номер провадження справи 22/187/23
16.01.2024 Справа № 908/2751/23
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В.,
При секретарі судового засідання Шолоховій С.В.
За участю представників сторін:
від позивача - не з'явився
від відповідача - не з'явився
розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/2751/23
за позовом Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105)
до відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 84847,09 грн. та виселення
1. Короткий зміст позовних вимог та заяви позивача
30.08.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № 15/02-03 від 28.08.2023) Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради до Фізичної особи-підприємця Соловйова Юрія Євгеновича про стягнення на користь місцевого бюджету м. Запоріжжя 41625,11 грн. заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення № 44/6 від 21.05.2012 з наступними змінами та доповненнями, та 74592,11 грн. неустойки; звільнення частини нежитлового приміщення № 362 підвального поверху (літ. А-9) загальною площею 19,14 кв.м по вул. Василя Сергієнка буд. 11, шляхом виселення відповідача.
Позов обґрунтовано закінченням 21.09.2021 строку договору оренди нежитлового приміщення від 21.05.2012 № 44/6 та наявною заборгованістю з орендної плати на користь місцевого бюджету та балансоутримувача - КП «ВРЕЖО № 7».
20.11.2023 через систему “Електронний суд” надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог. У зв'язку з проведеним позивачем перерахунком загальної суми боргу з урахуванням подвійної ставки НБУ, інфляційних втрат, процентів за користування, просив стягнути з відповідача на користь місцевого бюджету м. Запоріжжя 39778,74 грн. заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення № 44/6 від 21.05.2012 з наступними змінами та доповненнями, 45068,35 грн. неустойки, а також звільнити частину нежитлового приміщення № 362 підвального поверху (літ. А-9) загальною площею 19,14 кв.м по вул. Василя Сергієнка буд. 11, шляхом виселення відповідача.
20.11.2023 через систему “Електронний суд” надійшла відповідь на відзив. Відповідач не підпадає під будь-яку з категорій орендарів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України № 634 від 27.05.2022 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного часу». Запорізькою міською радою не приймалося рішення про надання орендних знижок або звільнень від сплати орендної плати на період введення воєнного стану, в тому числі щодо позивача.
12.12.2023 через систему “Електронний суд” надійшла заява про виконання ухвали суду. Спірне приміщення знаходиться на балансі КП «ВРЕЖО № 7». Оскільки Комунальне підприємство самостійно до суду з метою захисту своїх порушених прав не зверталося тривалий час, орган управління звернувся до суду з цим позовом. Розрахунок суми боргу щодо орендної плати складається: на користь місцевого бюджету 70% розміру орендної плати, що складає 27113,16 грн.; на користь балансоутримувача 30% розміру орендної плати, що складає 12665,63 грн. Розмір нарахованої орендної плати після закінчення строку дії договору розрахунку неустойки складає: на користь місцевого бюджету штрафні санкції з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ 19073,55 грн. - відсоток за користування коштами, 3% річних у розмірі 1624,56 грн., інфляційні втрати 10020,70 грн.; на користь балансоутримувача штрафні санкції з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ складають 8909,60 грн., відсоток за користування коштами, 3% річних у розмірі 758,89 грн., інфляційні втрати 4681,06 грн. Тобто, загальна сума боргу щодо орендної плати з урахуванням інфляції, 3% річних, штрафних санкцій складає 84847,10 грн. Таким чином, орендар повинен сплатити неустойку за невиконання зобов'язання передачі частини нежитлового приміщення за актом приймання-передачі на користь орендодавця в сумі 45068,35 грн.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
2. Позиція (аргументи) відповідача. Заяви відповідача
16.10.2023 надійшов відзив (вих. б/ від 10.10.2023). У задоволенні позовних вимог просив відмовити. Позивач не зазначив у своїх розрахунках заборгованості з орендної плати індексів інфляції за кожен місяць, за який нарахована заборгованість, відтак розрахунки не можуть бути належними доказами. Позивачем не враховано в нарахуваннях орендної плати звільнення орендаря від сплати орендної плати згідно додаткової угоди до договору оренди. Посилався на постанову Кабінету Міністрів України № 634 від 27.05.2022 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного часу», лист ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0.7.1. Внаслідок військової агресії проти України відповідачу довелось закрити орендоване приміщення, припинити вести підприємницьку діяльність та переїхати разом із сім'єю до іншого регіону. Позивач не звертався до відповідача з заявою про припинення договору, листів з подібними заявами, про які йдеться в позовній заяві, відповідач не отримував.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
3. Процесуальні питання, вирішені судом
Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 30.08.2023 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2751/23 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.
