23 січня 2024 р.Справа № 520/6943/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Рєзнікової С.С.,
Суддів: Мельнікової Л.В. , Бегунца А.О. ,
розглянувши заяву Одеської митниці про поновлення строку на апеляційне оскарження на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2023 по справі № 520/6943/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Велотрейд"
до Одеської митниці
про визнання протиправним та скасування рішення,
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2023 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Велотрейд" до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення.
На зазначене рішення суду першої інстанції 21.12.2023, через систему "Електронний суд", Одеською митницею подано апеляційну скаргу, до якої додано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи заяви про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви, з огляду на наступне.
Згідно із ч. 1 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними за змістом вказаної норми визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
В контексті наведеної норми поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами справи певних процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.
Відповідно до п. 8 ст. 129 Конституції України одним із фундаментальних принципів правосуддя є забезпечення апеляційного і касаційного оскарження рішення суду, окрім випадків, встановлених законом.
Водночас, статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.
У рішенні у справі "Рябих проти Росії" (980_172) (Ryabykh v. Russia), заява N 52854/99, п. 52, ECHR 2003-X) Європейський Суд з прав людини визначився, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою.
Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) (п. 47 рішення).
Зі змісту пункту 52 рішення "Устименко проти України" випливає, що якщо національний суд просто обмежився вказівкою на наявність у відповідача "поважних причин" для поновлення пропущеного строку оскарження, то, відтак, він (суд) не вказав чітких причин такого рішення.
За цих підстав Європейський Суд з прав людини одноголосно постановив, що було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та дійшов висновку, що національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження остаточної постанови у справі заявника без наведення відповідних причин та скасувавши в подальшому постанову суду, порушили принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції (п. 53 рішення).
Отже, обставини, з якими сторона пов'язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, доводяться стороною і встановлюються судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 295 КАС України, учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 295 КАС України, строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Як свідчать матеріали справи, рішення по справі №520/6943/23 ухвалено Харківським окружним адміністративним судом 02.06.2023 в порядку спрощеного позовного провадження.
З апеляційною скаргою на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2023 по справі №520/6943/23 Одеська митниця звертається 21.12.2023, через систему "Електронний суд", тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження, встановленого ч. 1 ст. 295 КАС України.
В обґрунтування вимог зазначеної заяви відповідач посилається на висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 24.07.2023 по справі № 200/3692/21 та від 07.09.2023 по справі №120/3679/22, та на той факт, що ним у строки, встановлені КАС України, вже подавалася на рішення Харківського окружного адміністративного суду по цій справі апеляційна скарга, однак скарга ухвалою суду апеляційної інстанції від 21.08.2023 повернута заявнику, у зв'язку з несплатою судового збору. В свою чергу, відповідач звертає увагу на те, що у Одеської митниці тимчасово були відсутні кошти для сплати судового збору по даній справі. Однак, відповідач не втратив процесуального інтересу до розгляду справи. Цей факт підтверджується наданням платіжного доручення про сплату судового збору від 29.11.2023 №2420, яким, незважаючи на недостатність фінансування, було сплачено судовий збір. Враховуючи, що первісна апеляційна скарга була подана вчасно, а повторна апеляційна скарга подана без суттєвих затримок, відповідач вважає, що строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин. Крім того, просить суд ураховувати об'єктивну фінансову неможливість сплатити судовий збір, на підтвердження чого надано довідки, які свідчать, що на рахунку Одеською митниці КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» відсутні кошти на сплату судового збору на момент подання апеляційної скарги і до дати сплати судового збору по справі №520/6943/23. Також скаржник зазначає, що повторно подаючи апеляційну скаргу, ним дотримано умов, обумовлених постановами Верховного Суду від 24.07.2023 у справі № 200/3692/21 та від 07.09.2023 у справі №120/3679/22.
Колегія суддів вважає необґрунтованими вказані доводи та зазначає наступне.
Як свідчать матеріали справи, 23.06.2023, через систему "Електронний суд", Одеською митницею подано апеляційну скаргу на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2023 по справі №520/6943/23.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.07.2023 зазначена апеляційна скарга залишена без руху та надано строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги, шляхом сплати судового збору та надання безпосередньо до суду оригіналу квитанції протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення її без руху.
21.07.2023, через систему "Електронний суд", Одеською митницею подано заяву про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 09.08.2023 частково задоволено клопотання Одеської митниці. Продовжено Одеській митниці строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги протягом 10 днів з моменту отримання ухвали суду.
14.08.2023, через систему "Електронний суд", Одеською митницею повторно подано заяву про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 21.08.2023 відмовлено задоволенні клопотання Одеської митниці про продовження строку на усунення недоліків. Апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2023 по справі №520/6943/23 повернуто скаржнику.
Згідно довідки про доставку електронного листа копію ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 21.08.2023 надіслано Одеській митниці та доставлено до електронного кабінету 21.08.2023 о 18:38.
