23 січня 2024 року м. Чернігів Справа № 620/10497/23
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Виноградової Д.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі також позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду в Чернігівській області (далі також відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі також відповідач 2), у якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 254150024461 від 26.06.2023 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 20.02.1998 по 22.07.1998, з 01.01.1999 по 30.04.1999, з 20.12.1999 по 30.04.2000, з 18.12.2000 по 31.05.2001, з 03.12.2001 по 31.05.2002 та з 16.12.2002 по 31.12.2002 до стажу роботи, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 та призначити пенсію за віком на пільгових умовах з 19.06.2023 (з дати звернення).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 254150024461 від 26.06.2023 позивачу відмовлено у призначені пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1. Вважає таке рішення протиправним та зазначає, що факт зайнятості на зазначеній роботі підтверджується даними трудової книжки та оригіналами відповідних письмових документів. У зв'язку з цим відмова відповідача зарахувати до її страхового стажу період роботи на посаді, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, та відмова призначити пенсію на пільгових умовах є протиправною та такою, що порушує її конституційні права та гарантії на належний соціальний захист.
У відзиві відповідач 2 заперечував проти позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні, оскільки у позивача відсутній необхідний пільговий стаж на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Список № 1. Вказує, що за наданими позивачем документами страховий стаж складає 27 років 09 місяців 19 днів, у тому числі пільговий стаж за Список № 1 складає 02 роки 09 місяців 02 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 (необхідним є 3 роки 9 місяців).
Позивач подала відповідь на відзив, у якому заперечувала щодо доводів відповідача та просила задовольнити позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позові.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.07.2023 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах за Списком № 1.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (за принципом екстериторіальності) № 254150024461 від 26.06.2023 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідно до заяви від 19.06.2023 №8426. У вказаному рішенні відповідачем 2 повідомлено, що відповідно до наданих до заяви документів про стаж (довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, трудова книжка, диплом, довідки про підтвердження стажу) страховий стаж складає 27 років 09 місяців 19 днів, у тому числі пільговий стаж за Списком № 1 - 02 роки 09 місяців 02 дні (а.с. 13-14).
Позивач відповідно до довідки, виданої ПАТ «Чернігівське Хімволокно», дійсно працювала у ВАТ «Чернігівське хімволокно» на посаді лаборанта центральної лабораторії підприємства. Працювала по поточному графіку, кількість робочих днів визначається з розрахунку 8 годинного робочого дня (а.с.21).
Відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 8 від 24.01.14 позивач працювала повний робочий день у ВАТ Чернігівське «Хімволокно» з 20.02.1998 по 31.12.2002 на посаді лаборанта хімічного аналізу хімічної лабораторії в хіміко-прядильному цеху центральній лабораторії підприємства (а.с.17).
Згідно наказу ВАТ «Чернігівське підприємство «Хімволокно» від 31.12.1997 № 479 про атестацію робочих місць за умовами праці передбачено, що працівникам підприємства, які час від часу виконують роботу на робочих місцях з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченими Списком, додаткова відпустка надається за фактично відпрацьований час. Підтверджено цим наказом право на пільгове пенсійне забезпечення згідно Списку № 1 та № 2 працівникам підприємства, працюючим на робочих місцях, зазначених у додатках № 1 та № 2 до чинного наказу (а.с. 18).
Вважаючи дії відповідача та прийняте рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах протиправними, позивач звернулася до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Частиною першою статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі Закон № 1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 (далі Закон № 1788-XIІ) право на пенсію за віком мають жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Згідно з пунктом а статті 13 Закону № 1788-XIІ, у редакції чинній до прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII від 02.03.2015, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, який набув чинності з 01.04.2015, п. а ч. 1 ст. 13 Закону № 1788-XIІ викладено у такій редакції: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи; жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.
Пункт 2 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції до 11 жовтня 2017 передбачав, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».
З урахуванням наведеного, і після набуття чинності нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» правила призначення пенсій за Списком № 1 регламентувались пунктом а статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Вказане правове регулювання існувало до набрання чинності нормами Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», яким текст Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» був доповнений, зокрема, статтею 114, згідно частини першої якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Разом з цим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» у новій редакції був викладений також пункт 2 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», де зазначається, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій, на пільгових умовах» пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Зазначені норми закону почали застосовуватись з 01 жовтня 2017 року, з огляду на що, з 01 жовтня 2017 року правила призначення пенсій за Списком № 1 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: пунктом а статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо пенсійного забезпечення від 02 березня 2015 року та пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій».
Правила вказаних законів були повністю уніфікованими.
Однак, в подальшому, рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, статтю 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року.
