18 січня 2024 року
м. Київ
справа № 752/11193/19
провадження № 51-6441 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 14 серпня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201900010003070, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Остер Козелецького району Чернігівської області, жителя АДРЕСА_1 , такого, що судимостей не має,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 317 та ч. 1 ст. 307 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 25 червня 2019 року ОСОБА_6 засуджено: за ч. 1 ст. 317 КК України на 3 роки позбавлення волі; за ч. 1 ст. 307 КК України на 4 роки позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено остаточне покарання ОСОБА_6 у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки з покладенням виконання обов'язків, передбачених п. 1, 2 ч. 1 п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.
Вирішено питання процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 серпня 2023 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку, ОСОБА_6 засуджено за те, що у невстановлений досудовим розслідуванням час, за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , добровільно та самостійно забезпечував можливість наркозалежним особам використовувати приміщення для вживання наркотичних засобів, тобто утримував та надавав житло для систематичного вживання наркотичних засобів наркозалежним особам.
Крім того, ОСОБА_6 у невстановлений час, місці та спосіб, придбав наркотичні засоби канабіс та метадон, які став незаконно зберігати з метою збуту за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 . 03 травня 2019 року в період часу з 11:35 до 14:12 год, під час проведення санкціонованого обшуку вказаної квартири слідчим було виявлено та вилучено 22 паперові згортки білого кольору з порошкоподібною речовиною білого кольору всередині, яка містить наркотичний засіб, обіг якого обмежено метадон, загальна маса якого в речовинах складає 1,147 г та 17 поліетиленових пакетів та один паперовий згорток речовини рослинного походження зеленого кольору, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабіс, загальною масою канабісу в перерахунку на висушену речовину - 60, 43 г.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у вказаному суді. Зазначає, що призначаючи ОСОБА_6 покарання із застосуванням ст. 75 КК України суд належним чином не обґрунтував мотивів прийнятого рішення про можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства. Прокурор вважає, що за наявних в справі даних про особу ОСОБА_6 , звільнення засудженого від відбування призначеного покарання з випробуванням є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Вважає ухвалу апеляційного суду такою, що не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, оскільки апеляційний суд, на думку прокурора, не надав належної оцінки конкретним доводам апеляційної скарги сторони обвинувачення.
Прокурор, яка брала участь в суді касаційної інстанції підтримала касаційну скаргу та просила її задовольнити.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Винуватість ОСОБА_6 в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, доведеність обвинувачення та правильність кваліфікації дій за ч. 1 ст. 317, ч. 1 ст. 307 КК України, в касаційній скарзі не оспорюються.
Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд при виборі покарання зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно зі ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Доводи касаційної скарги прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність при застосуванні положень ст. 75 КК України та звільненні ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням колегія суддів вважає необґрунтованими.
Як убачається з вироку, при призначенні засудженому покарання, суд урахував усі обставини справи, в тому числі і тяжкість вчинених ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України класифікуються як нетяжкий та тяжкий, визнав обставинами, які пом'якшують покарання - щире каяття у скоєному та визнання вини, взяв до уваги дані, що характеризують особу засудженого, а саме те, що він вважається таким, що не має судимості та позитивно характеризується за місцем проживання.
Враховуючи тяжкість вчинених злочинів, особу винного, який має постійне місце реєстрації та проживання, ряд пом'якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставин, позицію прокурора, висловлену в судових дебатах щодо покарання засудженому, який просив застосувати ст. 75 КК України, суд дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_6 без відбування покарання та звільнив від його відбування з випробуванням з покладенням обов'язків, визначених ст. 76 КК України.
Апеляційний суд, розглянувши апеляційну скаргу заступника прокурора м. Києва який просив скасувати вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання і ухвалити свій, яким призначити ОСОБА_6 покарання, яке слід відбувати реально, тобто без застосування інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням, визнав необґрунтованими такі доводи апеляційної скарги прокурора.
Приймаючи рішення про залишення апеляційної скарги прокурора без задоволення, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_6 за місцем проживання характеризувався позитивно, зважаючи на досить тривалий проміжок часу з дати постановлення судом першої інстанції оскаржуваного вироку, а саме, з червня 2019 року ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності більше не притягувався. Крім того, на час апеляційного розгляду в засудженого внаслідок отриманої в січні 2022 року травми ноги, значно погіршився стан здоров'я, в зв'язку з чим він не може самостійно пересуватись та потребує постійного стороннього догляду.
Тому, колегія суддів апеляційного суду, з огляду на дані про особу засудженого на час розгляду справи в апеляційному суді виснувала можливість звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, але в умовах належного контролю за його поведінкою та виконанням покладених на нього обов'язків і застосування вимог статей 75, 76 КК України.
При цьому, приймаючи таке рішення апеляційний суд виходив також з позиції прокурора, який брав участь в кримінальному провадженні в суді першої інстанції та просив застосувати відносно ОСОБА_6 положення ст. 75 КК України.
З призначеним ОСОБА_6 покаранням і звільненням від його відбування з випробуванням погоджується і суд касаційної інстанції та вважає його справедливим, необхідним й достатнім для виправлення та попередження нових злочинів, адже згідно з вимогами ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
Зважаючи на те, що за наявних в справі даних про особу останнього, прокурор в суді першої інстанції вбачав наявність підстав для застосування положень ст. 75 КК України та звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, а нових даних про особу засудженого чи обставин, які б негативно характеризували останнього прокурор у касаційній скарзі не навів, колегія суддів вважає, що підстав для призначення ОСОБА_6 покарання лише в умовах ізоляції від суспільства, як про це ставить питання прокурор у касаційній скарзі, немає.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України. Всі доводи апеляційної скарги прокурора були ретельно перевірені апеляційним судом та обґрунтовано залишені без задоволення.
Таких порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б підставами, передбаченими ст. 438 КПК України, для скасування оскаржуваного судового рішення в справі не встановлено, а тому в задоволенні касаційних вимог прокурора слід відмовити.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд
ухвалив:
Ухвалу Київського апеляційного суду від 14 серпня 2023 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_7