23 січня 2024 рокуСправа №: 695/887/23
Номер провадження 3/695/11/24
23 січня 2024 рокум. Золотоноша
Суддя Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області Бойко Н.В., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , представника особи яка притягається до адміністративної відповідальності - адвоката Побиванця Ю.В., розглянувши матеріали справи, які надійшли від Золотоніського РВП ГУ НП в Черкаській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП в матеріалах справи відсутній, працюючого робітником ПрАТ «Миронівська птахофабрика», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 309104 від 24.02.2023 водій ОСОБА_1 24 лютого 2023 року о 21 годині 45 хвилин на 2 км а/д Софіївка-Гельмязів, керував автомобілем ЗАЗ-11022, державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, тест проводився алкотестером «Драгер 6810» при свідках, проба позитивна 2,31 проміле.
Своїми діями гр. ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У судовому засіданні водій ОСОБА_1 вину не визнав та пояснив, що 24 лютого 2023 року його односельчанин ОСОБА_2 попросив відвезти його брата в с. Гельмязів. Він погодився, їхав разом із ОСОБА_3 . По дорозі обламався автомобіль та він з"їхав у кювет. Він зателефонував своєму брату, щоб той приїхав, але він був на роботі і не міг до них приїхати. Потім вони із ОСОБА_4 пішли в магазин, він там випив алкогольні напої і був сильно п'яний. Після чого вони повернулись до машини, так як автомобіль вони не відремонтували, то сіли в автомобіль та він заснув. Потім до них підійшли військові, що проїжджали повз них, розбудили його. Потім вони викликали поліцію, коли приїхали поліцейські, то запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп"яніння за допомогою приладу Драгер. Він погодився пройти огляд, продув у Драгер, який показав алкогольне сп"яніння, з яким він погодився. Але він автомобілем не керував, після того як прийшов з магазину.
У судовому засіданні представник особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Побиванець Ю.В. пояснив, що ОСОБА_5 вину не визнає, так як не керував автомобілем в стані алкогольного сп'яніння. На момент прибуття працівників поліції автомобіль знаходився в кюветі, а ОСОБА_1 спав у автомобілі, бо вживав алкогольні напої. Стосовно ОСОБА_1 був складений протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, у подальшому зазначена адміністративна справа була закрита на підставі ст.247 ч.1 п.1 КУпАП. Також надав письмові заперечення, в яких зазначив, що ознайомившись з матеріалами справи, вважає, що наявні в матеріалах справи дані не дають можливості встановити фактичні обставини справи, повно і об'єктивно розглянути дану справу. Зокрема до матеріалів справи не долучено направлення на огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння від 08.03.2023 року що являється обов'язковим. Відповідно до пункту 5 розділу Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.12.2018 року N 1026,зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.01.2019 року за N 28/32999, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/ або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Під час перегляду відеофайлу з бодікамер, вбачається, що на відеозапису не зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 35 Закону України "Про національну поліцію", поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо є інформація, що негативно впливає на причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що відображається про те, що транспортний засіб чи вантаж може бути об'єктом чи знаряддям вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які відомості, що відносно ОСОБА_1 працівникам поліції надходила інформація про можливе керування автомобілем у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, відповідні звіти з цього приводу відсутні. Просив закрити провадження по справі про притягнення до адміністартивної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП на підставі п. 2 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
У судовому засіданні поліцейський ОСОБА_6 пояснив, що він є поліцейським Золотоніського РВП, повертаючись із с. Гельмязів він побачив на узбіччі дороги військовий автомобіль, а в кюветі стояв автомобіль «Таврія». До нього підійшла жінка і сказала, що особи в Таврії їхали п'яні, засліпили їх і ледве не збили. Він побачив ОСОБА_1 в стані сильного алкогольного сп'яніння, від нього відчувався стильний різкий запах алкоголю з порожнини рота, була нестійка хода. ОСОБА_1 був ще з одним чоловіком. ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп"яніння за допомогою приладу Драгер. ОСОБА_1 погодився, продув у Драгер, який показав алкогольне сп"яніння, з яким водій погодився.
