17 січня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря - ОСОБА_4
прокурора - ОСОБА_5
захисника - ОСОБА_6
обвинуваченого - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду кримінальне провадження стосовно -
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва, громадянина України, українця, з середньою освітою, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 31.03.2015 року за ч.1 ст. 309 КК України до 1 (одного) року позбавлення волі, звільненого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 1 (один) рік, -
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України за клопотанням прокурора, який приймає участь у розгляді даної справи в апеляційній інстанції ОСОБА_5 про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та клопотанням захисника ОСОБА_6 про зміну обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, -
Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 27.09.2017 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років з конфіскацією всього особистого майна.
На підставі ч.1 ст. 71 КК України до призначеного цим вироком покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 31.03.2015 року та призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років 1 (один) місяць з конфіскацією всього особистого майна.
Також цим вироком вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, речових доказів та процесуальних витрат.
На даний вирок обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_6 подали апеляційні скарги і ухвалою колегії суддів Київського апеляційного суду від 13.06.2023 року вказані апеляційні скарги залишено без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 27.09.2017 року стосовно ОСОБА_7 без зміни.
Постановою колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 29.11.2023 року касаційні скарги засудженого та його захисника задоволено частково, ухвалу Київського апеляційного суду від 13.06.2023 року скасовано та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Також цією постановою ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 27 січня 2024 року.
15 січня 2024 року прокурор відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_5 , який приймає участь у розгляді даної справи в апеляційній інстанції, подав клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.
В обгрунтування доводів клопотання прокурор зазначає, що постановою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 29.11.2023 року колегією суддів, крім іншого обрано ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів.
Враховуючи, що строк дії обраного ОСОБА_7 запобіжного заходу закінчується, прокурор просить продовжити останньому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та відповідно до вимог ст.ст. 177, 178 КПК України, при вирішенні питання про продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою просить врахувати, що останній судом першої інстанції визнаний винуватим у вчиненні тяжкого злочину, за яке йому призначено покарання у виді позбавлення волі на тривалий строк, раніше судимий за вчинення умисного кримінального правопорушення та вчинив нове кримінальне правопорушення під час іспитового строку, а тому останній, з огляду на тяжкість покарання, яке загрожує йому у разі залишення вироку суду першої інстанції без зміни, може переховуватись від суду, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України.
17 січня 2024 року в судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 подав клопотання, в якому просив змінити ОСОБА_7 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт з покладенням на нього певних обов'язків.
В обґрунтування доводів клопотання захисник, посилаючись на вимоги п.п. 3, 4 Конвенції про захист прав людини та практику ЄСПЛ, зазначає, що у даному кримінальному провадженні ризики протиправної поведінки ОСОБА_7 , передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, зокрема ризик переховування від суду є мінімальним і не виправдовує подальше тримання обвинуваченого під вартою, оскільки такий ризик не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого покарання, а має оцінюватись з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику.
Також вказує, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 30.05.2016 року обвинуваченому ОСОБА_7 змінено запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт і протягом всього подальшого розгляду даного кримінального провадження (це більше ніж 6 років) обвинувачений не порушував умови даного запобіжного та виконував покладені на нього обов'язки, поки не був затриманий працівниками поліції в липні 2022 року у зв'язку зі зверненням вироку до виконання.
Крім того зазначає, що ОСОБА_7 не було відомо про постановлення апеляційним судом ухвали від 07.12.2021 року, оскільки останній не приймав участі під час апеляційного розгляду, так як колегія суддів ухвалила проводити судове засідання без його участі. Копія цієї ухвали на адресу ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 апеляційним судом не надсилалась та була вручена лише адвокату ОСОБА_8 .
Доповівши матеріали справи, вислухавши пояснення прокурора, який підтримав доводи свого клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та заперечував проти клопотання захисника; пояснення обвинуваченого та його захисника, які підтримали клопотання сторони захисту про зміну обвинуваченому запобіжного заходу та заперечували проти клопотання прокурора; перевіривши матеріали кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 та доводи поданих клопотань, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ч.2 ст. 331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Положеннями ст. 177 КПК України визначено, що підставами для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, є не тільки наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а й наявність ризиків, які дають суду достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною 1 цієї статті, зокрема переховуватися від суду, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, у тому числі забезпечення виконання рішення суду, яке оскаржується, у разі, якщо суд апеляційної інстанції, за наслідками розгляду апеляційних скарг, залишить його без змін.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, у тому числі прибувати в судові засідання за викликом суду.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, постановою колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 29.11.2023 року касаційні скарги засудженого та його захисника задоволено частково, ухвалу Київського апеляційного суду від 13.06.2023 року стосовно ОСОБА_7 скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
При цьому, з метою запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а саме переховування обвинуваченого від суду колегією суддів обрано ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Враховуючи обставини, які були підставою для обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою постановою Верховного Суду від 29.11.2023 року та з урахуванням того, що в матеріалах кримінального провадження містяться достатні дані, які свідчать про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які виправдовують тримання ОСОБА_7 під вартою, який обвинувачується за ч.2 ст. 307 КК України та згідно вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 27.09.2017 року йому призначено покарання з урахуванням положень ст. 71 КК України у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років 1 (один) місяць, а також враховуючи дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий за вчинення умисного кримінального правопорушення та вчинив новий злочин у період іспитового строку, а тому колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_7 може переховуватися від суду з метою уникнення тривалого покарання призначеного судом першої інстанції у разі набрання вироком законної сили, що виправдовує подальше тримання ОСОБА_7 під вартою та вказує на необхідність продовження раніше обраного йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Що стосується клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну ОСОБА_7 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, то враховуючи тяжкість призначеного йому покарання у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років 1 (один) місяць, та приймаючи до уваги наявність ризику переховування обвинуваченого від суду з метою уникнення призначеного покарання, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.
Посилання захисника ОСОБА_6 на ту обставину, що протягом строку дії раніше застосованого до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, останній виконував усі покладені на нього процесуальні обов'язки, не може бути безумовною підставою для зміни йому запобіжного заходу у вигляді тримання, а тому клопотання захисника ОСОБА_6 слід залишити без задоволення.
Оскільки строк дії запобіжного заходу обраного Верховним Судом стосовно ОСОБА_7 закінчується 27.01.2024 року, а розглянути кримінальне провадження у вказаний строк неможливо, враховуючи, що відповідно до вимог ч.2 ст. 532 КПК України вирок суду першої інстанції, в даному випадку вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 27.09.2017 рокустосовно ОСОБА_7 , не набрав законної сили, колегія суддів вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою повинен продовжуватися не на певний час, як це передбачено під час судового розгляду в суді першої інстанції, а до вступу оскаржуваного вироку в законну силу, тобто до ухвалення рішення судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 331, 405 КПК України колегія суддів, -
Клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт - залишити без задоволення.
Клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури, який приймає участь у розгляді даної справи Київським апеляційним судом - задовольнити та продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 27 вересня 2017 року законної сили, тобто до ухвалення рішення судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду та утримувати ОСОБА_7 під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор».
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: __________________ _________________ __________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3