17 січня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/16683/23
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Петрової Л.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, -
Позивач - ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, а саме просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Полтавській області №163950023112 від 10.05.2023,
- зобов'язати відповідача здійснити позивачу перерахунок, поновлення та виплату пенсії за віком з 07.10.2009 відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058- ІV від 09.07.2003 на підставі документів, що знаходяться в пенсійній справі позивача, але в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з компенсацією втрати частини доходів, з компенсацією виплати 80-ти річним, з проведенням індексації пенсії, за винятком сплачених сум,
- стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 50000,00 грн,
- стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що з 1990 року ОСОБА_1 є пенсіонеркою України за віком, ветераном праці та отримувала пенсію, про що їй було видане Крюківським райвідділом соціального забезпечення м. Кременчука посвідчення № НОМЕР_1 від 13.11.1991 року. В 1998 році позивач виїхала до країни Ізраїль і до цього часу перебуває там, при цьому, перед виїздом їй було сплачено пенсійні виплати за 6 місяців, про що свідчить відмітка у паспорті. В подальшому, ОСОБА_1 не отримує пенсійні виплати з моменту виїзду з України, про що свідчать відповіді з органів пенсійного фонду. На сьогодні ОСОБА_1 проживає в країні Ізраїль за адресою: на АДРЕСА_1 , що, крім того, підтверджується довіреністю, яку вона видала своєму синові ОСОБА_2 для представництва її інтересів. З приводу захисту права на отримання пенсії ОСОБА_1 через представника у вересні 2021 року звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області. Рішенням суду від 06.07.2022 у справі №440/12146/21 позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 13967927) про зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, яка полягає у непоновленні та невиплаті ОСОБА_1 пенсії за віком з 07.10.2009, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком з 07.10.2009, в іншій частині позовних вимог відмовлено, стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 454,00 грн (чотириста п'ятдесят чотири нуль копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн (три тисячі гривень нуль копійок). Намагаючись в позасудовому порядку поновити права позивачки на належний розмір пенсії представник позивача звертався до відповідача щодо здійснення в добровільному порядку належного розрахунку та виплати належного розміру пенсії, у тому числі проведення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, але не були почуті зі сторони відповідача. Зазначено, що на виконання рішення суду, про що зазначено і у відповідях, відповідачем, була поновлена пенсія з 07.10.2009 року по 31.03.2020 року у розмірі 59,86 гривень, а з 01.04.2020 року у зв'язку з досягненням 80 річчя їй була нарахована доплата у розмірі 500,00 гривень, а тому встановлена пенсія у розмірі 559,86 гривень (рішення № 163950023112 від 10.05.2023). Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, а тому рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 13.11.2023 клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору задоволено; звільнено позивача від сплати судового збору за звернення до суду з цим позовом; прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі 440/16683/23, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
06.12.2023 до суду від ГУ ПФУ в Полтавській області надійшов відзив на позов в якому вказано, що 31.08.1998 року особовий рахунок позивача був закритий у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання до Ізраїлю та проведено виплату пенсії за 6 місяців. Рішенням Полтавського окружного суду по справі №440/12146/21 від 06.07.2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у непоновленні та невиплаті ОСОБА_1 пенсії за віком з 07.10.2009. Зобов'язано Управління поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком з 07.10.2009. В іншій частині позовних вимог відмовлено. На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.07.2022 по справі №440/12146/21, залишеного без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2023, ОСОБА_1 з 07.10.2009 проведено поновлення пенсії.
Розгляд даної справи, відповідно до статті 258, частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників.
Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням суду від 06.07.2022 у справі №440/12146/21 встановлено наступне.
Позивачу з 01.11.1990 року призначено пенсію за віком, що підтверджується посвідченням, виданим Крюківським районним відділом соціального забезпечення м. Кременчука № 134021 від 13.11.1991.
В 1998 році ОСОБА_1 виїхала до країни Ізраїль та постійно там проживає, що підтверджується відміткою в закордонному паспорті.
На підставі заяви ОСОБА_1 від 25.08.1998 розпорядженням пенсійного органу призначено виплатити позивачу пенсію за шість місяців у зв'язку з виїздом в Ізраїль.