У судове засідання не з'явилися свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, про поважні причини неявки суд не повідомили, що не перешкоджає розгляду справи, оскільки судом були вжиті всі необхідні та можливі заходи для їх виклику у судове засідання.
У судове засідання не з'явився свідок ОСОБА_9 , про допит якого було заявлено клопотання з боку сторони захисту, оскільки зі слів ОСОБА_1 він не може його знайти, щоб забезпечити його явку в судове засідання. Під час судового розгляду справи захисник та особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не наполягали на виклику зазначеного свідка.
Заслухавши учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного.
Так, суд зобов'язаний виконувати завдання Кодексу України про адміністративне правопорушення, передбачені ст. 1 КУпАП, у якій зазначено, що завданням Кодексу України про адміністративне правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що санкції, які згідно національному законодавству Договірних держав не входять у сферу кримінальних покарань, можуть вважатися такими в світлі положень Конвенції. У своїх рішеннях у справах «Малофєєв проти Росії від 30 травня 2013 року», «Малиге проти Франції від 23 вересня 1998 року», «Озтюрк проти Германії» ЄСПЛ визнав адміністративні правопорушення кримінальними злочинами, які підпадають під гарантії статі 6 Конвенції.
Крім того, у п. 21 свого рішення у справі «Надточий проти України від 15 травня 2008 року» ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Як зазначено в преамбулі Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006р., з наступними змінами, цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення ЄСПЛ у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до ЄСПЛ.
Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасого затримання транспортного засобу, протоколом вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов"язок щодо збирання доказів, в силу вимог ч.2 ст.251 КУпАП покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 КУпАП.
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 2 Закону України Про Національну поліцію завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
Згідно ст.31 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-VIII поліція може застосовувати превентивні заходи серед яких: перевірка документів особи, опитування особи, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки.
Згідно з вимогами ст. 40 цього Закону поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Також, відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року (Далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно вимог ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, статтею 53 цього Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.
Пунктом 2.9 "а" Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України, від 10.10.2001 № 1306 заборонено водіям керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Об"єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч.ч. 2,3,4 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Крім того, згідно ст.266 ч.5 КУпАП проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп"яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.п.2,3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп"яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі-Інструкції), затвердженої наказом МВС України та МОЗ України за №1452/735 від 09.11.2015 року, огляду на стан сп"яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі-поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп"яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп"яніння є: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці.
Відповідно до вимог п.п.6,7 Розділу І Інструкції огляд на стан сп"яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби).
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп"яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведенного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладу охорони здоров"я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Розділом 2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 10.10.2001 року за №1306 передбачено обов"язки водіїв транспортних засобів.
Згідно з п.1.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 10.10.2001 року за №1306 учасники дорожнього руху зобов"язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємо ввічливими.
