22.01.2024 Єдиний унікальний номер 205/7169/23
Провадження № 2/205/409/24
22 січня 2024 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді - Терещенко Т.П.,
за участю секретаря судового засідання - Кривозуб О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення майнової та моральної шкоди,
Представник позивача ОСОБА_3 звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою, мотивуючи свої вимоги тим, що 24 листопада 2022 року о 09 год. 30 хв. у м. Дніпрі по вул. Набережна Заводська, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Mitsubishi Space Star», державний номерний знак НОМЕР_1 , на перехресті з вул. Ю. Кондратюка, виконуючи маневр повороту ліворуч, не надав переваги у русі і допустив зіткнення з автомобілем «Audi Q7», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який слідував у зустрічному з ним напрямку, та внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобам було завдано механічних пошкоджень з матеріальними збитками, а водій ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження. Постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 січня 2023 року ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення. Зазначає, що право власності ОСОБА_1 на автомобіль «Audi Q7», державний номерний знак НОМЕР_2 , підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу. Посилається на те, що на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у НАСК «Оранта» відповідно до договору страхування №208232515 від 21 лютого 2022 року, що діяв з 22 лютого 2022 року по 21 лютого 2023 року. Вказує, що відповідно до страхового акту та розрахунку страхового відшкодування від 30 січня 2023 року НАСК «Оранта» сума належного ОСОБА_1 страхового відшкодування складає 130 000 грн., а згідно ремонтної калькуляції ПАТ «НАСК «Оранта» від 11 січня 2023 року загальна вартість ремонту пошкодженого автомобіля складає 578 891,38 грн. Зазначає, що ПАТ «НАСК «Оранта» здійснила ОСОБА_1 виплату страхового відшкодування в розмірі 130 000 грн. Крім того, 14 лютого 2023 року за заявою позивача було проведено товарознавчу експертизу по визначенню вартості матеріального збитку заподіяного власнику транспортного засобу, і за результатами експертного дослідження розмір такого матеріального збитку складає 676 700,79 грн., а ринкова вартість автомобіля позивача становить 292 494,11 грн., а також встановлено вартість відновлювального ремонту - 1 055 304,72 грн. Посилається на те, що фактична вартість відновлення пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди належного ОСОБА_1 автомобіля склала 808 545,56 грн., що підтверджується наданими до суду документами, і таким чином, стягненню з відповідача підлягає різниця між фактичними витратами позивача на ремонт пошкодженого автомобіля та страховою виплатою, що складає 678 545,56 грн. Щодо моральної шкоди зазначає, що дорожньо-транспортна пригода викликала у ОСОБА_1 душевні страждання, стрес та негативно вплинула на його морально-психологічний стан, що проявилося в частих емоційних спалахах, які супроводжуються втратою нормального сну, збудливістю і дратівливістю. Також пошкоджений автомобіль був єдиним засобом пересування позивача, а відновлювальний ремонт потребував значних і непередбачуваних витрат з його боку, оскільки страхова виплата не покривала вартість відновлювальних робіт та ринкова вартість знизилась, а після дорожньо-транспортної пригоди позивач був змушений на тривалий час залишитись без транспортного засобу. Крім того, позивач був змушений витрачати час на відновлення свого порушеного права, а саме звертатись до адвоката, експерта, готувати необхідні документи для звернення до суду, і посилається також на те, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 зазнав тілесних ушкоджень, а тому до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає стягненню моральна шкода в розмірі 20 000 грн. У зв'язку з чим він звернувся до суду з цією позовною заявою, в якій просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в розмірі 678 545,56 грн. та моральну шкоду в розмірі 20 000 грн., а також судові витрати за розгляд справи покласти на відповідача.
21 липня 2023 року ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання.