Крім того, розпорядженням пенсійного органу особовий рахунок позивача закрито.
Представник позивача звернувся до ГУ ПФУ в Полтавській області із заявою від 11.08.2021 про поновлення та виплату пенсії, в якій просив провести ОСОБА_1 поновлення та виплату пенсії за віком з 07.10.2009.
На вказану заяву ГУ ПФУ в Полтавській області листом від 27.08.2021 № 1600-0306-8/57916 повідомило, що в управлінні на зберіганні знаходиться архівна пенсійна справа ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка закрита 31.08.1998 у зв'язку з виїздом на ПМП до Ізраїлю, документи щодо поновлення виплати пенсії до управління не надходили. Додатково зазначено, що на адресу Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області 17.11.2017 надійшла заява та пакет документів про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 , після розгляду яких прийнято рішення про відмову в поновленні виплати пенсії від 20.11.2017 № 344.
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Полтавській області щодо не поновлення виплати пенсії, звернулася до суду з позовом.
Рішенням суду від 06.07.2022 у справі №440/12146/21 позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 13967927) про зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, яка полягає у непоновленні та невиплаті ОСОБА_1 пенсії за віком з 07.10.2009; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком з 07.10.2009; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Відповідачем підтверджено, що на виконання рішення суду від 06.07.2022 у справі №440/12146/21 позивачу поновлено виплату пенсії за віком з 07.10.2009.
Позивач зазначає, що не погоджуючись із рішенням ГУ ПФУ в Полтавській області №163950023112 від 10.05.2023 звернувся до суду із позов в якому просив зобов'язати відповідача здійснити позивачу перерахунок, поновлення та виплату пенсії за віком з 07.10.2009 відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058- ІV від 09.07.2003 на підставі документів, що знаходяться в пенсійній справі позивача, але в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з компенсацією втрати частини доходів, з компенсацією виплати 80-ти річним, з проведенням індексації пенсії, за винятком сплачених сум, звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Стаття 25 Конституції України гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами.
Кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом (ст. 33 Конституції України).
Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Право на пенсію в Україні є конституційним правом громадянина України.
Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення ст. 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.
Отже, відповідач має діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавчими нормами.
З 01.01.2004 набрав чинності Закон України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-ІV).
Пунктом 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-ІV передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
У статті 1 Закону № 1058-ІV зазначено, що мінімальна пенсія державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.
Згідно з абз. 8 ч. 2 ст. 5 Закону № 1058-ІV виключно цим Законом визначаються мінімальний розмір пенсії за віком.
За приписами частини першої статті 28 Закону № 1058-ІV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.
Водночас згідно з положеннями ч. 2 ст. 28 Закону № 1058-ІV з 1 січня 2018 року для осіб, які досягли віку 65 років, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі 40 відсотків мінімальної заробітної плати, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік, але не менше прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
А частиною третьою статті 28 Закону № 1058-ІV установлено, що за наявності страхового стажу меншої тривалості, ніж передбачено абзацом першим частини першої цієї статті, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі, пропорційному до наявного страхового стажу, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Отже, з дня поновлення виплати пенсії позивач користується усіма правами на підвищення та перерахунок пенсії згідно з вимогами Закону № 1058-ІV. Будь-яких обмежень його прав, як пенсіонера, якому призначено виплату пенсії за рішенням суду, вказаним Законом не встановлено.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу, після поновлення нарахування та виплати пенсії відповідачем, пенсія була розрахована та виплачувалась у сумі 59,86 грн з 07.10.2009, а з 01.04.2020 у зв'язку з досягненням 80 річчя їй була нарахована доплата - 500,00 грн, а тому розмір пенсії склав - 559,86 грн (рішення №163950023112 від 10.05.2023).
Крім того, матеріали справи містять довідку ГУ ПФУ в Полтавській області в якій відповідач зазначив розмір призначеної і фактично отриманої пенсії за період з 07.10.2009 по 30.04.2023.
Із вказаної довідки не вбачається, що відповідачем було розраховано та змінено розмір пенсії позивача із збільшенням розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, оскільки розмір пенсії позивача у 11.2009 складав - 59,86 грн та у період до 01.04.2020 не змінювався.
