Справа № 420/30415/23
23 січня 2024 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Радчука А.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить:
визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік у розмірі, меншому ніж визначено ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", тобто п'ять мінімальних пенсій за віком. (у редакції Закону України від 25 грудня 1998 року №367-ХІV «Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») протиправними;
стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 недоотриману суму щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік у розмірі 9465 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач має статус учасника бойових дій, а відтак має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Позивач повідомив, що у серпні місяці 2023 року разом з пенсійними нарахуваннями йому була нарахована та виплачена вищезазначена щорічна разова грошова допомога у розмірі 1000 грн., що не відповідає нормам Закону №3551-XII, тобто не в повному обсязі.
На переконання позивача, виплата повинна становити: 2093Ч5=10465 гривень. Таким чином величина недоплаченої суми складає: 10465 грн.-1000 грн.=9465 грн.
25 вересня 2023 року позивач звернувся із заявою до ГУПФУ, в якій просив нарахувати та здійснити виплату недоотриманої щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік у сумі 9465 грн. Однак, у задоволенні заяви відмовлено, пославшись на вимоги Постанови КМУ від 21 липня 2023 року №754 "Деякі питання соціального захисту ветеранів війни та жертв нацистських переслідувань".
Позивач вважає, що дані дії відповідача є протиправними, не відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають скасуванню в судовому порядку.
Позивач посилається на Закон України від 20.03.2023 року №2983-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань", відповідно до якого дата разової грошової виплати була перенесена з 5 травня до Дня Незалежності України. Позивач вказує, що інші закони з питань надання щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій до Дня Незалежності України з травня 2008 року до 2023 року не приймались. А постанова Кабінету Міністрів України не може застосовуватись виходячи з загальних вимог про пріоритетність Законів над іншими нормативно-правовими актами.
Ухвалою суду від 13.11.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі в порядку ч. 5 ст. 262 КАС України у письмовому провадженні.
05.12.2023 року відповідачем подано відзив на позовну заяву.
Відповідно до відзиву, відповідач проти задоволення позову заперечує, з позовними вимогами не погоджується, з огляду на наступне.
По-перше, відповідач повідомив, що позивач не перебуває на обліку в Головному управлінні та не отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Головним управлінням жодних роз'яснень з приводу виплати разової грошової допомоги до Дня Незалежності за 2023 позивачу не надавалися. З доданої до позову виписки органів Казначейської служби не вбачається, що таку разову допомогу виплачувало саме Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області саме Позивачу.
Також відповідач зазначив, що Законом України від 20.03.2023 № 2983-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань» (далі - Закон № 2983) ч. 5 ст. 14 Закону України від 22.10.1993 № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551) викладено в наступній редакції: "Щороку до Дня Незалежності України учасникам війни виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України". Отже, законодавцем делеговано Кабінету Міністрів України право визначати порядок та розміри разової грошової допомоги, передбаченої Законом №3551.
Відповідач стверджує, що виплата позивачу щорічної грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік відбулась на підставі Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту в розмірі, що встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2023 року №754.
З підстав викладеного позивач вважає необґрунтованими позовні вимоги та просив у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням Серії НОМЕР_2 , виданим 02.12.2016 року Службою безпеки України.
Згідно пенсійного посвідчення серії НОМЕР_3 , виданого 24.10.2018 року, позивач отримує пенсію за вислугу років.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щороку до Дня Незалежності України учасникам бойових дій виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Отже, як учасник бойових дій, позивач має право на отримання щорічної разової грошової допомоги, що не заперечується сторонами.
Як вказує позивач, у 2023 році відповідач нарахував та виплатив ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до Дня Незалежності України за 2023 рік, відповідно до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту і постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 2023 року №754 у розмірі 1000 грн.
Не погоджуючись із сумою виплати щорічної грошової допомоги, вважаючи, що разова грошова допомога повинна бути виплачена у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, позивач звертався до відповідача із заявою, в якій просив нарахувати та здійснити виплату на мою користь недоотриманої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у сумі 9465 гривень.
У відповідь на вказане звернення відповідач листом від 18.10.2023 року повідомив, що законодавцем делеговано Кабінету Міністрів України право визначати порядок та розміри разової грошової допомоги, передбаченої Законом № 3551. Пунктом 1 Порядку здійснення у 2023 році разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" № 754 встановлено, що цей порядок визначає механізм здійснення ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань". Пунктом 3 Порядку № 754 встановлено розмір грошової допомоги, зокрема, учасникам бойових дій - 1000 гривень.
З огляду на викладене, позивача повідомлено, що разова грошова допомога до Дня Незалежності України в сумі 1000 грн зарахована на його поточний рахунок в банківській установі разом із пенсією за серпень 2023 року.
