Постанова від 22.12.2023 по справі 363/2106/23

Справа № 363/2106/23 Головуючий у 1 інстанції Шубочкіна Т.В.

Провадження № 33/824/5053/2023 Доповідач в апеляційній інстанції Матвієнко Ю.О.

Категорія: ч.ч.1,2 ст. 172-7 КУпАП

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 грудня 2023 року суддя судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Матвієнко Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника адвоката Колодія Олександра Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Вишгородського районного суду Київської області від 26 вересня 2023 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1, ч. 2 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

До Вишгородського районного суду Київської області надійшли справи про адміністративні правопорушення №363/2106/23 та №363/2107/23, №363/2108/23, №363/2109/23, №363/2110/23, №363/2111/23, №363/2112/23, №363/2113/23, №363/2114/23, №363/2115/23, №363/2116/23, №363/2117/23, №363/2119/23, №363/2120/23, №363/2121/23, №363/2122/23, №363/2123/23, №363/2125/23, №363/2127/23, №363/2129/23, №363/3130/23, №363/2131/23, №363/2132/23, №363/2133/23, №363/2134/23, №363/2136/23, №363/2137/23, №363/2139/23, №363/2140/23, №363/2141/23 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-7 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.

Постановами Вишгородського районного суду Київської області від 24.04.2023 року та 31.05.2023 року адміністративні протоколи відносно ОСОБА_1 поверталися до Управління стратегічних розслідувань в Київській області Департаменту стратегічних розслідувань для належного оформлення. Були надані пояснення слідчого щодо недоліків, а саме, що датою складання протоколів помилково зазначено дату 20.04.2022 року і тому дату складання протоколів слід вважати 20.04.2023 року.

Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 06 липня 2023 року вищезазначені справи на підставі положень ч. 2 ст. 36 КУпАП були об'єднанні в єдине провадження з присвоєнням їм єдиного номеру - 363/2106/23.

Із зміступротоколів про адміністративні правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді директора КП «Управляюча компанія», будучи суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією, згідно з пп. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону № 1700-VII, порушила вимоги пунктів 1 та 2 ч. 1 ст. 28 Закону №1700-VII, не вжила заходів щодо недопущення будь-якої можливості виникнення конфлікту інтересів та не повідомила визначений законом орган - виконавчий комітет Вишгородської міської ради Київської області, в особі його голови, про наявність у неї реального конфлікту інтересів, а саме щодо суперечності між її приватним інтересом і своїми службовими повноваженнями, які виникли перед підписанням наказів від 30.07.2021 №314-к/тр, від 30.08.2021 № 363-к/тр, від 30.09.2021 № 439-к/тр, від 29.10.2021 №551-к/тр, від 30.11.2021 №596-к/тр, від 24.12.2021 №647-к/тр,, від 31.01.2022 №21-к/тр, від 29.04.2022 №157-к/тр, від 30.05.2022 №223-к/тр, від 30.06.2022 №288-к/тр, від 29.07.2022 №367-к/тр, від 31.08.2022 №434-к/тр, від 30.09.2022 №466-к/тр, від 28.10.2022 №532-к/тр, від 30.11.2022 №»636-к/тр «Про преміювання», якими преміювала себе особисто, чим вчинила адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-7 КУпАП.

Також, ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді директора КП «Управляюча компанія», будучи суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією, згідно з пп. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону №1700-VII, порушила вимоги п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону №1700-VII, вчинивши дію в умовах реального конфлікту інтересів, а саме підписавши накази від 30.07.2021 №314-к/тр, від 30.08.2021 № 363-к/тр, від 30.09.2021 № 439-к/тр, від 29.10.2021 №551-к/тр, від 30.11.2021 №596-к/тр, від 24.12.2021 №647-к/тр,, від 31.01.2022 №21-к/тр, від 29.04.2022 №157-к/тр, від 30.05.2022 №223-к/тр, від 30.06.2022 №288-к/тр, від 29.07.2022 №367-к/тр, від 31.08.2022 №434-к/тр, від 30.09.2022 №466-к/тр, від 28.10.2022 №532-к/тр, від 30.11.2022 №» 636-к/тр «Про преміювання», якими преміювала себе особисто, чим вчинила адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.

Постановою судді Вишгородського районного суду м. Києва від 26 вересня 2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП (справи №363/2106/23, №363/2107/23, №363/2108/23, №363/2109/23, №363/2110/23, №363/2111/23, №363/2112/23, №363/2113/23, №363/2114/23, №363/2115/23, №363/2116/23, №363/2117/23, №363/2119/23, №363/2120/23, №363/2121/23, №363/2122/23, №363/2123/23, №363/2125/23, №363/2127/23, №363/2129/23, №363/3130/23, №363/2131/23, №363/2132/23, №363/2133/23, №363/2134/23, №363/2136/23, №363/2137/23, №363/2139/23, №363/2140/23, №363/2141/23).

Провадження у справі № 363/2106/23 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за фактом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-7 КУпАП (протокол № 1489 від 20.04.2023 року), закрито у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення, передбачених у ст. 38 КУпАП.

Провадження у справі № 363/2107/23 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за фактом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП (протокол № 1490 від 20.04.2023 року), закрито у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення, передбачених у ст. 38 КУпАП.

Провадження у справі № 363/2108/23 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за фактом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-7 КУпАП (протокол № 1491 від 20.04.2023 року), закрито у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення, передбачених у ст. 38 КУпАП.

Провадження у справі № 363/2109/23 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за фактом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-7 КУпАП (протокол № 1492 від 20.04.2023 року), закрито у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення, передбачених у ст. 38 КУпАП.

Накладено на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 грн. 00 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 536 грн. 80 коп.

Не погоджуючись з постановою, захисник адвокат Колодій О.М. в інтересах ОСОБА_1 подав на неї апеляційну скаргу, у якій послався на неповноту судового розгляду, необ'єктивність та невсебічність дослідження судом наявних у справі матеріалів, та помилковість висновків суду про доведеність її вини у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.

Обгрунтовуючи скаргу, апелянт, зокрема, послався на те, що судом було допущено процесуальні порушення під час розгляду справи.

Скаржник зазначив, що станом на 26.09.2023 року в провадженні Вишгородського районного суду Київської області (суддя Шубочкіна Т.В.) знаходились справи за №№363/2106/23, 363/2107/23, 363/2108/23, 363/2110/23, 363/2111/23, 363/2112/23, 363/2113/23, 363/2121/23, 363/2122/23, 363/2123/23, 363/2125/23, 363/2129/23, 363/2131/23, 363/2132/23, 363/2134/23, 363/2136/23, 363/2139/23 за матеріалами протоколів Управління стратегічних розслідувань в Київській області Департаменту стратегічних розслідувань від 20.04.2022 року, щодо ОСОБА_1 , за обвинуваченням у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, a саме за відсутність повідомлення органу управління про дії в умовах реального конфлікту інтересів.

В той же час, в провадженні того ж органу - Вишгородського районного суду Київської області (суддя Олійник С.В.) знаходились справи за №363/4670/23, №363/4672/23, №363/4675/23, №363/4677/23, №363/4680/23, №363/4683/23, №363/4685/23 за матеріалами протоколів Управління стратегічних розслідувань в Київській області Департаменту стратегічних розслідувань за №1979, 1980, 1981, 1982, 1983, 1984, 1985, 1986, 1987, 1988, 1989,1990, 1991, 1992 від 28.08.2023 року щодо ОСОБА_1 , за обвинуваченням у вчиненні адміністративних правопорушень, відповідальність за які передбачена ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП, а саме за відсутність повідомлення органу управління про дії в умовах реального конфлікту інтересів.

Вказані вище адміністративні матеріали складені одним і тим же органом та у відношенні однієї особи, за одними і тими ж частинами та статтями КУпАП, знаходились у провадженні одного органу, уповноваженого на їх розгляд.

У зв'язку з чим, захисником Макарицької О.Л. 20.09.2023 року до суду першої інстанції було подано клопотання від 19.09.2023 року про об'єднання в одне провадження вказаних матеріалів справ про адміністративне правопорушення: 363/2106/23 та №363/4670/23, №363/4672/23, №363/4675/23, №363/4677/23, №363/4680/23, №363/4683/23, №363/4685/23.

Разом з тим, зазначене клопотання в порушення норм КУпАП не було розглянуто судом, а про факт його подання взагалі в оскаржуваній постанові не зазначено.

Також, апелянт зазначає про неналежність змісту протоколів про адміністративні правопорушення, складених відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-7 КУпАП та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.

Так,постановою Вишгородського районного суду Київської області від 24.04.2023 року матеріали справ про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 було повернуто до Управління стратегічних розслідувань в Київській області Департаменту стратегічних розслідувань, для належного оформлення.

В постанові судом зазначено, що у відповідності до п.6, 7 розділу II Інструкції з оформлення адміністративних матеріалів в органах поліції, затвердженої Наказом МВС від 06.11.2015 року за №1376 не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу про адміністративне правопорушення, а також унесення додаткових записів після того, як протокол про адміністративне правопорушення підписано особою, стосовно якої його складено. Виправлення, які допущені під час внесення записів до протоколу, до його підписання особою, стосовно якої його складено, повинні бути чітко посадовою особою виправлені та належним чином застережені (проставлена печатка та підпис посадової особи). Якщо ж такі виправлення заносяться в протокол після підписання його особою, відносно якої його складено, то відповідні виправлення з застереженням вносяться і в копію протоколу, який був виданий особі, відносно якої він складався.

Постановою Вишгородського районного суду від 31 травня 2023 року матеріали справ про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 було повторно повернуто до Управління стратегічних розслідувань в Київській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України для належного оформлення.

Однак,станом на момент розгляду справи жодних записів про виправлення дати їх складення ані в оригіналах протоколів, ані в їх копіях від 20.04.2022 року не вчинено, внаслідок чого можна дійти висновку про той факт, що недоліки, про які йшла мова у постанові Вишгородського районного суду від 31 травня 2023 року не виправлені. Крім того, станом на день розгляду справи, до ОСОБА_1 не надходило жодних листів від УСР в Київській області ДСР Національної поліції України про необхідність внесення таких виправлень у відповідну копію протоколу.

Враховуючи викладене, оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення з порушенням процесуальних норм, призводить до порушення вимог ч. 1 ст. 256 КУпАП та прав ОСОБА_1 , що робить неможливим об'єктивний розгляд справи.