Ухвалою суду від 04.09.2023 вказану позовну заяву залишено без руху.
15.09.2023 до суду від позивача надійшла заява вих. № 1312/01/01-07 від 13.09.2023 про усунення недоліків, до якої додано уточнену позовну заяву (вих. № 17/02-03 від 13.09.2023).
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 20.09.2023 суддею Ярешко О.В. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2751/23 за правилами загального позовного провадження, підготовче провадження призначено на 19.10.2023.
Ухвалою суду від 19.10.2023, на підставі ст. 119 ГПК України, з власної ініціативи суду продовжено відповідачу строк для подання відзиву, відзив прийнято до розгляду; застосовано до позивача та відповідача захід процесуального примусу - попередження за невиконання ухвали Господарського суду Запорізької області від 20.09.2023 у справі № 908/2751/23 в частині обов'язкової явки в судове засідання за викликом суду; підготовче засідання відкладено на 07.11.2023.
Ухвалою суду від 07.11.2023, у зв'язку з витребуванням у позивача доказів, на підставі ст. 177 ГПК України, продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів - до 20.12.2023 включно, підготовче засідання відкладено на 05.12.2023.
Ухвалою від 05.12.2023 прийнято до розгляду заяву про зменшення розміру позовних вимог; у зв'язку з невиконанням позивачем у повному обсязі вимог ухвали суду від 20.09.2023, підготовче засідання відкладено на 19.12.2023.
Таким чином, предметом розгляду в цій справі є стягнення з відповідача на користь місцевого бюджету м. Запоріжжя 39778,74 грн. заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення № 44/6 від 21.05.2012 з наступними змінами та доповненнями, та 45068,35 грн. неустойки; звільнення частини нежитлового приміщення № 362 підвального поверху (літ. А-9) загальною площею 19,14 кв.м по вул. Василя Сергієнка буд. 11, шляхом виселення відповідача.
Ухвалою суду від 19.12.2023 закрито підготовче провадження у справі № 908/2751/23, справу призначено до судового розгляду по суті на 16.01.2024.
У судове засідання 16.01.2024 сторони не з'явилися, причини неявки суду невідомі.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд визнав можливим розглянути справу за відсутності сторін. Судом враховано, що явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалася.
У судовому засіданні 16.01.2024 справу розглянуто по суті, підписано та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
4. Обставини справи, встановлені судом, та докази що їх підтверджують
21.05.2012 між Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (орендодавець за договором), Комунальним підприємством “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 7” (балансоутримувач в редакції додаткової угоди від 01.10.2018) та Фізичною особою-підприємцем Соловйовим Юрієм Євгеновичем (орендар, відповідач) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 44/6.
За умовами договору (п. 1.1 договору в редакції додаткової угоди від 18.05.2018 та додаткової угоди від 20.02.2020), орендодавець, балансоутримувач на підставі наказу Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради від 13.04.2012 № 122 передає, а орендар приймає в строкове платне користування комунальне майно - частину нежитлового приміщення № 362 підвального поверху (літ. А-9) загальною площею 19,14 кв.м по вул. Василя Сергієнка буд. 11.
Передача майна в оренду підтверджується підписаним між сторонами актом прийому-передачі від 21.05.2012.
