Справа № 420/28131/23
23 січня 2024 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Радчука А.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , у якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в період з 06.06.2023 по 05.09.2023 грошового забезпечення та додаткової винагороди у розмірі 30000 грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 Міністерства оборони України нарахувати та виплати ОСОБА_1 грошове забезпечення та додаткову винагороду у розмірі 30 000 грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за період з 06.06.2023 по 05.09.2023.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 16.07.2015 по теперішній час на підставі контрактів позивач проходить військову службу у Збройних Силах України у Військовій частині НОМЕР_2 . З 19.02.2022 до окремого розпорядження позивача було відряджено до військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 ). Станом на 24.02.2022 року, тобто з моменту початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України, оголошення в Україні воєнного стану, позивач перебував на своєму робочому місці в н.п. Раденське Херсонської області (Олешківська міська територіальна громада) за місцем несення дислокації підрозділу та виконував свої службові обов'язки відповідно. Через безпосередню близькість до адміністративного кордону з окупованим Кримом пункт тимчасової дислокації потрапив саме з 24.02.2022 під окупацію російських військ.
Позивач повідомив, що тривалий час не мав можливості провести евакуацію з окупованої території, але постійно перебував на зв'язку з командуванням військової частини та надавав інформацію оперативного характеру щодо розташування сил та засобів військовослужбовців російської федерації, а також повідомляв про спроби виходу з окупації. Як зазначає позивач, він при першій можливості 05.09.2022 виїхав з окупованої території до м. Запоріжжя і наказом командира військової частини НОМЕР_2 №264 від 06.09.2022 призначений на посаду начальника групи обслуговування взводу обслуговування ремонтної роти бронетанкової техніки ремонтно- відновлювального батальйону військової частини.
Відповідно позовної заяви у період з 22.02.2022 по 05.06.2022 Військова частина НОМЕР_2 щомісячно виплачувала ОСОБА_1 на особистий банківський рахунок у повному обсязі грошове забезпечення, у тому числі додаткову винагороду згідно постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022-30 000 грн. Проте, у період з 06.06.2022 по 05.09.2022 протиправно припинила виплату грошового забезпечення та додаткової винагороди.
Позивачем зауважено, що після повернення його з окупованої території було проведено службове розслідування за фактом повернення з окупованої російською федерацією території начальника групи обслуговування взводу ремонтної роти бронетанкової техніки ремонтно-відновлювального батальйону старшого сержанта ОСОБА_1 , за результатами якого вину позивача не встановлено. Крім того, пунктом 2 наказу від 05.11.2022 №236 «Про результати службового розслідування» зобов'язано помічника командира військової частини з фінансово-економічної роботи - начальника фінансово-економічної служби поновити всі виплати начальнику групу обслуговування взводу ремонтної роти бронетанкової техніки ремонтно-відновлювального батальйону старшому сержанту ОСОБА_1 з 06.06.2022 по 05.09.2022, у зв'язку з відсутністю доказів щодо захоплення його у полон або зникнення безвісті або звільнення з полону, добровільної здачі в полон, самовільного залишення військової частини, дезертирства, а також не визначення його як такими, що безвісті відсутніми чи померлими.
У середні серпня 2023 року позивач звернувся з рапортом до командира військової частини НОМЕР_2 щодо сплати заборгованості по виплаті грошового забезпечення, у тому числі додаткової винагороду згідно постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, та надання відповідних наказів, які стосуються старшого сержанта ОСОБА_1 , виданих у період з 19.02.2022 по 05.11.2022. Проте, відповідачем було відмовлено у здійсненні нарахування та виплати грошового забезпечення з урахуванням додаткової винагороди за період з червня 2022 по серпень включено 2022, оскільки позивач був увільнений від займаної посади та зарахований в розпорядження командира Військової частини НОМЕР_2 з 06.06.2022, у зв'язку з чим йому була призупинена виплата грошового забезпечення відповідно до пункту 15 Розділу І Порядку №260 як особі, яка відсутня на службі без поважних причин одну добу і більше.