Суд під час прийняття оскаржуваної постанови жодним чином не надав оцінки зазначеним фактам, які в свою чергу слугували підставою для закриття провадження у справі у зв'язку закінченням строків на притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Також апелянт зазначає, що в оскаржуваній постанові суд звертає увагу на наявність пояснень слідчого щодо недоліків протоколів, в частині дати їх складання.

Проте, жодних пояснень слідчих в матеріалах справи немає, а суд в оскаржуваній постанові навіть не зазначає яким числом датовані зазначені пояснення.

Апелянт зауважує, що суд першої інстанції у зазначених вище ухвалах двічі чітко вказував на обставини, які унеможливлюють розгляд протоколів, які у спосіб, зазначений судом, не були усунуті. Отже, суд безпідставно прийняв до розгляду вказані неналежним чином оформлені протоколи.

На думку скаржника, такі висновки суду є однобічними, направленими на порушення принципу змагальності сторін та об'єктивності розгляду справи.

Крім цього, апеляційна скарга містить доводи про порушення судом першої інстанції строку притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції не надав оцінку тому факту, що зі змісту протоколів про адміністративні правопорушення, вбачається, що останні складені відносно ОСОБА_1 24.04.2022 року, у зв'язку з тим, що вона обіймаючи посаду директора КП «Управляюча компанія» ВМР, не повідомила у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів, крім того вчинила дії в умовах реального конфлікту інтересів, в частині видання відповідних наказів у період часу з 2021 по 2022 роки, якими, в межах фонду економії заробітної плати, встановлювала премію собі, як директору підприємства.

Враховуючи викладені обставини, датою складення протоколів є саме 24.04.2022 року.

Однак, у відповідності до ч.4 ст. 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 21215, 212 21цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Таким чином, станом на дату розгляду справи минуло вже понад шість місяців з дати складення протоколів про вчинення адміністративного правопорушення відносно ОСОБА_1 , а по деяким з фактів минуло вже більше двох календарних років.

Враховуючи викладені обставини, провадження у зазначеній справі підлягало закриттю.

Заперечуючи доведеність факту вчинення ОСОБА_1 правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-7 КУпАП та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, апелянт зазначає про те, що питання оплати праці належить до трудових правовідносин, а отже, не відноситься до сфери приватного інтересу працівника в розумінні ч.1 ст.1 ЗУ «Про запобігання корупції».

Відсутність приватного інтересу, виключає наявність реального конфлікту інтересів у особи, а відтак, і склад адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП.

Крім того, отримання грошової винагороди у формі зарплати та її складових - премії, надбавки, за своєю суттю не може виступати мотивом правопорушень, пов'язаних з корупцією, оскільки право «на зарплату, не нижчу від визначеної законом», законодавчо закріплене у ст.43 Конституції України, а згідно ч.1 і ч.2 ст.1-2 ЗУ «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу, і її розмір залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Структура зарплати складається з основної зарплати (це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців), додаткової зарплати (це винагорода за працю понад встановлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці), інших заохочувальних та компенсаційних виплат (це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми).

Згідно з п. 10 Положення про преміювання КП УК ВМР премія виплачується на підставі наказу керівника підприємства.

З метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудового колективу та адміністрації, на підприємстві між керівником та трудовим колективом укладено колективні договори.

У відповідності до п.2.14 Колективного Договору адміністрація підприємства зобов'язана запровадити систему матеріального стимулювання працівників.

В оскаржуваному рішенні суд прийшов до помилкового висновку про те, що до складу адміністрації КП УК ВМР входить виключно директор підприємства.

При цьому, суд ігнорує положення колективного договору та статуту КП УК ВМР, згідно яких до складу адміністрації, крім керівника, входять його заступники, а також керівники (та їх заступники) структурних підрозділів підприємства, тобто всі посадові особи, які мають право приймати та організовувати виконання рішень, обов'язкових для інших працівників підприємства.

Крім цього, п. 3.18 Колективного договору передбачено, що оплата праці директора КП УК Вишгородської міської ради проводиться відповідно до контракту, укладеного з Вишгородською міською радою.

Пунктами 3.20 - 3.29 Колективного договору передбачено, що адміністрація за погодженням з Радою трудового колективу затверджує положення та визначає порядок преміювання працівників підприємства.

Так, у відповідності до п.4 Положення про преміювання керівних працівників КП УК ВМР премія нараховується при виконанні основних показників діяльності підприємства.

Таким чином, висновок суду, що у ОСОБА_1 наявні дискреційні повноваження щодо прийняття рішення щодо невиплати премії працівникам підприємства за власним бажанням не відповідає матеріалам справи, що виключає дискрецію в діях

ОСОБА_1 6 Положення про преміювання визначено, що Директору КП УК ВМР премія виплачується у відповідності до контракту з керівником підприємства.

Згідно з п. 10 Положення про преміювання премія затверджується та виплачується на підставі наказу керівника підприємства.

У відповідності до п. 3.1.2 контракту директора КП УК ВМР від 31 грудня 2020 року визначено, що розмір преміювання Директора товариства встановлений у розмірі не більше 100% від одного місячного посадового окладу за умови виконання показників обсягів надання послуг, зниження собівартості послуг, зростання продуктивності праці, при наявності прибутку від основної діяльності та виплати усіх передбачених податків до бюджету.

Тобто, нормами контракту чітко визначено розмір преміювання директора та умови, за настанням яких останній отримує премію.

З метою виявлення факту настання зазначених вимог головним економістом КП УК ВМР щомісячно готувався звіт про підсумки роботи компанії та службова записка на заступника керівника КП УК ВМР щодо необхідності визначення розміру преміювання, за пропозиціями керівників структурних підрозділів КП УК ВМР.

В подальшому, заступником керівника КП УК ВМР Євгенієм Ширшовим з метою уникнення реального конфлікту інтересів щомісячно готувалась службова записка, в якій зазначався розмір премії керівника КП УК ВМР. Зазначені службові записки на виконання положень Колективного договору погоджувались головою Ради трудового колективу УП УК ВМР Ларисою Копою.

Помилковими є і висновки суду про те, що у посадовій інструкції заступника директора КП УК ВМР відсутні повноваження щодо здійснення преміювання працівників підприємства, в тому числі його керівника, оскільки у відповідності до посадової інструкції заступника директора, а саме в п.5 Розділу ІІІ передбачено, що заступник директора має право представляти директору підприємства пропозиції про заохочення працівників усіх підрозділів за високі економічні показники роботи.

Таким чином, матеріалами справи було підтверджено, що на виконання умов колективного договору та за результатами розгляду службової записки заступника керівника КП УК ВМР та підготовки проекту наказу кадровою службою підприємства директор КП УК ВМР Макарицька О.Л. без зміни його змісту лише підписувала наказ щодо преміювання усіх працівників підприємства. Жодних випадків втручання останньої у визначення розміру премії (збільшення чи зменшення її розміру) будь-кому з працівників підприємства за період роботи ОСОБА_1 керівником КП УК ВМР не було, про що пояснили свідки під час допиту в судовому засіданні.

Отже, при вирішенні питання про визначення розміру преміювання ОСОБА_1 участі не приймає та лише в силу вимог закону підписує даний документ, що унеможливлює факт наявності приватного інтересу в її діях.

З врахуванням положень ЗУ «Про запобігання корупції», Методичних рекомендацій щодо застосування окремих його положень, наявність локальних нормативних актів на підприємстві у вигляді Колективного договору, Положення про преміювання, порядку погодження преміювання, виключає можливість ОСОБА_1 , обіймаючи посаду директора КП УК ВМР, діяти на власний розсуд (визначати список осіб для преміювання, встановлювати розмір премій, тощо).

З огляду на викладене, у директора КП «УК» ВМР ОСОБА_1 були відсутні дискреційні повноваження, що виключало наявність реального конфлікту інтересів.

На думку апелянта, суд під час постановлення оскаржуваної постанови не врахував, що в матеріалах справи відсутні в повному обсязі докази, що підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, оскільки при підписанні наказів про преміювання відсутня суперечність між її особистими інтересами та службовими повноваженнями, наявність яких могла б вплинути на об'єктивність або неупередженість прийняття рішення, а також на вчинення чи не вчинення дій під час виконання наданих їй службових повноважень. Суд не врахував, що ОСОБА_1 , в силу своїх службових повноважень, не мала реальної можливості діяти на власний розсуд в частині визначення та встановлення розміру премії.

Разом з тим, безпідставним є висновок суду про те, що вина ОСОБА_1 підтверджується копією попередження про вимоги, заборони та обмеження, встановлені ЗУ «Про запобігання корупції», оскільки з зазначеним попередженням ОСОБА_1 була ознайомлена лише 02 січня 2023 року, а період інкримінованих їй правопорушень стосується 2021-2022 років.

Враховуючи викладене, апелянт просив скасувати постанову судді Вишгородського районного суду м. Києва від 26 вересня 2023 року та закрити провадження у справі у зв'язку із відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 та її захисник адвокат Колодій О.М. апеляційну скаргу підтримали та просили про її задоволення, надавши пояснення, аналогічні змісту апеляційної скарги, зазначивши, що у діях ОСОБА_1 немає складів адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП.

Представник Вишгородської окружної прокуратури в апеляційному суді проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 заперечила, зазначивши, що вона повністю погоджується з висновками місцевого суду, викладеними у постанові від 26 вересня 2023 року.

Представник управління стратегічних розслідувань в Київській області Департаменту НПУ майор поліції Троян О.А. в апеляційному суді проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 заперечив, надавши пояснення суду з приводу складених щодо ОСОБА_1 протоколів про адміністративні правопорушення, та зазначивши про їх відповідність обставинам справи та вимогам закону.

Оскільки постанову фактично оскаржено адвокатом Колодієм О.М. лише в частині визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП (справи №363/2106/23, №363/2107/23, №363/2108/23, №363/2109/23, №363/2110/23, №363/2111/23, №363/2112/23, №363/2113/23, №363/2114/23, №363/2115/23, №363/2116/23, №363/2117/23, №363/2119/23, №363/2120/23, №363/2121/23, №363/2122/23, №363/2123/23, №363/2125/23, №363/2127/23, №363/2129/23, №363/3130/23, №363/2131/23, №363/2132/23, №363/2133/23, №363/2134/23, №363/2136/23, №363/2137/23, №363/2139/23, №363/2140/23, №363/2141/23) та в частині накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн. 00 коп., суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення лише у цій частині.

Вислухавши пояснення ОСОБА_1 та її захисника адвоката Колодія О.М., які підтримали апеляційну скаргу та просили про її задоволення, пояснення інших учасників справи, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін з таких підстав.