Відповідно п.п. 3.1, 3.2, 3.4 (в редакції додаткової угоди від 20.02.2020), орендна плата визначається на підставі рішення Запорізької міської ради від 06.04.2011 № 47, постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 і складає 13224,00 грн. на рік. За базовий місяць оренди майна (вересень 2018) орендна плата складає 122,94 грн. (далі з урахуванням щомісячного індексу інфляції) та сплачується з 21.09.2018. Орендна плата розраховується та спрямовується орендарем: - 70% від розміру орендної плати (без нарахування ПДВ) за кожний місяць до місцевого бюджету. Розрахунок орендної плати на 70% здійснюється орендарем самостійно та сплачується щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним; - 30% розміру орендної плати (з нарахуванням ПДВ) за кожний місяць балансоутримувачу на його розрахунковий рахунок. Розрахунок орендної плати на 30%, у тому числі нарахування ПДВ на суму орендної плати, здійснюється орендарем самостійно та сплачується щомісячно не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним.
Орендна плата за кожний наступний місяць розраховується орендарем самостійно і визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (пункт 3.3).
Додатковою угодою від 24.04.2020 було звільнено орендаря від сплати орендної плати за договором оренди від 21.05.2012 № 44/6 з 17.03.2020 тимчасово до скасування введених Протоколом обмежувальних заходів щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19. Після скасування введених Протоколом обмежувальних заходів балансоутримувач відновлює нарахування орендної плати за договором оренди від 21.05.2012 № 44/6 без попередження про це орендаря.
Орендар зобов'язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату з урахуванням її індексації незалежно від наслідків своєї господарської діяльності (п. 5.2).
Згідно п. 3.7, у випадку порушення строків оплати та обсягу платежу, орендар зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 3% від місячного розміру орендного платежу щодо якого було допущено відповідне порушення.
За умовами пункту 3.10, у випадку закінчення дії цього договору або його дострокового припинення орендна плата перераховується орендарем по добу фактичної здачі комунального майна по акту приймання-передачі.
Згідно п. 11.7, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору після закінчення його строку протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін, при умові виконання п. 5.15 договору, та на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.
Дія договору припиняється внаслідок, зокрема, закінчення терміну, на який його було укладено (пункт 11.9).
Згідно додаткової угоди від 05.06.2020, сторони виклали пункт 11.1 в іншій редакції, встановивши, що договір діє до 21.09.2021.
Відповідач звернувся до позивача з заявою (вих. № б/н від 09.06.2021) про продовження терміну дії договору оренди від 21.05.2012 № 44/6 терміном на 5 років.
Листом від 20.08.2021 вих. № 4082/01/01-07, адресованим відповідачу та КП «ВРЕЖО № 7», позивач повідомив про сплив 21.09.2021 строку дії договору оренди від 21.05.2012 № 44/6. З посиланням на п. 143 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483, у зв'язку з наявною заборгованістю з орендної плати до місцевого бюджету м. Запоріжжя в розмірі 4710,06 грн., зазначив про припинення договору оренди на підставі закінчення строку, на який його було укладено. Вимагав у 10-ти денний термін з дня закінчення строку договору оренди звільнити та передати комунальне майно орендодавцю, балансоутримувачу одночасно з підписанням акту приймання-передачі вказаного майна.
Лист був надісланий відповідачу поштою 20.08.20921, що підтверджується описом вкладення до цінного листа, фіскальним чеком та поштовою накладною № 6910501982901.
На вказаний лист позивача, КП «ВРЕЖО № 7» листом від 10.09.2021 вих. № 2937 повідомило позивача про підготування додаткової угоди щодо припинення договору оренди від 21.05.2012 № 44/6 та акту приймання-передачі приміщення.