Відповідачем було подано до суду відзив на позовну заяву, в якому він просив частково задовольнити позовні вимоги в частині відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з урахуванням викладених у відзиві обставин, та відмовити у задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди. В обґрунтування зазначив, що він не згоден з твердженням позивача щодо стягнення з нього різниці між фактичними витратами позивача на ремонт пошкодженого автомобіля та страховою виплатою в розмірі 678 545,56 грн. з посиланням на п. 30.1, 30.2. ст. 30 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки відповідно до висновку експерта ринкова вартість автомобіля «Audi Q7», державний номерний знак НОМЕР_2 , складає 676 700,79 грн., а ринкова вартість зазначеного автомобіля у аварійному (пошкодженому) стані після ДТП складає 292 494,11 грн., отже різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди складає 384 206,79 грн. Крім того, зазначає, що позивачу також було здійснено страхову виплату у розмірі 130 000 грн., а тому відшкодуванню підлягає сума в розмірі 254 206,79 грн. Також він не згоден з позовною вимогою щодо стягнення з нього 20 000 грн. моральної шкоди з підстав того, що факт існування моральних страждань повинен бути доведений показаннями свідків, висновками експертів, письмовими доказами (наприклад, медичними довідками, висновками) та іншими документами, а у цьому випадку будь-яка моральна шкода не доведена ніяким чином, оскільки відсутні будь-які об'єктивні обставини вважати таку шкоду завданою.
05 вересня 2023 року представником позивача - ОСОБА_3 було надано до суду відповідь на відзив, в якій він просив відзив ОСОБА_2 залишити без розгляду, а позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування зазначив, що зі змісту відзиву вбачається, що відповідач визнає пред'явлений до нього позов в частині відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 254 206,79 грн., а отже, позовні вимоги в частині 254 206,79 грн. повинні бути задоволені судом. Посилається на те, що відповідач у цій справі завдав шкоди майну позивача, а отже, в силу приписів цивільного законодавства України, повинен здійснювати відшкодування в повному обсязі, відтак, позовна заява в частині стягнення з відповідача майнової шкоди в розмірі 678 545,56 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі. Щодо заперечень відповідача проти задоволення позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди зазначає, що враховуючи той факт, що саме дії відповідача фактично змусили позивача переживати сильні душевні страждання та стрес, що спричинені дорожньо-транспортною пригодою зі значними механічними пошкодженнями його автомобіля, створенням надмірного матеріального тягаря у вигляді фінансових витрат на відновлювальний ремонт і позбавленням можливості тривалий час користуватись власним транспортним засобом, намаганням шукати шляхи захисту його порушених прав та понесенням додаткових витрат на правову допомогу, свідчить про те, що позивач зазнав моральних страждань, а такі протиправні дії відповідача повинні бути компенсовані позивачу в грошовому виразі. Посилається на долучення до позовної заяви доказів тілесних ушкоджень, що на деякий час спричинили додаткові страждання у вигляді фізичного болю та ускладнень руху. Вказує, що встановлення вини ОСОБА_2 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 січня 2023 року зумовлює наявність причинно-наслідкового зв'язку із завданням позивачу моральної шкоди.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 жовтня 2023 року закрито підготовче провадження у справі з призначенням до судового розгляду по суті.
Представник позивача надав суду заяву про розгляд справи без його участі.
Від представника відповідача до суду надійшла заява про розгляд справи без його участі та без участі відповідача, в якій також просив частково задовольнити в межах сумі відшкодування - 254 206,79 грн., на підставах, зазначених у відзиві на позовну заяву.
Вивчивши письмові матеріали справи, дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши надані докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов таких висновків.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Згідно із ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 січня 2023 року у справі №205/8843/22, яка набрала законної сили 31 січня 2023 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн., а також стягнуто судовий збір на користь держави (а. с. 11).
Зі змісту вказаної постанови вбачається, що 24 листопада 2022 року о 09 год. 30 хв. у м. Дніпрі по вул. Набережна Заводська, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Mitsubishi Space Star», державний номерний знак НОМЕР_1 , на перехресті з вул. Ю. Кондратюка, виконуючи маневр повороту ліворуч, не надав переваги у русі та допустив зіткнення з автомобілем «Audi Q7», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який слідував у зустрічному з ним напрямку, та внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобам було завдано механічних пошкоджень з матеріальними збитками, а водій ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження.
Згідно із ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Частиною 4 статті 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Також судом встановлено, що власником транспортного засобу «AUDI Q7», державний номерний знак НОМЕР_2 , є ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу Серії НОМЕР_3 (а. с. 10).