Відповідно до п.1.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 10.10.2001 року за №1306 особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Також, згідно з п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14 (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19 грудня 2008 р.), судам слід ураховувати, що відповідальність за ст.130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок використанням технічних засобів. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному під відеозапис та/або у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 309104 від 24.02.2023, згідно якого водій ОСОБА_1 24 лютого 2023 року о 21 годині 45 хвилин на 2 км а/д Софіївка-Гельмязів, керував автомобілем ЗАЗ-11022, державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, тест проводився алкотестером «Драгер 6810» при свідках, проба позитивна 2,31 проміле. Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення проводилась відеозйомка на поліцейську бодікамеру на підставі Закону України №1231-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення в сфері безпеки дорожнього руху». ОСОБА_1 при складанні працівником поліції протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 ч.1 КУпАП був присутнім, копію даного протоколу отримав. Зауважень або заперечень на цей протокол та дії працівників поліції Задиряка С.С. не зазначив, від підпису в якому та надання пояснень водій відмовився. Відтак, з урахуванням викладеного, суд приймає протокол про адміністративне правопорушення як належний і допустимий доказ;
- результатом тесту газоаналізатора Alcotest 6810, тест №4686, згідно якого 24.02.2023 о 22:01 проведено огляд водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння та встановлено позитивний результат 2,31 проміле;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого у зв'язку з виявленими ознаками алкогольного сп'яніння поліцейським СРПП Золотоніського РВП капітаном поліції Сергієнко С.С. проведено огляд водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу алкотестер Драгер 0561, тест 4686, та встановлено у даного водія позитивний результат 2,31 проміле, від підпису в якому ОСОБА_1 відмовився, але, натомість на 6 хвилині 07 секунді відеозапису він погодився з результатом при свідках;
-копією протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 309105 від 24.02.2022, згідно якого водій ОСОБА_1 24 лютого 2023 року о 21 годині 45 хвилин на 2 км а/д Софіївка-Гельмязів, керуючи автомобілем ЗАЗ-11022, державний номерний знак НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості, не врахував дорожню обстановку, не впорався з керуванням та здійснив з'їзд у кювет;
-копією схеми дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 24.02.2023 року о 21 годині 45 хвилин на 2 км а/д Софіївка-Гельмязів за участю ОСОБА_1 ;
-письмовими поясненнями гр. ОСОБА_7 та ОСОБА_10 , згідно яких вони 24 лютого 2023 року близько 21 години 45 хвилин проїжджаючи по а/д Софіївка-Гельмязів помітили в кюветі автомобіль ЗАЗ-11022, д.н.з. НОМЕР_1 , зупинилися, щоб допомогти та помітили, що за кермом перебуває п'яний водій, який поянив, що їде в гості. Після чого вони зателефонували на лінію «102» та по прибуттю працівників поліції в їх присутності був освідований водій ОСОБА_1 ,з результатом сп'яніння 2,31 проміле, та складено адміністративні матеріали.
Крім того, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП підтверджується відеозаписами з нагрудної відеокамери, які приєднані до протоколу про адміністративне правопорушення, а саме бодікамери DSG-082 - (відеореєстраторів), використання яких передбачено ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» та Інструкцію про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них», затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 03.02.2016 року №100, та були досліджені у судовому засіданні, на яких зафіксовано обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, під час відеофіксації та в присутності свідків, в результаті чого був складений стосовно нього протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відеозапис загальною тривалістю 24 хвилини 20 секунд розпочинається о 21:52 з того, що стоять військові та працівники поліції, які потім підходять до автомобіля, на водійському сидінні перебуває особа з явними ознаками алкогольного сп'яніння. Автомобіль ЗАЗ-11022, д.н.з. НОМЕР_1 перебуває на з'їзді у кювет на автодорозі Софіївка-Гельмязів. Поряд перебуває пасажир даного авто та представники тероборони. Поліцейський попросив водія вийти з-за керма, водій вийшов з водійського сидіння та ледве стояв на ногах, координація його рухів суттєво порушена, мова була нерозбірлива. На питання поліцейського водій назвався ОСОБА_1 та підтвердив керування даним автомобілем. На пропозицію пройти огляд на стан сп'яніння в присутності свідків ОСОБА_1 спочатку відмовився, та на питання поліцейського скільки випив, ОСОБА_1 відповів, що не знає, начебто небагато. У подальшому ОСОБА_1 погодився пройти огляд на місці за допомогою приладу Драгер, та продув в трубку при двох свідках, прилад показав результат 2,31 проміле. Після чого поліцейський повідомив ОСОБА_1 , що відносно нього буде складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП за порушення п. 2.9 «а» ПДР України. На питання поліцейського, чи згідний він з результатом, ОСОБА_1 на 6 хвилині 07 секунді відеозапису погодився з результатом при свідках, відповів «да». Далі поліцейськими були відібрані пояснення у військових, які були свідками події. Також поліцейськими було відсторонено ОСОБА_1 від керування авто з вилученням посвідчення водія.
