Справа № 240/5136/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Єфіменко Ольга Володимирівна
Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.
22 січня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 липня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправною та скасування вимоги,
в лютому 2023 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся в суд із позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6649-13 від 09 грудня 2021 року Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області.
Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 25.07.2023 позов задовольнив. Судове рішення мотивоване тим, що у зв'язку із її винесенням у період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) за наявності яких був позбавлений можливості сплачувати єдиний податок фізичної особи - підприємця та єдиний соціальний внесок за період з 20.07.2014 по 04.03.2020.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" не скасовує обов'язків визначених ч.2 ст.6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а надає можливість платникам єдиного внеску на період проведення АТО не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та у повному обсязі. У той час, умовою такого тимчасового звільнення (відстрочення) є заява у довільній формі, яка подається до контролюючого органу за основним місцем обліку або за місцем тимчасового проживання, не пізніше 30 календарних днів, наступних за днем закінчення АТО та сертифікат Торгово-промислової палати України.
Вважає, що обов'язки щодо сплати єдиного внеску мають бути виконані у повному обсязі платниками єдиного внеску, які подали відповідну заяву, після закінчення АТО. На підставі наявної у позивача заборгованості зі сплати єдиного внеску, відповідачем винесено вимогу про сплату боргу №Ф-6649/13 від 09.12.2021, загальна сума якої складала 42 161,15 грн.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що судом першої інстанції надано належну правову оцінку протиправності винесеної податкової вимоги про сплату боргу.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 01.01.2012 зареєстрований, як фізична особа - підприємець та до 02.03.2020 перебував на обліку у Головному управлінні ДПС у Луганській області, а з 03.03.2020 взятий на облік відповідачем.
Позивач у період з 01.01.2012 до 31.10.2016 перебував на спрощеній формі оподаткування, а у період з 01.01.2017 до 02.12.2020 на загальній системі оподаткування.
Згідно з повідомленням начальника Луганської обласної військової адміністрації №54-Б 00029-05-0308 від 09.02.2023 початком тимчасової окупації Ровеньківського району Луганської області визначено 07.04.2014.
Як пояснює ОСОБА_1 , у зв'язку із російською агресією в квітні 2014 року припинив свою підприємницьку діяльність та не отримував від такої дохід, однак продовжував проживати на окупованій території доглядаючи свою матір.
За вищевказаних обставин, як зазначає позивач, у період з 20 липня 2014 року до 04 березня 2020 року був позбавлений можливості сплачувати єдиний соціальний внесок
Після виїзду з м. Ровеньки в м. Житомир, 02.02.2020 за заявою позивача, державним реєстратором внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про припинення підприємницької діяльності позивача, але не знято позивача з обліку в органах податкової служби.
Відповідно до довідки відповідача № 1826-50000269779 від 19.02.2020 позивача взято на облік, як внутрішньо переміщену особу.
27.10.2020 позивач отримав лист відповідача, яким роз'яснено щодо його заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 40 085,85 грн та сплаті єдиного внеску з фізичних осіб у сумі 3419,30 грн.
01.09.2021 позивач звернувся до Головного управління ДПС у Житомирській області із заявою щодо списання його заборгованості за період з 20.07.2015 по 03.03.2020 у зв'язку із форс-мажорними обставинами.
За результатами розгляду якої, борг у сумі 3419,30 грн по сплаті єдиного податку з фізичних осіб позивачу списано, у той час податковий борг зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 40 085,85 грн залишився незмінним, контролюючим органом не списаний.
Відповідно до інтегрованої картки платника за кодом бюджетної класифікації 71040000 «Для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність» станом на 01.01.2020 у позивача була наявна заборгованість на загальну суму 42 161,15 грн, в тому числі заборгованості у розмірі 37 331,67 грн, яка передана від Головного управління ДПС у Луганській області та єдиного внеску, нарахованого централізовано за жовтень-грудень 2019 року на суму 2754,18 грн по терміну сплати 20.01.2020 (заборгованість становила 40 085,85 грн).
Враховуючи зміни внесені рядом Законів України до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в частині звільнення від нарахувань, обчислення та сплати єдиного внеску за березень-травень 2020 року позивачу централізовано нараховано єдиного внеску:
- за січень - лютий 2020 року на суму 2078,12 грн по терміну сплати 21.04.2020, який частково самостійно сплачено відповідно до платіжного доручення №@2PL940748 від 13.07.2020 на суму 1040,00 грн та зараховано у порядку календарної черговості їх виникнення відповідно до ч. 6 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року № 2464-VI, далі - Закон № 2464-VI (заборгованість становить 41 123,97 грн);
- за червень 2020 року на суму 1039,06 грн по терміну сплати 20.07.2020 (заборгованість становить 42163,03 грн), який було частково самостійно сплачено відповідно до платіжного доручення №@2PLl60878 від 16.10.2020 на суму 3120,00 грн та зараховано у порядку календарної черговості їх виникнення відповідно до частини 6 ст.25 Закону №2464 (заборгованість становить 39 043,03 грн);
- за липень-вересень 2020 року на суму 3178,12 грн по терміну сплати 19.10.2020 (заборгованість становить 42221,15 грн), який було частково самостійно сплачено відповідно до платіжного доручення №@2PL513483 від 28.12.2020 на суму 3360,00 грн та зараховано у порядку календарної черговості їх виникнення відповідно до частини 6 ст.25 Закону №2464 (заборгованість становить 38 861,15 грн);
- 03.11.2021 нараховано платником самостійно за жовтень грудень 2020 року на суму 3300,00 грн відповідно до поданого Звіту щодо сум нарахованого (єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 03.11.2021 за №47107612 (заборгованість становить 42 161,15 грн).
На підставі наявної у позивача заборгованості зі сплати єдиного внеску, відповідачем винесено вимогу про сплату боргу №Ф-6649/13 від 09.12.2021, загальна сума якої складала 42 161,15 грн.
Позивач не погоджується із винесеною контролюючим органом вимогою про сплату боргу, вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню, на його думку, податкова заборгованість підлягає списанню у зв'язку із форс-мажорними обставинами наявними у період з 20.07.2015 по 03.03.2020, а тому звернувся до суду за захистом порушених прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Так, спірні правовідносини врегульовано Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).
Положеннями п.п.1-4 ч. 1 ст. 25 Закону № 2464-VI передбачено, що рішення, прийняті податковими органами та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.
Слід також зазначити, що платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону № 2464-VI, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" № 1669-VII від 02 вересня 2014 року (далі - Закон № 1669-VII), де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року №405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, передбачених частиною 2 статті 6 Закону № 2464-VI на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669-VII, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року №405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.
При цьому, Закон №1669-VІІ прийнято з метою забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.
Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, позивач до набуття статусу внутрішньо переміщеної особи проживав (був зареєстрований) за адресою: АДРЕСА_1 , тобто в населеному пункті, який відповідно до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085 з 07.04.2014 тимчасово окупований. На підтвердження вказаного в матеріалах справи міститься лист Луганської обласної державної адміністрації (Луганської обласної військової адміністрації) №54-Б00029-05-0308 від 09.02.2023.
При цьому, платникам єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася АТО надано можливість у період з 14 квітня 2014 року до закінчення АТО або військового чи надзвичайного стану не виконувати встановлені частиною 2 статті 6 Закону № 2464-VI обов'язки щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску.
Водночас встановлено, що звітність з єдиного внеску, зокрема Додаток 5 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністрів фінансів України від 14.04.2015 №435 із змінами і доповненнями, за 2013, 2014, 2015, 2016, 2017, 2018, 2019 роки станом на 29.03.2023 до ГУ ДПС від позивача не надходила.
Суми єдиного внеску своєчасно не нараховані та/або не сплачені у строки значаться, як недоїмка (п.6 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI).
Натомість, за матеріалами справи, позивач має заборгованість у розмірі 42 161,15 грн недоїмки.
Зокрема, відповідно до інтегрованої картки платника за кодом бюджетної класифікації 71040000 «Для фізичних осіб-підприємців, у тому числі, які обрали спрощену систему, оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність» станом на 01.01.2018 обліковувалась заборгованість на загальну суму 10792,41 грн, яка була частково сплачена позивачем відповідно до платіжних доручень №@2PL.940748 від 13.07.2020 на суму 1040,00 грн, №@2PL160878 від 16.10.2020 на суму 3120,00 грн, №@2PL513483 від 28.12.2020 на суму 3360,00 грн та зараховано у порядку календарної черговості її виникнення відповідно до ч.6 ст.25 Закону №2464-VI. Залишок боргу склав 3272,41 грн.
Крім того, по інтегрованій картці платника за кодом бюджетної класифікації 71040000 обліковується заборгованість, яка виникла за рахунок нарахувань:
- за 2017 рік нараховано розрахункову суму єдиного внеску на загальну суму 8448,00 грн, по терміну сплати до 09.02.2018;
- за січень - березень 2018 року на суму 2457,18 грн по терміну сплати 19.04.2018;
- за квітень - червень 2018 року на суму 2457,18 грн по терміну сплати 19.07.2018;
- за липень - вересень 2018 року на суму 2457,18 грн по терміну сплати 19.10.2018;
- за жовтень - грудень 2018 року на суму 2457,18 грн по терміну сплати 21.01.2019;
- за січень - березень 2019 року на суму 2754,18 грн по терміну сплати 19.04.2019;
- за квітень - червень 2019 року на суму 2754,18 грн по терміну сплати 19.07.2019;
- за липень - вересень 2019-року на суму 2754,18 грн по терміну сплати 21.10.2019;
- за жовтень - грудень 2019 року на суму 2754,18 грн по терміну-сплати 21.10.2020.
