майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"19" січня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/1318/19 (906/1655/23)
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Макаревича В.А.
секретаря судового засідання: Підгаєцької М.Ю.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2. - паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Володарськ-Волинським ВС УДМС України в Житомирській області;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи: не з'явився;
за участю:
- вільний слухач Гурковська А.В., представник Міністерства юстиції України, посвідчення серії НОМЕР_2 від 28.07.2023;
- вільний слухач ОСОБА_1 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Володарськ-Волинським ВС УДМС України в Житомирській області;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за позовом ОСОБА_2 до Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (м.Житомир) за участі третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору розпорядника майна Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" Мельника Миколи Анатолійовича, про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у межах справи №906/1318/19
за заявами Виробничо-комерційної фірми "Урарту" (м. Баранівка, Житомирська область) та Приватного підприємства "Автомагістраль" (с. Синяк, Вишгородський район, Київська область)
до Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про банкрутство,
У провадженні Господарського суду Житомирської області (суддя Макаревич В.А.) перебуває справа про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".
21.12.2023 на адресу Господарського суду Житомирської області, через загальний відділ суду, від ОСОБА_2 надійшла позовна заява від 20.12.2023 до Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Ухвалою суду від 22.12.2024, зокрема, прийнято позовну заяву ОСОБА_2 до Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні для розгляду в межах справи №906/1318/19 про банкрутство Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"; відкрито провадження у справі; справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору розпорядника майна Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" Мельника Миколу Анатолійовича; судове засідання для розгляду справи по суті призначено на "19" січня 2024 р. о 09:20 год.
Судом встановлено, що всі учасники провадження у справі повідомлені належним чином про дату, час та місце даного судового засідання на відомі суду адреси.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, 18.01.2024 направив до суду заяву про розгляд справи без його участі.
15.01.2024 до суду від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву №7 від 10.01.2024, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у письмовому відзиві.
17.01.2024 до суд від позивача надійшла відповідь на письмовий відзив від 10.01.2024, у якій позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Позивач не заперечив проти розгляду справи за відсутності представника відповідача.
Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК України.
Так, за змістом частини 1, пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.
Ураховуючи положення статті 202 ГПК України, наявність відомостей про направлення зазначеним учасникам справи ухвал з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, висновки Європейського суду з прав людини у справі «В'ячеслав Корчагін проти Росії», а також, що явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача, який не з'явився в судове засідання, а тому задовольняє подану до суду заяву представника відповідача про розгляд справи без його участі.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати.
Частиною 1 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. В силу приписів частини 2 вказаної статті господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник.
Відтак, з огляду на те, що ухвалою Господарського суду Житомирської області від 05.03.2020, зокрема, відкрито провадження у справі про банкрутство ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", позовна заява ОСОБА_2 підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у межах справи № 906/1318/19 про банкрутство ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України".
Як вбачається з Автоматизованої системи документообігу "Діловодство Господарського суду Житомирської області" у справі №906/1318/19(295/2114/20) судом було встановлено, що з 12.12.2017 по 28.02.2019 позивач - ОСОБА_2 працювала у філії «Володарсько-Волинський райавтодор» Дочірнього підприємства «Житомирський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на посаді головного бухгалтера, що підтверджується копією з трудової книжки, яка долучена до матеріалів справи.
Наказом філії «Володарсько-Волинський райавтодор» Дочірнього підприємства «Житомирський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України" №3-К від 28.02.2019 року позивача звільнено з посади на підставі пункту 1 статгі 40 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України), про що здійснено запис у трудовій книжці.
У своїй позовній заяві позивач зазначає, що на день звільнення позивача із займаної посади - 28.02.2019 відповідач вчасно не сплатив позивачу заробітну плату.
Судовим наказом Богунського районного суду м. Житомира від 15.05.2019 у справі №295/5954/19 (дата видачі стягувачу - 20.06.2019) стягнуто з Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі у розмірі 47 160,75 грн за період з листопада 2018 року по лютий 2019 року.
Обставини невиплати ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" заробітної плати у розмірі 47 160,75 грн встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Невиплачена заробітна плата - 47 160,75 грн надійшла на банківський рахунок позивача - 27.01.2020, що підтверджується рішенням Господарського суду Житомирської області від 01.12.2020 у справі №906/1318/19(295/2114/20).
З огляду на несвоєчасне проведення ДП «Житомирський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України" розрахунку при звільненні ОСОБА_2 звернулась з позовом до боржника про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 01.03.2019 по 27.01.2020 на суму 79 987,50 грн.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 01.12.2020 у справі №906/1318/19(295/2114/20) позов ОСОБА_2 до Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державне акціонерне/ товариство "Автомобільні дороги України" задоволено. Стягнуто з Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Автомобільні дороги України" (10003, м. Житомир, вул. Перемоги, 75, ідентифікаційний код 32008278) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) - 79987,50 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (без утримання податків та інших обов'язкових платежів) та 2102,00 грн судового збору.