Статтею 7 КУпАП встановлено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП - адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зазначені обставини встановлюються у відповідності до ст. 279 КУпАП, зокрема, шляхом повного та всебічного дослідження доказів, якими відповідно до ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема і протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП).

Постанова суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам.

У ч. 1 ст. 172-7 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів.

Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про запобігання корупції» встановлюється, що особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані, зокрема, повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно.

Невиконання зазначеного обов'язку, його неналежне або несвоєчасне виконання є діянням, що містить ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-7 КУпАП.

У свою чергу у ч. 2 ст. 172-7 КУпАП встановлюється адміністративна відповідальність за вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про запобігання корупції» передбачено, що особи, зазначені у п. 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані, зокрема, не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

Невиконання зазначеного обов'язку або його неналежне виконання є діянням, що містить ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.

При цьому, аналіз ч. 1 Примітки до ст. 172-7 КУпАП дає можливість зробити висновок, що склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП має спеціального суб'єкта - суб'єктом правопорушень у цій статті є особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 Закону України "Про запобігання корупції".

Зі змісту п. 2 ч. 1 ст. 3 вищезазначеного Закону випливає, що вимоги законодавства про запобігання корупції поширюються на осіб, які прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зокрема, посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені у п. 1 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про запобігання корупції».

Аналіз диспозиції ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП дає можливість встановити, що чинним законодавством передбачено відповідальність за вчинення наступних діянь:

1) неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів;

2) вчиненні дій чи прийнятті рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

При цьому відповідно до ч. 2 Примітки до ст. 172-7 КУпАП зазначається, що у цій статті під реальним конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень.

Таким чином, у ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї суперечності між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень (реальний конфлікт інтересів), а також за вчинення дій чи прийняття рішень в умовах наявності у особи суперечності між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень чи вчинення певних дій.

Як вбачається з вищевикладених положень, об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, нерозривно пов'язана з таким елементом як приватний інтерес, його суперечність з службовими повноваженнями, внаслідок чого виникає реальний конфлікт інтересів. Слід зауважити, що реальний конфлікт інтересів має бути чітко вираженим, конкретизованим та простежуватися на основі визначення того, який приватний інтерес переслідує особа у даному випадку, та яким чином цей приватний інтерес вступає у суперечність з службовими інтересами.

У свою чергу реальний конфлікт інтересів безпосередньо впливає на рівень об'єктивності та неупередженості особи при прийнятті рішень, вчиненні або не вчиненні певних дій, що відносяться до її службових або представницьких повноважень. Тобто, реальний конфлікт інтересів перебуває у причинно-наслідковому зв'язку з прийнятим рішенням, внаслідок чого останнє не може вважатися неупередженим та об'єктивним.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про запобігання корупції» - приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв'язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.

Крім того, ознакою об'єктивної сторони зазначених правопорушень є саме реальний, а не потенційний конфлікт інтересів, тобто саме суперечність між приватним інтересом та службовими повноваженнями особами. Потенційний конфлікт інтересів відрізняється від реального тим, що при потенційному конфлікті встановлюється лише наявність, існування приватного інтересу особи, що може вплинути на об'єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, тоді як при реальному конфлікті інтересів існуюча суперечність між наявним приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями безпосередньо впливає (вплинула) на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання вказаних повноважень. Крім того, це також визначає ступінь впливу цієї суперечності на прийняття рішення чи вчинення дії, який повинен мати об'єктивний вираз, а також часовий взаємозв'язок між прийняттям рішення та наявністю певних ознак, що мають місце при цьому.

Тобто відмінність між цими поняттями полягає в тому, що для встановлення факту реального конфлікту інтересів недостатньо констатувати існування приватного інтересу, який потенційно може вплинути на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, а слід безпосередньо встановити, що, по-перше, приватний інтерес наявний, по-друге, він суперечить службовим чи представницьким повноваженням, а по-третє, така суперечність не може вплинути, а реально впливає на об'єктивність чи неупередженість прийняття рішень чи вчинення дій.

Разом з тим, констатація наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, є можливою лише у тому випадку, коли реальний конфлікт інтересів впливає на реалізацію посадовою особою своїх дискреційних повноважень.

Право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд передбачає можливість його дискреції, тобто право вибору між декількома діями чи рішеннями, що однаково є правомірними та передбачені чинним законодавством.

Згідно позиції Верховного Суду, яка сформована у постановах від 13.02.2018 у справі №361/7567/15-а, від 07.03.2018 у справі №569/15527/16-а, від 20.03.2018 у справа №461/2579/17, від 20.03.2018 у справі №820/4554/17, від 03.04.2018 у справі №569/16681/16-а та від 12.04.2018 справа №826/8803/15, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційними повноваженнями є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

У Постанові КАС ВС від 22.12.2018 року у справі № 804/1469/17 (провадження № К/9901/43891/18) зазначається, що «на законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Наявність дискреції (розсуду) посадової особи є визначальною та необхідною умовою для вирішення питання про наявність у її діях реального конфлікту інтересів, адже у випадку, коли особа у відповідності до імперативних вимог чинного законодавства має діяти у чітко визначений спосіб, чітко визначених межах та формі або повинна утримуватися від певних дій і в неї немає жодного власного розсуду стосовно виду та характеру можливого рішення, дій чи бездіяльності, то в такому випадку реальний конфлікт інтересів не впливає на об'єктивність та неупередженість рішень, дій чи бездіяльності посадової особи, оскільки остання позбавлена будь-якої можливості діяти в будь-який інший спосіб, ніж написано у законі. Отже, наявність дискреційних повноважень є необхідною передумовою вирішення питання про наявність у діях особи реального конфлікту інтересів.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, можливе лише за сукупності умов: наявності у правопорушника факту приватного інтересу, який має бути чітко сформульований (артикульований) та визначений; факту суперечності між приватним інтересом і службовими чи представницькими повноваженнями із зазначенням того, в чому саме ця суперечність знаходить свій вияв або вплив на прийняття рішення; повноважень на прийняття рішення; факту реального впливу суперечності між приватним та службовим чи представницьким інтересом на об'єктивність або неупередженість рішення.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що ОСОБА_1 , перебуваючи у приміщенні КП «Управляюча компанія» за адресою: Київська область, м. Вишгород, вул. Кургузова, 9-А, підписувала накази «Про преміювання», якими преміювала себе особисто грошовою винагородою у вигляді премій.

Згідно контракту, укладеного 31.12.2020 року між Вишгородським міським головою ОСОБА_3 (орган управління), з однієї сторони, та ОСОБА_1 , з іншої сторони, останню призначено на посаду директора КП «Управляюча компанія» Вишгородської міської Ради Київської області на термін з 03.01.2021 року до 02.01.2022 року. Додатковою угодою №1 від 31.12.2021 року термін дії контракту продовжений з 03.01.2022 року по 02.01.2023 року.

Встановлено, що ОСОБА_1 згідно зі статутом підприємства та контрактом, як директор, наділена організаційно-розпорядчими господарськими функціями та адміністративно-господарськими функціями.

Судом першої інстанції було допитано свідка ОСОБА_4 , яка працює у КП «Управляюча компанія» ВМР на посаді головного економіста. Будучи повідомленою про її права та обов'язки, про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, приведеною під присягу ОСОБА_4 надала показання наступного змісту: КП «Управляюча компанія» ВМР не є бюджетною організацією, компанія самостійно заробляє кошти, після закінчення всіх бухгалтерських звітів, в кінці місяця, ОСОБА_4 , як головний економіст, надає рекомендації щодо коштів, які організація може витратити на власні потреби та в тому числі преміювання. Виходячи з того, чи сплачені податки та чи не має заборгованостей, робиться висновок чи можна виділити кошти на преміювання чи ні. Розмір преміювання працівників вирішується при розгляді службової записки та подання керівників відповідних підрозділів. ОСОБА_4 подає відповідну службову записку зі звітом на ім'я заступника директора. Під час засідань ради трудового колективу, в яких приймали участь голова трудового колективу, заступник і економіст, ОСОБА_1 не приймала участь, а лише затверджувала подання відносно працівників. Подання на преміювання самої ОСОБА_1 розглядав заступник керівника. Фактів втручання в визначення преміювання ОСОБА_1 свідок не підтвердила. Повідомила, що пункт про Положення про преміювання в трудовому договорі КП «Управляюча компанія» ВМР на підприємстві не діє. Засідання в яких приймають участь голова трудового колективу, заступник і економіст не передбачено ніяким положенням та не є колегіальним органом. Премія та її розмір ОСОБА_1 та іншим працівникам підприємства нараховуються на підставі службової записки заступника директора та затверджується наказом, який підписує керівник, після чого наказ передається на опрацювання в бухгалтерію.

Судом першої інстанції було допитано свідка ОСОБА_5 , який працює з 01 березня 2021 року на посаді заступника керівника КП «Управляюча компанія» ВМР. Будучи повідомленим про його права та обов'язки, про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, приведений під присягу ОСОБА_5 надав пояснення, щодо порядку преміювання працівників КП «Управляюча компанія» ВМР, які повністю збігаються з показаннями свідка ОСОБА_4 . З приводу преміювання керівника на підприємстві існує рада трудових колективів, на якій засідають заступник керівника та економіст, та які визначають спроможність підприємства виділити премії та її розмір. ОСОБА_5 оцінює роботу керівника за результатами роботи підприємства. Надалі службові записки, які передбачені трудовим договором, передаються на затвердження керівнику.

Під час допиту свідка прокурором, ОСОБА_5 зазначив, що службова записка не є підставою ані для нарахування працівнику премії, ані для її виплати, оскільки лише наказ директора підприємства є підставою для нарахування та виплати премії.

У той же час під час допиту свідка прокурором, ОСОБА_5 пояснив, що в його посадовій інструкції дійсно відсутні повноваження щодо здійснення преміювання працівників підприємства, а тому він лише подає директору підприємства пропозиції щодо преміювання, зміст яких викладається у службових записках.

Також, ОСОБА_5 зазначив, що службова записка є пропозицією-повідомленням директору підприємства щодо можливості здійснення преміювання працівників за результатами їх діяльності, оскільки директор підприємства не може безпосередньо спостерігати за діяльністю кожного працівника, оцінювати її якість та ефективність, а тому і здійснювати преміювання.

Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.