Вказаний відеозапис дає можливість повно та об"єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Відеозаписи є належними та допустимими доказами, оскільки згідно з приписами п.1 ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-VIII поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою, зокрема, попередження, виявлення або фіксування правопорушення.
Додані до протоколу про адміністративне правопорушення відеозаписи відповідають вимогам ст.251 КУпАП, оскільки є показаннями технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Отже, в ході фіксації вказаних обставин під час складання протоколу відносно ОСОБА_1 він не заперечував, що керував автомобілем та погодився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Драгер. ОСОБА_1 жодного разу не повідомив, що не погоджується з результатом зазначеного приладу, натомість пояснив, що вживав алкогольні напої, після чого керував транспортним засобом, також не вказував на інших осіб, які керували його автомобілем.
Будь-яких даних, які б спростовували обставини, що підтверджуються вказаними вище доказами, які були безпосередньо досліджені в судовому засіданні, суду не надано.
Досліджені докази послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності їхнього розуміння обставин, з приводу яких вони отримані, добровільності та істинності позиції, оскільки вони достатньо вагомі (переконливі), чіткі (точні), узгоджені між собою (без суперечностей), а тому достовірні, і підстав їм не довіряти у суду немає.
Даючи оцінку вищевказаним доказам як окремо, так і в їх сукупності, які на переконання суду є належними та допустимими, повністю узгоджуються між собою та відповідають дійсним фактичним обставинам справи, встановленим у судовому засіданні, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, суд дійшов висновку, що в діях водія ОСОБА_1 вбачається порушення Правил дорожнього руху, які були зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме - п. 2.9 "а" ПДР України, та наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП.
Під час огляду відеозаписів було встановлено, що з боку працівників поліції відсутні будь-які ознаки впливу на ОСОБА_1 та упередженості до нього з боку зазначених осіб. Дії працівника поліції в частині правомірності складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не оскаржував в передбаченому законом порядку. Заперечень до адміністративного матеріалу по складеному протоколу про адміністративне правопорушення не подав. Відсутність в матеріалах справи наданих ОСОБА_1 та його захисником доказів оскарження дій працівників поліції вказує на погодження ним зі складеним відносно нього протоколом.
Відповідно до п. 2 розділу ІІ Інструкції № 1395 від 07.11.2015, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.
ОСОБА_1 будь-яких зауважень щодо порушень поліцейськими законодавства при складанні протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП та про невідповідність внесених до протоколу даних, зокрема про незгоду з результатом приладу Драгер, не керування транспортним засобом, не заявляв, натомість на відеозаписі на 6 хвилині 07 секунді на питання поліцейського, чи згоден з результатом, водій погодився в присутності свідків, та від підписів та надання пояснень відмовився.
Вказаний протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою - працівником поліції із заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст.256 КУпАП, протокол підписаний уповноваженою особою, що оформила протокол та свідками. При цьому, протокол про адміністративне правопорушення не підписаний особою, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Суд звертає увагу на те, що право відмовитись давати свідчення щодо себе, закріплене ст.63 Конституції України, є важливою гарантією захисту від незаконного тиску на особу з метою змусити її своїми показаннями створити підставу для притягнення її до відповідальності.
Дотримання права не свідчити проти себе є складовою реалізації права особи на справедливий і публічний розгляд її справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, закріпленого у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Проте, заборона притягнення до відповідальності особи на підставі її відмови давати пояснення не свідчить про неможливість використання у доказуванні факту мовчання особи в ситуаціях, які чітко вимагають необхідність надання таких пояснень. Європейський суд неодноразово вказував на те, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції, а позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності.
