Справа №757/44785/23 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/345/2024 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України
16 січня 2024 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційними скаргами представників ТОВ «ФК «ТАЙГЕР ІНВЕСТ» - адвоката ОСОБА_6 , ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2023 року, -
за участю:
прокурора ОСОБА_9 ,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2023 року задоволено клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 про арешт майна та накладено арешт на тимчасово вилучене майно, яке вилучено в ході проведення обшуку 27.09.2023 у кримінальному проваджені № 42020000000002382 від 08.12.2020 за адресою: АДРЕСА_1, а саме: грошові кошти у сумі 1 151 430 грн, 27 165 Євро, 12 828 доларів США, два мобільних телефонів марки Apple iPhone 10, iPad s/n НОМЕР_1 .
Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, представники ТОВ «ФК «ТАЙГЕР ІНВЕСТ» - адвокат ОСОБА_6 , ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 , подали апеляційні скарги.
Представник ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 , в поданій апеляційній скарзі просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2023 року та її скасувати в частині накладення арешту на тимчасово вилучене майно, яке вилучено в ході проведення обшуку 27.09.2023 у кримінальному проваджені № 42020000000002382 від 08.12.2020 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: грошові кошти у сумі 1 151 430 грн, 27 165 Євро, 12 828 доларів США, два мобільних телефона марки Apple iPhone. Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання в частині накладення арешту на майно, яке було виявлене та вилучене під час проведення обшуку нежитлового приміщення першого поверху за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: грошові кошти у сумі 783 900 грн., 27 165 Євро, 12 168 доларів США, і зобов'язати повернути вказане майно.
Представник ТОВ «ФК «ТАЙГЕР ІНВЕСТ» - адвокат ОСОБА_6 , в поданій апеляційній скарзі просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2023 року та її скасувати в частині накладення арешту на тимчасово вилучене майно, яке вилучено в ході проведення обшуку 27.09.2023 у кримінальному проваджені № 42020000000002382 від 08.12.2020 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: грошові кошти у сумі 1 151 430 грн, 27 165 Євро, 12 828 доларів США, два мобільних телефона марки Apple iPhone. Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання в частині накладення арешту на майно, яке було виявлене та вилучене під час проведення обшуку нежитлового приміщення першого поверху за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: грошові кошти у сумі 368 030 грн., 660 доларів США, і зобов'язати повернути вказане майно ТОВ «ФК «ТАЙГЕР ІНВЕСТ».
04.01.2024 адвокатом ОСОБА_8 , в інтересах ОСОБА_7 , подано заяву про залишення апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2023 року у справі № 757/44785/23-к, без розгляду.
На обґрунтування вимог поданої апеляційної скарги представник ТОВ «ФК «ТАЙГЕР ІНВЕСТ» - адвокат ОСОБА_6 ,зазначає, що грошові кошти були вилучені безпідставно, оскільки відповідно до ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 18.09.2023 слідчим суддею не було надано дозволу на відшукання та вилучення грошових коштів у ТОВ «ФК «ТАЙГЕР ІНВЕСТ».
Усе приміщення перебуває у власності на підставі Договору оренду у ОСОБА_11 , а ТОВ «ФК «ТАЙГЕР ІНВЕСТ», лише належало 10 кв.м., тобто місце де знаходиться каса, на підставі Договору Суборенди нежитлового приміщення № КВ-010/23 від 10 листопада 2022 року.
Виявлені та вилучені грошові кошти з приміщення каси ТОВ «ФК «ТАЙГЕР ІНВЕСТ» в сумі 368 030 грн. та 660 Доларів США, це обліковані грошові кошти, які використовувались пунктом обміну валют для здійснення господарської діяльності, на підтвердження цього касиром під час обшуку було сформовано та надано слідчому Звітну Довідку про касові обороти і залишки цінностей за 27.09.2023 року. Відповідно до вищезазначеної довідки залишок каси на час проведення обшуку 27.09.2023р. складав 368 190,00 грн. (триста шістдесят вісім тисяч сто дев'яносто гривень 00коп.) та 660,00 (шістсот шістдесят) доларів США. Тобто виявлені та вилучені грошові кошти з приміщення каси ТОВ «ФК «ТАЙГЕР ІНВЕСТ» були обліковані, та на законних підставах належать Товариству і використовувалися для здійснення господарської діяльності щодо обміну валют.
Щодо інших грошових коштів, які були виявлені і вилучені поза межами каси ТОВ «ФК «ТАЙГЕР ІНВЕСТ» апелянт звертає увагу на те, що за твердженнями ОСОБА_7 це є його власними коштами про що він неодноразово повідомляв слідчому під час обшуку. Хоча ОСОБА_12 і був працівником ТОВ «ФК «ТАЙГЕР ІНВЕСТ», однак це були його власні кошти, які зберігались поза межами каси ТОВ «ФК «ТАЙГЕР ІНВЕСТ» у приміщенні де розташовувалося відділення обміну валют через те, що у себе дома він вважав небезпечним зберігання великих грошових сум, а приміщення було надійно обладнано, як системами захисту так і перебувало під постійною охороною та були наявні сейфи, через що і було прийнято ним рішення про зберігання власних коштів саме у відділенні за адресою: АДРЕСА_2 .
