24 січня 2024 року
м. Київ
справа № 344/13652/15-ц
провадження № 61-1057ск24
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коломієць Г. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 вересня 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до держави Україна про відшкодування шкоди,
У 2015 році ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 , Державної судової адміністрації України, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, заподіяної злочином.
Ухвалою Івано-Франківського міського від 19 квітня 2023 року за клопотанням ОСОБА_1 замінено у справі первісних відповідачів - Державну судову адміністрацію України, Державну казначейську службу України на належного відповідача - державу Україна.
В уточнених позовних вимогах ОСОБА_1 просила суд стягнути з держави Україна 75 000,00 доларів США на відшкодування прямої шкоди, у розмірі ціни квартири, та 58 000,00 доларів США заподіяної непрямої шкоди (втраченої вигоди
з 09 листопада 2006 року по 300,00 доларів США за кожен місяць за здачу в оренду квартири) заподіяної ОСОБА_1 особами, що виконують функції держави.
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області
від 25 вересня 2023 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до держави Україна про відшкодування шкоди відмовлено.
15 січня 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 вересня 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року (надійшла до суду 19 січня 2024 року), у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила суд скасувати оскаржувані судові рішення, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, але не в Івано-Франківській області.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного
у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції
в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вище вимогам закону.
Так, у касаційній скарзі заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов'язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.
За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надати суду уточнену редакцію касаційної скарги з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження, передбачену (передбачені) частиною другою статті 389 ЦПК України та надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Також Верховний Суд звертає увагу заявника на те, що прохальна частина касаційної скарги повинна бути сформульована відповідно до положень статті 409 ЦПК України, із зазначенням, яке рішення просить ухвалити заявник за результатами розгляду його касаційної скарги.
Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення їх недоліків.
Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 вересня 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Г. В. Коломієць