Справа № 240/19765/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Горовенко А.В.
Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.
23 січня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Матохнюка Д.Б. Білої Л.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Житомирської обласної прокуратури на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2023 року (ухвалене в м. Житомир) у справі за адміністративним позовом Керівника Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 про визнання дій протиправними, скасування постанови,
Керівник Житомирської обласної прокуратури Білошицького Олександра Васильовича звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 про визнання дій протиправними, скасування постанови.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2023 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, представник Житомирської обласної прокуратури подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
22 січня 2024 року до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність її доводів.
Сторони в судове засідання не з'явились. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені завчасно та належним чином. Причини неявки суду не відомі.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
За таких умов, згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що згідно з рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10.06.2021 у справі №240/1235/21 позов ОСОБА_2 задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність Житомирської обласної прокуратури щодо ненарахування ОСОБА_2 з 26.03.2020 до 31.12.2020 заробітної плати відповідно до положень статті 81 Закону України «Про прокуратуру» та зобов'язано Житомирську обласну прокуратуру нарахувати ОСОБА_2 за період з 26.03.2020 до 31.12.2020 заробітну плату виходячи з розміру посадового окладу, розрахованого відповідно до положень статті 81 Закону України «Про прокуратуру», з урахуванням усіх встановлених у цей період надбавок і премій, й виплатити різницю між нарахованою таким чином сумою (без урахування податків і зборів) та фактично отриманою сумою виплат за вказаний період.
Відповідно до постанов Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2021 апеляційну скаргу Житомирської обласної прокуратури задоволено частково:
- апеляційну скаргу Житомирської обласної прокуратури залишено без задоволення. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 червня 2021 року скасовано в частині стягнення з Житомирської обласної прокуратури на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 31.12.2020 і по день фактичного розрахунку та прийнято в цій частині нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову. Іншу частину рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 червня 2021 року залишено без змін.
31.01.2022 Житомирським окружним адміністративним судом на виконання рішення у справі №240/1235/21 видано виконавчі листи: №№ 2841 2022 р. та 2843 2022 р.
23.02.2022 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових В.С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №68754998 з виконання виконавчого листа №240/1235/21, виданого 31.01.2022, про зобов'язання Житомирської обласної прокуратури нарахувати ОСОБА_2 за період з 26.03.2020 до 31.12.2020 заробітну плату, виходячи з розміру посадового окладу, розрахованого відповідно до положень статті 81 Закону України «Про прокуратуру», з урахуванням усіх встановлених у цей період надбавок і премій, й виплатити різницю між нарахованою таким чином сумою (без урахування податків і зборів) та фактично отриманою сумою виплат за вказаний період. В постанові вказано про необхідність виконання рішення суду протягом 10-ти робочих днів та направлено боржнику до виконання.
13.06.2022 на адресу Житомирської обласної прокуратури направлена вимога державного виконавця, у якій встановлено в дводенний строк з моменту отримання цієї вимоги надати письмове пояснення щодо причин невиконання судового рішення, а також заходів, які вживались боржником з метою його фактичного виконання.
У відповідь на вимогу державного виконавця листом №15/2-349ВИХ-22 від 12.07.2022 Житомирська обласна прокуратура повідомила про труднощі виконання судового рішення, оскільки існує значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності його резолютивної частини, зокрема, щодо способу нарахування та виплати відмінних складових заробітної плати ОСОБА_2 відповідно до ст.81 Закону України "Про прокуратуру", з врахуванням виплаченої заробітної плати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури". Крім того зауважено, що з метою правильного, повного виконання судового акту, 17.06.2022 обласна прокуратура звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду із заявою про роз'яснення судового рішення від 10.06.2021 прийнятого у справі №240/1235/21, яка судом не розглянута у зв'язку із перебуванням адміністративної справи № 240/1235/21 у Верховному Суді з метою розгляду касаційної скарги.
Як зазначено у відзиві на позов, державним виконавцем 26.10.2022 до Житомирської обласної прокуратури направлено повторну вимогу щодо невідкладного виконання рішення суду, у відповідь на яку листом №15/2-615 від 10.11.2022 повідомлено про неможливість виконання судового рішення у зв'язку із незрозумілістю його резолютивної частини.
У подальшому, у межах ВП №68754998 08.03.2023 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових В.С. прийнято постанову про накладення штрафу, якою за невиконання без поважних причин рішення суду, накладено штраф на боржника - Житомирську обласну прокуратуру у розмірі 5100,00 грн.
12 червня 2023 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових В.С. прийнято постанову про накладення на боржника - Житомирську обласну прокуратуру штрафу у розмірі 10200грн за повторне невиконання рішення суду в адміністративній справі №240/1235/21.
Позивач, вважаючи постанову про накладення штрафу за невиконання рішення суду протиправною та такою, що порушує його права, звернувся до суду для її скасування.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 1 частини 1 статтею 3 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) передбачено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону (ч.5 ст.26 Закону Закон №1404-VIII).
Відповідно до частини 6 статті 26 Закону №1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Частинами 1-2 статті 63 Закону №1404-VIII передбачено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Частина 4 статті 19 Закону №1404-VIII передбачає, що сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Аналіз викладених правових норм дає підстави для висновку, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання боржником судового рішення у встановлений строк без поважних причин.