Так, пунктом 3 рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 вирішено, що застосуванню підлягає, зокрема, стаття 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до внесення змін Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02 березня 2015 року для осіб, які працювали до 01 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці жінкам.
Таким чином, з 23 січня 2020 року в Україні існують два Закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за списком № 1, а саме: пункт а статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року та пункт 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій».
При цьому, правила зазначених законів містять розбіжність щодо вікового цензу виходу на пільгову пенсію за Списком № 1 жінок, а саме: 45 років Закон України «Про пенсійне забезпечення» та 50 років Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій».
Виходячи із засад розумності та справедливості та в силу статті 69 Закону України «Про Конституційний Суд України» суд враховує висновки Конституційного Суду України викладені у рішенні № 1-р/2020 від 23.01.2020.
У пункті 3.2. Рішення № 1-р/2020 від 23.01.2020 Конституційний Суд України наголошує на принципі правової визначеності, як одному із елементів верховенства права, згідно із яким обмеження основних прав людини та громадянина допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями; держава зобов'язана дотримуватися та застосовувати у прогнозований і послідовний спосіб ті закони, які вона ввела в дію; юридична визначеність передбачає, що норми права повинні бути зрозумілими і точними, а також спрямованими на забезпечення постійної прогнозованості ситуацій і правових відносин; юридична визначеність означає також, що необхідно у цілому дотримуватися зобов'язань або обіцянок, які взяла на себе держава перед людьми.
У пункті 4.4. зазначеного Рішення Конституційний Суд України визначив, що у осіб, які належать до категорій працівників, вказаних у статті 13 Закону № 1788-XII у редакції до внесення змін Законом № 213, виникли легітимні очікування щодо реалізації права виходу на пенсію.
Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Таким чином, стаття 13 зі змінами, внесеними Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
Статтею 62 Закону № 1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі Порядок № 637) у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств та організацій. У довідці повинно бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, та результати проведення атестації робочих місць на підприємстві.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах.
Постановою від 11 березня 1994 № 16 Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (у редакції, чинній на час роботи позивачки) Кабінет Міністрів України затвердив Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Відповідно до пункту 16-1 розділу XVI вказаної постанови працівники, зайняті у виробництвах сірковуглецю, віскозного, хлоринового, ацетатного, синтетичних волокон, щетини, волосіні і губки у таких цехах, відділеннях, на дільницях: штапельних, хімічних, віскозних, прядильних, обробних, обробно-вибільних, вибільних, мотальних, розмотування кислого шовку і фарбування, на кислотних станціях (у цехах, дільницях, підрозділах) і станціях (цехах) обробних розчинів, регенерації (сірковуглецю, сірки і газів, сірковуглецевих виробництв, летких і органічних розчинників, міді, аміаку, капролактаму) користуються правом на пільгову пенсію за Списком № 1.
Пунктом 10 Порядку застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.
Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442. Пунктом 4 передбачено, що атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п'ять років. До складу комісії включається уповноважений представник виборного органу первинної профспілкової організації, а в разі відсутності профспілкової організації - уповноважена найманими працівниками особа. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації. Позачергово атестація проводиться у разі докорінної зміни умов і характеру праці з ініціативи роботодавця, профспілкового комітету, трудового колективу або його виборного органу, органів Держпраці.
Тобто, проведення атестації, збереження відповідних первинних документів щодо її проведення та відповідальність за дотримання вказаних вимог законодавством покладена виключно на роботодавця. Як наслідок, ризики неналежного дотримання зазначених обов'язків не можуть бути повністю перекладені на працівника.
Згідно з пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.
Проведення атестації робочих місць, де працювала позивачка, підтверджується довідкою від 12.08.1999 № 04/304 про результати атестації робочих місць за умовами праці для визначення права працівників на пільгове забезпечення, якими затверджено перелік робочих місць, робота на яких дає право для призначення пенсії на пільгових умовах за Списками №1.
Згідно записів з трудової книжки серії НОМЕР_1 позивач з 20.02.1998 переведена лаборантом хімічної лабораторії хіміко-прядильного цеху тієї ж лабораторії по 3 розряду та перебувала на вказаній посаді до 10.01.2005 (а.с.22-34).
Таким чином, з 20.02.2008 по 10.01.2005 позивачка працювала у ВАТ Чернігівське Хімволокно на посаді лаборанта хімічного аналізу хімічної лабораторії хіміко-прядильного цеху і такі посади у прядильному цеху відносяться до робіт з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1.
Крім того, право позивача на зарахування періоду роботи з 20.02.1998 по 22.07.1998, з 01.01.1999 по 30.04.1999, з 20.12.1999 по 30.04.2000, з 18.12.2000 по 31.05.2001, з 03.12.2001 по 31.05.2002 та з 16.12.2002 по 31.12.2002 на вказаній посаді до пільгового стажу за Списком № 1 також підтверджується довідкою від 24.01.2014 № 8 та довідкою від 12.08.1999 № 04/304 «Про результати атестації робочих місць за умовами праці для визначення права працівників на пільгове пенсійне забезпечення» (а.с.17-19, 20).