Відповідно до висновку №2102/23 від 14 лютого 2023 року, який було виконано судовим експертом Дроздовим Ю.В. на підставі письмової заяви ОСОБА_1 про проведення товарознавчої експертизи по визначенню вартості матеріального збитку заподіяного власнику КТЗ, а для дослідження надано автомобіль «Audi Q7», державний номерний знак НОМЕР_2 (в пошкодженому стані після ДТП) та свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4 , експертом зроблено висновки, що вартість матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу - автомобіля «Audi Q7», державний номерний знак НОМЕР_2 , пошкодженого в результаті ДТП, складає 676 700,79 грн., а ринкова вартість колісного транспортного засобу - автомобіля «Audi Q7», державний номерний знак НОМЕР_2 , у аварійному (пошкодженому) стані після ДТП складає 292 494,11 грн. (а. с. 12-38).
Крім того, у вищевказаному висновку експертом зазначено, що в результаті проведених розрахунків встановлено вартість відновного ремонту КТЗ, яка складає 1 055 304,72 грн., а також ринкову вартість КТЗ в розмірі 676 700,79 грн. Експертом також вказано, що вартість відновного ремонту більше ринкової вартості, а тому матеріальний збиток, заподіяний власнику КТЗ дорівнює ринковій вартості автомобіля в розмірі 676 700,79 грн., оскільки відновлювати цей КТЗ економічно недоцільно.
Матеріалами справи також підтверджено, що з наявного в матеріалах справи страхового акту №ОЦВ-Х-22-04-94372/1 та розрахунку страхового відшкодування від 30 січня 2023 року ПАТ «НАСК «Оранта» визначено розмір страхового відшкодування ОСОБА_1 , як власнику транспортного засобу «Audi Q7», державний номерний знак НОМЕР_2 , до сплати в розмірі 130 000 грн. (а. с. 35).
Разом з тим, п. 19 вищевказаного розрахунку страхового відшкодування також містить вартість відновлювального ремонту (без врахування зносу деталей, що змінюються) в розмірі 578 891,38 грн., що також зазначено у ремонтній калькуляції №84372/22 Н від 11 січня 2023 року (а. с. 36).
В матеріалах справи також міститься виписка по надходженням по картці/рахунку ОСОБА_1 з інформацією щодо зарахування 06 лютого 2023 року на його картковий рахунок 130 000 грн. страхового відшкодування від ПАТ «НАСК «Оранта» (а. с. 38).
Отже, судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини щодо відшкодування збитків у позадоговірних зобов'язаннях.
Предметом доказування є вчинення відповідачем певних дій, які призвели до заподіяння позивачу матеріальної шкоди.
Підставою для задоволення позовних вимог позивачем зазначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, і таким чином, стягненню з відповідача підлягає різниця між фактичними витратами позивача на ремонт пошкодженого автомобіля «Audi Q7», державний номерний знак НОМЕР_2 , та страховою виплатою.
Згідно із ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Статтею 6 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Частиною 2 статті 1187 ЦК України шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно із ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
В пленумі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 15 своєї постанови «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 1 березня 2013 року зазначено, що якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.
Для правильного застосування норм права такий спір має вирішуватись за правилами п. 30.1 ст. 30 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Пунктом 30.1 статті 30 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.
Крім того, пункт 30.2 ст. 30 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначає, що якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Наведенні вимоги закону, а також наявні у справі докази свідчать про те, що транспортний засіб позивача є фізично знищеним, так як його відновлювальний ремонт значно перевищує вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди, а отже, матеріальна шкода завдана автомобілю дорівнює його ринковій вартості.
Таким чином, ремонт автомобіля «Audi Q7», державний номерний знак НОМЕР_2 , вважається економічно необґрунтованим, а отже, автомобіль вважається фізично знищеним, а порядок відшкодування завданої позивачу шкоди мав відбуватися в порядку, визначеному статтею 30 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», і позивач мав передати залишки транспортного засобу відповідачу як особі, яка відповідає за завдану шкоду, чим набути право отримати від останнього відшкодування шкоди в розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.