Листом від 23.09.2021 вих. № 3035 КП «ВРЕЖО № 7» (балансоутримувач за договором) повідомило відповідача про закінчення 21.09.2021 строку дії договору оренди від 21.05.2012 № 44/6, зазначивши про необхідність 01.10.2021 передати орендоване приміщення та ключі від нього балансоутримувачу. До листа було додано 3 примірники додаткової угоди про припинення договору оренди та акт приймання-передачі приміщення.
Вказаний лист був отриманий відповідачем 29.09.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Вказаним спростовується твердження відповідача щодо неотримання ним листів про закінчення договору оренди та необхідність передачі приміщення.
01.10.2021 представниками КП «ВРЕЖО № 7» складений акт з метою прийняття з орендного користування частини нежитлового приміщення по вул. Василя Сергієнка, 11. Було встановлено, що приміщення ФОП Соловйовим Ю.Є. не звільнено. Орендар ФОП Соловйов Ю.Є. у призначений час (01.10.2021) на адресу об'єкта оренди не прибув, підписаної з боку користувача додаткової угоди та акту приймання-передачі не надано, ключі від приміщення передані не були.
30.12.2022 представниками КП «ВРЕЖО № 7» складений акт обстеження нежитлового приміщення по вул. Василя Сергієнка, 11, яким встановлено відсутність орендаря в приміщенні.
07.12.2023 представниками позивача складений акт візуального обстеження об'єкта оренди - нежитлового приміщення по вул. Василя Сергієнка, 11, яким встановлено, що нежитлове приміщення зачинено, візуальних ознак користування нежитловим приміщення не виявлено, вивіска об'єкта відсутня. Орендаря на місці не знайдено.
5. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення
Як встановлено судом, згідно відповіді № 208486 від 01.09.2023 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, наданої на запит суду, до реєстру 14.07.2022 внесений запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця Соловйова Юрія Євгеновича.
Отже, з 14.07.2022 Фізична особа-підприємець Соловйов Юрій Євгенович позбавлений статусу підприємця.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Згідно зі ст. 609 ЦК України, зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
До підприємницької діяльності фізичних осіб, згідно зі ст. 51 ЦК України, застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до відповідного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою (частина дев'ята статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»).
Відповідно до ч. 1 ст. 52 ЦК України, фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Відтак, у разі припинення суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи (виключення з відповідного реєстру) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки остання не перестає існувати; фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 4 грудня 2013 року у справі № 6-125цс13.
Договір оренди від 21.05.2012 № 44/6, який покладений у підставу позову, був укладений ОСОБА_1 як фізичною особою-підприємцем, відтак, даний спір підсудний Господарському суду Запорізької області.
Разом з тим, позивачем неправильно в позовній заяві зазначено вказівку на статус фізичної особи - підприємця щодо відповідача, оскільки така вказівка вимагається лише для фізичних осіб - підприємців. Станом на час подання позовної заяви, ОСОБА_1 був позбавлений статусу підприємця.
Відповідно частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
За приписами ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК).
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Згідно з ч. 1 ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.
Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 763 ЦК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 284 ГК України, строк договору оренди визначається за погодженням сторін.
Як встановлено сторонами в пункті 11.1 договору № 44/6, цей договір діє до 21.09.2021.
Згідно ч. 1 ст. 24 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” (в редакції станом на 21.09.2021), договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його укладено.
У відповідності до ч. 1 ст. 25 вказаного Закону, у разі припинення договору оренди орендар зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.
Частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України також передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Згідно з ч. 2 ст. 795 ЦК України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
Посилання відповідача на пункт 11.7 договору № 44/6, яким визначено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору після закінчення його строку протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін, при умові виконання п. 5.15 договору, та на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, судом до уваги не приймається.
Так, матеріалами справи підтверджується надіслання позивачем (орендодавцем) відповідачу (орендарю) листа від 20.08.2021 вих. № 4082/01/01-07 (до закінчення строку дії договору) з повідомленням про закінчення його строку дії та необхідністю повернення орендованого приміщення. У даному листі позивач посилався на наявність заборгованості з орендної плати на користь місцевого бюджету м. Запоріжжя та п. 143 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483.