Дослідивши під час апеляційного розгляду докази у справі про адміністративне правопорушення, суд апеляційної інстанції вважає, що суддя місцевого суду у відповідно до ст.ст. 245, 280 КУпАП повно, всебічно і об'єктивно з'ясував обставини справи та дослідив наявні у ній докази, внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 2 ст. 172-7 КУпАП.

Дослідивши матеріали справи № 363/2106/23 про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції дійшов до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-7 КУпАП, за фактом вчинення якого було складено протокол про адміністративне правопорушення № 1489 від 20.04.2023 року, підтверджується наступними доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення № 1489 від 20.04.2023 року, складений у присутності ОСОБА_1 та особисто нею підписаний; містить заперечення ОСОБА_1 в якому вона висловлює свою незгоду зі складеним протоколом;

- наказом «Про преміювання» від 30 липня 2021 року № 314-к/тр, з якого вбачається, що у відповідності до «Положення про преміювання керівних працівників, професіоналів і фахівців КП «Управляюча компанія» ВМР за основні результати господарської діяльності» наказано преміювати ОСОБА_1 грошовою премією у розмірі 100% від посадового окладу;

- Листом Виконавчого комітету Вишгородської міської ради № 2-28/575 від 14.03.2023 року, з якого вбачається, що до Вишгородської міської ради протягом строку з 01.06.2021 до 31.12.2022 року не надходило повідомлень про наявність реального чи потенційного конфлікту інтересів від ОСОБА_1 ;

- копією попередження про вимоги, заборони та обмеження, встановлені Законом України «Про запобігання корупції», з якою 02 січня 2023 року ознайомлена ОСОБА_1 ;

- листом УСЗН ВРДА Київської області віл 29.03.2023року №91./2, згідно якого колективний договір підприємства КП «Управляюча компанія» ВМР не надходив для реєстрації;

- копією «Положенням про преміювання керівників працівників, професіоналів і фахівців КП «Управляюча компанія» ВМР за основні результати господарської діяльності» (додаток 11 до колективного договору Підприємства), з якого вбачається, що директору премія виплачується відповідно до Контракту з керівником підприємства (п. 6), премія затверджується і виплачується на підставі наказу директора підприємства (п. 10);

- контрактом з керівником КП «Управляюча компанія» Вишгородської міської ради від 31 грудня 2020 року, з якого вбачається факт призначення ОСОБА_1 на посаду директора цього підприємства, а також наявність у неї посадових обов'язків щодо розпорядження коштами підприємства (п. 2.4.5 контракту), видавати накази та інші акти (п. 2.4.6 контракту), накладення стягнень на працівників відповідно до законодавства (п. 2.4.7);

- статутом КП «Управляюча компанія» ВМР, з якого вбачається, що згідно п. 5.2 керівництво підприємством здійснює директор. Керівник-директор підприємства приймає та звільняє працівників (п. 5.3.11), встановлює працівникам розміри тарифних ставок, відрядних розцінок, посадових окладів, премій і винагород, надбавок і доплат (п. 5.3.12), у межах компетенції видає накази, що стосуються діяльності підприємства, розпоряджається коштами і майном підприємства (п. 5.3.9).

Дослідивши матеріали справи № 363/2107/23 про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції дійшов до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, за фактом вчинення якого було складено протокол про адміністративне правопорушення № 1490 від 20.04.2023 року, підтверджується наступними доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення № 1490 від 20.04.2023 року, складений у присутності ОСОБА_1 та особисто нею підписаний; містить заперечення ОСОБА_1 , в якому вона висловлює свою незгоду зі складеним протоколом;

- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 24.03.2023, в яких вона підтверджує заняття посади директора КП «Управляюча компанія» Вишгородської міської ради, що передбачає наявність у неї адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих повноважень, а також факт підписання Наказу № 314-к/тр від 30 липня 2021 року, яким було здійснено преміювання. Також зазначила, що не повідомляла про виникнення конфлікту інтересів у зв'язку з тим, що не була належно ознайомлена з вимогами ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції»;

Дослідивши матеріали справи № 363/2108/23 про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції дійшов до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-7 КУпАП, за фактом вчинення якого було складено протокол про адміністративне правопорушення № 1491 від 20.04.2023 року, підтверджується наступними доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення № 1491 від 20.04.2023 року, складений у присутності ОСОБА_1 та особисто нею підписаний; містить заперечення ОСОБА_1 в якому вона висловлює свою незгоду зі складеним протоколом;

- наказом «Про преміювання» від 30 серпня 2021 року № 363-к/тр, з якого вбачається, що у відповідності до «Положення про преміювання керівних працівників, професіоналів і фахівців КП «Управляюча компанія» ВМР за основні результати господарської діяльності» наказано преміювати ОСОБА_1 грошовою премією у розмірі 30% від посадового окладу;

- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 24.03.2023, в яких вона підтверджує заняття посади директора КП «Управляюча компанія» Вишгородської міської ради, що передбачає наявність у неї адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих повноважень, а також факт підписання Наказу № 363-к/тр від 30 серпня 2021 року, яким було здійснено преміювання. Також зазначила, що не повідомляла про виникнення конфлікту інтересів у зв'язку з тим, що не була належно ознайомлена з вимогами ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції»;

- копією «Положенням про преміювання керівників працівників, професіоналів і фахівців КП «Управляюча компанія» ВМР за основні результати господарської діяльності», з якого вбачається, що директору премія виплачується відповідно до Контракту з керівником підприємства (п. 6), премія затверджується і виплачується на підставі наказу директора підприємства (п. 10);

Дослідивши матеріали справи № 363/2109/23 про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції дійшов до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, за фактом вчинення якого було складено протокол про адміністративне правопорушення № 1492 від 20.04.2023 року, підтверджується наступними доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення № 1492 від 20.04.2023 року, складений у присутності ОСОБА_1 та особисто нею підписаний; містить заперечення ОСОБА_1 в якому вона висловлює свою незгоду зі складеним протоколом;

- наказом «Про преміювання» від 30 серпня 2021 року № 363-к/тр, з якого вбачається, що у відповідності до «Положення про преміювання керівних працівників, професіоналів і фахівців КП «Управляюча компанія» ВМР за основні результати господарської діяльності» (додаток 11 до колективного договору Підприємства) наказано преміювати ОСОБА_1 грошовою премією у розмірі 30% від посадового окладу;

- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 24.03.2023, в яких вона підтверджує заняття посади директора КП «Управляюча компанія» Вишгородської міської ради, що передбачає наявність у неї адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих повноважень, а також факт підписання Наказу № 363-к/тр від 30 серпня 2021 року, яким було здійснено преміювання. Також зазначила, що не повідомляла про виникнення конфлікту інтересів у зв'язку з тим, що не була належно ознайомлена з вимогами ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції»;

Дослідивши матеріали справи № 363/2110/23 про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції дійшов до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-7 КУпАП, за фактом вчинення якого було складено протокол про адміністративне правопорушення № 1493 від 20.04.2023 року, підтверджується наступними доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення № 1493 від 20.04.2023 року, складений у присутності ОСОБА_1 та особисто нею підписаний; містить заперечення ОСОБА_1 в якому вона висловлює свою незгоду зі складеним протоколом;

- наказом «Про преміювання» від 30 вересня 2021 року № 439-к/тр, з якого вбачається, що у відповідності до «Положення про преміювання керівних працівників, професіоналів і фахівців КП «Управляюча компанія» ВМР за основні результати господарської діяльності» (додаток 11 до колективного договору Підприємства) наказано преміювати ОСОБА_1 грошовою премією у розмірі 50% від посадового окладу;

- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 24.03.2023, в яких вона підтверджує заняття посади директора КП «Управляюча компанія» Вишгородської міської ради, що передбачає наявність у неї адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих повноважень, а також факт підписання Наказу № 439-к/тр від 30 вересня 2021 року, яким було здійснено преміювання. Також зазначила, що не повідомляла про виникнення конфлікту інтересів у зв'язку з тим, що не була належно ознайомлена з вимогами ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції»;

Дослідивши матеріали справи № 363/2111/23 про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції дійшов до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, за фактом вчинення якого було складено протокол про адміністративне правопорушення № 1494 від 20.04.2023 року, підтверджується наступними доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення № 1494 від 20.04.2023 року, складений у присутності ОСОБА_1 та особисто нею підписаний; містить заперечення ОСОБА_1 в якому вона висловлює свою незгоду зі складеним протоколом;

- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 24.03.2023, в яких вона підтверджує заняття посади директора КП «Управляюча компанія» Вишгородської міської ради, що передбачає наявність у неї адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих повноважень, а також факт підписання Наказу № 439-к/тр від 30 вересня 2021 року, яким було здійснено преміювання. Також зазначила, що не повідомляла про виникнення конфлікту інтересів у зв'язку з тим, що не була належно ознайомлена з вимогами ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції»;

Дослідивши матеріали справи № 363/2112/23 про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції дійшов до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-7 КУпАП, за фактом вчинення якого було складено протокол про адміністративне правопорушення № 1495 від 20.04.2023 року, підтверджується наступними доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення № 1495 від 20.04.2023 року, складений у присутності ОСОБА_1 та особисто нею підписаний; містить заперечення ОСОБА_1 в якому вона висловлює свою незгоду зі складеним протоколом;

- наказом «Про преміювання» від 29 жовтня 2021 року № 551-к/тр, з якого вбачається, що у відповідності до «Положення про преміювання керівних працівників, професіоналів і фахівців КП «Управляюча компанія» ВМР за основні результати господарської діяльності» (додаток 11 до колективного договору Підприємства) наказано преміювати ОСОБА_1 грошовою премією у розмірі 30% від посадового окладу;

- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 24.03.2023, в яких вона підтверджує заняття посади директора КП «Управляюча компанія» Вишгородської міської ради, що передбачає наявність у неї адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих повноважень, а також факт підписання Наказу № 551-к/тр від 29 жовтня 2021 року, яким було здійснено преміювання. Також зазначила, що не повідомляла про виникнення конфлікту інтересів у зв'язку з тим, що не була належно ознайомлена з вимогами ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції»;

- копією «Положенням про преміювання керівників працівників, професіоналів і фахівців КП «Управляюча компанія» ВМР за основні результати господарської діяльності», з якої вбачається, що директору премія виплачується відповідно до Контракту з керівником підприємства (п. 6), премія затверджується і виплачується на підставі наказу директора підприємства (п. 10);