Перевіркою матеріалів провадження порушень при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не встановлено, поліцейськими протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 309104 від 24.02.2023 року відносно ОСОБА_1 складений в установленому законом порядку, відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.
Огляд на стан сп'яніння водія ОСОБА_1 проведено відповідно до вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції, про що складено необхідні документи.
Також, поліцейським було виконано вимоги п. 1 розділу X «Особливості оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 130 КУпАП » та п.п. 1-3 розділу ХІІ «Вилучення посвідчення водія і позбавлення права керувати транспортними засобами» Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року №1359, та відсторонено ОСОБА_1 від керування транспортним засобом з вилученням посвідчення водія НОМЕР_2 та видачею тимчасового дозволу ПК 363247, без поміщення транспортного засобу на штрафмайданчик у зв'язку з його технічною несправністю.
Зазначене повністю спростовує доводи захисника про порушення процедури огляду водія на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу.
Даючи оцінку вищевказаним доказам як окремо, так і в їх сукупності, які на переконання суду є належними та допустимими, повністю узгоджуються між собою та відповідають дійсним фактичним обставинам справи, встановленим у судовому засіданні, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, суд дійшов висновку, що в діях водія ОСОБА_1 вбачається порушення Правил дорожнього руху, які були зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме - п. 2.9 "а" ПДР України, та наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП.
Суд зазначає, що підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності передбаченої ст.130 ч. 1 КУпАП, обґрунтовані та визначені законом, оскільки ОСОБА_1 , порушивши вимоги п. 2.9 "а " Правил дорожнього руху України, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Суд критично оцінює пояснення ОСОБА_1 про невизнання своєї вини в тому, що не керував транспортним засобом, у зв"язку з тим, що під час відеофіксації вказаних обставин під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 підтверджував, що керував автомобілем в нетверезому стані та жодного разу не повідомив, що він не керував своїм автомобілем, не вказував на будь-яких інших осіб, які керували автомобілем, присутні особи також цього не заявляли. Натомість, у судовому засіданні ОСОБА_1 взагалі заперечував керування автомобілем.
Зазначену непослідовну та нестабільну позицію особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 суд розцінює як намагання уникнути відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, яке грунтується на власній інтерпретації подій, але не доведено у судовому засіданні жодним доказом.
З огляду на все вищенаведене, суд не бере до уваги надані у судовому засіданні пояснення ОСОБА_1 , як такі, що виключають його вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та вважає їх намаганням уникнути адміністративної відповідальності, оскільки вони повністю спростовуються дослідженими під час судового розгляду, узгодженими між собою, матеріалами справи, а саме: відомостями зазначеними у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 309014 від 24.02.2023 року, письмовими поясненнями свідків, поясненнями поліцейського ОСОБА_6 та відеозаписом із нагрудної камери патрульних поліції, та іншими матеріалами справи, дослідженими у судовому засіданні.
Безпідставними є доводи захисника щодо відсутності в матеріалах справи направлення на проходження медичного огляду в закладі охорони здоров'я, так як відповідно до положень Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.11.2015 № 1452/735, вручення водію другого примірника направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння не передбачено. Крім того, ОСОБА_1 під час безперервної відеофіксації після проходження огляду на приладі Драгер, погодився з його показником при свідках та не заявляв про бажання пройти медичний огляд в лікарні.
Також, доводи захисника про те, що факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом не підтвердився в ході судового розгляду спростовуються вищевказаними матеріалами справи, зокрема відеозаписом, на якому зафіксовано, що водій ОСОБА_1 не заперечував керування автомобілем, а також проходження ним огляду на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Драгер.
Безпідставними та неспроможними є доводи захисника щодо спростування судом апеляційної інстанціїї факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 24 лютого 2023 року.
