24 січня 2024 року
м. Київ
справа № 522/29302/13-ц
провадження № 61-831ск24
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Луспеника Д. Д. розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , на постанову Одеського апеляційного суду
від 16 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа - Шоста Одеська державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування та витребування майна,
У листопаді 2013 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися звернулася до суду із зазначеним вище позовом, який в подальшому уточнили у грудні 2014 року.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 02 липня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на квартиру
в порядку спадкування, витребування майна з чужого незаконного володіння,
в частині позовних вимог щодо визнання права власності за відповідачами ОСОБА_5 , ОСОБА_5 права власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом та витребування з чужого незаконного володіння на користь відповідачів - ОСОБА_5 , ОСОБА_5 1/2 частки квартири залишено без розгляду.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 29 вересня 2021 року позовну заяву ОСОБА_3 , ОСОБА_4 залишено без задоволення.
Постановою Одеського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 вересня 2021 року скасовано та ухвалено нове, яким позовні вимоги задоволено.
Визнано в порядку спадкування за законом право власності за ОСОБА_3 на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 , після смерті батька ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнано в порядку спадкування за законом право власності за
ОСОБА_8 на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 , після смерті батька ОСОБА_7 , померлого
ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Витребувано із володіння ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 .
Витребувано із володіння ОСОБА_1 на користь ОСОБА_8 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 .
У січні 2024 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , із застосуванням засобів поштового зв'язку, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року, у змісті якої просить оскаржуване судове рішення скасувати.
1. Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки
у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору
у встановлених порядку і розмірі.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».
Частиною першою статті 3 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення.
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Розмір мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2013 року становив
1 147,00 грн.
Згідно із підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подачу до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати (229,40 грн) та не більше
3 розмірів мінімальної заробітної плати (3 441,00 грн).
Підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до суду касаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви
і скарги в розмірі оспорюваної суми.
Зі змісту положень пунктів 1, 2 частини першої статті 176 ЦПК України вбачається, що ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку, а у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.
Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна як рухомих речей, так і нерухомості, визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.
Заявником оскаржуються судове рішення за результатами розгляду позовних вимог майнового характеру (визнання права власності в порядку спадкування та витребування майна).
Подана касаційна скарга та зміст оскаржуваних судових рішень не містять відомостей щодо ціни позову (вартість спірного майна), що унеможливлює визначення розміру судового збору, що підлягав сплаті за перегляд судового рішення саме в частині вирішення позовних вимог майнового характеру.
Верховний Суд враховує, що до касаційної скарги заявником додано квитанцію до платіжної інструкції про сплату судового збору від 12 січня 2024 року у розмірі
917,60 грн.
Одночасно, Верховний Суд позбавлений можливості встановити розмір судового збору, що підлягав сплаті за перегляд судових рішень в частині вирішення позовної вимоги майнового характеру.
Відповідно, заявникові необхідно доплатити судовий збір за оскарження судових рішень за ставкою 200% від 1% вартості спірного майна, з урахуванням того, що розмір судового збору, що підлягав сплаті за звернення до суду першої інстанції становив не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати (229,40 грн) та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати (3 441,00 грн), а також з урахуванням вже сплаченого судового збору.
Крім того, заявникові необхідно надати до Верховного Суду докази на підтвердження дійсної вартості спірного майна (1/2 частина квартири
АДРЕСА_1 ).
Судовий збір за подачу касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено за такими реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) - 899998, рахунок отримувача (стандарт ІВАN) - UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету - 22030102, «Судовий збір (Верховний Суд, 055)», призначення платежу (вказати номер справи та інші необхідні відомості).
На підтвердження сплати судового збору до Верховного Суду необхідно надати документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку
і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону та надати докази на підтвердження дійсної вартості спірного майна.
2. Також подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою
статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої
статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої
статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У випадку визначення заявником підставою касаційного оскарження судових рішень пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права, щодо якої відсутній висновок, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовної практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.
Таким чином оскаржуючи судові рішення, зазначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судових рішень.
Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12 листопада
2020 року у справі № 904/3807/19.
Крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується заявник, із зазначенням конкретної норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення сформованій правозастосовчій практиці
у подібних правовідносинах. При цьому суд звертає увагу заявника, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, в яких подібними є: предмети спору; підстави позову; зміст позовних вимог; встановлені судом обставини та однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 523/6003/14-ц, від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16, від 20 червня 2018 року у справі
№ 755/7957/16-ц, від 26 червня 2018 року у справі № 2/1712/783/2011,
від 26 червня 2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04 липня 2018 у справі
№ 522/2732/16-ц).
Касаційна скарга в повній мірі не відповідає зазначеним вище вимогам закону.
Так, заявник, як на підставу касаційного оскарження судового рішення, посилається на застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду
(пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), проте не зазначає конкретної норми права із зазначенням у чому саме полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах, відповідно, не конкретизує підстави касаційного оскарження судових рішень, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.
Також Верховний Суд звертає увагу заявника на те, що саме по собі цитування змісту постанов Верховного Суду у змісті касаційної скарги не є належним виконанням вимог закону щодо обов'язкового зазначення підстав касаційного оскарження судових рішень.
Таким чином, заявнику необхідно уточнити касаційну скаргу з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження судових рішень відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України та надати суду касаційну скаргу у новій редакції та надати копії уточненої касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Таким чином, заявнику необхідно: 1) Сплатити судовий збір за оскарження судового рішення. На підтвердження сплати судового збору надати документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону та надати докази на підтвердження вартості спірного майна; 2) Уточнити касаційну скаргу з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження постанов відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України та надати суду касаційну скаргу у новій редакції та надати копії уточненої касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
У разі подання уточненої касаційної скарги шляхом формування документа
у системі «Електронний суд» заявникові також необхідно надати суду докази надсилання уточненої касаційної скарги на адреси інших учасників справи.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, статтями 4, 6 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , на постанову Одеського апеляційного суду від 16 листопада
2023 року залишити без руху.
Надати строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Д. Д. Луспеник