Справа №752/21195/23
Провадження №2-а/752/81/24
22 січня 2024 року м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Кордюкової Ж.І., розглянувши в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання незаконною, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, та закриття справи про адміністративне правопорушення, -
Адвокат Шевчук Олександр Васильович в інтересах ОСОБА_1 за допомогою модуля Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовною заявою до Департаменту патрульної поліції про визнання незаконною, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, та закриття справи про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 11.08.2022 інспектором 4 роти батальйону Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Рущаком Ігорем Васильовичем, який діяв від імені Департаменту патрульної поліції відносно ОСОБА_1 було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР №5738775 за адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, та було застосоване адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень.
Згідно графи п.6 вищезазначеної постанови про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, 11.08.2022 в 12 год. 28 хв., водій керуючи транспортним засобом, рухався зі швидкістю 89 км./год. в населеному пункті с. Чинадієво, чим перевищив дозволене обмеження швидкості на 39 км/год. Швидкість вимірювалась приладом ТРУКАМ 000704, чим порушив п.12.4 Правил дорожнього руху «Порушення швидкісного режиму в населених пунктах (дозволена швидкість не більше 50 км./год.)»
Після зупинки транспортного засобу поліцейська проінформувала позивача про те, що порушення Правил дорожнього руху автомобіля зафіксовано за допомогою вимірювача швидкості TruCam, будь-які заперечення не приймаються, оскільки буде виноситися постанова про накладення адміністративного стягнення за порушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, у вигляді штрафу, яку позивач має право оскаржити у судовому порядку. При цьому для винесення постанови поліцейська запросила пройти позивача до службового патрульного мікроавтобусу, де постанову виніс інший працівник поліції.
Підійшовши до автомобіля поліцейських, позивач побачив, що вимірюючи швидкість транспортних засобів, вимірювач швидкості TruCam патрульний інспектор поліції утримував у руці витягнутій через відкриті двері патрульного автомобіля.
Фото/відеозапис, як доказ нібито скоєного ним правопорушення наданий відповідачем не був. Жодних доказів того, що позивач порушив Правила дорожнього руху інспектор поліції, також не надав, як і не було зазначено про них в постанові.
Зі змісту наданих доказів неможливо встановити, що автомобіль, яким керував позивач, здійснював рух автомобільною дорогою саме у межах дії дорожнього знаку, яким встановлено обмеження швидкості 50 км/год. Не містять матеріали справи й підтвердження того, що саме позивач керував автомобілем з перевищеною швидкістю у населеному пункті та щодо виконання
Відповідач не виконав свого обов'язку з роз'яснення позивачу його прав при розгляді справи.
Спірна постанова містить посилання на неіснуючий технічний засіб, за допомогою якого, нібито, було зафіксовано перевищення позивачем швидкісного режиму руху, як і не містить інформації щодо виконання відповідачем свого обов'язку щодо роз'яснення позивачу його прав. Крім того, відповідачем не були з'ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в діях позивача є ознаки правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.
При винесені оскаржуваної постанови були відсутні докази на підтвердження обставин вчинення правопорушення, передбаченого п.12.4 Правил дорожнього руху (дозволена швидкість не більше 50 км./год.), а також стосовно того, що в зоні фіксації вимірювачем 000704, 11.08.2022 року в 12 год. 28 хв. швидкості руху транспортного засобу були розміщені та діяли обмеження, передбачені дорожніми знаками: 5.45 "Населений пункт"; 5.46 "Кінець населеного пункту"; 5.70 «Фото, відеофіксування порушень». Доказів розміщення вказаних дорожніх знаків та зони їх дії позивачу не надано.
Позивач вважає, що за відсутності посилання відповідача в оскаржуваній постанові на зазначені докази щодо зони дії дорожнього знаку «5.45» «населений пункт» в кілометровій відмітці вказаної автодороги, та зібраними доказами, не підтверджуються обставини стосовно руху транспортного засобу під керуванням позивача, саме в зоні дії дорожнього знаку населений пункт з перевищенням швидкості понад 39 км./год.
Відповідно до ч.2 ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» інформація про змонтовані/розміщені технічні прилади, технічні засоби повинна бути розміщена на видному місці.
Крім того, позивач запевнює, що не бачив вищевказаних дорожніх знаків, та не був обізнаний про проведення фото чи відеофіксації.
Прилад TruCАМ при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу не може утримуватися інспектором поліції в руках, а повинен бути стаціонарно вмонтованим (на тринозі). Утримання такого приладу поліцейським у руці, з урахуванням вірогідної похибки, ставить під сумнів зафіксовану швидкість руху автомобіля в 89 км./год.
Відповідач не виконав вимоги щодо посилання на докази скоєння адміністративного правопорушення у постанові про накладення стягнення.
Позивача не ознайомлено з положеннями ст.ст.268,269 КУпАП. Пункт 7 оскаржуваної постанови, передбачає підпис особи, яка винесла постанову, відповідача, де наявний підпис останнього.
Пункт 8 оскаржуваної постанови передбачає підпис особи, якій права за ст.268 КУпАП роз'яснені, при цьому в оскаржуваній постанові його підпис в цьому пункті відсутній.