Окрім цього вказаний обов'язок відповідача безпосередньо випливає з положень ч. 3 ст. 42 Закону № 1058-ІV, якою визначено, що з 01.01.2016 у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, а також у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону (крім пенсіонерів, які працюють (провадять діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування). Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму/мінімальної заробітної плати.
Суд зазначає, що особа має гарантоване державою законне право і сподівання на збільшення розміру мінімальної пенсії за віком у разі збільшення, зокрема, розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Стаття 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у справі «Сук проти України», поняття майно в першій частині статті 1 Протоколу першого має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Певні інші права та інтереси, що складають активи, наприклад, борги, можуть також вважатися майновими правами і, відповідно, майном у розумінні цього положення. Держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.
Враховуючи, що відповідачем не надано до суду доказів нарахування та виплати позивачу пенсії за спірний період пенсійних виплат з урахуванням даних, які б вказували на те, що із збільшенням розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, розмір пенсії позивача збільшувався.
З огляду на викладене суд зазначає, що позивач отримав право на поновлення пенсії за віком і відповідач зобов'язаний реалізовувати це право у тому числі шляхом проведення наступних перерахунків її розміру, за наявності законних підстав для цього, незалежно від того, призначена пенсія добровільно чи за рішенням суду.
Щодо позовної вимоги про поновлення пенсії позивачці з проведенням індексації пенсії, необхідно зазначити наступне. Питання визначення базового місяця, наявності факту перевищення індексом споживчих цін порогу індексації, у взаємозв'язку з розміром пенсії, що має виплачуватися позивачці, належить до компетенції пенсійного органу при поновленні пенсії, нарахуванні та виплаті відповідних сум. При цьому в разі незгоди з діями відповідача щодо наявності чи відсутності підстав для нарахування індексації та її розмірів позивачка не позбавлена права звернутися за захистом своїх прав до суду. Отже, вимоги позивачки щодо проведення індексації пенсії є передчасними та задоволенню не підлягають.
Зазначена позиція узгоджується з правовою позицією викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 815/1226/18
За таких обставин, суд вважає належним та необхідним способом захисту порушеного права позивача визнання протиправними рішень Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №163950023112 від 10.05.2023 про перерахунок пенсії позивача та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсію позивача за віком з 07.10.2009 відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058- ІV від 09.07.2003 на підставі документів, що знаходяться в пенсійній справі позивача, але в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з компенсацією втрати частини доходів, з компенсацією виплати 80-ти річним, за винятком сплачених сум.
Надаючи оцінку вимогам позивача в частині стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 50000,00 грн, суд зазначає наступне.
Щодо заявленої моральної шкоди слід зазначити, що відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Порядок відшкодування моральної шкоди визначений в статті 23 Цивільного кодексу України, відповідно до якої особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Разом з тим, позивачем не надано обґрунтованих пояснень щодо стягнень моральної шкоди, не зазначено в чому полягає ця шкода, чим підтверджується факт її заподіяння, яких саме моральних (душевних/психічних) страждань він зазнав від дій відповідача, не надано детальний розрахунок моральної шкоди на суму 50000,00 грн.
Отже, позовні вимоги про стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають.
Таким чином, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Щодо клопотання представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно зі статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Частинами першою-п'ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Таким чином, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Суд зазначає, що позивачем не надано до суду доказів понесення витрат на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.
З огляду на викладене, у задоволенні вказаного клопотання позивача про стягнення витрат на правничу допомогу слід відмовити.
Ухвалою суду від 13.11.2023 клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору задоволено; звільнено позивача від сплати судового збору за звернення до суду з цим позовом, з урахуванням зазначеного, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі викладеного та керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, буд. 34, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №163950023112 від 10.05.2023.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок, поновлення та виплату пенсії за віком з 07.10.2009 відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058- ІV від 09.07.2003 на підставі документів, що знаходяться в пенсійній справі ОСОБА_1 , але в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з компенсацією втрати частини доходів, з компенсацією виплати 80-ти річним, за винятком сплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Л.М. Петрова