Апеляційне провадження: Доповідач - Кулікова С.В.
№ 22-ц/824/3620/2024
м. Київ Справа № 753/12505/23
22 січня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кулікової С.В.
суддів - Музичко С.Г.
- Болотова Є.В.
розглянувши в порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 05 жовтня 2023 року, ухваленого під головуванням судді Лужецької О.Р., у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ'до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Позивач звернувся до суду з даним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за отримані житлово-комунальні послуги.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач належним чином виконав перед відповідачем, своє зобов'язання щодо надання послуг з постачання централізованого опалення та постачання гарячої води за адресою: квартира АДРЕСА_1 проте відповідач, будучи споживачем вказаних послуг за даною адресою неналежним чином здійснює їх оплату. У зв'язку із чим позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 7 896 грн. 66 коп., інфляційну складову боргу в розмірі 539 грн. 68 коп., 3% річних в розмірі 93 грн. 47 коп. та судовий збір.
22.09.2023 р. до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити в задоволенні позову, з огляду на наступне. Послався на необґрунтованість вказаної в позові суми заборгованості. Зазначив, що в квартирі АДРЕСА_1 використовується бойлер для підігріву холодної води також квартира обладнана теплою підлогою, у зв'язку із чим показники на квартирних лічильниках гарячої води і тепла нульові. Борг сформовано з додаткових послуг, які позивач не повинен нараховувати. Просив застосувати строк позовної давності.
04.10.2023 р. від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій уточнивши позовні вимоги просив суд стягнути з відповідача на корить позивача заборгованість в сумі 7 926 грн. 41 коп., з яких: заборгованість за послуги з централізованого опалення за період з жовтня 2016 р. по квітень 2023 р. у розмірі 6 830 грн. 17 коп., інфляційна складова боргу за централізоване опалення у розмірі 517 грн. 37 коп., 3 % річних від простроченої суми за централізоване опалення у розмірі 86 грн. 03 коп., заборгованість за послуги з постачання гарячої води за період з січня 2021 р. по квітень 2023 р. у розмірі 463 грн. 09 коп., інфляційна складова боргу за постачання гарячої води у розмірі 22 грн. 31 коп., 3 % річних від простроченої суми за постачання гарячої води у розмірі 7 грн. 44 коп.
У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що вартість наданих споживачу послуг з постачання теплової енергії складається з наступного: нарахування за спожиту теплову енергію на підставі показників індивідуального засобу обліку, встановленого у квартирі; донарахування до мінімального споживання теплової енергії; постачання теплової енергії на загально будинкові потреби; функціонування системи опалення. Вартість наданих споживачу послуг з постачання гарячої води складається з: нарахування за спожиту гарячу воду на підставі показників індивідуального засобу обліку, встановленого у квартирі; функціонування системи гарячого водопостачання будинку.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 05 жовтня 2023 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» (код ЄДРПОУ 37739041, місцезнаходження: м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 20) заборгованість у розмірі 7 926 грн. 41 коп., з яких: заборгованість за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води - 7 293 грн. 26 коп., інфляційна складова боргу - 539 грн. 68 коп., 3 % річних - 93 грн. 47 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» (код ЄДРПОУ 37739041, місцезнаходження: м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 20) судові витрати по справі у вигляді судового збору в розмірі 2 684 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обгрунтування апеляційної скарги вказує, що судом безпідставно стягнуто інфляційні та 3% річних. Вказує, про застосування строків позовної давності за період з жовтня 2016 року по квітень 2023 року. Наголошує на відсутності в матеріалах справи доказів на підтвердження отримання комунальних послуг з жовтня 2016 року по квітень 2023 року. Вказує, що він не є власником квартири АДРЕСА_3 . Посилається на не вірність нарахування та застосування тарифів на опалення. Вказує, що позивач не обґрунтував належними та допустимими доказами суму до якої додано інфляційну складову та 3% річних. Наголошує на невідповідність розрахунків з яких сформувався борг.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді Кулікової С.В., обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивач обгрунтовано нарахував зазначені суми і вважав за можливе покласти їх в основу рішення суду.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позов суд першої інтонації виходив з того, що відповідач своєчасно та в повному обсязі не сплачував вартість наданих житлово-комунальних послуг, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в розмірі 7 926 грн. 41 коп., з яких: заборгованість за послуги з централізованого опалення за період з квітня 2017 р. по квітень 2023 р. у розмірі 6 830 грн. 17 коп., інфляційна складова боргу за централізоване опалення у розмірі 517 грн. 37 коп., 3 % річних від простроченої суми за централізоване опалення у розмірі 86 грн. 03 коп., заборгованість за послуги з постачання гарячої води за період з січня 2021 р. по квітень 2023 р. у розмірі 463 грн. 09 коп., інфляційна складова боргу за постачання гарячої води у розмірі 22 грн. 31 коп., 3 % річних від простроченої суми за постачання гарячої води у розмірі 7 грн. 44 коп.