Просив визнати незаконною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАР №5738775 від 11.08.2022, закрити провадження у справі за відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.
16.10.2023 судом постановлено ухвалу про залишення позову без руху та надано строк для усунення його недоліків.
10.11.2023 позивач надав до суду заяву про поновлення строку для звернення до суду з адміністративним позовом, обґрунтувавши поважність причин пропуску строку тим, що в серпні 2022 року він звертався з аналогічним позовом до суду, за результатами розгляду якого було ухвалене рішення від 01.08.2023 про задоволення позовних вимог. Проте 03.10.2023 суд апеляційної інстанції зазначене рішення скасував, оскільки позов був заявлений до неналежного відповідача, та роз'яснив, що позивач має право повторно звернутись до суду з позовом до належного відповідача.
З постановою суду апеляційної інстанції позивач ознайомився 10.10.2023 та цього ж дня звернувся до суду з позовною заявою.
Просив визнати причини пропуску строку поважними та поновити строк для звернення до суду з адміністративним позовом.
16.11.2023 судом постановлено ухвалу про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
19.12.2023 судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи.
Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористався.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
11.08.2022 відповідачем винесено постанову серії ЕАР №5738775 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.
ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 11.08.2022, керуючи транспортним засобом Mersedes-Benz EQC 400, н.з. НОМЕР_1 , рухався в населеному пункті с. Чинадієво зі швидкістю 89 км/год, чим перевищив обмеження швидкості руху на 39 км/год, Trucam ТС 000704, та порушив п. 12.4 Правил дорожнього руху.
Стаття 55 Конституції України передбачає, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ч. 1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно п. 8 ч. 1 статті 23 зазначеного Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
В пункті 1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
У відповідності до п. 12.4 Правил дорожнього руху у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Згідно з ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Справа про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, була розглянута безпосередньо на місці вчинення правопорушення без складення протоколу про адміністративне правопорушення, що відповідає чинній на час складення постанови редакції ст. 258 КУпАП, а також змісту Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 №1395 (далі - Інструкція).
Так, ч. 2 ст. 258 КУпАП встановлено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Частиною 4 ст. 258 КУпАП встановлено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.
Відповідно до приписів ч. 1, 2 ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, частина друга статті 44-3, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя, четверта, шоста і сьома статті 122, частина перша статті 123, 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до підпункту 9 частини 1 статті 31 Закону України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580), поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 40 Закону №580, поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Частиною 1 ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, відповідач у справі зобов'язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та, зокрема, довести факт порушення позивачем Правил дорожнього руху відповідними доказами, а також спростувати доводи позивача щодо порушення відповідачем порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Проте відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не виконав свого обов'язку та не надав суду доказів щодо правомірності прийнятого ним рішення стосовно позивача.
За таких обставин, з урахуванням приписів п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України мають місце наслідки у вигляді визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАР №5738775 від 11.08.2022, закриття справи про адміністративне правопорушення.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача поновити строк для звернення до суду з цим позовом та визнати причини його пропуску поважними, суд відзначає наступне.
Відповідно до ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Оскаржувану постанову щодо позивача було винесено 11.08.2022, а позов до суду повторно надійшов 10.10.2023.
Проте судом встановлено, що вперше до суду з позовом про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАР №5738775 від 11.08.2022, закриття справи про адміністративне правопорушення, позивач звернувся в серпні 2022 року, за результатами розгляду якого 01.08.2023 судом було ухвалене рішення про задоволення позовних вимог (справа №752/10861/22).
03.10.2023 судом апеляційної інстанції зазначене рішення від 01.08.2023 було скасоване, оскільки позов був заявлений до неналежного відповідача, та роз'яснено позивачу його право повторно звернутись до суду з позовом до належного відповідача.
З постановою суду апеляційної інстанції позивач ознайомився 10.10.2023 та цього ж дня звернувся до суду з позовною заявою.
Частиною 1 ст. 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 ст. 286 КАС України встановлено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Аналізуючи наведене, суд доходить висновку, що строк звернення до суду позивачем не був пропущений, оскільки він подав адміністративний позов 10.10.2023, тобто з дотриманням десятиденного строку з дня отримання постанови суду апеляційної інстанції, який роз'яснив йому право на повторне звернення до суду з позовом до належного відповідача.
Суд вважає, що наведені позивачем доводи свідчать про поважність причин пропуску строку для звернення до суду з цим позовом, а тому вважає можливим поновити цей строк.
Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню сплачена сума судового збору у розмірі 536,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 9-11, 14, 72-77, 122, 229, 241- 247, 250, 255, 286, 293, 295, 297 КАС України, суд, -
Поновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду з адміністративним позовом, визнавши причини його пропуску поважними.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати постанову серії ЕАР №5738775 від 11.08.2022 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, та закрити провадження у справі.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дерартаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 536,80 грн.
Рішення може бути оскаржене в Шостому апеляційному адміністративному суді шляхом подання апеляційної скарги на судове рішення протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .
Представник позивача: адвокат Шевчук Олександр Васильович, місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: Департамент патрульної поліції, місцезнаходження: м. Київ, вул. Федора Ернста, б. 3, код ЄДРПОУ 40108646.
Суддя Ж. І. Кордюкова