Зазначена сума стягнута з відповідача на користь позивача повністю, про що позивач повідомив суд у судовому засіданні.
Згідно ч. 1 ст. 115 Кодексу законів про працю України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні, у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць. Через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за які здійснюється виплата.
Також, позивач зазначає, що в день звільнення його з роботи - 28.02.2019 року відповідач повинен був провести з ним повний розрахунок та сплатити заборговану заробітну плату за період з листопада 2018 року по лютий 2019 року в розмірі 47 160,75 грн, а також сплатити компенсацію за невчасно виплачену йому заробітну плату за період з листопада 2018 року по лютий 2019 року.
Компенсація втрати частини заробітної плати за відповідний період становить суму 826,90 грн, що підтверджується рішенням Господарського суду Житомирської області від 13.11.2023 року у справі №906/1318/19(906/1111/23), яке набрало законної сили .
Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не вставлено законом.
Відтак, матеріалами справи підтверджено, що заборгованість з невиплаченої заробітної плати перед позивачем за період з листопада 2018 року по лютий 2019 року складала - 47 160,75 грн, а компенсація втрати частини заробітної плати з листопада 2018 року по лютий 2019 року становить 826,90 грн.
Частиною першою ст. 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок в строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України (у відповідній редакції).
Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації проводиться у день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим вимог про розрахунок.
Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган у всякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк, виплатити неоспорювану ним суму.
Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено статтею 117 КЗпП України (у відповідній редакції) згідно з вимогами якої у разі не виплати з вини власника або уповноваженого ним органу, належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри, належних звільненому працівникові сум, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, тобто виплату працівникові його середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку.
Судом встановлено, що вказану заробітну плату у розмірі 47 160,75 грн відповідач у день звільнення з роботи - 28.02.2019 року не виплатив; заборговану заробітну плату він виплатив позивачу 27.01.2020, що не заперечується відповідачем. В цей же день він повинен був одночасно із заборгованою заробітною платою в сумі 47 160,75 грн сплатити позивачу компенсацію втрати частини заробітної плати за відповідний період.
Щодо правової природи компенсації втрати частини заробітної плати суд зазначає, що стаття 116 КЗпП оперує поняттям "всі суми, що належать працівнику", а стаття 117 цього Кодексу передбачає санкцію за невиплату відповідних сум при звільненні.
Отже, компенсація втрати частини заробітної плати належить до складу належних звільненому працівникові сум у розумінні статті 116 КЗпП України.
Указані висновки корелюються з позицією Великої Палати Верховного Суду, наведеною в постанові від 26 лютого 2020 року у справі N 821/1083/17, згідно з якою під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Згідно рішення Конституційного суду України від 15.10.2013 року №9рп/2013 зазначено, що компенсація заробітної плати є втрата частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати.
Так як компенсація є частиною заробітної плати, то відповідач повинен її сплатити вчасно, але по цей час він її не сплатив.
Як вбачається із поданого позивачем розрахунку, позивач вважає, що має підстави стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку на суму 353 011,50 грн з 28.01.2020 по грудень 2023 року включно, виходячи із середньоденної заробітної плати - 355,50 грн (встановлена рішенням Господарського суду Житомирської області від 01.12.2020 у справі №906/1318/19(295/2114/20)).
При цьому, позивач просить стягнути з відповідача суму 178 900 грн.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок).
Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку середньомісячна заробітна плата визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Нарахування виплат провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, які мають бути за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарі) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (абзац 1 пункту 8 Порядку).
Як було зазначено вище статтею 117 КЗпП України визначено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. Частиною першою цієї статті встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу, належних звільненому працівникові сум, у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Синтаксичний розбір текстуального змісту цієї норми дає підстави суду зробити висновки про те, що відповідальність у розмірі середнього заробітку застосовується лише в разі невиплати всіх належних працівникові сум (заробітної плати, компенсацій тощо). Такий правовий висновок прямо випливає із цієї норми.
Аналіз такого правового врегулювання дає змогу суду зробити правовий висновок, який непрямо випливає з приписів частини першої статті 117 КЗпП України, про те, що в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум.
Закон покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв'язку з його звільненням з роботи, зокрема, захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
Однак, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.
Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах.
Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.
Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.
Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного, виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.
Саме така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду №761/9584/15-ц від 26.06.2019, яка враховується господарським судом при розгляді даної справи.