При цьому, поважними причинами невиконання боржником рішення можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення боржника, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для виконання рішення у встановлений виконавцем строк та повинні бути підтверджені належними доказами.
Отже, постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано і таке невиконання сталося без поважних на те причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього. Визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу є саме невиконання рішення суду без поважних причин. Згідно з усталеної судової практики поважними можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником, та які не залежали від його волевиявлення.
Відповідно до положень статті 28 Закону №1404-VIII копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1- 4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Вирішуючи питання про накладення штрафу, державний виконавець повинен встановити дві обставини: 1) факт виконання чи невиконання рішення; 2) у випадку невиконання рішення встановити причини невиконання. При цьому, лише дійшовши висновку про відсутність поважних причин, державний виконавець вправі накласти штраф на боржника. Встановлення таких обставин здійснюється шляхом виконання державним виконавцем своїх обов'язків та реалізації прав, передбачених ст.18 Закону №1404-VIII, а також дотриманням сторонами виконавчого провадження свої обов'язків.
Зокрема, частиною 1 статті 18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до змісту положень частини 3 статті 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, серед іншого, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону, а частина 4 наголошує на тому, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Виходячи з аналізу вищевказаних норм колегія суддів приходить до висновку, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому, застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, державним виконавцем винесено оскаржувану постанову з підстав повторного невиконання без поважних причин судового рішення.
Частиною 4 статті 78 КАС України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно матеріалів справи, в межах розгляду справи №240/9543/23 щодо оскарження Житомирською обласною прокуратурою (боржником) постанови від 08.03.2023 про накладення на штрафу у виконавчому провадженні №68754998 у розмірі 5100грн за невиконання рішення суду у справі №240/1235/21 досліджено та встановлено, що прийняті судові рішення Житомирським окружним адміністративним судом та Сьомим апеляційним адміністративним судом у справі №240/1235/21 оскаржуються у касаційному порядку за скаргою Житомирської обласної прокуратури. При цьому, Верховним Судом у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Радишевської О.Р., розглянуто клопотання Житомирської обласної прокуратури щодо зупинення виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 червня 2021 року та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2021 року в справі №240/1235/21, однак у його задоволенні згідно з ухвалою суду від 28.04.2022, - відмовлено.
Разом з тим, колегія суддів наголошує, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували вчинення будь-яких дій на виконання виконавчого листа Житомирського окружного адміністративного суду щодо зобов'язання Житомирської обласної прокуратури нарахувати ОСОБА_2 за період з 26.03.2020 до 31.12.2020 заробітної плати, виходячи з розміру посадового окладу, розрахованого відповідно до положень статті 81 Закону України «Про прокуратуру», з урахуванням усіх встановлених у цей період надбавок і премій, й виплатити різницю між нарахованою таким чином сумою (без урахування податків і зборів) та фактично отриманою сумою виплат за вказаний період.
Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судове рішення не виконане через незрозумілість його резолютивної частини, зокрема, щодо способу нарахування заробітної плати ОСОБА_2 , у зв'язку із чим до Житомирського окружного адміністративного суду подана заява про роз'яснення судового рішення. Така заява не розглянута судом у зв'язку із перебуванням адміністративної справи у суді касаційної інстанції.
Колегія суддів вважає вказані доводи безпідставними, оскільки в межах розгляду справи №240/9543/23 суд дійшов висновку, що звернення позивача (Житомирської обласної прокуратури) з касаційною скаргою до Верховного Суду на судові рішення та із заявою до Житомирського окружного адміністративного суду про роз'яснення судового рішення не можуть вважатися поважними причинами невиконання рушення суду.
В свою чергу, застосування такого заходу реагування як винесення постанови про накладення штрафу є обов'язком державного виконавця і націлене на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження, оскільки докази виконання вимог виконавчого листа Житомирського окружного адміністративного суду у справі №240/1235/21 чи вжиття заходів для його виконання, станом на дату винесення постанови про накладення штрафу 08.03.2023, позивачем державному виконавцю не надавались.
Зазначений висновок викладений у судових рішеннях у справі №240/9543/23, за результатами розгляду яких відмовлено у задоволенні позову про оскарження Житомирською обласною прокуратурою (боржником) постанови від 08.03.2023 про накладення на штрафу у виконавчому провадженні №68754998 у розмірі 5100 грн. за невиконання рішення суду у справі №240/1235/21.
Колегія суддів звертає увагу, що з урахуванням наявних у справі матеріалів та наданих позивачем доказів, в матеріалах виконавчого провадження №68754998 (станом на момент прийняття оскаржуваної постанови від 12.06.2023 про накладення штрафу за повторне невиконання рішення суду), та на момент розгляду справи судом, відсутні належні, допустимі та достатні докази виконання рішення суду у справі №240/1235/21.
Таким чином, твердження апелянта про відсутність правових підстав для накладення штрафу в розмірі 10200 грн. є безпідставними.
З огляду на вищенаведені обставини та правові норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що державний виконавець 12.06.2023, наклавши на Житомирську обласну прокуратуру, як на боржника у виконавчому провадженні, штраф за повторне невиконання без поважних причин рішення суду у справі №240/1235/21, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу представника Житомирської обласної прокуратури залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2023 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Матохнюк Д.Б. Біла Л.М.