23 січня 2024 року
м. Київ
справа № 754/19577/21
провадження № 51-413 ск 24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій на ухвалу Київського апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року стосовно виправданого ОСОБА_4 ,
За вироком Деснянського районного суду м. Києва від 21 червня 2023 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 296 Кримінального кодексу України (далі - КК) та виправдано у зв'язку з відсутністю у його діях складу кримінального правопорушення.
Органом досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачувався у тому, що він, 29 вересня 2021 року, близько 11:56, перебуваючи у громадському місці, у присутності значної кількості осіб, біля торгівельних об'єктів на пр. Лісовому, 25-А, у м. Києві, приєднавшись до протиправних дій ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , діючи у складі вказаної групи осіб, з мотивів явної неповаги до суспільства, у присутності інших громадян, ігноруючи загальноприйняті норми моралі та дотримання правил поведінки в громадському місці, засади моральності та загальновизнані правила поведінки, ігноруючи безпеку оточуючих, грубо порушуючи громадський порядок, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з хуліганських спонукань, дістав пістолет моделі «TQ1 UXOR», серії « НОМЕР_1 , калібру 9 мм, який є гладкоствольною вогнепальною зброєю самозахисту для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами травматичної, несмертельної дії, з якого здійснив декілька пострілів, після чого намагався зникнути з місця події, однак був затриманий працівниками поліції.
Дії ОСОБА_4 стороною обвинувачення кваліфіковані за ч. 4 ст. 296 КК, як хуліганство, тобто, грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчиненому групою осіб із застосуванням предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вищезазначений вирок стосовно ОСОБА_4 - без зміни.
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які, на його думку, перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції. В обґрунтування своїх вимог зазначає, зокрема, що суд апеляційної інстанції, у порушення вимог ст. 404 КПК, безпідставно відмовив у задоволенні клопотання сторони обвинувачення про повторне дослідження певних доказів, які не взяв до уваги місцевий суд, та повторний допит свідків. Тому, залишаючи його апеляційну скаргу без задоволення, в якій він зазначав про неповноту судового розгляду та обмеження його прав на реалізацію доказування обвинувачення, суд апеляційної інстанції безпідставно визнав його доводи неспроможними.
Колегія суддів Верховного Суду, перевіривши касаційну скаргу та наявні у Верховному Суді копії судових рішень, дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити на таких підставах.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
За правилами ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Посилання прокурора на те, що апеляційний суд, усупереч вимогам КПК та його клопотанню, повторно не дослідив письмові докази та не допитав свідків, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що суд першої інстанції дослідив їх не повністю або з порушеннями, та може (але не зобов'язаний) дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Отже, стаття 404 КПК не зобов'язує суд досліджувати всю сукупність доказів із дотриманням засади безпосередності, якщо він по-новому (інакше) не тлумачить доказів, оцінених у суді першої інстанції. У ч. 2 ст. 23 цього Кодексу зазначено, що не можуть бути визнані доказами відомості, які містяться в показаннях, речах та документах, що не були предметом безпосереднього дослідження суду. Але у разі, коли суд першої інстанції дослідив усі можливі докази з дотриманням засади безпосередності, а суд апеляційної інстанції погодився з такою оцінкою, то суду апеляційної інстанції немає потреби знову досліджувати ці докази в такому ж порядку, як це було зроблено в суді першої інстанції. Тобто, повторне дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження, за наявності клопотання допускається лише за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями.
З долученої копії ухвали апеляційного суду видно, що передбачених наведеною нормою процесуального закону підстав для повторного дослідження доказів стороною обвинувачення наведено не було, а лише висловлено незгоду з їх оцінкою судом першої інстанції, не встановлено таких підстав й апеляційним судом. Обмежившись у своїй ухвалі аналізом доказів, безпосередньо сприйнятих судом першої інстанції, апеляційний суд не порушив установленого законом порядку апеляційного розгляду. За результатами перегляду виправдувального вироку, суд апеляційної інстанції погодився з оцінкою зазначених доказів, даною місцевим судом, а відтак застосована ним процедура не суперечила встановленій ст. 23 КПК засаді безпосередності судового розгляду.