Зменшуючи розмір відшкодування, визначений, виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Відповідно до ст. 21 Закону України "Про оплату праці" працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (справа "Суханов та Ільченко проти України") "майно" може являти собою "існуюче майно" або засоби, включаючи "право вимоги" відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні "законне сподівання"/ "правомірне очікування" стосовно ефективного здійснення права власності.
При розгляді даної справи, суд враховує, що в провадженні суду перебуває справа №906/1318/19 про банкрутство Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на стадії розпорядження майном та підготовки плану санації боржника Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".
Суд зазначає, що провадження у справі про банкрутство має за мету задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. При цьому обов'язковим завданням провадження у справі про банкрутство є справедливе задоволення вимог усієї сукупності кредиторів.
Розглядаючи позов в межах справи про банкрутство, суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника, не повинен обмежуватися дослідженням доказів, наданих заявником та іншими учасниками провадження (матеріали позовного провадження), але має в силу наведених вище особливостей природи банкрутства надавати оцінку заявленим вимогам з урахуванням дослідження усієї сукупності доказів, в тому рахунку і тих, що містяться в матеріалах справи про банкрутство боржника. До такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 30.11.2011 у справі №916/329/21(916/3265/21).
Слід зазначити, що Господарським судом Житомирської області у цьому ж складі суду розглядається справа №906/1318/19 про банкрутство ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України".
Як убачається з матеріалів справи № 906/1318/19 ухвалою господарського суду від 05.03.2020 відкрито провадження у справі про банкрутство ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України"; введено мораторій на задоволення вимог ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України"; введено процедуру розпорядження майном боржника; призначено розпорядника майна боржника ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" .
Постановою Верховного Суду від 03.02.2022, зокрема, касаційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області задоволено частково; касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" задоволено; постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.04.2021 та ухвалу Господарського суду Житомирської області від 28.01.2021 у справі № 906/1318/19 скасовано, справу передано до Господарського суду Житомирської області на стадію розпорядження майном боржника; у вимозі Головного управління ДПС у Житомирській області про поновлення провадження у справі №906/1318/19 відмовлено.
Ухвалою суду від 23.05.2022 (суддя Макаревич В.А.), зокрема, прийнято до свого провадження справу №906/1318/19 на стадії розпорядження майном.
Ухвалою суду від 17.01.2023, зокрема, призначено розпорядником майна Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" арбітражного керуючого Мельника М.А. (свідоцтво 1930 від 19.12.2019, адреса 33013, м. Рівне, вул. Кавказька, 3, оф.305).
Розгляд справи №906/1318/19 знаходиться на стадії розроблення, розгляду, схвалення та затвердження плану санації Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".
Відтак, судом встановлено та прийнято до уваги:
- розгляд справи №906/1318/19 знаходиться на стадії розроблення, розгляду, схвалення та затвердження плану санації Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України";
- на виконанні Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) перебуває зведене виконавче провадження №49756253 примусового виконання виконавчих документів про стягнення боргів з ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" на користь юридичних осіб, фізичних осіб та держави в кількості 1058 виконавчих проваджень на загальну суму 36 019 954,12 грн, з них 471 виконавчих проваджень на загальну суму 6 990 517,33 грн по сплаті боргів по заробітній платі;
- грошових коштів на розрахункових рахунках ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" недостатньо для задоволення вимог стягувачів у зведеному виконавчому провадженні №49756253 в рахунок погашення боргу за виконавчими документами;
- заборгованість перед стягувачами з урахуванням виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій складає більше як 7 млн. грн;
- Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) здійснено опис і арешт рухомого майна боржника у зведеному виконавчому провадженні №49756253 відповідно до переліку, який надало ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України";
- Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) накладено арешт та обтяження на всі рахунки Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та філії Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України";
У постанові Великої Палати Верховного Суду №761/9584/15-ц від 26.06.2019, яка враховується господарським судом при розгляді даної справи зазначено таке:
Відповідно до частини першої статті 9 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) положення ЦК України застосовуються до врегулювання, зокрема, трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами. Таким чином, положення ЦК України мають застосовуватися субсидіарно для врегулювання трудових відносин. Такої ж за суттю позиції дотримувався і Верховний Суд України, зокрема, у постанові від 11 листопада 2015 року у справі N 234/7936/14-ц (провадження N 6-2159цс15) та у постанові від 31 травня 2017 року у справі N 759/7662/15-ц (провадження N 6-1185цс16).
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Законодавство України не передбачає обов'язок працівника звернутись до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.
Узагальнюючи викладене, виходячи з принципів справедливості, добросовісності, розумності, пропорційності, дотримання балансу інтересів сторін суд враховує що:
- відповідачем були сплачені кошти в сумі 47160,75 грн відповідно до рішення суду у справі № 295/5954/19, тобто в повному обсязі;
- рішенням Господарського суду Житомирської області від 01.12.2020 у справі №906/1318/19(295/2114/20) позов ОСОБА_2 до Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державне акціонерне/ товариство "Автомобільні дороги України" задоволено. Стягнуто з Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Автомобільні дороги України" (10003, м. Житомир, вул. Перемоги, 75, ідентифікаційний код 32008278) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) - 79987,50 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (без утримання податків та інших обов'язкових платежів) та 2102,00 грн судового збору.
