24 січня 2024 року
м. Київ
справа № 465/2324/19
провадження № 61-1212ск24
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коломієць Г. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Франківського районного суду
м. Львова від 03 липня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду
від 18 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю з подальшим поділом,
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом до
ОСОБА_2 , в якому просила суд:
1) встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 27 липня 2014 року по дату реєстрації шлюбу, тобто 30 липня 2016 року;
2) визнати об'єктом права спільної сумісної власності сторін:
- кватиру АДРЕСА_1 вартістю 301 000,00 грн;
- рухоме майно, що знаходиться в квартирі АДРЕСА_1 , а саме: холодильник Беко вартістю 3 600,00 грн, пральну машину LG вартістю 2 400,00 грн, кутовий диван вартістю 3 000 грн, - загальною вартістю 9 000,00 грн;
- рухоме майно, що знаходиться в квартирі АДРЕСА_2 , а саме: спальня вартістю 30 520,00 грн, меблі вартістю 4 506,00 грн;
- грошові кошти від продажу автомобіля марки MERSEDES-BENZ SPRINTER 316 CDI, 2004 року випуску вартістю 260 000,00 грн;
- автомобіль марки OPEL ASTRA, 2006 року випуску вартістю 130 000,00 грн;
- грошові кошти, виплачені за 1/4 ідеальну частку у праві власності на квартиру АДРЕСА_2
у розмірі 100 000,00 грн;
3) поділити спільне майно, набуте подружжям, а саме: визнати за позивачкою право власності на 1/2 ідеальну частку у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 ; рухоме майно вартістю 9 000,00 грн, що знаходиться в квартирі
АДРЕСА_1 , виділити у власність позивачки автомобіль марки OPEL ASTRA,
2006 року випуску;
4) виділити відповідачу грошові кошти від продажу автомобіля марки MERSEDES-BENZ SPRINTER 316 CDI, 2004 року випуску; 1/2 ідеальну частку у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 ; грошові кошти виплачені за 1/4 ідеальну частку у праві власності на квартиру АДРЕСА_2 ; рухоме майно зі списку вартістю 35 026,00 грн;
5) стягнути з відповідача на користь позивачки компенсацію за різницю у вартості розділеного майна в сумі 128 013,00 грн.
Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 03 липня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю з відповідачем у період з 27 липня 2014 року по дату реєстрації шлюбу 30 липня 2016 року та визнання майна спільною сумісною власністю з подальшим поділом задоволено частково.
Визнано встановленим факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім'єю, як подружжя без офіційної реєстрації шлюбу, у період з 27 липня 2014 року по
30 липня 2016 року, тобто по дату реєстрації шлюбу.
Визнано об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 .
У порядку поділу спільного сумісного майна визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 ідеальної частки квартири АДРЕСА_1 .
У порядку поділу спільного сумісного майна визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 ідеальної частки квартири АДРЕСА_1 .
Залишено у власності ОСОБА_1 автомобіль Opel Astra G 1.4i 16V (T98) U05 5MT, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартістю 96 110,00 грн.
Залишено у власності ОСОБА_1 рухоме майно на загальну суму 9 000,00 грн, а саме холодильник «Веко», вартістю 3 600,00 грн; пральну машину «LG», вартістю 2 400,00 грн; кутовий диван вартістю 3 000,00 грн, які знаходяться в квартирі
АДРЕСА_1 .
Залишено у власності ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі вартості 1/4 частки квартири АДРЕСА_2 , яка придбана 07 червня 2016 року, у розмірі 45 000,00 грн.
Залишено у власності ОСОБА_2 грошові кошти від продажу автомобіля Mercedes Benz Sprinter 316 CDi Combi (903) АКПШ, 2004 року випуску, вартістю 359 900,00 грн.
Залишено у власності ОСОБА_2 рухоме майно на загальну суму 35 026,00 грн,
а саме спальний набір вартістю 30 520,00 грн; меблевий набір, вартістю 4 506,00 грн, які знаходяться в квартирі АДРЕСА_2 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 9 989,20 грн та судові витрати за проведення експертиз у розмірі 2 400,00 грн.
У решті позовних вимог відмовлено за безпідставністю таких.
