22 січня 2024 року Чернігів Справа № 620/18710/23
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Соломко І.І. перевіривши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії та зобов'язання вчинити певні дії.
Позивач оскаржує дії відповідача щодо не призначення та невиплати субсидії за період з 15.10.2022 по 31.01.2023.
25.12.2023 ухвалою суду позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
15.01.2024 позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду, у якій зазначила, що про відмову у призначені субсидії дізналась з листа відповідача від 17.02.2023. Після чого звернулась до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, проте листом від 03.07.2023 також отримала відмову, просить вважати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити його.
Вирішуючи питання щодо дотримання строку звернення до суду позивача з вказаним позовом, суд враховує таке.
Строки звернення до суду визначені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Так, згідно з ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, законодавством регламентовано чіткі строки звернення до суду з адміністративним позовом, перебіг яких починається з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення свого права або законного інтересу, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на захист.
Поняття “повинен був дізнатися” необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Суд наголошує на тому, що субсидія є щомісячним платежем, а тому в будь-якому випадку невиплата її у період з 15.10.2022 по 31.01.2023, була відома позивачу.
Суд звертає увагу на те, що таке обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом “Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt”, згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує.
Позивач оскаржує дії відповідача щодо нарахування та виплати субсидії за період з 15.10.2022 по 31.01.2023, про що зазначає в позовній заяві.
Водночас з вказаним адміністративним позовом до суду позивач звернулась 22.12.2023, пропустивши шестимісячний строк звернення до суду .
З урахуванням положень ст. 122 та ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду покладений на позивача.
Причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи може поновити пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Посилання позивача на те, що строк звернення до суду потрібно обраховувати з дати відповіді Пенсійного фонду України після звернення останньої до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини тобто з 03.07.2023, суд не приймає до уваги, оскільки отримання листа від відповідача у відповідь на його заяву не змінює момент з якого особа повинна була дізнатися про порушення свої прав. Крім того дані правовідносини не передбачають досудового врегулювання спору.
Щодо посилання позивача, як на підставу поважності пропуску строку на відсутність коштів для сплати судового збору, то відповідно до статті 133 КАС України, позивач не була позбавлена можливості звернутись до суду з позовною заявою та заявою про зменшення розміру судових витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення судових витрат подавши відповідну заяву та документи.
Отже, позивач не надав належні та допустимі докази існування об'єктивних чи суб'єктивних обставин, які перешкоджали їй звернутись до суду за захистом своїх прав в строк встановлений ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач без поважних причин пропустив строк звернення до суду з позовними вимогами за вказаний період.
Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, зокрема, якщо підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані судом неповажними, суд повертає позовну заяву.
Оскільки вказані позивачем підстави для поновлення строку звернення до суду суд вважає неповажними, тому позовну заяву слід повернути позивачу.
Керуючись пунктом 9 частини 4 статті 169, статтею 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Причини пропуску строку звернення до суду, що викладені у заяві про поновлення строку звернення до суду визнати неповажними.
Позовну заяву разом з доданими до неї документами повернути позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена в порядку, встановленому ст.ст. 294-297 КАС України.
Суддя І.І. Соломко