Згідно пункту 143 вказаного Порядку визначено, якщо чинний орендар має заборгованість із сплати орендної плати, він не може звертатися із заявою про продовження договору оренду до моменту погашення ним такої заборгованості.
Відповідь відповідача на даний лист матеріали справи не містять.
29.09.2021 (після закінчення строку дії договору) відповідач отримав лист КП «ВРЕЖО № 7» (балансоутримувач за договором) від 23.09.2021 за вих. № 3035 з повідомленням про закінчення 21.09.2021 строку дії договору оренди від 21.05.2012 № 44/6, та про необхідність 01.10.2021 передати орендоване приміщення та ключі від нього балансоутримувачу. До листа було додано 3 примірники додаткової угоди про припинення договору оренди та акт приймання-передачі приміщення.
Даними листами сторони договору - орендодавець та балансоутримувач висловилися щодо закінчення строку дії договору оренди.
Таким чином, договір оренди нежитлового приміщення від 21.05.2012 № 44/6 припинив свою дію 21.09.2021 у зв'язку закінченням строку, на який його укладено.
Матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем нежитлового приміщення після закінчення строку договору № 44/6 позивачу чи балансоутримувачу.
Згідно положень ст. 1 Першого протоколу Конвенції, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У даному випадку відповідач утримує комунальне майно після закінчення строку договору оренди, тобто неправомірно, що позбавляє позивача вільно користуватися належною йому власністю.
За таких обставин, позовна вимога про звільнення частини нежитлового приміщення № 362 підвального поверху (літ. А-9) загальною площею 19,14 кв.м по вул. Василя Сергієнка буд. 11, у м. Запоріжжі, шляхом виселення Соловйова Юрія Євгеновича, судом задовольняється у зв'язку з її обґрунтованістю та доведеністю.
Відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.
Згідно ч.ч. 1, 3, 5, 6 ст. 762 ЦК України, за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Згідно наданого позивачем розрахунку, заборгованість відповідача з орендної плати за період з липня 2021 по червень 2023 включно на користь місцевого бюджету (70% від розміру орендної плати) становить 27113,16 грн.; на користь балансоутримувача (30% від розміру орендної плати) становить 12665,58 грн., що разом складає 39778,74 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача на користь місцевого бюджету м. Запоріжжя.
Суд зазначає, що умовами договору оренди № 44/6 сторони визначили: орендна плата розраховується та спрямовується орендарем: - 70% від розміру орендної плати (без нарахування ПДВ) за кожний місяць до місцевого бюджету. Розрахунок орендної плати на 70% здійснюється орендарем самостійно та сплачується щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним; - 30% розміру орендної плати (з нарахуванням ПДВ) за кожний місяць балансоутримувачу на його розрахунковий рахунок. Розрахунок орендної плати на 30%, у тому числі нарахування ПДВ на суму орендної плати, здійснюється орендарем самостійно та сплачується щомісячно не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним.
Відтак, позивачем неправомірно заявлено до стягнення на користь місцевого бюджету м. Запоріжжя суми боргу з орендної плати в розмірі 12665,58 грн., оскільки дана орендна плата (30% від розміру орендної плати) має сплачуватися орендарем на розрахунковий рахунок балансоутримувача - КП «ВРЕЖО № 7», яке є юридичною особою.
Суд ухвалами від 20.09.2023, витребовував у позивача письмове пояснення щодо обставин та правових підстав стягнення на користь місцевого бюджету м. Запоріжжя 30% від розміру орендної плати, яка має сплачуватися орендарем на розрахунковий рахунок балансоутримувача.
Позивач вимоги суду не виконав, правових підстав стягнення заборгованості з орендної плати, яка мала сплачуватися відповідачем на користь балансоутримувача, не навів.
Посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України № 634 від 27.05.2022 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного часу» є безпідставним, оскільки договір оренди № 44/6 не був чинним на 24.02.2022, припинився 21.09.2021, тобто ще до введення на території України воєнного стану. Відповідач посилається на пункти даної постанови, які регулюють сплату орендної плати за договорами оренди державного майна, у даному випадку відподач орендував комунальне майно.
Відповідачем не доведено здійснення позивачем нарахування орендної плати без урахування додаткової угоди від 24.04.2020.
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд враховує, що за умовами договору № 44/6, орендна плата за кожний наступний місяць розраховується орендарем самостійно і визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Індекс інфляції визначається Державною службою статистики України, відомості щодо його визначення є загальнодоступними та, відповідно, відомі відповідачу.
Відповідач не був позбавлений можливості надати контррозрахунок заявленої до стягнення заборгованості з орендної плати. Такого контррозрахунку надано не було. Відповідачем не було зазначено, яку саме суму орендної плати, на його думку, він мав сплатити.
Позовна вимога про стягнення з відповідача на користь місцевого бюджету м. Запоріжжя 27113,16 грн. заборгованості з орендної плати суд вважає обґрунтованою та доведеною. Вказана позовна вимога судом задовольняється.
У позовній вимозі про стягнення на користь місцевого бюджету м. Запоріжжя суми боргу з орендної плати в розмірі 12665,58 грн. судом відмовляється в зв'язку з необґрунтованістю позову в цій частині з підстав, що вказані вище. Суд також зазначає, що згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог, 30% суми боргу на користь балансоутримувача становить 12665,63 грн., а в доданому до заяви розрахунку боргу - 12665,58 грн.
Суд зазначає, що балансоутримувач за договором № 44/6 - КП «ВРЕЖО № 7» не позбавлено можливості, за наявності достатніх підстав, звернутися до суду з позовом про стягнення з відповідача на його користь боргу з орендної плати.
Позивач просив стягнути з відповідача на користь місцевого бюджету м. Запоріжжя неустойку за невиконання зобов'язань за договором оренди, у розмірі 45068,35 грн.
При цьому, позивач зазначив, що розмір нарахованої орендної плати, після закінчення строку дії договору розрахунку неустойки складає:
- на користь місцевого бюджету - штрафні санкції з урахуванням подвійної ставки НБУ складають суму 19073,55 грн.; відсоток користування коштами, 3% річних, у розмірі 1624,56 грн., інфляційні втрати за прострочення платежу - 10020,70 грн.
- на користь балансоутримувача - штрафні санкції з урахуванням подвійної ставки НБУ складають суму 8909,60 грн.; відсоток користування коштами, 3% річних, у розмірі 758,89 грн., інфляційні втрати за прострочення платежу - 4681,05 грн., що разом становить 45068,35 грн.
В обґрунтування даної позовної вимоги посилався на ст.ст. 546, 549, ч. 2 ст. 785 ЦК України, ст. 230 ГК України.
Згідно ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.
У заяві про зменшення розміру позовних вимог, яка була прийнята судом до розгляду, позивач зазначив, що орендар повинен сплатити неустойку за невиконання зобов'язання передачі частини нежитлового приміщення за актом приймання-передачі, на користь орендодавця суму неустойки 27983,15 грн. Зазначив, що розрахунок додається.
Разом з тим, даної позовної вимоги позивачем заявлено не було. Розрахунок неустойки до заяви не додано.
Згідно ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відтак, оскільки позивачем не заявлено позовної вимоги щодо стягнення суми 27983,15 грн. неустойки, суд не вирішує це питання, оскільки воно не є предметом спору.
Відповідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).
У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/1307/19 викладений правовий висновок, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця. Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: - час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно наданого позивачем розрахунку, інфляційні втрати нараховані шляхом множення щомісячної суми заборгованості на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. Інфляційні нараховані за період з липня 2021 по червень 2023 включно (сукупний індекс інфляції становить 1,369588).
