Справа № 553/179/24
Провадження № 2/553/551/2024
Іменем України
24.01.2024м. Полтава
Суддя Ленінського районного суду м. Полтави Грошова Н.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» про стягнення заборгованості за договором № 5310113 від 04.10.2021 про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством,
ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Полтави з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» про стягнення заборгованості за договором № 5310113 від 04.10.2021 про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством в сумі 67119,50 грн.
З позову вбачається, що 4 жовтня 2021 р між ТОВ «Полтаваенергозбут», як Постачальником універсальних послуг та ОСОБА_1 , як Споживачем, було укладено Договір про купівлю-продаж електричної енергії за “зеленим” тарифом приватним домогосподарством (далі - Договір). Відповідно до Правил роздрібного ринку електричної енергії, затвердженим Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312, договір про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом - домовленість між індивідуальним побутовим споживачем та постачальником універсальних послуг, яка спрямована на врегулювання цивільних прав та обов'язків під час купівлі-продажу за «зеленим» тарифом електричної енергії, виробленої з енергії сонячного випромінювання. За вказаним Договором, позивач взяв на себе зобов'язання продавати відповідачу електричну енергію, вироблену з енергії сонячного випромінювання об'єктами електроенергетики приватного домогосподарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а відповідач взяв на себе зобов'язання купувати у Позивача електричну енергію за «зеленим» тарифом, встановленим НКРЕКП, в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії приватним домогосподарствам, в строки, передбачені договором.
На виконання зобов'язань за Договором позивач за період з липня 2023 року по вересень 2023 року продав Відповідачу електричну енергію, вироблену з енергії сонячного випромінювання об'єктами електроенергетики приватного домогосподарства, (різниця між обсягом виробленої/ згенерованої електричної енергії та обсягом споживання приватним домогосподарством) на загальну вартість 83378,25 грн. Обсяг та вартість проданої електричної енергії, підтверджуються підписаними відповідачем Актами приймання-передавання товару (електричної енергії). Тобто, позивач у повному обсязі виконав свій обов'язок за Договором щодо продажу електричної енергії за зеленим тарифом. У відповідача, в порушення умов Договору, ст. 63 Закону України «Про ринок електричної енергії» , ст.ст. 525, 526, 530, 629, 692, 693 Цивільного кодексу України, ст. 9-1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії» наявна заборгованість перед позивачем за придбану в 2023 році електричну енергію в розмірі 67119,50 грн.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.01.2024 справу передано на розгляд судді Грошової Н.М.
При вирішенні питання про відкриття провадження встановлено, що зазначена позовна заява не може бути прийнята до розгляду Ленінським районним судом міста Полтави та підлягає направленню за підсудністю з наступних підстав.
Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII«Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Так, за загальним правилом ст. 27 ЦПК України підсудність справ за позовами до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань..
Виняток з даного правила становить альтернативна підсудність (ст. 28 ЦПК України) та виключна підсудність (ст. 30 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Згідно з положеннями ст. 181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Виключну підсудність встановлено, зокрема, для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. У разі конкуренції правил підсудності мають застосовуватися правила виключної підсудності.
Виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах у справі № 460/4286/16-ц від 23.01.2018 та у справі № 640/16548/16-ц від 16.05.2018, до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 Цивільного кодексу України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 10.04.2019 року (справа № 638/1988/17, провадження № 61-30812св18), правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно. Позов про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має пред'являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2020 у справі № 910/10647/18 зазначила, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
У постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 Велика Палата ВС визначила, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередній об'єкт спірних правовідносин.
Таким чином, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна та стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно тощо.
Так, з заявлених вимог позивача та приєднаних до позову документів вбачається, що предметом спору є прострочене грошове зобов'язання за Договором № 5310113 про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством від 04.10.2021, укладеним між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ», за яким уклали договір про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством, який є додатком до договору про постачання електричної енергії постачальника універсальних послуг за місцезнаходженням приватного домогосподарства споживача, на якому електрична енергія використовується для задоволення побутових потреб та/або потреб особистого селянського господарства. Місцезнаходження приватного домогосподарства: АДРЕСА_1 .
Відповідно до п. 1 договору № 5310113 від 04.10.2021 його предметом є наступне: за цим Договором споживач має право продавати постачальнику універсальних послуг електричну енергію, вироблену з енергії сонячного випромінювання та/або енергії вітру (необхідне підкреслити) об'єктами електроенергетики (генеруючими установками) приватного домогосподарства, а постачальник універсальних послуг бере на себе зобов'язання купувати у споживача електричну енергію за «зеленим» тарифом, встановленим НКРЕКП, в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії приватним домогосподарством, у строки, передбачені цим Договором. Величина встановленої потужності з енергії сонячного випромінювання становить 30 кВт.
Тобто правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі на підставі Договору № 5310113 про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством від 04.10.2021, безпосередньо пов'язані з конкретним домогосподарством.
Місцезнаходження приватного домогосподарства, щодо якого укладений договір є: - АДРЕСА_1 , на яку розповсюджується юрисдикція Полтавського районного суду Полтавської області.
З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги, що спір пов'язаний з грошовим зобов'язанням за Договором № 5310113 про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством від 04.10.2021, відповідне приватне господарство, що виробляє енергію сонячного випромінювання, яка придбається Товариством - відповідачем 1, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , суд приходить до висновку наявність підстав для висновку, що спір у даній справі є таким, що виник «з приводу нерухомого майна», а тому має вирішуватись судом за місцезнаходженням об'єкта нерухомого майна за правилами виключної підсудності, визначеними в ч. 1 ст. 30 ЦПК України.
Відтак, виходячи з того, що спір виник з приводу нерухомого майна, для якого цивільним процесуальним законом встановлено виключну підсудність, суд приходить до висновку, що справа підлягає розгляду відповідно до положень статті 30 ЦПК України за місцезнаходженням нерухомого майна.
Враховуючи вищевикладене, судом не встановлено обставин, які б давали можливість розгляду даної справи саме Ленінським районним судом м. Полтави, оскільки дана справа за правилами виключної підсудності підсудна Полтавському районному суду Полтавської області.
Відповідно до ч. 1 ст. 378 ЦПК України недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Згідно ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому ст. 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Отже, з огляду на те, що Ленінський районний суд м. Полтави у даному випадку не є судом встановленим законом, оскільки спір у даній справі стосується нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , суд, приходить до висновку, що справа підлягає направленню за територіальною підсудністю до Полтавського районного суду Полтавської області.
Керуючись ст. ст. 30, 31, 32, 258-261 ЦПК України, суддя,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» про стягнення заборгованості за договором № 5310113 від 04.10.2021 про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством - передати за підсудністю до Полтавського районного суду м. Полтави (вул. Європейська, буд. 154-а, м. Полтава, Полтавська область, 36008).
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя: Н.М. Грошова