Судом встановлено, що постановою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 23 травня 2023 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому еквіваленті становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 23 червня 2023 року зазначена постанова Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області була скасована та адміністративне провадження стосовно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст,124 КУпАП закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП стосовно ОСОБА_1 у зв"язку з тим, що «поза розумним сумнівом стверджувати, що ОСОБА_1 , за обставин вказаних у протоколі про адміністартивне правопорушення, в результаті порушення п. 12.1 ПДР України та зїзду в кювет, пошкодив автомобіль ЗАЗ-11022, д.н.з. НОМЕР_1 неможливо…».
Отже, суд апеляційної інстанції не спростував факту керування особою, яка притягається до адміністративної відповідальності транспортним засобом, натомість підтвердив, що ОСОБА_1 24.02.2023 керував автомобілем ЗАЗ-11022, д.н.з. НОМЕР_1 , та з'їхав в кювет, при цьому не завдавши пошкоджень автомобілю.
Аналізуючи докази по справі з точки зору їх допустимості, об'єктивності та достатності, за відсутності будь-яких суперечностей, судом встановлено, що ОСОБА_1 на час інкримінованих подій був особою, яка порушила п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху.
Доводи захисника про те, що долучений до матеріалів справи відеозапис не містить фіксацію зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , не приймає до уваги, оскільки ті обставини, які мають значення для встановлення обставин справи згідно викладеної у протоколі суті правопорушення наявним у справі відеозаписом зафіксовані безперервно. Посилання захисника, що матеріали справи не містять повний фрагмент відеозапису з нагрудних камер працівників поліції щодо події яка сталася, не перешкоджає та не може перешкодити судді винести законну та обґрунтовану постанову. На вказаному відеозаписі у повному обсязі зафіксована подія, що має істотне значення для встановлення істини у справі, а саме: проходження водієм огляду на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, а саме газоаналізатора Драгер, який показав позитивний результат, з яким ОСОБА_1 погодився при свідках під відеофіксацію, та від підпису в ньому відмовився.
Відсутність у долучених до матеріалів справи відеозаписах відомостей про інші події, які не стосуються суті складеного відносно ОСОБА_1 протоколу, не спростовує факту вчинення ним правопорушення.
Суд звертає увагу на те, що норми Закону, наведені захисником, не передбачають, що будь-яке формальне недотримання вимог законодавства про адміністративні правопорушення під час складання протоколу про адміністративне правопорушення тягне необхідність визнання доказів недопустимим. Натомість національне законодавство та практика ЄСПЛ зобов'язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи допущене порушення КУпАП є істотним та яким чином воно перешкоджало й забезпеченню та реалізації прав і свобод особи.
Судом не встановлено порушення фундаментальних прав і свобод ОСОБА_1 під час складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Стосовно всіх інших доводів та заперечень адвоката Побиванця Ю.В., суд зазначає, що Європейський суд з прав людини вказав, що п.1 статті 6 Конвенції зобов"язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов"язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00 від 18 липня 2006 року).
Доводи, зазначені під час розгляду даної справи з боку захисту, не спростовують події правопорушення, не впливають на висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та не дають підстав для закриття провадження у справі з підстав, наведених захисником особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Отже, на підставі викладеного, суд дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та вина його доведена встановленими судом доказами «поза розумним сумнівом».
В ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» вказано, що стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов"язкова до застосування як джерело права.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини.
Зокрема, у рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих не спростованих презумпцій факту.
У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18.06.2015, заява № 10705/12) ЄСПЛ відзначив таке: «Суд при оцінці доказів керується критерієм «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою, така доведеність може випливати із сукупності ознак чи не спростованих презумцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
Європейський суд з прав людини у складі Великої палати у рішенні по справі «OHalloran and Francis v. The United Kingdom» [GC] no. 15809/02 і 25624/02ECHR 29 червня 2007 року, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
У рішенні «Шмауцер протии Австрії» від 23.10.1995 року ЄСПЛ зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення».