Враховуючи те, що правовідносини, які передбачають обов'язок споживача оплатити фактично надані житлово-комунальні послуги та право замовника послуг вимагати відповідної плати, є за своєю правовою природою грошовим зобов'язанням, тому за прострочення його виконання підлягають застосуванню наслідки, передбачені ч.2 ст.625 ЦК України щодо стягнення інфляційних нарахувань та трьох процентів річних від простроченої суми (висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 30 жовтня 2013 року у справі за № 6-59цс13).
З такими висновками суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд враховуючи наступне.
Судом встановлено, що 01.07.2014 р. між ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» та ОСОБА_1 укладено договір №450084 184 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, відповідно до умов якого ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» зобов'язався своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води за адресою: квартира АДРЕСА_1 , а споживач зобов'язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором (а.с.21-24).
Відповідно до п.9 вказаного договору розрахунковим періодом є календарний місяць. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 20-го числа місяця, що настає за розрахунковим.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 (а.с.38,39) та є споживачем житлово-комунальних послуг, зокрема, послуг з постачання централізованого опалення та постачання гарячої води, які надаються позивачем за даною адресою.
Відповідно до розрахунку позивача, внаслідок неналежного виконання відповідачем обов'язку щодо сплати за надані житлово-комунальні послуги, за ним утворилась заборгованість в розмірі 7 926 грн. 41 коп., з яких: заборгованість за послуги з централізованого опалення за період з жовтня 2016 р. по квітень 2023 р. у розмірі 6 830 грн. 17 коп., інфляційна складова боргу за централізоване опалення у розмірі 517 грн. 37 коп., 3 % річних від простроченої суми за централізоване опалення у розмірі 86 грн. 03 коп., заборгованість за послуги з постачання гарячої води за період з січня 2021 р. по квітень 2023 р. у розмірі 463 грн. 09 коп., інфляційна складова боргу за постачання гарячої води у розмірі 22 грн. 31 коп., 3 % річних від простроченої суми за постачання гарячої води у розмірі 7 грн. 44 коп.
Частиною ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезенням побутових відходів у порядку встановленому законодавством.
Відповідно до ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року №1875-IV (редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин), ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року №2189-VIII споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Статтями 7, 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII визначені права та обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, за якими споживач, зокрема, має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, та зобов'язаний оплачувати їх у строки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч.1 ст.9 вказаного Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Відповідно до ст.ст.19, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості.
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Установивши, що ТОВ «Євро-реконструкція» є надавачем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, а відповідач є споживачем послуг, які надаються позивачу, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про стягнення з них заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги в розмірі заборгованість у розмірі 7 926 грн. 41 коп., з яких: заборгованість за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води - 7 293 грн. 26 коп., інфляційна складова боргу - 539 грн. 68 коп., 3 % річних - 93 грн. 47 коп.
Заперечуючи проти вимог позивача, скаржник в апеляційній скарзі посилається на відсутність належних доказів існування заборгованості з оплати наданих позивачем комунальних послуг.
Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними (стаття 77 ЦПК), допустимими (стаття 78 ЦПК), достовірними (стаття 79 ЦПК), а у своїй сукупності - достатніми (стаття 80 ЦПК ).
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
В той же час, ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції відповідачами не надано жодних доказів на підтвердження того факту, що ТОВ «Євро-Реконструкція» вказані послуги не надавались, або надавались з перервою, або надавались неякісно, що могло б бути підставою для здійснення перерахунку розміру плати за надані послуги.
Розподіл між споживачами обсягів спожитих у будинку послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, здійснюється виконавцем згідно Методики розподілу, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315.
Споживач сплачує виконавцю плату за надану послугу з постачання теплової енергії, визначену відповідно до Правил та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання, а також плату за абонентське обслуговування, визначену виконавцем, розмір якої не може перевищувати граничного розміру, встановленого Кабінетом Міністрів України.
Споживач сплачує виконавцю послуг плату за надану послугу з постачання гарячої води визначену відповідно до Правил та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру, затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу спожитої гарячої води або за нормами споживання, встановленими органом місцевого самоврядування, до встановлення вузла комерційного обліку, плату за витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньо-будинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), що розраховується виходячи з розміру затвердженого тарифу на послугу з постачання теплової енергії та визначеного обсягу відповідно до Методики розподілу, а також плату за абонентське обслуговування.