Дослідивши матеріали справи № 363/2113/23 про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції дійшов до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, за фактом вчинення якого було складено протокол про адміністративне правопорушення № 1496 від 20.04.2023 року, підтверджується наступними доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення № 1496 від 20.04.2023 року, складений у присутності ОСОБА_1 та особисто нею підписаний; містить заперечення ОСОБА_1 в якому вона висловлює свою незгоду зі складеним протоколом;

- наказом «Про преміювання» від 29 жовтня 2021 року № 551-к/тр, з якого вбачається, що у відповідності до «Положення про преміювання керівних працівників, професіоналів і фахівців КП «Управляюча компанія» ВМР за основні результати господарської діяльності» наказано преміювати ОСОБА_1 грошовою премією у розмірі 30% від посадового окладу;

- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 24.03.2023, в яких вона підтверджує заняття посади директора КП «Управляюча компанія» Вишгородської міської ради, що передбачає наявність у неї адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих повноважень, а також факт підписання Наказу № 551-к/тр від 29 жовтня 2021 року, яким було здійснено преміювання. Також зазначила, що не повідомляла про виникнення конфлікту інтересів у зв'язку з тим, що не була належно ознайомлена з вимогами ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції»;

Дослідивши матеріали справи № 363/2114/23 про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції дійшов до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-7 КУпАП, за фактом вчинення якого було складено протокол про адміністративне правопорушення № 1497 від 20.04.2023 року, підтверджується наступними доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення № 1497 від 20.04.2023 року, складений у присутності ОСОБА_1 та особисто нею підписаний; містить заперечення ОСОБА_1 в якому вона висловлює свою незгоду зі складеним протоколом;

- наказом «Про преміювання» від 30 листопада 2021 року № 596-к/тр, з якого вбачається, що у відповідності до «Положення про преміювання керівних працівників, професіоналів і фахівців КП «Управляюча компанія» ВМР за основні результати господарської діяльності» наказано преміювати ОСОБА_1 грошовою премією у розмірі 100% від посадового окладу;

- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 24.03.2023, в яких вона підтверджує заняття посади директора КП «Управляюча компанія» Вишгородської міської ради, що передбачає наявність у неї адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих повноважень, а також факт підписання Наказу № 596-к/тр від 30 листопада 2021 року, яким було здійснено преміювання. Також зазначила, що не повідомляла про виникнення конфлікту інтересів у зв'язку з тим, що не була належно ознайомлена з вимогами ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції»;

Дослідивши матеріали справи № 363/2115/23 про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції дійшов до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, за фактом вчинення якого було складено протокол про адміністративне правопорушення № 1498 від 20.04.2023 року, підтверджується наступними доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення № 1498 від 20.04.2023 року, складений у присутності ОСОБА_1 та особисто нею підписаний; містить заперечення ОСОБА_1 в якому вона висловлює свою незгоду зі складеним протоколом;

- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 24.03.2023, в яких вона підтверджує заняття посади директора КП «Управляюча компанія» Вишгородської міської ради, що передбачає наявність у неї адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих повноважень, а також факт підписання Наказу № 596-к/тр від 30 листопада 2021 року, яким було здійснено преміювання. Також зазначила, що не повідомляла про виникнення конфлікту інтересів у зв'язку з тим, що не була належно ознайомлена з вимогами ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції»;

Дослідивши матеріали справи № 363/2116/23 про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції дійшов до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-7 КУпАП, за фактом вчинення якого було складено протокол про адміністративне правопорушення № 1499 від 20.04.2023 року, підтверджується наступними доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення № 1499 від 20.04.2023 року, складений у присутності ОСОБА_1 та особисто нею підписаний; містить заперечення ОСОБА_1 в якому вона висловлює свою незгоду зі складеним протоколом;

- наказом «Про преміювання» від 24 грудня 2021 року № 647-к/тр, з якого вбачається, що у відповідності до «Положення про преміювання керівних працівників, професіоналів і фахівців КП «Управляюча компанія» ВМР за основні результати господарської діяльності» наказано преміювати ОСОБА_1 грошовою премією у розмірі 100% від посадового окладу;

- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 24.03.2023, в яких вона підтверджує заняття посади директора КП «Управляюча компанія» Вишгородської міської ради, що передбачає наявність у неї адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих повноважень, а також факт підписання Наказу № 647-к/тр від 24 грудня 2021 року, яким було здійснено преміювання. Також зазначила, що не повідомляла про виникнення конфлікту інтересів у зв'язку з тим, що не була належно ознайомлена з вимогами ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції»;

Дослідивши матеріали справи № 363/2117/23 про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції дійшов до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, за фактом вчинення якого було складено протокол про адміністративне правопорушення № 1500 від 20.04.2023 року, підтверджується наступними доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення № 1500 від 20.04.2023 року, складений у присутності ОСОБА_1 та особисто нею підписаний; містить заперечення ОСОБА_1 в якому вона висловлює свою незгоду зі складеним протоколом;

- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 24.03.2023, в яких вона підтверджує заняття посади директора КП «Управляюча компанія» Вишгородської міської ради, що передбачає наявність у неї адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих повноважень, а також факт підписання Наказу № 647-к/тр від 24 грудня 2021 року, яким було здійснено преміювання. Також зазначила, що не повідомляла про виникнення конфлікту інтересів у зв'язку з тим, що не була належно ознайомлена з вимогами ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції»;

Дослідивши матеріали справи № 363/2119/23 про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції дійшов до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-7 КУпАП, за фактом вчинення якого було складено протокол про адміністративне правопорушення № 1501 від 20.04.2023 року, підтверджується наступними доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення № 1501 від 20.04.2023 року, складений у присутності ОСОБА_1 та особисто нею підписаний; містить заперечення ОСОБА_1 в якому вона висловлює свою незгоду зі складеним протоколом;

- наказом «Про преміювання» від 31 січня 2022 року № 21-к/тр, з якого вбачається, що у відповідності до «Положення про преміювання керівних працівників, професіоналів і фахівців КП «Управляюча компанія» ВМР за основні результати господарської діяльності» наказано преміювати ОСОБА_1 грошовою премією у розмірі 100% від посадового окладу;

- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 24.03.2023, в яких вона підтверджує заняття посади директора КП «Управляюча компанія» Вишгородської міської ради, що передбачає наявність у неї адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих повноважень, а також факт підписання Наказу № 21-к/тр від 31 січня 2022 року, яким було здійснено преміювання. Також зазначила, що не повідомляла про виникнення конфлікту інтересів у зв'язку з тим, що не була належно ознайомлена з вимогами ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції»;

Дослідивши матеріали справи № 363/2120/23 про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції дійшов до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, за фактом вчинення якого було складено протокол про адміністративне правопорушення № 1502 від 20.04.2023 року, підтверджується наступними доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення № 1502 від 20.04.2023 року, складений у присутності ОСОБА_1 та особисто нею підписаний; містить заперечення ОСОБА_1 в якому вона висловлює свою незгоду зі складеним протоколом;

- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 24.03.2023, в яких вона підтверджує заняття посади директора КП «Управляюча компанія» Вишгородської міської ради, що передбачає наявність у неї адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих повноважень, а також факт підписання Наказу № 21-к/тр від 31 січня 2022 року, яким було здійснено преміювання. Також зазначила, що не повідомляла про виникнення конфлікту інтересів у зв'язку з тим, що не була належно ознайомлена з вимогами ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції»;

Дослідивши матеріали справи № 363/2121/23 про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції дійшов до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-7 КУпАП, за фактом вчинення якого було складено протокол про адміністративне правопорушення № 1503 від 20.04.2023 року, підтверджується наступними доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення № 1503 від 20.04.2023 року, складений у присутності ОСОБА_1 та особисто нею підписаний; містить заперечення ОСОБА_1 в якому вона висловлює свою незгоду зі складеним протоколом;

- наказом «Про преміювання» від 29 квітня 2022 року № 157-к/тр, з якого вбачається, що у відповідності до «Положення про преміювання керівних працівників, професіоналів і фахівців КП «Управляюча компанія» ВМР за основні результати господарської діяльності» наказано преміювати ОСОБА_1 грошовою премією у розмірі 100% від посадового окладу;

- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 24.03.2023, в яких вона підтверджує заняття посади директора КП «Управляюча компанія» Вишгородської міської ради, що передбачає наявність у неї адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих повноважень, а також факт підписання Наказу № 157-к/тр від 29 квітня 2021 року, яким було здійснено преміювання. Також зазначила, що не повідомляла про виникнення конфлікту інтересів у зв'язку з тим, що не була належно ознайомлена з вимогами ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції»;

Дослідивши матеріали справи № 363/2122/23 про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції дійшов до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, за фактом вчинення якого було складено протокол про адміністративне правопорушення № 1504 від 20.04.2023 року, підтверджується наступними доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення № 1504 від 20.04.2023 року, складений у присутності ОСОБА_1 та особисто нею підписаний; містить заперечення ОСОБА_1 в якому вона висловлює свою незгоду зі складеним протоколом;

- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 24.03.2023, в яких вона підтверджує заняття посади директора КП «Управляюча компанія» Вишгородської міської ради, що передбачає наявність у неї адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих повноважень, а також факт підписання Наказу № 157-к/тр від 29 квітня 2021 року, яким було здійснено преміювання. Також зазначила, що не повідомляла про виникнення конфлікту інтересів у зв'язку з тим, що не була належно ознайомлена з вимогами ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції»;

Дослідивши матеріали справи № 363/2123/23 про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції дійшов до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-7 КУпАП, за фактом вчинення якого було складено протокол про адміністративне правопорушення № 1505 від 20.04.2023 року, підтверджується наступними доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення № 1505 від 20.04.2023 року, складений у присутності ОСОБА_1 та особисто нею підписаний; містить заперечення ОСОБА_1 в якому вона висловлює свою незгоду зі складеним протоколом;

- наказом «Про преміювання» від 30 травня 2022 року № 223-к/тр, з якого вбачається, що у відповідності до «Положення про преміювання керівних працівників, професіоналів і фахівців КП «Управляюча компанія» ВМР за основні результати господарської діяльності» наказано преміювати ОСОБА_1 грошовою премією у розмірі 100% від посадового окладу;

- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 24.03.2023, в яких вона підтверджує заняття посади директора КП «Управляюча компанія» Вишгородської міської ради, що передбачає наявність у неї адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих повноважень, а також факт підписання Наказу № 223-к/тр від 30 травня 2021 року, яким було здійснено преміювання. Також зазначила, що не повідомляла про виникнення конфлікту інтересів у зв'язку з тим, що не була належно ознайомлена з вимогами ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції»;

