19.01.2024 Єдиний унікальний номер 205/9901/23
1-кп/205/200/24
Провадження №1кп/205/200/24
Справа №205/9901/23
19 січня 2024 року Ленінський районний суд
м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді: ОСОБА_1
при секретарі: ОСОБА_2
за участю: прокурора: ОСОБА_3
потерпілої: ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м.Дніпро, кримінальне провадження, яке зареєстроване в ЄРДР за №12023041690001212 від 10 серпня 2023 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Дніпропетровська, громадянина України, освіта середня-спеціальна, не одруженого, раніше засудженого: 27.11.2023 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч.5 ст.407 КК України до 5 років позбавлення волі, військовослужбовця призову за мобілізацією під час особливого стану, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126? КК України,-
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 28 січня 2023 року №23, обвинувачений ОСОБА_5 , був призваний за мобілізацією та призначений на посаду навідника 2 механізованого відділення - бойової машини 1 механізованого взводу 6 механізованої роти 2 механізованого батальйону зазначеної військової частини. Матрос ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем, відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та Законів України, Військової присяги, віддано служити народу України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватись Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, поважати честь і гідність кожної людини, додержуватись правил поведінки військовослужбовців, завжди пам'ятати, що за його поведінкою судять про Збройні Сили України в цілому.
Однак, обвинувачений ОСОБА_5 , будучи особою, раніше неодноразово притягнутою постановами Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 16, 24 березня та 02 грудня 2022 року, а також 23 січня, 14 лютого та липня 2023 року до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.173-2 КУпАП за вчинення домашнього насильства відносно особи, з якою він перебуває у сімейних відносинах, а саме відносно своєї матері - ОСОБА_4 , вчинив умисний злочин проти життя та здоров'я особи за наступних обставин.
Так, обвинувачений ОСОБА_5 , 09 серпня 2023 року, близько 18 години, перебуваючи за місцем свого мешкання, за адресою: АДРЕСА_1 , де він проживав разом зі своєю матір'ю - потерпілою ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел на вчинення домашнього насильства до останньої, діючи на ґрунті неприязних відносин, з мотивів явної неповаги до існуючих норм співжиття, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та реалізуючи свій умисел на заподіяння психологічного страждання, вчинив відносно потерпілої психологічне насильство, що проявилось у словесних образах нецензурними словами, погрозах фізичною розправою, тим самим систематично вчиняв психологічне насильство над потерпілою, що призвело до психологічних страждань, емоційної невпевненості, нездатності захистити себе, що завдало шкоди психічному здоров'ю ОСОБА_4 .
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою провину визнав повністю, у вчиненому щиро покаявся і підтвердив суду, що дійсно, будучи неодноразово притягнутим до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, 09 серпня 2023 року, близько 18 години, перебуваючи за місцем мешкання: по АДРЕСА_1 , де проживає разом з матір'ю - потерпілою ОСОБА_4 , він висловлювався на адресу останньої нецензурною лайкою та погрожував застосуванням фізичного насильства.
Зазначені обставини повністю підтвердила потерпіла ОСОБА_4 , яка пояснила суду, що її син - обвинувачений ОСОБА_5 , який проживає разом з нею за адресою: АДРЕСА_1 та протягом 2022-2023 року неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за ст.173-2 КУпАП, черговий раз, 09 серпня 2023 року, близько 18 години, перебуваючи за місцем їхнього проживання, висловлювався на її адресу нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою, чим вчинив психологічне насильство щодо неї.
Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 та інші учасники процесу не оспорюють всі фактичні обставини справи та правильно розуміють зміст цих обставин; у суду відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції. Роз'яснивши учасникам процесу положення ч.3 ст.349 КПК України, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд визнав недоцільним допит свідків в судовому засіданні, а також дослідження письмових доказів та на підставі ч.3 ст.349 КПК України, обмежився допитом обвинуваченого та потерпілої.
Таким чином, допитавши обвинуваченого та потерпілу, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, суд дійшов висновку, що вони поза всяким розумним сумнівом доводять в повному обсязі винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення в обсязі обвинувачення, яке було підтримано прокурором та кваліфікує дії обвинуваченого за ст.126? КК України, як домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призводить до психологічних страждань потерпілої особи.
Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд, керуючись ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України, належать до категорії не тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який раніше засуджений, характеризується негативно, під наглядом у лікаря-нарколога не перебуває.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , у відповідності до ст.66 КК України, суд визнає щире каяття.
Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , передбачених ст.67 КК України, судом не встановлено.
При призначенні покарання суд також враховує позиції Європейського суду з прав людини, які викладені у справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року), згідно яких досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що покаранням необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_5 , а також попередження нових кримінальних правопорушень, як самим обвинуваченим, так і іншими особами, є покарання у вигляді позбавлення волі, оскільки підстави для призначення покарання більш м'якого, ніж передбачене законом, судом не встановлені, виправлення обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції останнього від суспільства і саме таке покарання буде відповідати тяжкості правопорушення, не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 , вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27.11.2023 року був визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України і засуджений до 5 років позбавлення волі та до ухвалення зазначеного вироку вчинив інший злочин, у зв'язку з чим суд вважає необхідним призначити йому покарання за правилами ч.4 ст.70 КК України, поглинувши призначене покарання покаранням, призначеним за вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27.11.2023 року.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126? КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на один рік.
На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення призначеного покарання покаранням у виді п'яти років позбавлення волі, призначеним за вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2023 року, остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років.
Строк покарання ОСОБА_5 відраховувати з 19 січня 2024 року.
Зарахувати в строк частково відбуте ОСОБА_5 покарання за вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2023 року: з 20 жовтня 2023 року до 18 січня 2024 року, включно.
Запобіжний захід ОСОБА_5 у вказаному кримінальному провадженню не обирався.
Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку після його проголошення підлягає врученню обвинуваченому та прокурору. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Головуючий: ОСОБА_1