23 січня 2024року
м. Київ
справа № 454/1559/20
провадження № 51-319ск24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу представника цивільного відповідача - відокремленого підрозділу шахта «Лісова» ДП «Львіввугілля» ОСОБА_4 на вирок Сокальського районного суду Львівської області від 30 серпня 2023 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 06 грудня 2023 року стосовно засудженого ОСОБА_5 ,
встановив:
Представник цивільного відповідача звернувся до Касаційного кримінального суду з касаційною скаргою на вищезазначені судові рішення.
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), колегія суддів дійшла висновку, що її необхідно залишити без руху, встановивши строк для усунення недоліків.
Так, згідно з п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК у касаційній скарзі має бути наведено обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
Частиною 1 ст. 438 КПК визначено, що підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, і які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи в обґрунтування кожної позиції.
Водночас слід враховувати, що відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Статтею 400 ЦПК визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Однак усупереч наведеним положенням процесуального закону, представник цивільного відповідача, посилаючись на неправильне, на його думку, вирішення судами попередніх інстанцій цивільного позову щодостягнення сумив рахунок відшкодування моральної шкоди на користь потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , фактично висловлює незгоду з наданою судом, у цій частині, оцінкою доказам, що в силу статей 433, 438 КПК та ст. 400 ЦПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції, до того ж не враховує, що за приписами ч. 1 ст. 337 КПК судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Крім того, ОСОБА_4 , оскаржуючи до касаційного суду постановлені стосовно ОСОБА_5 судові рішення в частині вирішення цивільного позову, не зазначає, яких саме порушень допустилися суди першої і апеляційної інстанцій, постановляючи судові рішення у цій частині, та не вказує у чому саме ці порушення полягали, як вони вплинули на законність й обґрунтованість постановлених цими судами судових рішень, і чому їх (ці порушення) слід відносити до безумовних підстав для скасування касаційним судом оскаржуваних судових рішень, відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК.
Також касаційна скарга представника цивільного відповідача не містить доводів щодо незаконності висновків суду апеляційної інстанції, наведених в ухвалі цього суду на спростування доводів його апеляційної скарги.
Крім того, відповідно до ст. 436 КПК, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; 2) скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; 3) скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; 4) змінити судове рішення.
Натомість, вимога, викладена у касаційній скарзі представника цивільного відповідача,сформульована без урахування положень ст. 436 КПК, а тому підлягає уточненню.
З огляду на викладене, оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК, колегія суддів вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 цього Кодексу залишити скаргу без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків.
постановив:
Касаційну скаргу представника цивільного відповідача - відокремленого підрозділу шахта «Лісова» ДП «Львіввугілля» ОСОБА_4 на вирок Сокальського районного суду Львівської області від 30 серпня 2023 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 06 грудня 2023 року стосовно засудженого ОСОБА_5 , залишити без руху і встановити йому строк для усунення недоліків - десять днів із дня отримання копії ухвали.
У разі невиконання вимог ухвали, касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3