23 січня 2024 року м. Рівне №460/26112/23
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді О.Р. Греська, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинення певних дій,
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі по тексту - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати з 07.05.2023 доплати до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат відповідно до статті 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”; зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату з 07.05.2023 доплати до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат відповідно до статті 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Позивач в обґрунтування позову зазначає, що відповідачем протиправно не нараховується та не виплачується доплата до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на радіоактивно забрудненій території, передбаченої статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильської катастрофи». Також позивач вважає, що спірні правовідносини є аналогічними тим, що вже були предметом розгляду у зразковій справі №240/4937/18 (№ Пз/9901/55/18).
Ухвалою від 13.11.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Встановлено відповідачу строк для подання до суду відзиву на позовну заяву.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказав, що позивач не має права на доплату до пенсії відповідно до ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Згідно з вимогами частини четвертої статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, зареєстрований та проживає у населеному пункті, який відповідно до переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
ОСОБА_1 є батьком неповнолітнього ОСОБА_2 , перебуває на обліку в органі Пенсійного фонду України та отримує пенсію в разі втрати годувальника, призначену на неповнолітню дитину ОСОБА_2 з 06.07.2021 по 31.08.2024.
Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо не нарахування та невиплати підвищення до пенсії, після ухвалення Конституційним Судом рішення від 17.07.2018 №6-р/2018, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
21.01.2019 Верховним Судом ухвалено рішення у типовій справі за результатами розгляду зразкової справи №240/4937/18 (№ Пз/9901/55/18).
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 січня 2019 року залишено без змін. Висновки Великої Палати Верховного Суду у цій зразковій справі мають враховуватись судами при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 січня 2019 року.
Обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права:
а) позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи;
б)позивач проживає на території радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
в) позивач є непрацюючим пенсіонером;
г) відповідачем є відповідне управління Пенсійного фонду України;
д) предметом спору є нарахування та виплата з 17 липня 2018 року підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, в розмірі визначеному частиною другоюстатті 39 Закону №796-ХІІв редакції чинній до 1 січня 2015 року.
На інше застосування норм матеріального права, ніж у зразковій справі, може впливати подальша зміна законодавства, що регулює ці правовідносини.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що дана справа не відповідає ознакам типової справи, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи №240/4937/18, оскільки у зразковій справі вирішувались позовні вимоги про визнання протиправною відмови пенсійного органу у відновленні нарахування та виплати позивачу за період з 17 липня 2018 року доплати до пенсії відповідно до ст. 39 Закону № 796-ХІІ.
Згідно обставин зразкової справи, до 1 січня 2015 року позивач отримував підвищення до пенсії як непрацюючий пенсіонер, що проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ у розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210.
З 1 січня 2015 року виплату такого підвищення було припинено у зв'язку з внесенням змін до Закону № 796-ХІІ Законом України від 28 грудня 2014 року №76-VIII Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України, яким, зокрема, статтю 39 Закону № 796-ХІІ було виключено.
Стаття 39 Закону № 796-ХІІуредакції, чинній до 1 січня 2015 року, передбачала:
Громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:
- у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;
- у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;
- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати.
Громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів, за рішенням Адміністрації зони відчуження, встановлюється доплата згідно з положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
28 грудня 2014 року прийнято Закон № 76-VIII, який набрав чинності 1 січня 2015 року та підпунктом 7 пункту 4 розділу І якого внесено зміни до Закону №796-ХІІ шляхом виключення статей 31, 37, 39 та 45.
1 січня 2016 року набрав чинності Закон № 987-VIII, яким до Закону № 796-ХІІ включено статтю 39 такого змісту:
Стаття 39. Доплата громадянам, які працюють у зоні відчуження.
Громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону № 76-VІІІ. Вирішено, що положення підпункту 7 пункту 4 розділу І Закону № 76-VІІІ визнані неконституційними та втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
За змістом частин другої і третьої статті 152 Конституції України, закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Отже, з моменту ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 17 липня 2018 року №6-р/2018 відновлено право громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення або проживають на цих територіях, на отримання підвищення до пенсії на підставі статті 39 Закону №796-ХІІ(в редакції до 01 січня 2015 року), - тобто в розмірі двох мінімальних заробітних плат (у зоні гарантованого добровільного відселення).
Таким чином, починаючи з 17 липня 2018 року відмова у відновленні нарахування та невиплати наведеній категорії осіб доплати до пенсії, передбаченого статтею 39 Закону №796-ХІІ, є протиправною бездіяльністю пенсійного органу.
При вирішенні спірних правовідносин, насамперед, дослідженню підлягають обставини наявності у діях пенсійного органу протиправної бездіяльності щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, що віднесена до зони гарантованого добровільного відселення.
Проаналізувавши вищенаведені норми, суд зазначає, що можливість реалізації конституційного права громадянина України на отримання вищевказаного підвищення Закон № 796-XII пов'язує із дотриманням трьох умов: 1) належність до осіб, потерпілих від Чорнобильської катастрофи, або до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; 2) проживання на територіях радіоактивного забруднення; 3) наявність статусу непрацюючого пенсіонера.