Позивач не погоджується з бездіяльністю відповідача щодо невиплати йому грошового забезпечення за спірний період, оскільки Постановою № 168 передбачено його право на отримання додаткової винагороди під час дії воєнного стану, а дії, перелік яких передбачено пункту 15 розділу І Порядку №260, п. 10 Телеграми, які є підставою для невиплати додаткової винагороди, позивачем не вчинялись.
Ухвалою суду від 14.11.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Також ухвалою від 14.11.2023 року суд витребував від Військової частини НОМЕР_2 належним чином засвідчені копії наказів про прийняття ОСОБА_1 на службу у військову частину НОМЕР_2 та її проходження; копію особової справи ОСОБА_1 ; належним чином засвідчені докази, які підтверджують нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 06.06.2022 по 05.09.2022 (якщо таке мало місце); належним чином засвідчені бойові розпорядження (інші підтверджуючі документи про безпосередню участь в бойових діях, прийняті відносно ОСОБА_1 у період з 06.06.2022 по 05.09.2022; належним чином засвідчені накази про притягнення до відповідальності з 06.06.2022 по 05.09.2022 у період проходження ним військової служби (якщо таке мало місце); інші докази, які стали підставою для допущення спірної бездіяльності, вчинення спірних дій та прийняття рішень.
06.12.2023 року відповідачем поданий відзив на позовну заяву.
Відповідно до відзиву відповідач проти задоволення позову заперечує.
Відповідач у відзиві зазначив, що відповідно до Наказу Міністра Оборони України від 07.06.2018 №260 пункт 15 розділ І Порядку 260 встановлено, що грошове забезпечення не виплачується, зокрема, за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше. Також, відповідно до телеграми Міністра оборони України від 18.04.2022 №248/1529 встановлено, пункт 10 - до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень або 30 000 гривень не включати військовослужбовців, які усунені від виконання службових обов'язків, відсторонені від виконання службових повноважень або відсторонені від посади - з дня усунення або відсторонення, оголошеного наказом командира.
Відповідач вказав, що відповідно до Порядку 260 та телеграми МО України від 18.04.2022 №248/1529 позивачу була припинена виплата грошового забезпечення та виплата додаткової винагороди за період з 06.06.2022 по 05.09.2022, на підставі того, що він не знаходився ані в військовій частині НОМЕР_4 , ані в військовій частині НОМЕР_2 , обов'язки за посадою не виконував. Так, у зв'язку з відсутністю доказів щодо захоплення позивача у полон або зникнення безвісті або звільнення з полону, позивач і був увільнений від займаної посади та зарахований в розпорядження командира військової частини відповідно до витягу із наказу від 06.06.2022 року №57-РС.
Враховуючи вищенаведене, військова частини НОМЕР_2 вважає, що доводи позивача викладені в адміністративному позові є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
02.01.2024 року до суду надійшла відповідь на відзив.
У відповіді на відзив позивач вказує, що аргументи відповідача, наведені у відзиві, є необґрунтованими і непереконливими, а доводи позовної заяви не спростовані.
Заперечення на відповідь на відзив, інші заяви, клопотання та додаткові докази до суду не надходили.
З огляду на зазначене суд вирішує справу за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 03.11.2020 №231 сержант ОСОБА_1 , призначений на посаду начальника ремонтної майстерні бронетанкового озброєння і техніки ремонтного взводу бронетанкової техніки ремонтної роти бронетанкової техніки ремонтно-відновлюваного батальйону, зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 з 03.11.2020 року.
Відповідно до розпорядження начальника штабу - заступника командира військової частини НОМЕР_5 від 18.02.2022 №2/815 та згідно витягу із наказу (по стройовій частині) від 18.02.2022 №41 А. Бренінг був відряджений до військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 ), терміном з 19 лютого 2022 року до окремого розпорядження, з метою надання допомоги у відновленні несправних зразків озброєння та військової техніки, польових умовах.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
У подальшому, правовий режим воєнного стану неоднарозово було продовжено Указами президента України та станом на момент звернення до суду даний позовом не скасовано.
Станом на 24.02.2022 року, тобто на момент вторгнення російської федерації в Україну, позивач виконував службові обов'язки у військовій частині НОМЕР_4 в АДРЕСА_3 (Олешківська міська територіальна громада).