Поряд з цим, ЄСПЛ відносить до кримінально-правової санкції й позбавлення прав на управління транспортним засобом, оскільки право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності, що вимагає додержання процедурних гарантій, визначених Конвенцією і викладених у Рекомендації No R (91), зокрема: забезпечення права особи на захист, в тому числі: знати про можливість застосування адміністративної санкції та про факти, які ставляться їй в провину, мати достатньо часу для підготовки свого захисту, отримати інформацію про характер доказів, зібраних проти неї, обов"язок адміністративного органу нести тягар доказування є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов"язку доводити свою непричетність до вчинення порушення (рішення ЄСПЛ у справі «Маліге проти Франції» від 23.09.1998 року).
Системний аналіз вищезазначеної практики ЄСПЛ свідчить про те, що гарантії ст.6 Конвенції поширюються також на осіб, які вчинили діяння, що відповідно до національного законодавства хоч і не є злочинами, але визнаються кримінальними у конвенційному значенні.
За таких обставин, встановлюючи наявність адміністративного правопорушення в діях особи, щодо якої складено протокол, та даючи оцінку фактичним даним, наявним в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, повністю доводиться поза розумним сумнівом дослідженими у судовому засіданні доказами, які на переконання суду є належними та допустимими, повністю узгоджуються між собою та відповідають дійсним фактичним обставинам справи встановленим у судовому засіданні.
При цьому, суд враховує особу порушника ОСОБА_1 , виходячи з того, що останній відповідно до довідки Золотоніського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП напротязі 2022-2023 років не притягався.
Згідно листа № 31/23/45-161 від 22.03.2023 року Територіального сервісного центру МВС № 7145 гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримав національне посвідчення водія серії НОМЕР_2 , видане в ТСЦ № 7145 РСЦ ГСЦ МВС в Черкаській області від 29.11.2017 року.
При накладенні стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_1 , ступінь його вини та майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обставин, що згідно ст. ст. 34, 35 КУпАП, пом'якшують та обтяжують відповідальність правопорушника ОСОБА_1 за вчинене адміністративне правопорушення, суд не вбачає.
Відповідно до положень ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
На підставі вищевикладеного, з урахуванням особи та ступеню вини ОСОБА_1 , характеру та суспільної небезпеки вчиненого ним правопорушення, суд вважає, що на ОСОБА_1 необхідно накласти стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому еквіваленті становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами терміном на 1 (один) рік, що є достатньою мірою відповідальності з метою його виховання, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.
Відповідно до вимог ч.1 ст.130 КУпАП стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, яке передбачене санкцією зазначеної статті КУпАП, є основним стягненням, а не додатковим.
При цьому, суд звертає увагу, що адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП, відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника, так і для інших учасників дорожнього руху.
А тому, досліджуючи принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності в контексті застосування ст. 69 Кримінального Кодексу України про призначення судом більш м'якого покарання, є недоцільним застосування аналогії права при призначенні адміністративного стягнення ОСОБА_1 .
Накладення адміністративного стягнення на у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, відповідає санкції ч.1 ст.130 КУпАП, вимогам ст.33 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП є співрозмірним скоєному адміністративному правопорушенню, особі правопорушника та не містить його альтернативних видів.
Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з правопорушника підлягає стягненню судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що з 01.01.2024 року складає 605,60 грн.
Доказів того, що ОСОБА_1 відноситься до осіб, які підлягають звільненню від сплати судового збору суду не надано, а відтак, з нього належить стягнути судовий збір у сумі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок).
Керуючись ст. ст. 9, 23, 30, 40-1, 130, 245, 252, 256, 280, 283, 284 КУпАП, ст. 4 Закону України «Про судовий збір»,
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому еквіваленті становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривен з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок).
Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення особі постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У випадку несплати накладеного на нього штрафу у передбачений законом строк, може бути застосовано подвійне стягнення штрафу в порядку ст. 308 КУпАП, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.
Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області протягом 10 днів.
Суддя Бойко Н.В.