Підстави визначення осіб, які належать до потерпілих від Чорнобильської катастрофи, регламентовані статтею 11 Закону №796-XII, згідно з якою до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать:
1) евакуйовані із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутріутробного розвитку, після досягнення ними повноліття), а також відселені із зон безумовного (обов'язкового) і гарантованого добровільного відселення;
2) особи, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або прожили за станом на 1 січня 1993 року на території зони безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, та відселені або самостійно переселилися з цих територій;
3) особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років;
4) особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років;
5) особи, які працювали з моменту аварії до 1 липня 1986 року не менше 14 календарних днів або не менше трьох місяців протягом 1986-1987 років за межами зони відчуження на роботах з особливо шкідливими умовами праці (за радіаційним фактором), пов'язаними з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, що виконувалися за урядовими завданнями. Перелік видів робіт і місць, де виконувалися зазначені роботи, встановлюється Кабінетом Міністрів України;
6) особи, які досягли повноліття, з числа зазначених у статті 27 цього Закону, та яким у дитячому віці встановлено причинний зв'язок інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи, за умови проходження переогляду у спеціалізованій медико-соціальній експертній комісії відповідно до частини п'ятої статті 17 цього Закону.
Крім осіб, зазначених у частині першій цієї статті, до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать неповнолітні діти, зазначені у статті 27 цього Закону. Після досягнення повноліття (в разі одруження або влаштування на роботу в передбачених чинним законодавством випадках до досягнення повноліття - за їх бажанням відповідно з часу одруження або влаштування на роботу) визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи провадиться на умовах, визначених частиною першою цієї статті, а щодо потерпілих, зазначених у пункті 6 частини першої цієї статті, визначення категорії провадиться відповідно до пункту 1 частини першої статті 14 цього Закону.
Статтею 14 Закону № 796-ХІІ визначено категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, для встановлення пільг і компенсацій.
За приписами статті 19 Закону №796-ХІІ, компенсації та пільги, встановлені в даному розділі, стосуються всіх громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до встановлених категорій.
Питання захисту дітей, потерпілих від Чорнобильської катастрофи, у Законі №796-ХІІ регламентовано Розділом V Захист дітей, потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Статтями 27-30 вказаного розділу визначено питання лікування потерпілих дітей, забезпечення потерпілих дітей продуктами харчування, пільги та компенсації потерпілим дітям та їх батькам.
Крім того, частиною третьою статті 30 Закону № 796-ХІІ передбачено перелік компенсацій та пільг дітям, зазначених у статті 27 цього Закону, яким встановлено інвалідність, пов'язану з Чорнобильською катастрофою.
При цьому частиною п'ятою статті 30 Закону №796-ХІІ регламентовано, що після досягнення повноліття (в разі одруження або влаштування на роботу у передбачених чинним законодавством випадках до досягнення повноліття - за їх бажанням, відповідно з часу одруження або влаштування на роботу) особам, зазначеним у статті 27 цього Закону, надаються пільги та компенсації відповідно до встановлених статтею 14 цього Закону категорій.
Тобто, статтями 27-30 Розділу V Закону № 796-ХІІ передбачено пільги та компенсації дітям, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи.
Всі інші пільги і компенсації, визначені нормами Закону №796-ХІІ, надаються відповідно до встановлених статтею 14 цього Закону категорій вже повнолітнім громадянам.
Суд також зауважує, що стаття 39 Закону № 796-ХІІ структурно входить до Розділу VII Особливості регулювання праці громадян, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, тому неповнолітній ОСОБА_2 не може вважатись непрацюючим пенсіонером в розумінні ст.39 Закону № 796-ХІІ.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що доплата до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат непрацюючим пенсіонерам, не поширюється на дитину, яка є потерпілою від Чорнобильської катастрофи, хоча вона і є отримувачем пенсії. Оскільки суд у бездіяльності відповідача не вбачає ознак невідповідності критеріям правомірності, визначеним ч.2ст.2 КАС України, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.
Крім того, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача із заявою до відповідача про доплату до пенсії, передбачену статтею 39 Закону № 796-ХІІ, а відтак, позовні вимоги про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, щодо відповідача задоволенню не підлягають, оскільки вони є передчасними.
За змістом частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктами 1 і 2 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
В свою чергу, публічно-правовий спір це спір, у якому, серед іншого, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Системний аналіз зазначених норм КАС України свідчить, що останній не передбачає захисту адміністративним судом прав та інтересів громадян на майбутнє, якщо на день розгляду справи вони ще не порушені і спору з цього приводу не виникло.
Отже, судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому.
Враховуючи вищенаведене в сукупності, позовні вимоги є безпідставними та такими, що не належать до задоволення.
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028. ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)
Повний текст рішення складений 23.01.2024.
Суддя Олег ГРЕСЬКО