Як встановлено з копії листа військової частини НОМЕР_4 від 05.06.2022 року, 24.02.2022 року під час відкритого воєнного нападу росії на Україну в напрямку Херсону поблизу населеного пункту Козацькі Лагері була обстріляна противником колона військової частини НОМЕР_4 , після чого ОСОБА_1 залишився на даній території і по теперішній час місцезнаходження його невідоме.
Обставини щодо залишення позивача на окупованій території сторонами визнаються, а тому, в силу приписів частини 1 статті 78 КАС України, є доведеними і доказуванню не підлягають.
Відповідно до пункту 14 статті 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.08 №1153/2008, позивача, який не повернувся вчасно з відрядження та відсутності достовірної інформації щодо його місця перебування наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 06.06.2022 року №57-РС увільнено від займаної посади і зараховано в розпорядження командира полку з 06 червня 2022 року.
На підставі вказаного наказу, наказом командира військової НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 06.06.2022 року №152 позивача увільнено від займаної посади, зараховано в розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 та наказано виплачувати грошове забезпечення та інші види забезпечення згідно Наказу Міністра Оборони України від 07.06.2018 №260.
У подальшому, відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 06.09.2022 року №264 позивач, зарахований у розпорядження наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 06 червня 2022 року №57-РС, та призначений наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 06 вересня 2022 року №96-РС на посаду начальника групи обслуговування взводу обслуговування ремонтної роти бронетанкової техніки ремонтно-відновлювального батальйону військової частини НОМЕР_2 , з 06 вересня 2022 року вважається таким, що справи та посаду прийняв та приступив до виконання обов'язків за посадою.
У період з 06.06.2022 по 05.09.2022 військовою частиною НОМЕР_2 не виплачувалось позивачу грошове забезпечення та додаткова винагорода згідно Постанови КМУ №168, що підтверджується копією довідки про заробітну плату ОСОБА_1 , виданою військовою частиною НОМЕР_2 від 29.11.2023 року №5003.
Судом встановлено, що на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 08.09.2022 року №140 «Про призначення службового розслідування» було проведено службове розслідування за фактом повернення з окупованої російською федерацією території, начальника групи обслуговування взводу ремонтної роти бронетанкової техніки ремонтно-відновлювального батальйону старшого сержанта ОСОБА_1 .
Відповідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (із основної діяльності) від 05.11.2022 року №236 «Про результати службового розслідування» В ході проведеного службового розслідування вину начальника групи обслуговування взводу обслуговування ремонтної роти бронетанкової техніки ремонтно-відновлювального батальйону старшого сержанта ОСОБА_1 не встановлено.
Пунктом 2 наказу від 05.11.2022 №236 «Про результати службового розслідування» зобов'язано помічника командира військової частини з фінансово-економічної роботи - начальнику фінансово-економічної служби поновити всі виплати начальнику групи обслуговування взводу ремонтної роти бронетанкової техніки ремонтно-відновлювального батальйону старшому сержанту ОСОБА_1 з 06.06.2022 по 05.09.2022, у зв'язку з відсутністю доказів щодо захоплення його у полон або зникнення безвісті або звільнення з полону, добровільної здачі в полон, самовільного залишення військової частини, дезертирства, а також не визначення його як такими, що безвісті відсутніми чи померлим.
Позивач звернувся до військової частини НОМЕР_2 з рапортом вх..№6592 від 07.08.2023 року щодо здійснення нарахування та виплати йому у повному обсязі грошового забезпечення з урахуванням додаткової винагороди передбаченої Постановою КМУ №168.
Листом від 17.08.2023 року №3309 військовою частиною НОМЕР_2 було повідомлено позивача, що для здійснення нарахування та виплати грошового забезпечення з урахуванням додаткової винагороди за період з червня 2022 по серпень включно 2022 підстав не існує, у зв'язку з тим, що позивач з 06.06.2022 року був звільнений з займаної посади та виведений у розпорядження. Після прибуття до військової частини НОМЕР_2 виплату грошового забезпечення поновлено з вересня 2022 року.