Отже, порушень вимог ч. 3 ст. 404 КПК під час розгляду провадження в апеляційному порядку не вбачається, оскільки повторне дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження, необхідне тільки за умови, якщо судом першої інстанції відповідні докази досліджені судом неповністю або з порушеннями.
Разом з цим, колегія суддів вважає безпідставними доводи прокурора про те, що апеляційний суд не дослідив докази, які не було прийнято до уваги судом першої інстанції, а саме: протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 29 вересня 2021 року; рапорт молодшого інспектора Дніпровського РВ УПО у м. Києві старшого сержанта поліції ОСОБА_7 від 29 вересня 2021 року; рапорт старшого оперуповноваженого СКП ВП-1 Деснянського УП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_8 від 29 вересня 2021 р.; протокол обшуку автомобіля «Volkswagen Golf 4», д.н.з. НОМЕР_2 від 29 вересня 2021 року та відеозапис до нього; протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 29 вересня 2021 року та відеозапису до нього; протокол огляду місця події від 29 вересня 2021 року та відеозапису до нього; постанову слідчого СВ Деснянського УПГУНП у м. Києві ОСОБА_9 від 29 вересня 2021 року; постанову слідчого СВ Деснянського УПГУНП у м. Києві ОСОБА_9 від 29 вересня 2021 року; постанову Деснянського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2021 року; протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 30 вересня 2021 року свідку ОСОБА_10 ; протокол про здійснення перегляду відеозапису від 30 вересня 2021 року; постанову слідчого СВ Деснянського УПГУНП у м. Києві ОСОБА_9 , DVD-R диск із записами з камер спостереження від 29 вересня 2021 року; висновок експерта № СЕ-19/111-21/48163-БЛ від 12 жовтня 2021 року. Як убачається зі змісту доданої до касаційної скарги копії вироку Деснянського районного суду м. Києва від 21 червня 2023 року, висновок місцевого суду про недоведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК, зроблено з дотриманням правил безпосередності дослідження доказів, у тому числі, тих, що зазначені вище, на підставі з'ясування обставин, що належать до предмета доказування, оціненими відповідно до правил ст. 94 КПК та з дотриманням інших вимог кримінального процесуального закону.
Також необгрунтованими є посилання прокурора у касаційній скарзі стосовно визнання судом апеляційної інстанції неспроможними його доводів щодо безпідставного відхилення місцевим судом клопотання про допит свідків, яких було допитано під час досудового розслідування, оскільки колегія суддів апеляційного суду слушно зазначила, що з матеріалів справи убачається (що і не заперечував прокурор у судовому засіданні суду апеляційної інстанції), суд першої інстанції за клопотанням прокурора неодноразово відкладав судове засідання саме для виклику свідків та надання стороні обвинувачення можливості забезпечити їх явку у судове засідання.
За таких обставин, апеляційний суд у межах, установлених ст. 404 КПК, та у порядку, визначеному ст. 405 КПК, переглянув кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на виправдувальний вирок місцевого суду, належним чином перевірив викладені у ній доводи та визнав їх необґрунтованими, навівши в ухвалі, відповідно до вимог ст. 419 КПК, докладні мотиви на спростування доводів апеляційної скарги.
Колегія суддів Касаційного кримінального суду погоджується з висновками апеляційного суду і вважає, що ухвала апеляційного суду є належно умотивованою та обґрунтованою, за змістом відповідає вимогам статей 370, 419 КПК, у ній наведено мотиви, з яких виходив суд, та положення закону, яким він керувалися при постановленні рішення.
Посилань на істотні порушення кримінального процесуального закону, які були б безумовними підставами для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення, як і доводів щодо неправильного застосування кримінального закону касаційна скарга не містить.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та наданих копій судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Керуючись ч. 2 статті 428 КПК, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій на ухвалу Київського апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року стосовно виправданого ОСОБА_4 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3