Також апелянт зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. Однак обшук було проведено та вилучено майно 27.09.2023 року, а справа до суду надійшла 06.10.2023 року тобто слідчий пропустив строк для звернення з клопотанням про накладення арешту на майно, а майно підлягало негайному поверненню особі.
На обґрунтування вимог клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт зазначає, що розгляд клопотання відбувся без присутності та без повідомлення, як ТОВ «ФК «ТАЙГЕРІНВЕСТ» так і ОСОБА_13 , повідомлення про дату час та місце розгляду справи не здійснив ні суд, ні слідчий. Неодноразово просили слідчого повідомити про розгляд справи та/або надати копію відповідної ухвали про накладення арешту однак цього не було зроблено. Про наявність ухвали від 06 жовтня 2023 року дізнались лише 26.10.2023 року під час розгляду скарги про бездіяльність слідчого справа № 757/44426/23-к. За результатом чого було 27.10.2023 року подану заяву про ознайомлення з матеріалами справи, а ознайомлення погоджено з помічником судді ОСОБА_1 лише на 03.11.2023 року. Тому апелянт вважає, що наявні поважні підстави для поновлення строку для подання апеляційної скарги.
Враховуючи, що 04.01.2023 до Київського апеляційного суду надійшло клопотання адвоката ОСОБА_8 про залишення апеляційної скарги без розгляду, колегія суддів вважає, що апеляційне провадження за апеляційною скаргоюпредставника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2023 року, підлягає закриттю, у зв'язку з відмовою від неї апелянта, так як згідно ст. 403 КПК України, особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї до закінчення апеляційного розгляду. Захисник підозрюваного, обвинуваченого, може відмовитись від апеляційної скарги тільки за згодою підозрюваного, обвинуваченого. Якщо ухвала суду першої інстанції не була оскаржена іншими особами або якщо немає заперечень інших осіб, які подали апеляційну скаргу, проти закриття провадження у зв'язку з відмовою від апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції своєю ухвалою закриває апеляційне провадження.
В судове засідання представникТОВ «ФК «ТАЙГЕР ІНВЕСТ» - адвокат ОСОБА_6 ,не з'явився, про дату час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений завчасно та належним чином, клопотань про відкладення апеляційного розгляду від останнього не надходило.
З урахуванням зазначеного, а також строків розгляду даної категорії справ у відповідності до ст. 422 КПК України, колегія суддів прийшла до висновку про можливість проведення судового розгляду без участі представника ТОВ «ФК «ТАЙГЕР ІНВЕСТ», що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, позицію прокурора, який просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга представника ТОВ «ФК «ТАЙГЕР ІНВЕСТ» - адвоката ОСОБА_6 , не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Строк апеляційного оскарження може бути поновлений, якщо причини його пропуску є поважними.
Згідно з ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що клопотання про арешт майна відбувся без повідомлення ТОВ "ТАЙГЕР ІНВЕСТ" та ОСОБА_7 , а про наявність даного рішення учасникам стало відомо 26.10.2023 року, разом з цим лише 03.11.2023 представник власника майна ознайомився із матеріалами справи, іншої інформації матеріали справи не містять, у зв'язку з чим колегія суддів вбачає підстави для задоволення клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2023 року.
Як убачається з матеріалів, наданих судом першої інстанції, що Офісом Генерального прокурора здійснюється нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 42020000000002382 від 08.12.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 222, ч. 2 ст. 222-1, ч. 3 ст. 358 КК України, розслідування у якому проводиться слідчими Головного слідчого управління Національної поліції України.
До Головного слідчого управління Національної поліції України надійшла інформація співробітника 3 відділу 1 управління Головного управління «Д» Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України, про те, що встановлено групу осіб, учасники якої з використанням ряду суб'єктів господарської діяльності вчиняють умисні дії, пов'язані з проведенням фінансових операцій, направлених на ухилення від сплати податків, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, що призводить до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах, та їх легалізації (відмивання).
27.09.2023 відповідно до ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва № 757/40376/23-к від 18 вересня 2023 року проведено санкціонований обшук у офісних приміщеннях за адресою: АДРЕСА_1 .
Так, в ході обшуку приміщень, за вказаною адресою виявлено та вилучено: грошові кошти у сумі 1 151 430 грн, 27 165 Євро, 12 828 доларів США, два мобільних телефонів марки Apple iPhone 10, iPad s/n НОМЕР_1 .
У зв'язку з вищевикладеним постановою слідчого групи слідчих Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_14 від 27.09.2023 вилучені в ході обшуку техніка та грошові кошти визнано речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні.
