Справа № 420/14441/23
23 січня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
До Одеського окружного адміністративного суду 20.06.2023 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, в якій позивач просить суд:
1. Визнати бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо ненарахувння та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди;
2. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в розмірі 50% місячного грошового забезпечення з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% грошового забезпечення, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889, з урахуванням раніше виплаченої суми одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що вона проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Міністерства оборони України та Наказом №92 від 27.04.2017 позивача знято з усіх видів забезпечення. Представник позивача звернувся до відповідача із заявою, якою просив здійснити перерахунок та виплату позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої ч.2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в розмірі 50% місячного грошового забезпечення з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% грошового забезпечення, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, з урахуванням раніше виплаченої суми одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби. Листом від 25 травня 2023 року відповідач повідомив про відсутність правових підстав для здійснення перерахунку одноразової грошової допомоги про звільненні. При цьому з зазначеної відповіді вбачається, відповідач не заперечує щодо виплати щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% грошового забезпечення, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні. Отже, одноразова грошова допомога по звільненню була нарахована та виплачена Позивачу без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди, та яка входила до складу отримуваного Позивачем грошового забезпечення, і яку він отримував на момент звільнення з військової служби.
Вважаючи зазначені дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Ухвалою судді від 26.06.2023 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою судді від 04.07.2023 ухвалено прийняти до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 відкрити провадження у адміністративній справі; розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження. Витребувати у військової частини НОМЕР_1 відомості щодо розміру та складових виплаченої ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні. Витребувати у військової частини НОМЕР_1 належним чином засвідчені копії Карток особового рахунку ОСОБА_1 за 2015, 2016 та 2017 роки.
24.07.2023 до суду надійшов (вх..№24843/23) відзив військової частини НОМЕР_1 з проханням відмовити у задоволенні позовних вимог. У наданому відзиві в/ч НОМЕР_1 посилається на висновки Верховного Суду у справі №825/1205/17 щодо не включення місячної додаткової грошової допомоги, що встановлена Постановою №889, до складу грошового забезпечення військовослужбовців. Таким чином, на думку відповідача, вимоги ОСОБА_1 є безпідставними.
Ухвалою суду від 05.09.2023 повторно витребувано у військової частини НОМЕР_1 : - відомості щодо розміру та складових виплаченої ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні; - належним чином засвідчені копії Карток особового рахунку ОСОБА_1 за 2015, 2016 та 2017 роки.
24.10.2023 до суду від в/ч НОМЕР_1 надійшов лист (вх..№36412/23) про неможливість виконати вимоги ухвали оскільки відомості за 2015, 2016, 2017 роки передано до Одеського територіального архівного відділу Галузевого державного архіву Міністерства оборони України.
Ухвалою суду від 27.10.2023 витребувано у Одеського територіального архівного відділу Галузевого державного архіву Міністерства оборони України (65012, м. Одеса, пров. Штабний, 1): - відомості щодо розміру та складових виплаченої ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні; - належним чином засвідчені копії Карток особового рахунку ОСОБА_1 за 2015, 2016 та 2017 роки.
02.01.2024 до суду від Територіального архівного відділу Галузевого державного архіву Міністерства оборони України надійшла (вх..№100/24) Архівна довідка про нараховане ОСОБА_1 грошове забезпечення з січня 2015 по квітень 2017 року.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази, суд дійшов наступного висновку.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 92 від 27.04.2017 ОСОБА_1 було виключено зі списків особового складу частини, всх видів забезпечення (а.с.10).
В зазначеному Наказі №92 від 27.04.2017 міститься абзац наступного змісту: «Виплатити грошову допомогу при звільненні за 22 календарних років служби».
З наведеної Архівної довідки від 22.12.2023 №П-1127/1081 Територіального архівного відділу Галузевого державного архіву Міністерства оборони України вбачається, що до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 входила щомісячна грошова винагорода у розмірі 60% та виплачувалась починаючи з січня 2015 року по квітень 2017 року.
02.05.2023 позивачка звернулась до відповідача з заявою стосовно нарахування та виплати їй одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди.
25.05.2023 в/ч НОМЕР_1 надала відповідь (№350/303/1/992) в якій повідомила, що сума щомісячної додаткової грошової винагороди не входить до суми розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, а тому на даний час військова частина НОМЕР_1 не має законних підстав для виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби з урахуванням щомісячної додаткового грошової винагороди. Згідно наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 27.04.2017 №92 всі види виплат, які вказані в наказі, були здійснені в повному обсязі (а.с.11).
Не погоджуючись з відмовою відповідача включити щомісячну додаткову грошову винагороду у розмірі 60% грошового забезпечення, передбачену постановою КМУ №889, до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір одноразової допомоги при звільнені, позивач звернулася до суду за захистом порушеного права.
Предметом спору у цій справі є правомірність відмови суб'єкта владних повноважень включити до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні, щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою КМУ №889.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (у редакції, чинній на час звільнення позивача).
Відповідно до положень ч.1 ст.9 Закону України №2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з положеннями частини 2 статті 9 Закону України №2011-XII, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Абзацом 1 частини другої статті 15 Закону України №2011-XII визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» від 22 вересня 2010 року №889 (далі - Постанова №889), установлено щомісячну додаткову грошову винагороду: 1) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення; 2) військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Згідно пункту 2 Постанови №889, граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
Постановою КМ України від 13.03.2013 року №161 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889» для військовослужбовців, зокрема, Збройних Сил України (крім тих, що зазначені у підпункті 1 пункту 1 цієї постанови, та військовослужбовців строкової військової служби) був запроваджений новий вид забезпечення - щомісячна додаткова грошова винагорода у таких розмірах: з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20% місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40% місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60% місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80% місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Згідно із п.2 постанови №889 граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
З 01 березня 2018 року указана постанова КМУ №889 втратила чинність на підставі постанови КМУ №704, якою, одночасно, запроваджено нові правила нарахування грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб.