Враховуючи зміни до Закону №2464, внесені Законами України від 17.03.2020 №533-ІХ «Про внесення змін, до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», від 30.03.2020 №540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» та від 13.05.2020 №591-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», в частині звільнення від нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску за березень, квітень травень 2020 року фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, позивачу централізовано нараховано єдиного внеску:
- за січень - лютий 2020 року на суму 2078,12 грн по терміну сплати 21.04.2020;
- за червень 2020 року на суму 1039,06 грн по терміну сплати 20.07.2020;
- за липень-вересень 2020 року на суму 3178, 12 грн по терміну сплати 19.10.2020.
Також встановлено, що позивач до 02.03.2020 перебував на обліку у Головному управлінні ДПС у Луганській області, тобто знаходився на обліку в контролюючому органі, який розташований на території населеного пункту, визначеного переліком, зазначеним у статті 2 Закону №1669-VII, де проводилася антитерористична операція (м.Ровеньки, Луганська область).
Проаналізувавши викладені норми, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що достатньою підставою, для звільнення від відповідальності за невиконання вимог щодо вчасності нарахування та сплати єдиного внеску є встановлення факту знаходження платника податку на обліку в податкових органах, розміщених на території проведення АТО.
Тобто, позивач звільняється від відповідальності за невиконання вимог щодо вчасності нарахування та сплати єдиного внеску з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції за умови перебування його на обліку органу доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводилася така операція, а в даному випадку до 02.03.2020 (до моменту зняття з обліку у Головному управлінні ДПС у Луганській області).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин, позивач перебував на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористичної операція, тому згідно із положеннями Закону №1669-VII не несе фінансової відповідальності за порушення вимог Закону № 2464-VI в частині несвоєчасного або не в повному обсязі нарахування обчислення і сплачування єдиного внеску.
Вказаний висновок висловлений Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду під час розгляду зразкової справи - рішення від 30.03.2018 постановлено у справі №812/292/18.
Таким чином, заходи по стягненню недоїмки (в даному випадку направлення вимоги), яка виникла у позивача як платника єдиного внеску, який перебуває на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у Законі №1669, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України №405/2014, можуть вживатись контролюючим органом, після закінчення АТО.
Крім цього, сертифікатом (висновком) Торгово-промислової палати України № 3100-20-2005 від 18.12.2020 підтверджено настання у позивача форс-мажорних обставин, що мали місце на території проведення антитерористичної операції, які стосуються справляння та сплати податків та обов'язкових платежів, з 20.07.2015 (дата настання) по 04.03.2020 (дата закінчення).
Тобто, саме у період з 20.07.2015 до 04.03.2020 нараховані контролюючим органом зобов'язання позивачу підлягають списанню у зв'язку із форс-мажорними обставинами.
Також встановлено, що за заявою позивача державним реєстратором 02.12.2020 внесено запис до Єдиного державного реєстру щодо припинення його підприємницької діяльності.
При цьому, як вже зазначалося податкова заборгованість частково сплачена позивачем, однак зарахована у порядку календарної черговості її виникнення, відповідно до ч.6 ст.25 Закону №2464-VI.
Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що у контролюючого органу були відсутні правові підстави для формування та направлення позивачу спірної вимоги за період з 20.07.2015 до 04.03.2020, оскільки позивач у вказаний період за законом був звільнений від обов'язків платника єдиного внеску щодо своєчасного нарахування та його своєчасної сплати, а орган доходів і зборів позбавлений можливості застосовувати заходи впливу та стягнення до такого платника в період його звільнення від виконання обов'язків, встановлених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464.
Слід також зазначити, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 листопада 2018 року у справі № 812/292/18 вказує на те, що подання сертифікату Торгово-промислової палати України як умови для звільнення від штрафу та/або пені за несвоєчасне та/або не в повному осбязі нарахування, обчислення чи сплату єдиного внеску, є необгрунтованою вимогою з боку органу доходів та зборів.
Щодо подання заяви як обов'язкової підстави для звільнення від виконання обов'язків, передбачених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що її подання є додатковою умовою для списання і в подальшому ненарахування штрафних санкцій та пені на суми несвоєчасної сплати зобов'язань по єдиному внеску, передбаченому ПК України для списання безнадійного податкового боргу. Платник єдиного внеску має можливість подання такої заяви протягом певного строку (тридцяти днів) після закінчення антитерористичної операції.
Натомість, звільнення від відповідальності передбачено безпосередньо у Законі № 2464-VI та не потребує додаткового звернення, оскільки ця норма встановлює «незастосування відповідальності, штрафних та фінансових санкцій» та адресована насамперед до осіб, які наділені повноваженнями щодо застосування відповідальності, штрафних та фінансових санкцій.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 липня 2023 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.