Отже, позивачу, як власнику пошкодженого транспортного засобу, на підставі п. 30.2 ст. 30 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» повинна відшкодовуватись саме різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до ст. ст. 7, 10, 11 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна проводиться на підставі договору про оцінку майна між суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання та замовником оцінки. Замовниками оцінки можуть бути особи, яким майно належить на законних підставах або у яких майно перебуває на законних підставах, а також ті, які замовляють оцінку майна за дорученням зазначених осіб.
У постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі №362/3680/17 суд дійшов висновку, що ухвалення законного й обґрунтованого рішення у справі є неможливим без визначення відповідно до ст. 30 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» різниці між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди.
Судом встановлено, що наявним в матеріалах справи висновком судового експерта Дроздова Ю.В. №2102/23 від 14 лютого 2023 року була встановлено як вартість відновного ремонту пошкодженого автомобіля Audi Q7», державний номерний знак НОМЕР_2 , що належить позивачу, в розмірі 1 055 304,72 грн., а також встановлено ринкову вартість цього транспортного засобу до його пошкодження - 676 700,79 грн.
Крім того, висновок судового експерта Дроздова Ю.В. №2102/23 від 14 лютого 2023 року містить також інформацію про те, що матеріальний збиток, заподіяний власнику транспортного засобу, дорівнює ринковій вартості автомобіля - 676 700,79 грн., оскільки відновлювати колісний транспортний засіб економічно недоцільно.
Отже, вищевказана ринкова вартість колісного транспортного засобу позивача і є розміром завданого матеріального збитку, заподіяному позивачу, як власнику пошкодженого транспортного засобу.
При цьому, висновок також містить відомості про ринкову вартість автомобіля «Audi Q7», державний номерний знак НОМЕР_2 , у аварійному (пошкодженому) стані після дорожньо-транспортної пригоди, яка складає 292 494,11 грн., що в свою чергу робить можливим визначення різниці між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, і саме ця сума різниці підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у відповідності до чинного законодавства України.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Статтею 22 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку, згідно зі ст. 1194 ЦК України, відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі №755/7666/19.
Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе, у межах суми страхового відшкодування, виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди в межах суми страхового відшкодування.
Вказані вище висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №14-176цс18.
Згідно із п. 9.4 ст. 9 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.
Відтак відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов'язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.
Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року у справі №359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.
Також зі змісту позовної заяви та долучених до неї доказів (страховий акт, розрахунок страхового відшкодування, виписка по надходженням коштів по картці/рахунку) судом встановлено, що ПАТ «НАСК «Оранта» 06 лютого 2023 року було сплачено на картковий рахунок ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 130 000 грн., отже, виплата страховиком була здійснена з дотриманням вимог чинного законодавства України, в межах страхового ліміту за договором страхування, який складає 130 000 грн.
Тобто, ПАТ «НАСК «Оранта» у повному обсязі виконало покладений на нього, як страховика, обов'язок з відшкодування шкоди у межах страхового ліміту відшкодування та на підставі відповідного договору страхування.
Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
За таких обставин, у позивача виникло передбачене ст. 30 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» право на відшкодування з відповідача, як особи, винної в дорожньо-транспортній пригоді, різниці між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, оскільки згідно висновку експерта, транспортний засіб вважається знищеним враховуючи, що вартість його відновлювального ремонту є значно більшою за його ринкову вартість.
Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог надав суду докази понесення ним фактичних витрат на ремонт належного йому транспортного засобу «Audi Q7», державний номерний знак НОМЕР_2 , а також у позовній заяві зазначив, що фактична вартість відновлення пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля склала 808 545,56 грн. (а. с. 42-58).
Відтак, хоча стороною позивача і надано докази понесення витрат на відновлення транспортного засобу, однак під час розгляду справи судом було встановлено, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Audi Q7», державний номерний знак НОМЕР_2 , перевищує його ринкову вартість до пошкодження, а тому відповідно до положень ст. 30 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» його ремонт є економічно необґрунтованим, а транспортний засіб вважається фізично знищеним саме в силу положень зазначеної статті Закону, а не через технічну неможливість його ремонту.