06.10.2023 року Прокурор другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, яке вилучено в ході проведення обшуку 27.09.2023 у кримінальному провадженні № 42020000000002382 від 08.12.2020 за адресою: АДРЕСА_1.
06.10.2023 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва задоволено вказане клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 , про арешт вище зазначеного майна.
Оскільки до початку судового засідання надійшло клопотання адвоката ОСОБА_8 про відмову від апеляційної скарги, то колегія суддів переглядає ухвалу слідчого судді лише в межах апеляційної скарги представника ТОВ «ФК «ТАЙГЕР ІНВЕСТ» - адвоката ОСОБА_6 .
Задовольняючи дане клопотання, внесене в межах даного кримінального провадження слідчий суддя виходив з того, що існує необхідність задоволення клопотання про накладення арешту, з метою забезпечення цивільного позову або стягнення з юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, доведеного розміру отриманої неправомірної вигоди до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше, а також з метою збереження речових доказів, що визначено п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні прокурора доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції. При цьому були, досліджені матеріали судового провадження, а також з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);
4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
При винесенні ухвали слідчим суддею, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, були враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, можливість використання майна, як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також обставини кримінального провадження № 42020000000002382 від 08.12.2020 за ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 222, ч. 2 ст. 222-1, ч. 3 ст. 358 КК України та відношення до нього вказаного майна, а тому слідчий суддя обґрунтовано задовольнив вказане клопотання прокурора про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вище зазначене майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку відповідно до постанови слідчого 27.09.2023 /а.с.60-76/ визнано речовими доказами в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.
Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об'єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
Згідно вимог ч. 7 ст. 236 КПК України при обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
З огляду на наведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, а також встановлено мету арешту майна відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме збереження речових доказів, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вилучене майно, з підстав того, що воно відповідає критеріям речових доказів, визначених ст. 98 КПК України.
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно.
Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегія суддів не вбачає. Обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагали вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.
Доводи сторони захисту щодо того, що хоча ОСОБА_12 і був працівником ТОВ «ФК «ТАЙГЕР ІНВЕСТ», однак вилучені під час обшуку кошти, були його власними, які зберігались поза межами каси ТОВ «ФК «ТАЙГЕР ІНВЕСТ», колегія суддів не бере до уваги та зазначає наступне.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відтак, згідно постанови слідчого дані кошти були визнані у законному порядку речовими доказами, а тому слідчий суддя прийшов до вірного висновку про накладення арешту на гроші, з метою збереження речових доказів.
Однак є слушними твердження апелянта про те, що розгляд клопотання відбувся без виклику власника майна, тобто не з дотриманням положень ч. 2 ст. 172 КПК України, проте, дані обставини не є безумовними підставами для скасування оскаржуваної ухвали, а відтак рішення слідчого судді колегія суддів вважає законним та обґрунтованим.
При цьому не знайшли підтвердження під час апеляційного розгляду твердження апелянта, що обшук було проведено та вилучено майно 27.09.2023 року, а справа до суду надійшла 06.10.2023 року, а тому прокурор пропустив строк для звернення з клопотанням про накладення арешту на майно, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів клопотання дійсно обшук та вилучення майна відбулося 27.09.2023. Проте прокурор відповідно до штампу на конверті /а.с. 77/ звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва 28.09.2023 шляхом направлення клопотання про арешт майна поштовим відправленням, тобто з дотриманням вимог ч. 5 ст. 171 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 КПК України процесуальні дії мають виконуватися у встановлені цим Кодексом строки. Строк не вважається пропущеним, якщо скаргу або інший документ здано до закінчення строку на пошту або передано особі, уповноваженій їх прийняти, а для осіб, які тримаються під вартою або перебувають у лікувально-профілактичному закладі охорони здоров'я чи закладі з надання психіатричної допомоги, спеціальній навчально-виховній установі, - якщо скаргу або інший документ подано службовій особі відповідної установи до закінчення строку.
Зважаючи на викладене, в сукупності з обставинами провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував правомірно, а тому доводи апелянта стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.
Всі інші зазначені в апеляційній скарзі обставини не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали суду.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу представника ТОВ «ФК «ТАЙГЕР ІНВЕСТ» - адвоката ОСОБА_6 , - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,
Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2023 року, - у зв'язку із відмовою від неї апелянта.
Поновити представнику ТОВ «ФК «ТАЙГЕР ІНВЕСТ» - адвокату ОСОБА_6 , строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2023 року.
Ухвалу слідчого Печерського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2023 року, в частині задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на тимчасово вилучене майно, яке вилучено в ході проведення обшуку 27.09.2023 у кримінальному проваджені № 42020000000002382 від 08.12.2020 за адресою: АДРЕСА_1, а саме: грошові кошти у сумі 368 030 грн., 660 доларів США, - залишити без зміни, а апеляційну скаргу представника ТОВ «ФК «ТАЙГЕР ІНВЕСТ» - адвоката ОСОБА_6 ,- залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4