18 січня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/17611/23
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Канигіної Т.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, а саме просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №253 від 24.11.2023, яким відмовлено ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із заявою від 17.11.2023 на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області від 17.11.2023 №02/3029/23;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 68% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді згідно із довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області №02/3029/23 від 17.11.2023, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 01.01.2023.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що невиконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області імперативних вимог частини четвертої статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" при збільшенні розміру суддівської винагороди після 18.02.2020 не відповідає вимогам закону, тому спірне рішення є протиправним і підлягає скасуванню.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/17611/23, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази, залучено до участі у справі №440/17611/23 в якості співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.
25.12.2023 до суду надійшов відзив на позов, у якому Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області просило відмовити у задоволенні позову, посилаючись на відсутність підстав для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки №02/3029/23 від 17.11.2023.
Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області правом подання відзиву на позовну заяву не скористалось, ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 04.12.2023 доставлено до електронного кабінету відповідача 07.12.2023.
Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25.04.2023 у справі №440/2145/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області щодо відмови у видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 , судді Решетилівського районного суду Полтавської області у відставці, довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із зазначенням базового розміру посадового окладу судді, який працює на відповідній посаді, яку позивач займав до звільнення у відставку з посади судді Решетилівського районного суду Полтавської області, та розміру доплат за вислугу років і за перебування на адміністративній посаді в суді виходячи з розміру прожиткового мінімуму на одну особу з розрахунку на місяць для працездатних осіб, який визначений абзацу 4 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 у розмірі 2684,00 грн. Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області надати ОСОБА_1 , судді Решетилівського районного суду Полтавської області у відставці, довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із зазначенням базового розміру посадового окладу судді, який працює на відповідній посаді, яку позивач займав до звільнення у відставку з посади судді Решетилівського районного суду Полтавської області, та розміру доплат за вислугу років і за перебування на адміністративній посаді в суді виходячи з розміру прожиткового мінімуму на одну особу з розрахунку на місяць для працездатних осіб, який визначений абзацом 4 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 у розмірі 2684,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.11.2023 апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області залишено без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.04.2023 у справі №440/2145/23 залишено без змін.
На підставі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.04.2023 у справі №440/2145/23 Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Полтавській області видано довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 17.11.2023 №02/3029/23.
17.11.2023 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області від 17.11.2023 №02/3029/23.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області в Рівненській області від 24.11.2023 №253 позивачу відмовлено в перерахунку щомісячного грошового утримання, з огляду відсутність у позивача права на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" згідно з довідкою про довічне грошове утримання від 17.11.2023 №02/3029/23.
Не погодившись з зазначеним рішенням пенсійного органу, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд дійшов таких висновків.
Положеннями частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Конституцією України визначено, що права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (статті 21, 22 Конституції України).
Відповідно до статті 126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII від 02.06.2016 (надалі - Закон №1402-VIII) визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Відповідно до частин першої-другої статті 142 Закону №1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Частинами третьою-четвертою статті 142 Закону №1402-VIII встановлено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
До 18.02.2020 в Законі Україні "Про судоустрій і статус суддів" діяла норма пункту 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення", відповідно до якої право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя йде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів". За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Рішенням Конституційного Суду України № 2-р/2020 від 18.02.2020 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень пунктів 4, 7, 8, 9, 11, 13, 14, 17, 20, 22, 23, 25 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, зокрема, пункт 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" визнаний неконституційним.
Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.
Відповідно до статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Аналогічні приписи містить стаття 152 Конституції України, згідно з якою закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
За таких обставин, на позивача розповсюджуються загальні правила нарахування щомісячного грошового утримання судді у відставці, передбачені статтею 142 Закону №1402-VIII.
Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово розглядав питання пов'язані із гарантіями матеріального забезпечення діючих суддів та суддів у відставці.
Досліджуючи поняття "щомісячне довічне грошове утримання судді", Конституційний Суд України у мотивувальній частині Рішення від 14.12.2011 №18-рп/2011 зазначив, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу. У цьому ж рішенні Конституційний Суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
У Рішенні Конституційного Суду України наведено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу.
Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції стосовно гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у своїх Рішеннях, а саме: від 24.06.1999 № 6-рп/99, від 20.03.2002 № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 01.12.2004 № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11.10.2005 № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18.06.2007 № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів), від 03.06.2013 № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці), а також у Рішенні від 18.02.2020 № 2-р/2020.
Верховний Суд у постановах від 06.03.2019 у справі № 638/12586/16-а та від 11.02.2020 у справі №200/3958/19-а висловлював правовий висновок, відповідно до якого правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Отже, з 19.02.2020 виникає право на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону №1402-VIII, оскільки саме з цієї дати втратили чинність обмеження, встановлені пунктом 25 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII.
Аналогічні висновки викладені у рішенні Верховного Суду від 16.06.2020 у зразковій справі №620/1116/20.
З урахуванням наведеного, позивач з 01.01.2023 набув право на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону №1402-VIII.
Таким чином, рішення ГУ ПФУ в Рівненській області від 24.11.2023 №253 про відмову позивачу у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді є протиправним та підлягає скасуванню.
Стосовно перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2023 в розмірі 68% на підставі довідки ТУ ДСА в Полтавській області про суддівську винагороду від 17.11.2023 №02/3029/23, суд зазначає наступне.
У рішенні Полтавського окружного адміністративного суду від 15.02.2021 у справі № 440/161/21 судом встановлено, що ОСОБА_2 має загальний стаж роботи на посаді судді - 29 років 3 місяці 17 днів, а саме: 1) робота на посаді судді - 25 років 2 місяці 5 днів; 2) робота за юридичною спеціальністю - 2 роки; 3) період проходження строкової військової служби - 2 роки 1 місяць 12 днів.
Зазначене рішення залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2021.
Отже, з урахуванням вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.02.2021 у справі № 440/161/21 набрало законної сили 22.06.2021.
Згідно з частиною четвертою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
При цьому, суд зазначає, що неправомірним є позбавлення особи, зокрема, судді, набутого статусу (наприклад, статусу особи, яка має стаж роботи на посаді судді у конкретному кількісному вимірі), оскільки це не узгоджується з принципом правової визначеності. Дозволяється виключно шляхом прийняття закону змінити механізм використання такого статусу у формі зменшення розміру фінансових виплат або пільг, а також позбавлення особи права на перерахунок певних соціальних виплат.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 559/443/17.
Спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Зважаючи на вищевикладене, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату з 01.01.2023 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України у Полтавській області від 17.11.2023 №02/3029/23 в розмірі 68 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням фактично виплачених сум.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, враховуючи задоволення позову, на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати, сплачені позивачем за подання цього позову.
Оскільки передумовою для виникнення цього спору стало протиправне рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, суд вважає за необхідне компенсувати судові витрати позивача, пов'язані із сплатою судового збору, саме з цього відповідача.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 132, 139, 243-246, 250, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. О.Борисенка, буд. 7, м. Рівне, Рівненська область, 33004, код ЄДРПОУ 21084076), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд.66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №253 від 24.11.2023.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату з 01.01.2023 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України у Полтавській області від 17.11.2023 №02/3029/23 в розмірі 68 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням фактично виплачених сум.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. О. Борисенка, буд. 7, м. Рівне, Рівненська область, 33004, код ЄДРПОУ 21084076) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 858 (вісімсот п'ятдесят вісім) гривень 88 копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.С. Канигіна