Постановою Львівського апеляційного суду від 18 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Франківського районного суду м. Львова від 03 липня 2023 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про:
- визнання встановленим факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім'єю, як подружжя без офіційної реєстрації шлюбу, в період з 27 липня 2014 року по
30 липня 2016 року, тобто по дату реєстрації шлюбу;
- визнання об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кватири АДРЕСА_1 ;
- визнання в порядку поділу спільного сумісного майна за ОСОБА_1 права власності на 1/2 ідеальну частку квартири АДРЕСА_1 ;
- визнання в порядку поділу спільного сумісного майна за ОСОБА_2 права власності на 1/2 ідеальну частку квартири АДРЕСА_1 ;
- залишення у власності ОСОБА_2 грошових коштів в розмірі вартості 1/4 частки квартири АДРЕСА_2 , яка придбана 07 червня 2016 року, у розмірі 45 000,00 грн;
- залишення у власності ОСОБА_2 рухомого майна на загальну суму 35 026,00 грн, що знаходиться в квартирі АДРЕСА_2 ;
- стягнення судового збору - скасовано та ухвалено в цій частині позовних вимог постанову, якою в задоволенні цих позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
У решті рішення суду залишено без змін.
19 січня 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Франківського районного суду м. Львова
від 03 липня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 18 грудня
2023 року (надійшла до суду 22 січня 2024 року), у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови
у задоволенні позову.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.
У порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
У касаційній скарзі заявник заявила клопотання про звільнення від сплати судового збору у зв'язку з тим, що розмір судового збору, який підлягає сплаті за подачу касаційної скарги, перевищує п'ять відсотків від доходу заявника за 2023 рік.
На підтвердження даного клопотання заявник надала довідку про доходи, підписану приватним підприємцем ОСОБА_4 . Дана довідка не є належним доказом, оскільки на підписі ОСОБА_4 відсутня печатка. Також відсутні будь-які інші докази (інформація з податкової служби, пенсійного фонду, тощо ) щодо розміру отриманих заявником доходів.
Дослідивши вказане клопотання, Верховний Суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотання необхідно відмовити, оскільки заявником не надано належних доказів щодо розміру її доходів, а надані докази не відображають в повній мірі майновий стан заявника та не є належними доказами.
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви в розмірі оспорюваної суми.
Підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»
(у редакції, чинній на день звернення до суду з цим позовом) передбачено, що за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною четвертою статті 6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення
в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
Зі змісту положень пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України вбачається, що
у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом у 2019 році та заявляла три позовні вимоги немайнового характеру та позовну вимогу майнового характеру.
Станом на 01 січня 2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 1 921,00 грн (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 768,40 грн, 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 9 605,00 грн).
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір».
При цьому суд звертає увагу представника заявника на те, що відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» розрахунок розміру судового збору за подання касаційної скарги слід здійснювати, виходячи зі ставки, яка підлягала сплаті при поданні позовної заяви, а не з тієї суми, яка фактично була сплачена позивачем.
Отже, заявнику необхідно сплатити судовий збір за подачу касаційної скарги у сумі 12 960,66 грн:
1) Загальна сума позовної вимоги майнового характеру - 417 513,00 грн (150 500,00+9 000,00+130 000,00+128 013,00=417 513,00);
2) Судовий збір за позовну вимогу майнового характеру - 4 175,13 грн (417 513,00*1%=4 175,13);
3) Судовий збір за три позовні вимоги немайнового характеру - 2 305,20 грн (768,40*3=2 305,20);
4) Судовий збір за подачу касаційної скарги - 12 960,66 грн ((4 175,12+2 305,20)*200%=12 960,66).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, код банку отримувача (МФО): 899998, код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату в повному обсязі.
Також Верховний Суд звертає увагу заявника на те, що прохальна частина касаційної скарги повинна бути сформульована відповідно до положень статті 409 ЦПК України, із зазначенням, яке рішення просить ухвалити заявник за результатами розгляду його касаційної скарги.
Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення їх недоліків.
Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення заявника від сплати судового збору відмовити.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Франківського районного суду
м. Львова від 03 липня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду
від 18 грудня 2023 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Г. В. Коломієць