Зазначена сума стягнута з відповідача на користь позивача повністю, про що позивач повідомив суд у судовому засіданні;
- на несвоєчасний розрахунок відповідача з позивачем впливав важкий матеріально-технічний стан підприємства, про що свідчить арешт рухомого майна боржника у зведеному виконавчому провадженні №49756253, арешт та обтяження, накладені Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на всі рахунки Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та філії Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"; залежність фінансової спроможності ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" (в тому числі своєчасного погашення заборгованості із заробітної плати перед працівниками) від швидкості впровадження санаційних заходів на виконання плану санації боржника, що є об'єктивним чинником;
- надмірний тягар на роботодавця відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати іншими працівниками, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним, ураховуючи наявність зведеного виконавчого провадження №49756253 примусового виконання виконавчих документів про стягнення боргів з ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" на користь юридичних осіб, фізичних осіб та держави в кількості 1058 виконавчих проваджень на загальну суму 36 019 954,12 грн, з них 471 виконавчих проваджень на загальну суму 6 990 517,33 грн по сплаті боргів по заробітній платі;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості (невиплачена заробітна плата у сумі 47 160,75 грн надійшла на банківський рахунок позивача - 27.01.2020, а судовим наказом Богунського районного суду м. Житомира від 15.05.2019 у справі №295/5954/19 (дата видачі стягувачу - 20.06.2019) стягнуто з ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі у розмірі 47 160,75 грн); тривалість періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум пов'язано, зокрема із встановленими та наведеними вище обставинами у справі про банкрутство ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України";
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника у спірних правовідносинах, враховуючи, що
позивачу - ОСОБА_2 , яка працювала у філії «Володарсько-Волинський райавтодор» Дочірнього підприємства «Житомирський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на посаді головного бухгалтера та звільнена Наказом №3-К від 28.02.2019 на момент звільнення 28.02.2019 було достеменно відомо про обраховану нею та несплачену їй компенсацію, яка на той момент становила - 177, 26 грн, про що зазначено у її позовній заяві, але до суду про стягнення компенсації позивач звернулась з позовною заявою лише 17.08.2023 (через чотири з половиною роки) у справі №906/1318/19(906/1111/23); лише 21.12.2023 на адресу Господарського суду Житомирської області, через загальний відділ суду, від ОСОБА_2 надійшла позовна заява від 20.12.2023 до Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. З огляду на викладене, дії працівника не можуть вважатись добросовісними;
- співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Компенсація втрати частини заробітної плати становить 826,90 грн, що підтверджується рішенням Господарського суду Житомирської області від 13.11.2023 року у справі №906/1318/19(906/1111/23), розрахована сума - 353 011,50 грн; при цьому позивач просить стягнути з відповідача 178 900 грн. З огляду на викладене, заявлена до стягнення сума не може вважатись судом співмірною ймовірному розміру, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника.
З огляду на таке, суд визначає співмірний розмір заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, з урахуванням всіх обставин справи, встановлених судом.
Справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, з дотриманням розумного балансу між інтересами працівника та роботодавця, розміром відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат є сума, встановлена судом - 4135,00 грн ( сума 826,90 грн, збільшена в п'ятикратному розмірі).
Згідно з частинами 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" суми 4135,00 грн на користь ОСОБА_2 .
Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам у відповідності до ст.129 ГПК України.
Керуючись статтями 2,3, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236 - 238, 241, 257 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.2,7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст.116, 117 Кодексу законів про працю України в редакції закону №322-VIІІ від 10.12.1971, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Житомирський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (10003, м.Житомир, вул. Перемоги, 75, код ЄДРПОУ: 32008278) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 ) - 4135 грн середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.
3. Стягнути з Дочірнього підприємства «Житомирський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (10003, м.Житомир, вул. Перемоги, 75, код ЄДРПОУ 32008278) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) - 62,04 грн судового збору.
4. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається ://court.gov.ua/fair/sud5007/.
Повне рішення складено: 24.01.24
Суддя Макаревич В.А.
Список розсилки:
1 - в справу
2 - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) - на електр.пошт. та простим
3 - ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (10003, м. Житомир, вул. Перемоги, 75) - електронна пошта : zt_oblavtodor@ukr.net- електронний кабінет
4.-Мельник М.А. 33013,м.Рівне, вул.Кавказька,3оф.305, ІПН НОМЕР_5 електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2