На момент звільнення ОСОБА_1 її вислуга років складала 22 календарних років служби, а відтак, відповідно до частини другої статті 15 Закону №2011-ХІІ, позивачка набула право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Відповідно до Архівної довідки від 22.12.2023 №П-1127/1081 щомісячна додаткова грошова винагорода позивачки на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 (далі - Постанова №889) становила 60% місячного забезпечення.
Однак, відповідачем додаткову грошову винагороду в розмірі, передбаченому Постановою №889, до складу грошового забезпечення, з якого обчислено одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби позивачці, не включено, що визнає сам відповідач в своєму листі від 25.05.2023 та в поданому до суду відзиві.
Згідно п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07 листопада 2007 року №1294 (набрання чинності 01 січня 2008 року) (далі - Постанова №1294), грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
На підставі пункту 2 Постанови №1294 Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).
На виконання Постанови №889, наказом Міністерства оборони України від 24 жовтня 2016 року №550 затверджена Інструкція про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України (набрання чинності 16 грудня 2016 року, далі - Інструкція №550).
Інструкція №550 визначає порядок та умови виплати особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (далі - військовослужбовці), які займають посади в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), щомісячної додаткової грошової винагороди (далі - винагорода).
Згідно пункту 3 Інструкції №550, до місячного грошового забезпечення, з якого визначається винагорода, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою (посадою, до тимчасового виконання обов'язків за якою він допущений). Тобто, пункт 3 Інструкції №550 містить перелік складових грошового забезпечення, з якого має обраховуватися і виплачуватися винагорода, та який за обсягом є меншим за перелік складових грошового забезпечення, встановлений частиною другою статті 9 Закону України №2011-XII.
Пунктом 5 Інструкції №550 визначено, що винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби одночасно з виплатою грошового забезпечення на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників).
Пунктом 8 Інструкції №550 встановлено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
У відповідності до пункту 9 Інструкції №550 Розміри винагороди встановлюються наказами Міністерства оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби у межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони України (Головного управління розвідки Міністерства оборони України) у державному бюджеті України на відповідний рік.
Згідно положень пункту 10 Інструкції №550, командир (начальник) військової частини (установи, організації) має право зменшувати розміри винагороди за наявності обставин, передбачених у цьому пункті.
Так, за змістом п.9.1 розділу IX Інструкції грошове забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби за станом здоров'я, включає: оклад за військове звання, посадовий оклад, надбавки за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення).
Аналогічні норми щодо невключення винагород до складу грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби, містить також Інструкція про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затверджена наказом Міністерства оборони України від 24 жовтня 2016 року № 550.
Однак, суд акцентує увагу на тому, що частиною четвертою статті 9 Закону №2011-ХІІ Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем.
Питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17. Так, ухвалюючи постанову від 06.02.2019 у вищеозначеній справі Велика палата дійшла наступних висновків:
Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових:
1) посадовий оклад;
2) оклад за військовим званням;
3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення;
4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців як обрахункової величини не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.
У постанові від 10.11.2021 у справі №825/997/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі №522/2738/17, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
При цьому, суд акцентує увагу в/ч НОМЕР_1 на тому, що правова позиція у постанові Верховного Суду №825/1205/17 від 06.11.2019 є неактуальною, внаслідок відступлення, відповідно до пункту 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2021 у справі № 825/997/17, в частині, що «щомісячна додаткова грошова винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби». Проте зазначена постанова Верховного Суду відсутня у переліку судових рішень, від правового висновку в яких було здійснено відступлення.
22 вересня 2010 року Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади прийняв постанову, якою з 01 жовтня 2010 року установив щомісячну додаткову грошову винагороду. Як слідує зі змісту подальших змін до цієї постанови, перелік військовослужбовців та інших осіб, яким відповідно до пункту 1 цієї постанови встановлювалася винагорода, розширено.
Зі змісту постанови №889 слідує, що щомісячна додаткова грошова винагорода відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки є щомісячною та має постійний характер.
Відтак, згідно з вказаною позицією Великої Палати Верховного Суду, щомісячна додаткова грошова винагорода входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби.
Отже, суд погоджується з ствердженнями позивачки, що відповідач протиправно не включив до складу її грошового забезпечення, з якої виплачена одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби, щомісячну додаткову грошову винагороду, що передбачена Постановою №889.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові 26.02.2021 у справі №620/3346/19.
На підставі частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищенаведені правові норми, суд приходить до висновку, що дії військової частини НОМЕР_1 , які полягають у розрахунку та виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, яку ОСОБА_1 отримувала під час проходження військової служби є протиправними, та як наслідок наявність підстав для зобов'язання в/ч НОМЕР_1 здійснити перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку ОСОБА_1 отримувала під час проходження військової служби.
Відповідно до положень ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (№25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства («Stretch - United Kingdom» №44277/98).
У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності» (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини «Фон Мальтцан та інші проти Німеччини»). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність («Von Maltzan and Others v. Germany» № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).
Також суд враховує судову практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що задоволення позовних вимог, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Суд не вирішує питання про розподіл судових витрат, оскільки позивачка згідно з пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, а відтак підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 9, 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахувння та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Мiнiстерства оборони України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в розмірі 50% мiсячного грошового забезпечення з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% грошового забезпечення, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, та з урахуванням раніше виплаченої суми одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України (65085, м. Одеса, Магістральна, 37, код ЄДРПОУ 08502712).
Суддя Олена СКУПІНСЬКА