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 в період з 06.06.2023 по 05.09.2023 грошового забезпечення та додаткової винагороди у розмірі 30000 грн., передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII, який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
За визначенням ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами (ч. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»).
Частиною 14 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» встановлено, що виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частин 5, 7 ст. 6 Закону України № 2232-XII військові посади, передбачені штатами воєнного часу, при переведенні Збройних Сил України, інших військових формувань на організацію і штати воєнного часу підлягають заміщенню резервістами або іншими військовозобов'язаними в порядку, визначеному Генеральним штабом Збройних Сил України, а в Службі безпеки України та Службі зовнішньої розвідки України - в порядку, визначеному їх керівниками.
Порядок призначення на військові посади встановлюється Конституцією України, законами України, положеннями про проходження військової служби, про проходження громадянами України служби у військовому резерві.
Період дії воєнного стану або дії рішення про мобілізацію (крім цільової) є особливим періодом, який передбачає перехід Збройних Сил України та інших військових формувань на штати воєнного стану, які передбачають заміщення воєнних посад.
З 24.02.2022 в Україні триває воєнний стан, період дії якого, відповідно до Законів України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Про оборону України», є особливим періодом.
За приписами ч. 13 ст. 6 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби, можуть бути направлені для подальшого проходження військової служби з одного військового формування до іншого з виключенням із списків особового складу формування, з якого вибули, та включенням до списків особового складу формування, до якого прибули.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
У відповідності до ст. 1-2, 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Згідно з п. 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.
Згідно з положеннями «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого Наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 року №260 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 р. за №745/32197 (надалі - Порядок №260, у чинній редакції), грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.
Згідно з п. 15 Розділу 1 Порядку №260, грошове забезпечення не виплачується, крім іншого, за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше. Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
Відповідно до п.п. 16-17 Розділу 1 Порядку №260 виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цим Порядком, здійснюється відповідно до чинного законодавства України. На період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Підпунктом 14 пункту 116 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 визначено, що зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання допускається в разі, крім іншого, якщо військовослужбовці відсутні понад десять діб, - до повернення військовослужбовців у військову частину (у разі неприйняття іншого рішення про дальше проходження ними військової служби).
Матеріальне та грошове забезпечення військовослужбовців, зарахованих у розпорядження відповідних командирів (начальників), здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Суд зазначає, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
У подальшому (і станом на час спірних правовідносин) відповідними Указами Президента України воєнний стан в Україні продовжувався.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 “Про введення воєнного стану в Україні” та № 69 “Про загальну мобілізацію” Кабінетом Міністрів України прийнята постанова від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168), пунктом 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 5 зазначеної постанови передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
З наведеного слідує, що позивач, як військовослужбовець, з 24.02.2022 року мав право на додаткову винагороду в розмірі 30 000 гривень щомісячно.
Надалі, постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 внесені, зокрема, такі зміни до постанови №168:
- в абзаці першому пункту 1 постанови слова і цифри "додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно" замінено словами і цифрами "додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць";
- пункт 1 постанови доповнено новим абзацом такого змісту: «Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення»;
- доповнено постанову пунктом 2-1, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Як встановлено судом, у період з 24.02.2022 року по 05.06.2022 року позивач отримував грошове забезпечення, а також передбачену Постановою №168 додаткову винагороду у розмірі 30 000 грн.
У період з 06.06.2022 року по 05.09.2022 року здійснення вказаних виплат позивачу з боку відповідача було припинено.
Надаючи оцінку правомірності припинення здійснення таких виплат позивачу у спірний період, суд виходить з наступного.
Загальновідомим є факт, що 24.02.2022 року відбулось широкомасштабне вторгнення російських військ на територію України, у тому числі територію Херсонської області.
Як встановлено судом, станом на дату вторгнення позивач проходів військову службу у військовій частині НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 ).
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309, Олешківська територіальна громада входить до переліку тимчасово окупованих Російською Федерацією території України, з 24.02.2022 року по теперішній час.
Таким чином, пункт тимчасової дислокації військової частини, до якої позивача було відряджено станом на дату повномасштабного вторгнення, потрапив саме з 24.02.2022 під окупацію російських військ.