При цьому, позивачем неправомірно нараховано інфляційні втрати на суму заборгованості за кожний місяць шляхом множення на індекс інфляції на цей же місяць. Позивачем не взято до уваги умови договору, якими визначено, що розрахунок орендної плати на 70% здійснюється орендарем самостійно та сплачується щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним. Таким чином, інфляційні втрати на суму боргу, наприклад за липень 2021, слід розраховувати починаючи з серпня 2021.
Згідно зробленого судом перерахунку, інфляційні втрати в межах заявленого позивачем періоду складають 4093,77 грн. У стягненні 5926,93 грн. інфляційних втрат судом відмовляється в зв'язку з необґрунтованістю позову в цій частині.
Позивачем нараховано 3% річних на суму боргу 27113,16 грн. за 729 днів заборгованості. При цьому не зазначено, за який період нараховані 3% річних.
Відповідно ч. 2 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Межі позовних вимог щодо нарахування 3% річних позивачем не визначено. Доказування по господарській справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ч. 4 ст. 74 ГПК України).
При оцінці достатності доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування є важливим елементом змагальності процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність (постанова Верховного Суду від 29.08.2018 у справі № 910/23428/17).
Відтак, суд відмовляє в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь місцевого бюджету м. Запоріжжя суми 1624,56 грн. 3% річних у зв'язку з необґрунтованістю та недоведеністю позову в цій частині.
З приводу вимоги позивача про стягнення пені в розмірі 19073,55 грн. суд зазначає таке. Позивач нараховує пеню, виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України. При цьому, у розрахунку не зазначено, на які саме суми боргу нараховується пеня, зазначено лише періоди її нарахування з 01.07.2021 по 30.06.2023.
Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно ч.ч. 1, 6 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, задатком.
Відповідно до ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1).
Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з вимогами Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Судом встановлено, що сторонами в укладеному договорі оренди не встановлено такого виду відповідальності, як пеня; не визначено порядку та розміру нарахування пені за порушення стороною зобов'язання. Позивачем не наведено правових підстав щодо нарахування пені за відсутності такого виду відповідальності в договорі оренди.
За таких обставин, у стягненні 19073,55 грн. пені слід відмовити.
Суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь місцевого бюджету м. Запоріжжя 8909,60 грн. штрафної санкції з урахуванням подвійної ставки НБУ, 758,89 грн. 3% річних та 4681,05 грн. інфляційних втрат, оскільки вони нараховані на суму боргу з орендної плати, яка мала сплачуватись на користь балансоутримувача. Таким чином, позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та недоведеними.
На підставі викладеного вище, позов у цілому задовольняється судом частково.
6. Судові витрати
Згідно п. 2 ч. 1, п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір у сумі 1116,68 грн. покладається на відповідача.
У зв'язку зі сплатою позивачем при зверненні до суду судового збору в розмірі більшому, ніж встановлено Законом України «Про судовий збір», 2684,00 грн. судового збору підлягає поверненню позивачу з державного бюджету ухвалою суду, у разі подання відповідного клопотання.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241, п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Звільнити частину нежитлового приміщення № 362 підвального поверху (літ. А-9) загальною площею 19,14 кв.м по вул. Василя Сергієнка буд. 11, у м. Запоріжжі, шляхом виселення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь місцевого бюджету м. Запоріжжя 27113 (двадцять сім тисяч сто тринадцять) грн.16 коп. заборгованості з орендної плати, 4093 (чотири тисячі дев'яносто три) грн. 77 коп. інфляційних втрат. Стягувач: Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105, код ЄДРПОУ 37573068).
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105, код ЄДРПОУ 37573068) 1116 (одна тисяча сто шістнадцять) грн. 68 коп. судового збору.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Відповідно ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 24 січня 2024.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя О.В. Ярешко