Повторно з апеляційною скаргою, до якої додано платіжну інструкцію №2420 від 29.11.2023 на суму 6232,80 грн., відповідач звертається більш ніж через шість місяців з дня ухвалення судового рішення (02.06.2023) та більш ніж через три місяці з дати отримання ухвали суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги (21.08.2023 18:38), а саме 21.12.2023, при цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу, що підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання апеляційної скарги.
У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів.
Відсутність бюджетного фінансування не надає суб'єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.
У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини «...підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…».
Тобто виходячи з принципу «належного урядування» державні органи зобов'язані діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно (у цьому випадку - за рахунок платника податку у зв'язку з порушенням принципу остаточності судового рішення, прийнятого на користь такого платника податку).
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 28.04.2021 у справі № 640/3393/19, Верховним Судом в ухвалі від 23.12.2021 у справі № 520/14563/2020.
Отже, відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.
В контексті наведеного, зважаючи на положення вказаних правових норм законодавства, невиконання вимог процесуального закону щодо належного оформлення апеляційної скарги, та, як наслідок, повернення заявнику апеляційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його апеляційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Вказана позиція підтверджена висновками Верховного Суду, викладеними в ухвалі від 05.08.2020 по справі № П/808/182/14 (К/9901/16221/20).
У постановах Верховного Суду від 24.07.2023 у справі № 200/3692/21 та від 07.09.2023 у справі №120/3679/22, на які посилається відповідач, судом касаційної інстанції висловлену правову позицію, що процесуальний строк, зокрема строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:
- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;
- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;
- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;
- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об'єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;
- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.
В даному випадку, та обставина, що Одеська митниця звернулось з первинною апеляційною скаргою у строк (яку було залишено без руху та повернуто з підстав неподання доказів про сплату судового збору) не є підставою вважати пропуск строку поважним, оскільки невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, адже не є такою, що не залежить від волі особи, яка її подає, і не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень.
Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 03 квітня 2018 року у справі №804/7050/16 (адміністративне провадження №К/9901/41446/18), від 24.07.2023 у справі № 200/3692/21 право на повторне звернення з апеляційною скаргою може бути реалізовано лише в межах процесуального строку на апеляційне оскарження, встановленого законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань.
При цьому, положеннями Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено строків повторного звернення до суду з апеляційною скаргою, яку було повернуто, однак, відсутність вказаних положень не свідчить про те, що повторно апелянт може звернутися до суду в будь-який довільний строк, без дотримання часових меж, встановлених процесуальним законом, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності, який є одним з основоположних аспектів верховенства права, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі “Рябих проти Росії” (Ryabykh v. Russia), заява №52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).
Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою.
Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення у справі “Пономарьов проти України” (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) (п. 47 рішення).
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 15.07.2020 по справі № 140/2577/18.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що судом апеляційної інстанції забезпечувалось право скаржника на апеляційне оскарження рішення шляхом продовження строку на усунення недоліків поданої апеляційної скарги визначеного ухвалою суду від 14.07.2023, відтак у апелянта було достатньо часу для виконання вимог процесуального законодавства щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2023, проте сплата судового збору здійснена поза межами відповідного процесуального строку, а саме 29.11.2023.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 КАС України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно з п. 6 ч. 5 ст. 44 КАС України, учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Отже, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.
Колегія суддів враховує, що відповідач повторно з апеляційною скаргою звертається більш ніж через шість місяців з дня ухвалення рішення (02.06.2023) та більш ніж 3 місяці з дати отримання ухвали суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги (21.08.2023 18:38), а саме 21.12.2023, що не можна вважати розумним та оптимальним для реалізації права на звернення до суду з апеляційною скаргою.
Колегія суддів зауважує, що скаржником не надано доказів вжиття заходів, направлених на своєчасну подачу апеляційної скарги, які свідчили б про сумлінне та добросовісне ставлення суб'єкта владних повноважень до виконання процесуального обов'язку.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав визнавати поважними причини пропуску відповідачем процесуального строку, встановленого законом, на апеляційне оскарження зазначеного вище судового рішення, оскільки заявником не надано доказів, які би безспірно посвідчили цю обставину.
Враховуючи викладене вище, відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача про поновлення процесуального строку для подання апеляційної скарги.
Жодних інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження, заявником не надано, немає таких доказів і в матеріалах справи.
Згідно із ч. 3 ст. 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції вказати інші підстави для поновлення строку.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 121, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Заяву Одеської митниці про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2023 по справі №520/6943/23 залишити без задоволення.
Визнати неповажними зазначені в заяві причини пропуску строку звернення Одеської митниці з апеляційною скаргою на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2023 по справі №520/6943/23.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Рєзнікова С.С.
Судді Мельнікова Л.В. Бегунц А.О.