Дослідивши матеріали справи № 363/2125/23 про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції дійшов до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, за фактом вчинення якого було складено протокол про адміністративне правопорушення № 1506 від 20.04.2023 року, підтверджується наступними доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення № 1506 від 20.04.2023 року, складений у присутності ОСОБА_1 та особисто нею підписаний; містить заперечення ОСОБА_1 в якому вона висловлює свою незгоду зі складеним протоколом;

- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 24.03.2023, в яких вона підтверджує заняття посади директора КП «Управляюча компанія» Вишгородської міської ради, що передбачає наявність у неї адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих повноважень, а також факт підписання Наказу № 223-к/тр від 30 травня 2022 року, яким було здійснено преміювання. Також зазначила, що не повідомляла про виникнення конфлікту інтересів у зв'язку з тим, що не була належно ознайомлена з вимогами ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції»;

Дослідивши матеріали справи № 363/2127/23 про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції дійшов до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-7 КУпАП, за фактом вчинення якого було складено протокол про адміністративне правопорушення № 1507 від 20.04.2023 року, підтверджується наступними доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення № 1507 від 20.04.2023 року, складений у присутності ОСОБА_1 та особисто нею підписаний; містить заперечення ОСОБА_1 в якому вона висловлює свою незгоду зі складеним протоколом;

- наказом «Про преміювання» від 30 червня 2022 року № 288-к/тр, з якого вбачається, що у відповідності до «Положення про преміювання керівних працівників, професіоналів і фахівців КП «Управляюча компанія» ВМР за основні результати господарської діяльності» наказано преміювати ОСОБА_1 грошовою премією у розмірі 100% від посадового окладу;

- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 24.03.2023, в яких вона підтверджує заняття посади директора КП «Управляюча компанія» Вишгородської міської ради, що передбачає наявність у неї адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих повноважень, а також факт підписання Наказу № 288-к/тр від 30 червня 2022 року, яким було здійснено преміювання. Також зазначила, що не повідомляла про виникнення конфлікту інтересів у зв'язку з тим, що не була належно ознайомлена з вимогами ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції»;

Дослідивши матеріали справи № 363/2129/23 про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції дійшов до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, за фактом вчинення якого було складено протокол про адміністративне правопорушення № 1508 від 20.04.2023 року, підтверджується наступними доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення № 1508 від 20.04.2023 року, складений у присутності ОСОБА_1 та особисто нею підписаний; містить заперечення ОСОБА_1 в якому вона висловлює свою незгоду зі складеним протоколом;

- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 24.03.2023, в яких вона підтверджує заняття посади директора КП «Управляюча компанія» Вишгородської міської ради, що передбачає наявність у неї адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих повноважень, а також факт підписання Наказу № 288-к/тр від 30 червня 2022 року, яким було здійснено преміювання. Також зазначила, що не повідомляла про виникнення конфлікту інтересів у зв'язку з тим, що не була належно ознайомлена з вимогами ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції»;

Дослідивши матеріали справи № 363/2130/23 про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції дійшов до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-7 КУпАП, за фактом вчинення якого було складено протокол про адміністративне правопорушення № 1509 від 20.04.2023 року, підтверджується наступними доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення № 1509 від 20.04.2023 року, складений у присутності ОСОБА_1 та особисто нею підписаний; містить заперечення ОСОБА_1 в якому вона висловлює свою незгоду зі складеним протоколом;

- наказом «Про преміювання» від 29 липня 2022 року № 367-к/тр, з якого вбачається, що у відповідності до «Положення про преміювання керівних працівників, професіоналів і фахівців КП «Управляюча компанія» ВМР за основні результати господарської діяльності» наказано преміювати ОСОБА_1 грошовою премією у розмірі 100% від посадового окладу;

- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 24.03.2023, в яких вона підтверджує заняття посади директора КП «Управляюча компанія» Вишгородської міської ради, що передбачає наявність у неї адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих повноважень, а також факт підписання Наказу № 367-к/тр від 29 липня 2022 року, яким було здійснено преміювання. Також зазначила, що не повідомляла про виникнення конфлікту інтересів у зв'язку з тим, що не була належно ознайомлена з вимогами ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції»;

Дослідивши матеріали справи № 363/2131/23 про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції дійшов до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, за фактом вчинення якого було складено протокол про адміністративне правопорушення № 1510 від 20.04.2023 року, підтверджується наступними доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення № 1510 від 20.04.2023 року, складений у присутності ОСОБА_1 та особисто нею підписаний; містить заперечення ОСОБА_1 в якому вона висловлює свою незгоду зі складеним протоколом;

- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 24.03.2023, в яких вона підтверджує заняття посади директора КП «Управляюча компанія» Вишгородської міської ради, що передбачає наявність у неї адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих повноважень, а також факт підписання Наказу № 367-к/тр від 29 липня 2022 року, яким було здійснено преміювання. Також зазначила, що не повідомляла про виникнення конфлікту інтересів у зв'язку з тим, що не була належно ознайомлена з вимогами ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції»;

Дослідивши матеріали справи № 363/2132/23 про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції дійшов до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-7 КУпАП, за фактом вчинення якого було складено протокол про адміністративне правопорушення № 1511 від 20.04.2023 року, підтверджується наступними доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення № 1511 від 20.04.2023 року, складений у присутності ОСОБА_1 та особисто нею підписаний; містить заперечення ОСОБА_1 в якому вона висловлює свою незгоду зі складеним протоколом;

- наказом «Про преміювання» від 31 серпня 2022 року № 434-к/тр, з якого вбачається, що у відповідності до «Положення про преміювання керівних працівників, професіоналів і фахівців КП «Управляюча компанія» ВМР за основні результати господарської діяльності» наказано преміювати ОСОБА_1 грошовою премією у розмірі 100% від посадового окладу;

- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 24.03.2023, в яких вона підтверджує заняття посади директора КП «Управляюча компанія» Вишгородської міської ради, що передбачає наявність у неї адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих повноважень, а також факт підписання Наказу № 434-к/тр від 31 серпня 2022 року, яким було здійснено преміювання. Також зазначила, що не повідомляла про виникнення конфлікту інтересів у зв'язку з тим, що не була належно ознайомлена з вимогами ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції»;

Дослідивши матеріали справи № 363/2133/23 про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції дійшов до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, за фактом вчинення якого було складено протокол про адміністративне правопорушення № 1512 від 20.04.2023 року, підтверджується наступними доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення № 1512 від 20.04.2023 року, складений у присутності ОСОБА_1 та особисто нею підписаний; містить заперечення ОСОБА_1 в якому вона висловлює свою незгоду зі складеним протоколом;

- Листом Виконавчого комітету Вишгородської міської ради № 2-28/575 від 14.03.2023 року, з якого вбачається, що до Вишгородської міської ради протягом строку з 01.06.2021до 31.12.2022 року не надходило повідомлень про наявність реального чи потенційного конфлікту інтересів від ОСОБА_1 ;

- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 24.03.2023, в яких вона підтверджує заняття посади директора КП «Управляюча компанія» Вишгородської міської ради, що передбачає наявність у неї адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих повноважень, а також факт підписання Наказу № 434-к/тр від 31 серпня 2022 року, яким було здійснено преміювання. Також зазначила, що не повідомляла про виникнення конфлікту інтересів у зв'язку з тим, що не була належно ознайомлена з вимогами ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції»;

Дослідивши матеріали справи № 363/2134/23 про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції дійшов до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-7 КУпАП, за фактом вчинення якого було складено протокол про адміністративне правопорушення № 1513 від 20.04.2023 року, підтверджується наступними доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення № 1513 від 20.04.2023 року, складений у присутності ОСОБА_1 та особисто нею підписаний; містить заперечення ОСОБА_1 в якому вона висловлює свою незгоду зі складеним протоколом;

- наказом «Про преміювання» від 30 вересня 2022 року № 466-к/тр, з якого вбачається, що у відповідності до «Положення про преміювання керівних працівників, професіоналів і фахівців КП «Управляюча компанія» ВМР за основні результати господарської діяльності» наказано преміювати ОСОБА_1 грошовою премією у розмірі 100% від посадового окладу;

- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 24.03.2023, в яких вона підтверджує заняття посади директора КП «Управляюча компанія» Вишгородської міської ради, що передбачає наявність у неї адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих повноважень, а також факт підписання Наказу № 466-к/тр від 30 вересня 2022 року, яким було здійснено преміювання. Також зазначила, що не повідомляла про виникнення конфлікту інтересів у зв'язку з тим, що не була належно ознайомлена з вимогами ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції»;

Дослідивши матеріали справи № 363/2136/23 про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції дійшов до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, за фактом вчинення якого було складено протокол про адміністративне правопорушення № 1514 від 20.04.2023 року, підтверджується наступними доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення № 1514 від 20.04.2023 року, складений у присутності ОСОБА_1 та особисто нею підписаний; містить заперечення ОСОБА_1 в якому вона висловлює свою незгоду зі складеним протоколом;

- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 24.03.2023, в яких вона підтверджує заняття посади директора КП «Управляюча компанія» Вишгородської міської ради, що передбачає наявність у неї адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих повноважень, а також факт підписання Наказу № 466-к/тр від 30 вересня 2022 року, яким було здійснено преміювання. Також зазначила, що не повідомляла про виникнення конфлікту інтересів у зв'язку з тим, що не була належно ознайомлена з вимогами ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції»;

Дослідивши матеріали справи № 363/2137/23 про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції дійшов до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-7 КУпАП, за фактом вчинення якого було складено протокол про адміністративне правопорушення № 1515 від 20.04.2023 року, підтверджується наступними доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення № 1515 від 20.04.2023 року, складений у присутності ОСОБА_1 та особисто нею підписаний; містить заперечення ОСОБА_1 в якому вона висловлює свою незгоду зі складеним протоколом;

- наказом «Про преміювання» від 28 жовтня 2022 року № 532-к/тр, з якого вбачається, що у відповідності до «Положення про преміювання керівних працівників, професіоналів і фахівців КП «Управляюча компанія» ВМР за основні результати господарської діяльності» наказано преміювати ОСОБА_1 грошовою премією у розмірі 100% від посадового окладу;

- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 24.03.2023, в яких вона підтверджує заняття посади директора КП «Управляюча компанія» Вишгородської міської ради, що передбачає наявність у неї адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих повноважень, а також факт підписання Наказу № 532-к/тр від 28 жовтня 2022 року, яким було здійснено преміювання. Також зазначила, що не повідомляла про виникнення конфлікту інтересів у зв'язку з тим, що не була належно ознайомлена з вимогами ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції»;

Дослідивши матеріали справи № 363/2139/23 про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції дійшов до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, за фактом вчинення якого було складено протокол про адміністративне правопорушення № 1516 від 20.04.2023 року, підтверджується наступними доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення № 1516 від 20.04.2023 року, складений у присутності ОСОБА_1 та особисто нею підписаний; містить заперечення ОСОБА_1 в якому вона висловлює свою незгоду зі складеним протоколом;

- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 24.03.2023, в яких вона підтверджує заняття посади директора КП «Управляюча компанія» Вишгородської міської ради, що передбачає наявність у неї адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих повноважень, а також факт підписання Наказу № 532-к/тр від 28 жовтня 2022 року, яким було здійснено преміювання. Також зазначила, що не повідомляла про виникнення конфлікту інтересів у зв'язку з тим, що не була належно ознайомлена з вимогами ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції»;

Дослідивши матеріали справи № 363/2140/23 про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції дійшов до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-7 КУпАП, за фактом вчинення якого було складено протокол про адміністративне правопорушення № 1517 від 20.04.2023 року, підтверджується наступними доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення № 1517 від 20.04.2023 року, складений у присутності ОСОБА_1 та особисто нею підписаний; містить заперечення ОСОБА_1 в якому вона висловлює свою незгоду зі складеним протоколом;

- наказом «Про преміювання» від 30 листопада 2022 року № 626-к/тр, з якого вбачається, що у відповідності до «Положення про преміювання керівних працівників, професіоналів і фахівців КП «Управляюча компанія» ВМР за основні результати господарської діяльності» наказано преміювати ОСОБА_1 грошовою премією у розмірі 100% від посадового окладу;

- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 24.03.2023, в яких вона підтверджує заняття посади директора КП «Управляюча компанія» Вишгородської міської ради, що передбачає наявність у неї адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих повноважень, а також факт підписання Наказу № 626-к/тр від 30 листопада 2022 року, яким було здійснено преміювання. Також зазначила, що не повідомляла про виникнення конфлікту інтересів у зв'язку з тим, що не була належно ознайомлена з вимогами ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції»;

Дослідивши матеріали справи № 363/2141/23 про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції дійшов до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, за фактом вчинення якого було складено протокол про адміністративне правопорушення № 1518 від 20.04.2023 року, підтверджується наступними доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення № 1518 від 20.04.2023 року, складений у присутності ОСОБА_1 та особисто нею підписаний; містить заперечення ОСОБА_1 в якому вона висловлює свою незгоду зі складеним протоколом;

- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 24.03.2023, в яких вона підтверджує заняття посади директора КП «Управляюча компанія» Вишгородської міської ради, що передбачає наявність у неї адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих повноважень, а також факт підписання Наказу № 626-к/тр від 30 листопада 2022 року, яким було здійснено преміювання. Також зазначила, що не повідомляла про виникнення конфлікту інтересів у зв'язку з тим, що не була належно ознайомлена з вимогами ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції»;

На переконання апеляційного суду, вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб, а тому будь-які сумніви у їх достовірності та істинності у апеляційного суду відсутні.

Аналізуючи наведені норми права, апеляційний суд вважає правильними висновки суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 , будучи посадовою особою юридичної особи публічного права, є суб'єктом, на якого поширюється дія Закону №1700-VII та є суб'єктом відповідальності за вчинення правопорушень, пов'язаних з корупцією, та у разі доведеності вчинення таких дій підлягає притягненню до адміністративної відповідальності за їх вчинення.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону №1700-VII особи, зазначені у пунктах 1 і 2 ч. 1 ст. 3 цього Закону зобов'язані вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно; не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Відповідно до офіційних роз'яснень НАЗК щодо наявності/відсутності конфлікту інтересів під час реалізації повноважень з окремих питань оплати праці конфлікт інтересів виникає при вирішенні питання про встановлення собі стимулюючих виплат, оскільки керівник ОСОБА_1 самостійно оцінює свою роботу за певними критеріями, визначними у відповідних нормативно-правових актах, і встановлює їх конкретний розмір. Приватний (майновий) інтерес керівника ОСОБА_1 полягає у заінтересованості отримати заробітну плату у більшому розмірі та впливає на об'єктивність і неупередженість прийняття нею рішень щодо встановлення собі стимулюючих виплат. Отже, у керівника ОСОБА_1 виникає конфлікт інтересів, який потребує врегулювання у встановленим Законом №1700-VII порядку.

Разом з тим, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 28 Закону №1700-VII особи, зазначені у пунктах 1, 2 ч. 1 ст. 3 цього Закону, зобов'язані повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів, безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає у неї безпосереднього керівника, або у колегіальному органі Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно.

З огляду на те, що директор комунального підприємства не має безпосереднього керівника, то при виникненні конфлікту інтересів він повинен повідомляти визначений законом орган управління. У даному випадку органом управління КП «Управляюча компанія» є виконавчий комітет Вишгородської міської ради Київської області (п. 1.3. статуту).

Таким чином, у діяльності ОСОБА_1 , як керівника, при прийнятті рішення щодо встановлення собі особисто премії, наявний реальний конфлікт інтересів, що зобов'язує її дотримуватись положень п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 28 Закону № 1700-VII.

Реальний конфлікт інтересів у даному випадку полягає в тому, що приватний інтерес ОСОБА_1 у вигляді бажання поліпшити своє матеріальне становище, реально зіткнувся з її службовими повноваженнями, як директора (керівника), що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, а саме під час підписання наказів про преміювання.

У цьому випадку ОСОБА_1 повинна була утриматись від підписання даних наказів, a також повідомити виконавчий комітет Вишгородської міської ради Київської області про наявність у неї реального конфлікту інтересів. Тобто, ОСОБА_1 була зобов'язана вжити всіх необхідних заходів, спрямованих на запобігання реального конфлікту інтересів, чого нею здійснено не було.

Отже, директор (керівник) КП «Управляюча компанія» ОСОБА_1 , не повідомивши в установленому Законом №1700-VII порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів виконавчий комітет Вишгородської міської ради Київської області, порушила вимоги п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 28 Закону № 1700-VII.

Враховуючи наведене, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що дії ОСОБА_1 , які виразилися у неповідомленні посадовою особою юридичної особи публічного права у встановлених законом випадках та порядку про виникнення у неї реального конфлікту інтересів, свідчать про вчинення нею вказаного адміністративного правопорушення, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 172-7 КУпАП.

Такими чином, директор (керівник) КП «Управляюча компанія» ОСОБА_1 , діючи умисно, з корисливих мотивів, вчинила дію (підписала накази) в умовах реального конфлікту інтересів, пов'язаного з виникненням суперечностей між особистими інтересами та службовими повноваженнями, як керівника комунального підприємства, які впливають на об'єктивність прийняття рішення, чим порушила вимоги п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону №1700-VII.

Слід зауважити, що протоколи про адміністративне правопорушення складені у максимальній відповідності з вимогами ст. 256 наведеного Кодексу та містять необхідні у них відомості, зокрема щодо дати, часу, місця та способу вчинення самого адміністративного правопорушення, пояснення правопорушника, до протоколів додані усі письмові матеріали, на підставі яких вони був складені.

Із змісту оскаржуваної постанови суду першої інстанції вбачається, що при прийнятті рішення суд повно, об'єктивно та всебічно проаналізував зібрані по справі докази, дав їм належну оцінку та дійшов правильного й законного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, відповідальність за які передбачена ч.ч.1, 2 ст. 172-7 КУпАП, і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у справі доказах.

Враховуючи викладене, висновок суду про доведеність належними та допустимими доказами вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 2 ст. 172-7 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується розглянутими в судовому засіданні доказами, а тому є законним та обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги про неналежне оформлення протоколів про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_1 , оскільки в протоколах, складених працівниками УСР в Київській області, міститься орфографічна помилка щодо дати складання 20.04.2022, а відповідно до матеріалів справи протоколи складено 20.04.2023, законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції не спростовують, враховуючи наступне.

Протокол про адміністративне правопорушення складається виключно у двох примірниках, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Вимоги Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції затвердженої наказом МВС від 06.11.2015 за №1376 забороняють внесення закреслень та виправлень до протоколу.

Слід зауважити, що відповідно до правової позиції Верховного Суду у справі № 820/4810/2018, процедурні порушення, допущені суб'єктом владних повноважень під час розгляду справи про адміністративні правопорушення не можуть бути обставиною, яка звільняє від відповідальності, у разі підтвердження факту правопорушення.

Безпідставним є і посилання в апеляційній скарзі на те, що премія ОСОБА_1 нараховувалась відповідно до умов Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом КП УК Вишгородської міської ради на 2017-2020 роки, у зв'язку з чим вона не мала дискреційних повноважень щодо нарахування та виплати премій на підприємстві, а отже не могла вчинити правопорушення, які їй інкримінують.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про оплату праці» держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету, а також шляхом оподаткування доходів працівників.

Згідно п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 859 від 19.05.1999 року «Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об'єднань державних підприємств» надано керівникам місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, які укладають контракти з керівниками підприємств, заснованих на комунальній власності, право встановлювати такі виключні умови оплати праці, зокрема диференційовані показники та розміри преміювання за підсумками роботи за: квартал - у розмірі до трьох місячних посадових окладів керівника підприємства; рік - у розмірі до двадцяти чотирьох місячних посадових окладів керівника підприємства.

При цьому: у разі наявності заборгованості підприємства з виплати заробітної плати у відповідному квартальному або річному звітному періоді розмір премії за такий період повинен становити не більше 20 відсотків максимально дозволеного розміру премії відповідно до цієї постанови; збільшення розміру заборгованості підприємства з виплати заробітної плати у поточному квартальному або річному звітному періоді порівняно з попереднім аналогічним звітним періодом премія за такий поточний звітним період не нараховується; погіршення якості роботи, невиконання умов контракту, порушення трудової дисципліни премія зменшується або не нараховується у тому звітному періоді, коли виявлено відповідне порушення (за окремим рішенням); незатвердження (непогодження) в установленому законодавством порядку річного фінансового плану винагорода (премія) не нараховується.

Згідно зі ст. 21 Кодексу законів про працю України, особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, встановлюються угодою сторін.