З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для відмови у зарахуванні періоду роботи позивачаз 20.02.1998 по 22.07.1998, з 01.01.1999 по 30.04.1999, з 20.12.1999 по 30.04.2000, з 18.12.2000 по 31.05.2001, з 03.12.2001 по 31.05.2002 та з 16.12.2002 по 31.12.2002 до пільгового стажу роботи позивачки за Списком № 1, оскільки вони підтверджені належними та допустимими доказами.
У зв'язку з тим, що трудова книжка позивачки є належним чином оформленою, містить всі необхідні записи, суд дійшов висновку про неправомірність відмови відповідача-2 у призначені пенсії на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». При цьому суд зазначає, що довідка може бути підтвердженням наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Вказаними вище доказами підтверджується, що атестація робочих місць на підприємстві, в якому працювала позивачка, проведена. Вказані вище періоди роботи позивачки підлягали врахуванню відповідачами до пільгового стажу.
Сукупністю відомостей трудової книжки, виписки, долученими до матеріалів справи, підтверджується наявність у позивачки достатнього страхового стажу та пільгового стажу для виходу на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1.
У позивачки наявний передбачений абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-ІV відповідний страховий стаж, який дає право на пенсію на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку.
Зважаючи, що позивачка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , на дату звернення 19.06.2023 до відповідача 1 мала 55 повних років. Отже, мала право на пенсію на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку. Тому суд дійшов висновку, що відмова у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах порушує її право на соціальний захист, а рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 2254140024461 від 26.06.2023 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 є протиправним.
Нормативно-правовим актом, яким у даному випадку регулюються умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах є Закон України «Про пенсійне забезпечення», зокрема стаття 13.
Враховуючі визначені цією нормою підстави та умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, а також наявність у позивачки усіх необхідних умов для призначення пенсії на пільгових умовах вік та стаж (загальний і спеціальний), суд дійшов висновку, що вирішення питання призначення пенсії у даному випадку не є дискреційним повноваженням Пенсійного органу.
Отже, ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача-2 прийняти рішення про призначення позивачці пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.
Щодо дати з якої позивач набула право на призначення пенсії, суд врахував таке.
Відповідно до частини 1 статті 45 Закону № 1058, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, зокрема: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Вказаним приписам кореспондують також положення стаття 83 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відповідно до якої, пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку: а) пенсії за віком та по інвалідності призначаються з дня досягнення пенсійного віку або відповідно встановлення інвалідності органами медико-соціальної експертизи, якщо звернення за пенсією надійшло не пізніше 3 місяців з дня досягнення пенсійного віку або встановлення інвалідності.
Суд встановив, що позивачка досягла 55 річного віку, наявні докази у матеріалах справи вказують на те, що із заявою про призначення пенсії за віком позивачка вперше звернулась до пенсійного органу 19.06.2023, тобто поза межами тримісячного строку із дня досягнення нею 45 років, у зв'язку із чим відповідно до вказаних вище приписів суд доходить висновку, що позивачка має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту а статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із дня звернення за пенсією 19.06.2023.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України).
На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача.
Суд звертає увагу на те, що уповноваженим органом для призначення (перерахунку) пенсії є Пенсійний фонд. При цьому, суд не може перебирати на себе компетенцію суб'єктів владних повноважень (у цьому конкретному випадку пенсійного органу).
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Матеріалами справи (а.с.36) підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 2147,20 грн.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Крім того, суд вказує, що позовна заява містить вимогу немайнового характеру та похідну від неї, у зв'язку з чим відповідно до Закону України «Про судовий збір» належною сплатою судового збору у цьому випадку є 1073,60 грн.
Відповідно до частини другої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Частиною другою статті 7 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.
Таким чином, на користь позивача з відповідача 2 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Керуючись статтями 139, 243 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 254150024461 від 26.06.2023 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 20.02.1998 по 22.07.1998, з 01.01.1999 по 30.04.1999, з 20.12.1999 по 30.04.2000, з 18.12.2000 по 31.05.2001, з 03.12.2001 по 31.05.2002 та з 16.12.2002 по 31.12.2002 до стажу роботи, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 та призначити пенсію за віком на пільгових умовах з 19.06.2023.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області вул. П'ятницька, 83А, м. Чернігів, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, 14005, код ЄДРПОУ 21390940.
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368.
Повний текст рішення виготовлено 23 січня 2024 року.
Суддя Дар'я ВИНОГРАДОВА