Справа № 758/2044/23 Головуючий у 1 інстанції: Лещенко О. В.
провадження № 22-ц/824/2957/2024 Головуючий суддя: Олійник В.І.
Іменем України
09 січня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
Головуючого судді: Олійника В.І.,
суддів: Гаращенка Д.Р., Сушко Л.П.,
при секретарі: Качалабі О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Подідьського районного суду міста Києва від 13 червня 2023 року у справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» до ОСОБА_1 про відшкодування виплати страхового відшкодування,-
У лютому 2023 року позивач ТДВ «Альфа-Гарант» звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 витрати, пов'язані з виплатою страхового відшкодування у розмірі 77957,43 грн та вирішити питання розподілу судових витрат.
В обґрунтування позову зазначав, що 01.06.2021 року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобілів під керуванням відповідача та ОСОБА_2 . Винною особою даної ДТП визнано відповідача.
Пошкоджені автомобілі були застраховані у страхових компанія «Арсенал Страхування» (автомобіль відповідача) та «Альфа-Гарнт» (автомобіль потерпілої особи). Розмір страхового відшкодування становить у сумі 199 272,07 грн, які виплачені позивачем потерпілій особі. В подальшому, позивач звернувся до страхової компанії відповідача про стягнення виплаченого страхового відшкодування в порядку суброгації у сумі 121 314,64 грн. Отже, для повного відшкодування шкоди у відповідності до ст.1192 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою у спірній сумі, а саме, 77 957 грн. 43 коп.
Рішенням Подідьського районного суду міста Києва від 13 червня 2023 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ Страхова компанія «Альфа-Гарант» судовий збір в сумі 2684 грн.
Також стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ Страхова компанія «Альфа-Гарант» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 з підстав порушення судом норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Скарга обґрунтована тим, що витрати на ремонт, тобто різниця, що зазначена в позовних вимогах позивача, не має відшкодовуватись відповідачем, оскільки з протоколу з місця ДТП та Схеми вбачається, що такі пошкодження були відсутні після зіткнення, враховуючи його характер та імовірно були завдані автомобілю раніше, ніж відбулось ДТП.
В рішенні суду відсутні будь-яка згадки про те, що матеріали справи містять дві різні схеми ДТП, які надав позивач та відповідач, та копія, що були надана після ознайомлення з матеріалами справи №752/14978/21, адже саме надана копія Схеми з матеріалів справи №752/14978/21 виключає можливість відшкодування відповідачем збитків, які не були ним завдані.
Вважає, що судом при ухваленні рішення не враховані ні докази, що надані представником відповідача до суду, ні пояснення, наведені у відзиві, що суперечить чинному законодавству, а також посилається на рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти російської федерації» в якому зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, шо вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Зазначає, що така позиція є усталеною у практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, шо ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ТДВ «Альфа-Гарант» просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Вказує, що висновки зроблені судом першої інстанції відповідають обставинам справи.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки дії відповідача потягли цивільно-правові наслідки, які були спричинені дорожньо-транспортною пригодою, тому позивачем право вимоги до винної особи про виплату різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою обґрунтоване належними та допустимими доказами в справі, і з цих підстав вважав, що позов про відшкодування матеріальної шкоди підлягав до задоволення повністю шляхом стягнення з відповідача на користь позивача завданих збитків у розмірі 77957 грн. 43 коп.
Ухвалене судом рішення зазначеним вимогам відповідає.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Судом встановлено, що 01 червня 2021 року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля марки «Тойота» (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля марки «Рено» (реєстраційний номер НОМЕР_2 ) під керуванням водія ОСОБА_1 . Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 19 липня 2021 року (справа № 752/14978/21) відповідача визнано винним, а відтак у відповідності до ст. 82 ЦПК України не підлягає доказуванню.
Ця дорожньо-транспортна пригода визнана позивачем страховою подією, що підтверджено страховим актом позивача від 14 липня 2021 року №СТ/21/0124.
Між сторонами виникли правовідносини, які регулюються главою 82 Цивільного кодексу України щодо відшкодування шкоди.
За ст.ст.509, 1187, 1188, 1192 ЦК України факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобов'язання виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоду (боржник).
Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України відповідальність за шкоду несе особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.
Згідно зі ст.1192 цього Кодексу розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Суд встановив, що 18 листопада 2020 року між позивачем та ТОВ «АДК ЛЛІР» укладено договір добровільного страхування наземного транспортну 06-Z/01-900-00127. Строк дії договору до 29.11.2021 року. Застрахований транспортний засіб марки «Toyota Land Cruiser» (державний номерний знак НОМЕР_1 ). Страхувальник ТОВ «АДК ЛЛІР».
Розмір страхового відшкодування становить у сумі 199272 грн. 07 коп. Дані обставини підтверджено рахунком ТОВ «Віді-Автострада» від 06 липня 2021 року ВДи-С-0042558 та актами виконаних робіт від 08.09.2021 року №ВДиСА-031118, які містяться у матеріалах справи.
Суд першої інстанції вірно взяв до уваги подані документи, як докази вірного визначення розміру заподіяння шкоди.
Таким чином, суд критично оцінює доводи відповідача про те, що розмір матеріальних збитків не відповідає дійсності, адже спростовано поданими позивачем доказами.
Страхове відшкодування виплачено страхувальнику у сумі 199272,07 грн, що підтверджено платіжним документом від 14 липня 2021 року №18542.
В подальшому, 10 вересня 2021 року позивач звернувся до Публічного акціонерного товариства «СК «Арсенал Страхування» із заявою про страхове відшкодування, так як цивільна відповідальність відповідача була застрахована цією страховою компанією.
У добровільному порядку ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» здійснило виплат страхового відшкодування у розмірі 121314,64 грн, що підтверджено платіжним дорученням від 19 жовтня 2021 року № 60000070.
Суд відмічає, що оскільки вартість майнового збитку, завданого пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, то з відповідача, як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням.
Суд вірно критично оцінив доводи відповідача про безпідставне включення до рахунку від 06.07.2021 року та акту виконаних робіт від 08.09.2021 року пошкодження задніх правих дверей автомобіля, які були відсутні на момент ДТП, що підтверджено схемою ДТП. Попри те, суд установив, що остання містить перелік зовнішніх (видимих) пошкоджень транспортних засобів. Натомість рахунок містить не лише зазначені пошкодження, але й ті, які не можливо було встановити при зовнішньому огляді пошкоджених автомобілів після ДТП та такі представником поліції не були вказані в схемі ДТП.
Натомість пошкодження задніх правих дверей автомобіля потерпілої особи підтверджено належними, допустимими доказами, які судом оцінені як окремо, так і в сукупності з іншими доказами, які містяться у матеріалах справи.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскільки дії відповідача потягли цивільно-правові наслідки, які були спричинені дорожньо-транспортною пригодою, а тому позивачем право вимоги до винної особи про виплату різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою обґрунтоване належними та допустимими доказами в справі, а відтак позов про відшкодування матеріальної шкоди підлягає задоволенню повністю шляхом стягнення із відповідача на користь позивача завданих збитків у розмірі 77957,43 грн (199272,07 грн - 121314,64 грн).
Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні.
Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції чи доводили б порушення ним норм цивільного або цивільно-процесуального законодавства, апеляційна скарга не містить.
Обґрунтовуючи судове рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.263, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Подільського районного суду міста Києва від 13 червня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 22 січня 2023 року.
Головуючий:
Судді: