки у довільній формі про результати порівняльного аналізу з наведенням даних, які свідчать про переважне право одного перед іншим на залишення на роботі. Тобто, ці обставини повинен з'ясовувати сам суб'єкт владних повноважень, приймаючи відповідне рішення».
Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем складено довідку у довільній формі, згідно з якою продуктивність праці ОСОБА_1 за 2020-2022 роки оцінюється «позитивно». Дана довідка також місить оцінку продуктивності інших працівників ( ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ) - «відмінно».
З довідки також вбачається встановлення освіти позивача - Економіка та організація промисловості продовольчих товарів.
Враховуючи те, що у зв'язку зі зміною структури, штатного розкладу та штатного розпису НАБУ було проведено оптимізацію посад, та як наслідок, до зайняття посади головного спеціаліста Одеського територіального управління НАБУ були підвищені кваліфікаційні вимоги, станом на день звільнення ОСОБА_1 вже не відповідала вимогам до посад головних спеціалістів територіальних управлінь НАБУ передбачених новим штатним розписом.
Позивач не навів, критерії, визначені у ст. 42 КЗпП України, за якими він мав право на переважне залишення на роботі при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації.
На підставі викладеного, суд вважає, що оскаржуваний наказ прийнятий відповідачем правомірно, з дотриманням встановленої чинним законодавством процедури його видання, а відтак - відсутні підстави для визнання протиправним та скасування вищевказаного наказу. Таким чином, у задоволенні вказаних позовних вимог слід відмовити.
З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування наказу № 1047-Н від 05.06.2023, вимоги про поновлення на роботі, стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу є необґрунтованими та безпідставними.
Згідно із ч. 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд доходить висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 7, 9, 241-246 КАС України, суд,-
Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Національного антикорупційного бюро України (03035, м. Київ, вулиця Василя Сурикова, 3; Код ЄДРПОУ 39751280) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку.
Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.
Повний текст рішення суду виготовлено 23.01.2024.
Суддя О.О. Хурса
.