Справа № 555/157/24
Номер провадження 2-з/555/2/24
іменем України
"22" січня 2024 р. Березнівський районний суд Рівненської області в складі:
головуючого судді - Мельничук Н. В.
при секретарі Кравчук С. Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Березне заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову .
ОСОБА_1 звернулася до Березнівського районного суду Рівненської області з заявою про забезпечення позову. В обгрунтувааня заяви вказує, що на даний час Приватний виконавець виконавчого округу Рівненської області Папроцький Андрій Андрійович вживає заходи примусового на погашення неіснуючої заборгованості згідно виконавчого напису. За змістом оспорюваного виконавчого напису нотаріуса, вчиненого 07 жовтня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем і зареєстрованим в реєстрі за № 33658, - відповідач по справі одержав право, стягнути з моєї' довірительки за період з 20.09.2018 року 20 вересня 2021 року заборгованість по кредитному договору № 2000056634 від 07.07.2012 року, укладеного між ОТП БАНК та моєю довірителькою на строк 14 місяців ( тобто до 07 вересня 2013 року) у розмірі 14 347 грн. 34 коп.Оскільки за період з 07 вересня 2013 року по дату вчинення виконавчого напису нотаріуса, жодних повідомлень чи вимог про усунення порушень кредитних зобов'язань ОСОБА_1 не отримувала як від ОТП БАНКу. так і від ТОВАРИСТВа З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», а отаріусом, не було перевірено надіслання такої вимоги відповідачем до вчинення виконавчого напису і отримання її позивачем по справі, що унеможливило подання нотаріусу обґрунтованих заперечень щодо вчинення виконавчого напису або письмової згоди.Крім того, виконавчий напис від 27 листопада 2019 року вчинений поза межами встановленого ст.257 Цивільного кодексу України загального трьохрічного строку позовної давності для стягнення «заборгованості за тілом кредиту», так і визначеного п.1 ч. 2 ст. 258 Цивіїьного кодексу України спеціального річного строку позовної давності для стягнення «заборгованості за нарахованої невідомо за який період та несплаченої пені, оскільки нотаріус у самому виконавчому написі чітко вказує, період з 29 липня 2014 року по 18 вересня 2019 року за який нараховано неіснуючу заборгованість.До Березнівського районного суду подано позов про визнання вищезазначеного виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, однак невжиття заходів забезпечення позову може зробити неефективним захист прав позивачки та ускладнить або навіть унеможливить їх відновлення, оскільки за виконавчим написом нотаріуса приватним виконавцем вже відкрито провадження, і вжиття заходів примусового виконання оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса зробить неможливим виконання рішення суду про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно достатті 149 ЦПК Українисуд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Відповідно до ч.1ст. 153 ЦПК Українизаява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Вирішуючи питання щодо доцільності забезпечення позову у спосіб, про який просить позивач, суд також враховує правову позицію Верховного Суду.
В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», роз'яснено про те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Відповідно до ч.ч.5,6 ст.153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1ст.13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 3статті 129 Конституції Українивизначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.
Відповідно до ч. 1,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд, дослідивши подану ОСОБА_1 заяву про забезпечення позову, не знаходить підстав для її задоволення, оскільки позивачем не надано жодного доказу в обґрунтування того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, оскільки сама по собі подача позову ще не є підставою його задоволення.
На підставі викладеного ,керуючись ст.ст.2, 4,12,13,81,149 153, 258, 260, 261, 263, 353 ЦПК України, суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі в 15-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги.
Суддя: Мельничук Н. В.