Колективний договір КП УК Вишгородської міської ради містить чітке визначення, що оплата праці директора КП УК Вишгородської міської ради здійснюється виключно на умовах контракту.

Так, відповідно до п. 3.18 Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом КП УК Вишгородської міської ради на 2017-2020 роки оплата праці директора КП УК Вишгородської міської ради проводиться відповідно до контракту, укладеного з Вишгородською міською радою.

Відповідно до п.6 Положення про преміювання керівних працівників, професіоналів і фахівців КП УК Вишгородської міської ради директору КП УК Вишгородської міської ради премія виплачується відповідно до Контракту з керівником підприємства.

Таким чином, під час укладання Контракту ОСОБА_1 погодилась на наступні умови її матеріального забезпечення.

Заробітна плата ОСОБА_1 складається з посадового окладу, розрахунок якого викладений в додатку до Контракту, а також згідно п. 3.1.2 Контракту розмір преміювання за підсумками роботи за місяць можуть бути встановлені до одного місячного посадового окладу Директора Підприємства за умови виконання показників обсягів надання послуг, зниження собівартості послуг, зростання продуктивності праці, при наявності прибутку від основної діяльності та виплати всіх передбачених податків до бюджету та дивідендів, якщо води встановлені.

При цьому, умови контракту не містять обов'язку щомісячного преміювання Директора, оскільки сторони узгодили позицію що премія не встановлюється у розмірі до одного місячного посадового окладу, а може бути встановлена до одного місячного посадового окладу за певних умов.

Так, відповідно до вимог ст. 172-7 КУпАП відповідальність наступає у разі неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів та вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

Варто зазначити, що констатація наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, є можливою лише у тому випадку, коли реальний конфлікт інтересів впливає на реалізацію посадовою особою своїх дискреційних повноважень.

Згідно позиції Верховного Суду, яка сформована у постановах від 13.02.2018 року у справі №361/7567/15-а, від 07.03.2018 у справі №569/15527/16-а, від 20.03.2018 у справа №461/2579/17, від 20.03.2018 у справі №820/4554/17, від 03.04.2018 у справі №569/16681/16-а та від 12.04.2018 справа №826/8803/15, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № Я (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційними повноваженнями є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.

Отже, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Відповідно до п. 5.2 Статуту комунального підприємства «Управляюча компанія» Вишгородської міської ради керівництво підприємством здійснює директор, який відповідно до п.п.5.3.11, 5.3.12 приймає та звільняє працівників, встановлює працівникам розміри тарифних ставок, відрядних розцінок, посадових окладів, премій, винагород, надбавок і доплат, на умовах встановлених договором.

Відповідно до п. 10 Положення про преміювання керівних працівників, професіоналів і фахівців КП УК Вишгородської міської ради за основні результати господарської діяльності премія затверджується і виплачується на підставі наказу директора підприємства.

Відповідно до умов контракту директора КП УК ВМР від 31.10.2020 року визначено, що розмір преміювання за підсумками роботи за місяць можуть бути встановлені до одного місячного посадового окладу Директора Підприємства за умови виконання показників обсягів надання послуг, зниження собівартості послуг, зростання продуктивності праці, при наявності прибутку від основної діяльності та виплати всіх передбачених податків до бюджету та дивідендів, якщо води встановлені.

Отже, у внутрішньо-локальних актах підприємства зазначається, що питання соціальної, економічної та кадрової (прийняття, звільнення з роботи, здійснення заохочень, встановлення розміру оплати праці) діяльності підприємства є виключною сферою повноважень директора підприємства ОСОБА_1 яка, будучи єдиноначальником самого підприємства, самостійно, самоініціативно приймає накази з відповідних питань відповідної сфери діяльності підприємства, що не переглядаються та не затверджуються, будь-якими іншими особами, у тому числі колегіальними органами.

Враховуючи, що локальними актами вищого рівня (Контрактом, Статутом, колективним договором) встановлюється єдиноначальне, самостійне та виключне право саме ОСОБА_1 здійснювати управління діяльністю підприємства, у тому числі з кадрових питань, шляхом прийняття відповідних наказів, то остаточне визначення показників преміювання, а також їх безпосереднє затвердження здійснюється саме ОСОБА_1 як єдиною уповноваженою особою, що може здійснювати управління кадровою діяльністю підприємства шляхом видачі наказів.

Варто зазначити, що ОСОБА_1 , яка перебуваючи на посаді директора комунального підприємства «Управляюча компанія» Вишгородської міської ради, не повідомила належним чином про наявність у неї реального конфлікту інтересів, зумовленого прийняттям наказів про встановлення собі премії особисто, і прийняла рішення про своє преміювання в умовах реального конфлікту інтересів.

Умисел ОСОБА_1 полягав у тому, що вона, будучи ознайомлена із вимогами Закону, протиправно їх порушила. Усвідомлюючи свої обов'язки про необхідність повідомляти про наявність у неї реального конфлікту інтересів, свідомо їх не дотрималась. Невиконання і порушення вимог Закону є об'єктивним наслідком та результатом її діяння.

У Постанові КАС ВС від 15.12.2021 року у справі № 1840/2970/18 (п. 42) було зроблено висновок, що преміювання та встановлення відповідних надбавок проводиться у межах наявного фонду оплати праці та належить до дискреційних повноважень роботодавця. Крім того, право встановлення надбавок та премій належить саме до варіативних дискреційних повноважень, в силу яких, роботодавець вільний у виборі в межах затвердженого кошторису встановлювати їх або не встановлювати.

Варто зазначити, що самі по собі службові записки та звіти за підсумками роботи, в жодній з яких не вказаний весь перелік обов'язків які необхідно виконати згідно контракту, не є підставою для нарахування та виплати премії. Премія не може бути нарахована, а тим більше не може бути виплачена на підставі службової записки. Директор підприємства видає окремий наказ про преміювання, який і є підставою не тільки для нарахування премії працівникам, але і для виплати такої премії у розмірі, що зазначається саме у наказі директора підприємства, та працівникам, що зазначаються у цьому ж наказі.

При цьому, сам зміст службової записки щодо призначення премій та інших заохочень всім працівникам підприємства, є пропозицією щодо їх подальшого встановлення та виплати, а не обов'язком здійснити призначення та виплату премії безпосередньо. Тобто, зазначені службові записки не вимагають від ОСОБА_1 обов'язково здійснити призначення та виплату премії, оскільки за нею, як розпорядником коштів підприємства, залишається можливість розсуду (дискреції) щодо призначення або не призначення премії.

Отже при встановленні собі премії ОСОБА_1 , будучи директором комунального підприємства, мала приватний інтерес (бажання отримати премію в якомога більшому розмірі для підвищення власного доходу), який суперечить публічному інтересу/службовому повноваженню (стимулювати себе до високопрофесійної, результативної та високоякісної роботи), тобто у останньої при прийняті наказів був реальний конфлікт інтересів, про який ОСОБА_1 не повідомила Виконавчий комітет Вишгородської міської ради та прийняла рішення в умовах реального конфлікту інтересів.

Відхиляються судом і доводи апеляційної скарги про помилковість висновків суду в частині доведеності наявностіскладу адміністративних правопорушень, у зв'язку із тим, що ОСОБА_1 попереджено про заборони та обмеження встановлені ЗУ «Про запобігання корупції» лише 02 січня 2023 року, оскільки ст. 68 Конституції України чітко передбачений обов'язок кожного неухильно додержуватись як Конституції України, так і законів України. В свою чергу додержання законів передбачає і обов'язок їх знання. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 обізнана з ЗУ «Про запобігання корупції» та вже виконувала вимоги ст. 45 вказаного Закону.

Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Апеляційний суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року; доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень за ч.ч.1, 2 ст. 172-7 КУпАП доводиться сукупністю ознак та неспростовних презумпцій, які наведені вище, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, які доводять факт вчинення правопорушення і не викликають у суду сумнівів.

Оцінюючи сукупність наявних у справі доказів, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи ОСОБА_1 щодо відсутності в її діях ознак правопорушень, передбачених ч.ч.1, 2 ст. 172-7 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді першої інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення, і, відповідно, розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності.

Враховуючи викладене, переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були б підставами для її скасування та постановлення по справі нової постанови про закриття провадження у справі у зв'язку із відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 2 ст. 172-7 КУпАП, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як не встановлено і істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт.

Даючи оцінку доводам, викладеним у апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Апеляційний суд враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону.

Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до висновку, що судом першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення про встановлення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 2 ст. 172-7 КУпАП, із накладенням на неї стягнення у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 грн. 00 коп.

Враховуючи те, що постанова Вишгородського районного суду Київської області від 26 вересня 2023 року щодо ОСОБА_1 постановлена з додержанням вимог закону і доводи апеляційної скарги законності постанови не спростовують, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника адвоката Колодія Олександра Миколайовича, подану в інтересахОСОБА_1 , - залишити без задоволення, постанову судді Вишгородського районного суду Київської області від 26 вересня 2023 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Київського апеляційного суду Ю.О. Матвієнко

Попередній документ

116485025

Наступний документ

116485027

Інформація про рішення:

№ рішення:	116485026
№ справи:	363/2106/23
Дата рішення:	22.12.2023
Дата публікації:	25.01.2024
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Адмінправопорушення
Суд:	Київський апеляційний суд
Категорія справи:

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто у апеляційній інстанції (22.12.2023)
Результат розгляду:	залишено без змін
Дата надходження:	15.06.2023
Предмет позову:	3/363/1642/23

Розклад засідань:

Минулі засідання (9)

27.06.2023 14:00	Вишгородський районний суд Київської області
04.07.2023 14:00	Вишгородський районний суд Київської області
06.07.2023 14:00	Вишгородський районний суд Київської області
08.08.2023 14:15	Вишгородський районний суд Київської області
11.08.2023 10:00	Вишгородський районний суд Київської області
25.08.2023 10:00	Вишгородський районний суд Київської області
31.08.2023 14:00	Вишгородський районний суд Київської області
21.09.2023 14:00	Вишгородський районний суд Київської області
26.09.2023 11:30	Вишгородський районний суд Київської області

Запланованих засідань немає

Учасники справи:

головуючий суддя:

ШУБОЧКІНА ТЕТЯНА ВІКТОРІВНА

суддя-доповідач:

ШУБОЧКІНА ТЕТЯНА ВІКТОРІВНА

адвокат:

Колодій О.М.

особа, яка притягається до адмін. відповідальності:

Макарицька Ольга Леонідівна

прокурор:

Вишгородська окружна прокуратура