Згідно із ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Отже, власник транспортного засобу не позбавлений права на проведення ремонту належного йому автомобіля навіть за наявності висновку, в якому зазначено про економічну недоцільність такого відновлення, оскільки це його законне право, яке законодавчо закріплено, зокрема у ст. 319 ЦК України, і жодних обмежень цього права на час розгляду справи не існує.
Разом з тим, суд не може прийняти до уваги твердження сторони позивача, що з відповідача підлягає стягненню саме різниця між фактичними витратами на ремонт пошкодженого транспортного засобу позивача та страховою виплатою, тобто, відповідачем повинно бути здійснено відшкодування завданої позивачу шкоди у повному обсязі, оскільки відповідно до змісту статті 30 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується саме різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди.
Таким чином, судом встановлено, що оскільки вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Audi Q7», державний номерний знак НОМЕР_2 , складає 1 055 304,72 грн., яка є значно більшою за ринкову вартість транспортного засобу, яка складає 676 700,79 грн., що свідчить про економічну недоцільність його ремонту, тому матеріальний збиток (майнова шкода), завдана позивачу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, дорівнює ринковій вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди, і складає 676 700,79 грн.
При цьому, відповідно до положень ст. 30 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі визнання ремонту транспортного засобу економічно необґрунтованим, підлягає відшкодуванню саме різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди.
Доводи позивача про здійснення позивачем фактичного ремонту транспортного засобу «Audi A6», державний номерний знак НОМЕР_5 , не мають правового значення для вирішення цього спору, оскільки проведення такого економічно невигідного ремонту, який, як вбачається з матеріалів справи, є більш економічно затратним для позивача, аніж сума страхового відшкодування, та є його правом, а відшкодування фактичних витрат на ремонт транспортного засобу у разі визнання його знищеним не передбачено чинним законодавством.
Крім того, суд також враховує факт того, що страховиком - ПАТ «НАСК «Оранта» 06 лютого 2023 року було сплачено на рахунок позивача страхове відшкодування в розмірі 130 000 грн., тобто, у повному обсязі виконано покладений на нього обов'язок.
За таких обставин, суд вважає доведеним факт завдання позивачу майнової шкоди в наслідок дорожньо-транспортної пригоди, але при цьому, обґрунтованим є не заявлений позивачем до стягнення розмір майнової шкоди в сумі 678 545,56 грн., а майнова шкода в розмірі 254 206,68 грн., оскільки такий розмір є фактичною різницею між вартістю транспортного засобу до і після дорожньо-транспортної пригоди з урахуванням сплаченого страховиком розміру страхового відшкодування: ((676 700,79 грн. - 292 494,11 грн.) - 130 000 грн.).
Більш того, позивачем до загального розміру майнової шкоди заявленого до стягнення з відповідача також віднесено додаткові витрати у зв'язку з проведенням товарознавчої експертизи та витрати пов'язані з евакуацією транспортного засобу.
Судом встановлено, що вищенаведені витрати знаходяться в причинному зв'язку з заявленими позовними вимогами і визначенням суми до стягнення з відповідача, і позивачем було пронесено витрати за оплату послуг експерта ФОП ОСОБА_4 в загальному розмірі 6 400 грн., що підтверджується копіями: платіжної інструкції №587 від 16 березня 2023 року на суму 1 100 грн. щодо визначення ринкової вартості автомобіля Audi Q7, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , у аварійному (пошкодженому) стані після ДТП; квитанції №0.0.2795406238.1 від 27 грудня 2022 року на суму 5 300 грн., відповідно до яких ОСОБА_1 сплатив ФОП ОСОБА_4 за послуги з визначення матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля «Audi Q7», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 (а. с. 41).
Також за змістом пункту 30.2. статті 30 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» власнику транспортного засобу, який вважається знищеним, відшкодовуються витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди, а тому підлягають стягненню з відповідача також витрати з евакуації на загальну суму 3 500 грн., згідно наданих позивачем: квитанції №0.0.2757300823.1 від 28 листопада 2022 року на суму 3 500 грн. про сплату позивачем ФОП ОСОБА_5 послуги евакуації та переміщення транспортного засобу, та акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) між замовником ОСОБА_1 та виконавцем ФОП ОСОБА_5 №1 від 24 листопада 2022 року на суму 3 500 грн. щодо евакуації транспортного засобу «Audi Q7», державний номерний знак НОМЕР_2 , по маршруту: АДРЕСА_1 (а. с. 57-58).