Як повідомив позивач, з того моменту (24.02.2022 року) він тривалий час не мав можливості провести евакуацію з окупованої території, але постійно перебував на зв'язку з командуванням військової частини та надавав інформацію оперативного характеру щодо розташування сил та засобів військовослужбовців російської федерації, а також повідомляв про спроби виходу з окупації.
Відповідач указані твердження відповідача не спростовував.
Відповідно до пункту 14 статті 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.08 №1153/2008, позивача, який не повернувся вчасно з відрядження та відсутності достовірної інформації щодо його місця перебування наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 06.06.2022 року №57-РС увільнено від займаної посади і зараховано в розпорядження командира полку з 06 червня 2022 року та наказом командира військової НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 06.06.2022 року №152 наказано виплачувати грошове забезпечення та інші види забезпечення згідно Наказу Міністра Оборони України від 07.06.2018 №260.
Пунктами 147-150 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, визначено, що під час прямування до місця відрядження та повернення з нього військовослужбовцям заборонено відхилятися від зазначеного у посвідченні про відрядження маршруту або здійснювати самовільні зупинки в проміжних пунктах.
Військовослужбовець за наявності поважних причин, що перешкоджають йому своєчасно вибути з пункту відрядження до місця постійної служби (навчання), повинен повідомити про це командира (начальника) військової частини через начальника органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а в разі їх відсутності - через посадових осіб місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування із зазначенням причин затримки.
Поважними причинами затримки військовослужбовця у відрядженні понад строки, зазначені в посвідченні про відрядження, є захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), що позбавили його можливості своєчасно повернутися з відрядження, стихійне лихо, інші надзвичайні ситуації. Причини затримки повинні бути підтверджені відповідними документами.
Про затримку військовослужбовця понад строк, зазначений у посвідченні про відрядження, посадова особа, в розпорядження якої він прибув, або начальник органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України чи керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки зобов'язані повідомити командира (начальника), який направив військовослужбовця у відрядження, із зазначенням причин затримки.
У разі порушення військовослужбовцем військової дисципліни в період відрядження начальник органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки мають право припинити відрядження з відповідною позначкою про це у посвідченні про відрядження і з зазначенням причини припинення відрядження, строку прибуття військовослужбовця до військової частини, повідомивши про це командира (начальника) військової частини.
У разі неповернення військовослужбовця з відрядження в установлений строк та відсутності повідомлення про причини його затримки командир (начальник) військової частини негайно надсилає запит посадовій особі, в розпорядження якої був відряджений військовослужбовець, або начальнику органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України чи керівнику територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Після одержання відповіді на запит про те, що відряджений не прибув до пункту призначення або своєчасно вибув до своєї військової частини, командир (начальник) військової частини організовує його розшук в установленому порядку.
Судом встановлено, що на виконання пункту 150 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України командиром військової частини НОМЕР_2 було здійснено запит до військової частини НОМЕР_4 щодо надання інформації на старшого сержанта ОСОБА_1 , у відповідь на що було повідомлено, що 24.02.2022 року під час відкритого воєнного нападу росії на Україну в напрямку Херсону поблизу населеного пункту Козацькі Лагері була обстріляна противником колона військової частини НОМЕР_4 , після чого ОСОБА_1 залишився на даній території і по теперішній час місцезнаходження його невідоме.
Пунктом 144-4 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, визначено, що у разі прибуття до місця служби військовослужбовця, військову службу якого призупинено, командир (начальник) військової частини з'ясовує підстави його відсутності і негайно інформує про це орган досудового розслідування та орган управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, у зоні діяльності якого військова частина виконує завдання за призначенням. Командування військової частини або орган управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України здійснює супроводження військовослужбовця до органу досудового розслідування.
Згідно з ст. 84, 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 року №551-XIV, прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Відповідно до п. 1, 3 Розділу ІІ «Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України», затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 року №608, службове розслідування може призначатися у разі: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду; невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань; неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті; дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця; втрати або викрадення зброї чи боєприпасів; порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки; недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів; внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення; повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення; скоєння військовослужбовцем під час виконання обов'язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи.
Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
Службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).
З аналізу наведених норм слідує, що у випадку самовільного залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, з метою встановлення вини такого військовослужбовця, а також уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню таких дій, відповідно до вимог частини 2 статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та частини 4 статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, має бути проведено службове розслідування.
Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 08.09.2022 року №140 «Про призначення службового розслідування» було проведено службове розслідування за фактом повернення з окупованої російською федерацією території, начальника групи обслуговування взводу ремонтної роти бронетанкової техніки ремонтно-відновлювального батальйону старшого сержанта ОСОБА_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_2 від 05.11.2022 №236 «Про результати службового розслідування» визначено завершити службове розслідування. Відповідно йього наказу в ході проведення службового розслідування вину начальника групи обслуговування взводу ремонтної роти бронетанкової техніки ремонтно-відновлювального батальйону старшого сержанта ОСОБА_1 не встановлено.
Більш того, саме пунктом 3 цього наказу передбачено поновити всі виплати начальнику групу обслуговування взводу ремонтної роти бронетанкової техніки ремонтно- відновлювального батальйону старшому сержанту ОСОБА_1 з 06.06.2022 по 05.09.2022, у зв'язку з відсутністю доказів щодо захоплення його у полон або зникнення безвісті або звільнення з полону, добровільної здачі в полон, самовільного залишення військової частини, дезертирства, а також не визначення його як такими, що безвісті відсутніми чи померлим.
Як зазначають сторони, станом на час подання позову та вирішення справи по суті пункт 3 командира військової частини НОМЕР_2 від 05.11.2022 №236 залишається не виконаним. Докази здійснення всіх виплат ОСОБА_1 за період з 06.06.2022 по 05.09.2022 року до суд не надано. Також до суду не надано доказів скасування вказаного наказу чи окремого його пункту.
Проаналізувавши всі наявні в матеріалах справи докази, враховуючи діючий станом на момент виникнення спірних правовідносин воєнний стан, суд зазначає, що відповідачем не доведено під час розгляду справи належними та допустимими доказами відсутність позивача на військовій службі та невиконання ним службових обов'язків без поважних причин.
Суд також враховує, що згідно з ч.2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
За військовослужбовцями, які тимчасово проходять військову службу за межами України, зберігається виплата грошового забезпечення в національній валюті та виплачується винагорода в іноземній валюті за нормами і в порядку, що визначаються Кабінетом Міністрів України.
За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім'ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (частина четверта статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
Як вже було зазначено судом, п.15 Порядку №260 передбачено випадки, за наявності яких грошове забезпечення військовослужбовцям не виплачується, проте таких під час розгляду справи у спірному випадку не встановлено.
Підсумовуючи викладене у сукупності, виходячи з приписів пп. 114 п.116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та п.15 Порядку №260, суд дійшов висновку про протиправність та необґрунтованість бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 у період з 06.06.2022 по 05.09.2022 грошового забезпечення та додаткової винагороди у розмірі 30000 грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
За таких обставин задля поновлення порушеного права позивача на отримання належного грошового забезпечення суд вважає за необхідне зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплати ОСОБА_1 грошове забезпечення та додаткову винагороду у розмірі 30 000 грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за період з 06.06.2022 по 05.09.2022.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії”). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії”). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов слід задовольнити.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, у відповідності до приписів ст. 139 КАС України, розподіл судових витрат здійснюється на користь позивача у розмірі 1073, 60 грн., де 1073, 60 грн. - ставка судового збору сплачена позивачем за звернення до суду з позовною вимогою немайнового характеру.
Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 262, 291, 295, 297 КАС України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 у період з 06.06.2022 року по 05.09.2022 року грошового забезпечення та додаткової винагороди у розмірі 30000 грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 Міністерства оборони України нарахувати та виплати ОСОБА_1 грошове забезпечення та додаткову винагороду у розмірі 30 000 грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за період з 06.06.2022 року по 05.09.2022 року
Стягнути з Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1073,60 (одна тисяча сімдесят три гривні 60 коп.).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.
Суддя А.А. Радчук