Вважаючи своє право порушеним щодо нарахування та виплати гарантованої ст. 12 Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України у розмірі меншому розмірі, ніж п'ять мінімальних пенсій за віком, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Згідно з ч.2 ст.16 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий статус ветеранів війни, створення належних умов для їх життєзабезпечення визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-XII (далі - Закон України №3551-XII).
Відповідно частини 5 статті 12 Закону України №3551-XII щороку до Дня Незалежності України учасникам бойових дій виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2023 року №754 «Деякі питання соціального захисту ветеранів війни та жертв нацистських переслідувань» затверджено Порядок здійснення у 2023 році разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» (далі - Порядок №754).
Згідно підпункту 2 пункту 3 цього Порядку грошова допомога виплачується до 24 серпня 2023 року в такому розмірі: учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, 1000 гривень.
Позивач, стверджуючи про порушення свого права, вказує на те, що у 2023 році розмір разової грошової виплати до Дня Незалежності України, на яку він має право, становить п'ять мінімальних пенсій за віком, як це передбачено статтею 12 Закону України №3551-ХІІ в редакції від 25 грудня 1998 року з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020.
Дійсно, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25 грудня 1998 року №367-XIV статтю 12 Закону України №3551-ХІІ було доповнено частиною четвертою, згідно з якою щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'ять мінімальних пенсій за віком.
Підпунктом б підпункту 2 пункту 20 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 28 грудня 2007 року №107-VI (далі Закон України № 107-VI) текст вказаної вище частини статті 12 Закону України № 3551-XII викладено в новій редакції, відповідно до якої щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу I, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II Внесення змін до деяких законодавчих актів України та пункту 3 розділу III Прикінцеві положення Закону України №107-VI.
Згідно із підпунктом 5 пункту 63 розділу І Закону України Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин від 28 грудня 2014 року №79-VIII розділ VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетний кодекс України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Конституційний Суд України рішенням від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
При цьому Конституційний Суд України у пункті 2.2 мотивувальної частини вказаного рішення, посилаючись на положення свого рішення від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, указав на те, що Бюджетним кодексом України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.
Таким чином, рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 відновлено дію відповідних положень статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту в редакції Закону України Про внесення змін до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 25 грудня 1998 року №367-XIV.
За вказаних обставин було прийнято постанову та висловлено відповідну правову позицію Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13 січня 2021 року у зразковій справі № 440/2722/20.
Саме з викладених аргументів виходив позивач, звертаючись до суду з цим позовом і вважаючи, що він має право на виплату щорічної допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Однак суд зазначає, що наведені аргументи щодо застосування закону, як і рішення Верховного Суду у зразковій справі №440/2722/20 втратили актуальність у зв'язку з черговою зміною законодавства, яке регулює розмір і процедуру спірної виплати.
Так, 15 квітня 2023 року набрав чинності Закон України №2983-IX, яким частина 5 статті 12 Закону України №3553-ХІІ викладена в такій редакції: Щороку до Дня Незалежності України учасникам бойових дій виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Наведені положення Закону України №2983-IX неконституційними не визнавалися і є чинними.
Суд зауважує, що така зміна вчинена Верховною Радою України шляхом внесення прямих змін до Закону України №3551-ХІІ, а не шляхом установлення відповідних норм черговим Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, як це відбувалося раніше і на заборону чого вказував Конституційний Суд України у своїх рішеннях з цього питання.
Такий спосіб внесення змін до Закону не дає суду підстав стверджувати про неконституційність відповідних змін правового регулювання.
Отже, виплата щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік мала здійснюватися в розмірі, що встановлений Порядком №754, а саме, у розмірі 1000 грн.
При цьому суд звертає увагу, що позивач не був позбавлений права на щорічну разову грошову допомогу до Дня Незалежності України та отримав її у розмірі 1000 грн., що передбачено Порядком №754.
Таким чином суд вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області на час виникнення спірних правовідносин діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством.
Твердження відповідача щодо того, що позивач не перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні та не отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, листом - відповіддю ГУ ПФУ в Одеській області від 18.10.2023 року.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що у задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити.
Відповідно до ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Частиною 1 статті 120 КАС України визначено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч.4 та ч.5 ст.120 КАС України останнім днем строку, який закінчується вказівкою на певний день, вважається цей день. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Враховуючи строки розгляду даної справи, визначені ст.258 КАС України, у зв'язку із перебуванням головуючого судді Радчука А.А. у період з 08.01.2024 року по 22.01.2024 року включно у відпустці, в силу положень ст.120 КАС України, рішення суду складено 23 січня 2024 (перший робочий день).
Керуючись статтями 14, 242-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.
Суддя А.А. Радчук
.