Щодо наданих суду актів №642 від 28 листопада 2022 року щодо евакуації транспортного засобу «Audi Q7», державний номерний знак НОМЕР_2 , за маршрутом: АДРЕСА_2 , на суму 1 500 грн., та №643 від 26 грудня 2022 року між замовником ОСОБА_1 та виконавцем ФОП ОСОБА_5 щодо евакуації транспортного засобу «Audi Q7», державний номерний знак НОМЕР_2 , за маршрутом: АДРЕСА_3 , на суму 1 500 грн., а також платіжної інструкції №Р24А1012306389D8728 від 29 березня 2023 року щодо сплати ОСОБА_1 отримувачу ОСОБА_6 грошової суми в розмірі 2 512,56 грн. за маніпулятор (а. с. 56-57), то суд зазначає, що вказані докази не приймаються судом до уваги, оскільки позивачем не доведено, що такі витрати взагалі відносяться до витрат на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди, які передбачені п. 30.2. ст. 30 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а також зауважує, що в матеріалах справи також відсутні докази фактичної сплати ОСОБА_1 робіт/послуг за вищевказаними актами, що свідчить про недоведеність понесення ним вказаних витрат взагалі.
Враховуючи вищезазначене, майнова шкода в частині додаткових витрат у зв'язку з проведенням товарознавчої експертизи і витрат, пов'язаних з евакуацією транспортного засобу, знайшла своє підтвердження під час розгляду справи і з наданих позивачем доказів на загальному суму 9 900 грн., а тому позовна вимога в частині відшкодування майнової шкоди підлягає частковому задоволенню на загальну суму в розмірі 264 106,68 грн.
Що стосується позовних вимог про стягнення моральної шкоди, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Положеннями статті 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Згідно із ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення», саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат.
Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв'язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати.
Частиною 1 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
У пункті 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Наявність моральної шкоди доводиться позивачем, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв'язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації. Розмір відшкодування моральної шкоди оцінюється самим потерпілим та визначається у позовній заяві.
Разом з тим, моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати у повному обсязі, оскільки не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (і не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01,§ 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачу моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
В матеріалах справи також наявна копія довідки КНП «Міська клінічна лікарня №16» ДМР №168 від 25 листопада 2022 року, з якої вбачається, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 зазнав тілесних ушкоджень у вигляді забою грудної клітини (а. с. 11).
Отже, при визначенні розміру моральної шкоди, судом враховано обставини справи, а саме те, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортному засобу, який належить позивачу, було завдано механічних ушкоджень, що в свою чергу завдало майнових збитків позивачу з вини відповідача, і спричинило втрату позивачем можливості користуватись транспортним засобом на деякий час, що призвело до необхідності вчинення ним дій направлених на отримання відшкодування майнової шкоди, зусилля, які необхідні для відновлення як транспортного засобу, так і фізичного здоров'я після отримання забою грудної клітини в результаті дорожньо-транспортної пригоди з вини відповідача, глибину фізичних і душевних страждань, тому суд вважає, що відшкодування моральної шкоди необхідно визначити саме у розмірі 2 000 грн., який відповідатиме вимогам розумності та справедливості, у зв'язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Крім того, враховуючи часткове задоволення позовних вимог на користь позивача підлягають стягненню витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, у розмірі 2 661,07 грн. (266 106,68 грн. * 6985,46 грн. / 698 545,56 грн.), що пропорційно відповідатиме розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 22, 23, 988, 1166, 1167 1187, 1188, 1192, 1194 ЦК України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статтями 12, 13, 81, 137, 141, 259, 263-265, 353 ЦПК України, суд
Позовні вимоги за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення майнової та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_7 ) майнову шкоду в розмірі 264 106,68 грн. та моральну шкоду у розмірі 2 000 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_7 ) витрати щодо сплати судового збору у розмірі 2 661,07 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Сторони:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_7 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_5 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_6 .
Суддя: Т.П. Терещенко