Згідно статті 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», виконавець або визначена власником (співвласниками) інша особа, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, формує та надає споживачу (його представнику) рахунки на оплату наданої комунальної послуги щомісяця... Рахунки на оплату комунальної послуги надаються споживачу на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунки можуть надаватися споживачу в електронному вигляді, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів. Рахунки надаються споживачу на безоплатній основі.
З наданого ТОВ «Євро-реконструкція» розрахунку убачається, що відповідачу надавались послуги, при цьому, відповідач не надав суду жодних доказів на підтвердження того, що він звертався до позивача з приводу перевірки кількості та/або якості наданих послуг у порядку, передбаченому законом, або відмовились від їх отримання, або не отримували рахунки на сплату за житлово-комунальні послуги, які містять у собі суму заборгованості.
Відповідач, заперечуючи проти заявленого до стягнення розміру заборгованості, не надав суду жодних доказів на спростування наведених позивачем розрахунків, а тому суд першої інстанції правильно вважав обґрунтованими та доведеними позовні вимоги ТОВ «Євро-реконструкція».
Також, суд першої інстанції правильно вважав обґрунтованими і вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат та 3 % річних згідно ст. 625 ЦК України.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Закріплена в пункті 10 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Аналогічний висновок висловлений у постанові Великої Палати Верховного суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК).
За відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України.
Такий висновок висловлений у постановах Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13, від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15, та постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 14-448цс19-ц.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги щодо незаконності нарахування інфляційних втрат та 3 % річних згідно ст. 625 ЦК України, колегія суддів відмічає, що згідно постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану", до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх не оплати або оплати не в повному обсязі. В пункті 2 цієї постанови вказано, що вона застосовується з 24 лютого 2022 року.
В той же час, заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати та 3 % річних згідно стю 325 ЦК України нараховані по 23 лютого 2022 року, тобто, до введення в Україні воєнного стану, а тому відповідачі не можуть бути звільнені від обов'язку сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.
Доводи апеляційної скарги відповідача, що він не є власником квартири спростовуються матеріалами справи.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 (а.с.38,39) та є споживачем житлово-комунальних послуг, зокрема, послуг з постачання централізованого опалення та постачання гарячої води, які надаються позивачем за даною адресою.
Щодо доводів апеляційної скарги про застосування строків позовної давності апеляційний суд дійшов до наступних висновків.
За статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Тобто, обмежене строком давності право на позов у матеріальному розумінні означає право позивача на судовий захист протягом певного часу, поза межами якого цей захист, за загальним правилом, є неможливим.
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до частини першої, п'ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.
У частині першій статті 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважаться, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України).
Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No. 2), № 66610/09,§ 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).
02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року установлено на всій території Україну карантин.
Дію карантину було неодноразово продовжено:
- з 22 травня до 31 липня 2020 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року №392, враховуючи зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2020 року №500;
- з 1 серпня до 19 грудня 2020 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року №641, враховуючи зміни, внесені постановами Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2020 року №760, від 13 жовтня 2020 року №956, від 9 грудня 2020 року №1236;
- з 19 грудня 2020 року до 30 квітня 2023 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року №1236, враховуючи зміни, внесені постановами Кабінету стрів України від 17 лютого 2021 року №104, від 21 квітня 2021 року №405, від 16 червня 2021 року №611, від 11 серпня 2021 року №855, від 22 вересня 2021 року №981, від 11 жовтня 2021 року №1066, від 20 жовтня 2021 року №1096, від 25 жовтня 2021 року №1102, від 24 листопада 2021 року №1240, від 29 листопада 2021 року №1237, від 2 грудня 2021 року №1246, від 15 грудня 2021 року №1336, від 29 грудня 2021 року №1407 від 30 грудня 2021 року №1432, від 30 грудня 2021 року №1435, від 12 січня 2022 року №1, від 9 лютого 2022 року №140, від 23 лютого 2022 року №229, від 11 березня 2022 року №249, від 18 березня 2022 року №311, від 19 березня 2022 року №318, від 26 березня 2022 року №369, від 26 березня 2022 року №372, від 29 квітня 2022 року №488, від 17 травня 2022 року №594, від 17 травня 2022 року №597, від 27 травня 2022 року №630, від 19 серпня 2022 року №928, від 23 грудня 2022 року №1423, від 4 лютого 2023 року №97.
Оскільки з 02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, у т.ч. статтями 257, 258 ЦК України продовжуються на строк дії такого карантину, суд дійшов висновку, що трирічний строк позовної давності щодо вимоги позивача про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення за період з квітня 2017 року по квітень 2023 року не пропущений, оскільки на час подання позовної заяви в липні 2023 року такий строк був продовжений вищевказаним Законом.
Інших доводів на спростування висновків суду першої інстанції апеляційна скарга не містить.
Відповідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 05 жовтня 2023 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 375, 381-383 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 05 жовтня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в частині 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий: Судді: