Справа № 420/32001/23
23 січня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді ТанцюриК.О., розглянувши у порядку письмового провадження у м.Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військово-медичного клінічного центру Південного регіону про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військово-медичного клінічного центру Південного регіону про визнання протиправною Військово-медичного клінічного центру Південного регіону щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення виплаченої 20 жовтня 2023 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.04.2022 року у справі №420/20815/21; стягнення з Військово-медичного клінічного центру Південного регіону на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у сумі 62472 гривні 20 копійок у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення виплаченої 20 жовтня 2023 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.04.2022 року у справі №420/20815/21.
Ухвалою суду від 27.11.2023 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві зазначав, що 20.10.2023 відповідачем виплачено на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.04.2022 у справі №420/20815/21 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця - січень 2008 року у сумі 80 203,26 грн, із одночасним утриманням військового збору. Позивач, зазначивши, що відповідачем, в порушення ст.4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» не виплачено на користь позивача компенсацію громадянам витрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
14.11.2023 до суду від Військово-медичного клінічного центру Південного регіону надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач вказав, що не погоджується із позовними вимогами позивача та просить суд відмовити у задоволенні позову. Відповідач вказав, що при звільненні з позивачем був проведений повний розрахунок дотриманням чинного законодавства та жодних заперечень щодо розрахунку в позивача ні до військової частини НОМЕР_1 , ні до відповідача на день виключення зі списків військової частин НОМЕР_1 11.04.2019 не надходили, наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 11.04.2019 р. №103 (і стройовій частині) позивачем не оспорювався. Отже, як вказав відповідач, 19.10.2023 року як день останнього фактичного розрахунку при звільненні позивачем визначений самостійно та безпідставно, оскільки визначення розміру індексації грошового забезпечення було предмет окремих судових розглядів вже після звільнення позивача, а грошове забезпечення позивачу після звільнення та виключення зі списків військової частини НОМЕР_1 14.04.2019 року не нараховувалось. При цьому, відповідач наголосив, що позивачем подано позов до не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, а з боку відповідача протиправної бездіяльності не було та не могло бути. Також, відповідач вказав, що індексація не входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців та, що на спірні правовідносини не поширювалась дія норм Закону № 2050-ІІІ, тому підстав для нарахування та виплати позивачу компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати не має.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 у період з 04.09.2015р. по 11.04.2019р. проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 та був зарахований на грошове забезпечення до Військово-медичного клінічного центру Південного регіону.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 11.04.2019р. № 103 (по стройовій частині) позивача виключено зі списків Військової частини НОМЕР_1 та визначено виплатити йому належне на день звільнення грошове забезпечення.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2021 року по справі №420/8911/20 позов ОСОБА_1 до Військово-медичного клінічного центру Південного регіону, Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати у повному обсязі індексації грошового забезпечення, зобов'язання виплатити індексацію грошового забезпечення,- задоволено; визнано протиправними дії Військово-медичного клінічного центру Південного регіону щодо виплати ОСОБА_1 не в повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 11.04.2019 р; зобов'язано Військово-медичний клінічний центр Південного регіону нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 11.04.2019 р. включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 01.12.2015 р. по 28.02.2018 р. - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 р. по 11.04.2019 р. - березень 2018 р. з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. №1078.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року по справі №420/8911/20 апеляційну скаргу Військово-медичного клінічного центру Південного регіону - задоволено частково, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 січня 2021 року - змінено, викладено абзац третій резолютивної частини у наступній редакції: “Зобов'язати Військово-медичний клінічний центр Південного регіону нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 11.04.2019 р. включно”.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду 06 квітня 2022 року по справі №420/20815/21 частково задоволено позовну заяву ОСОБА_1 ; визнано протиправними дії Військово-медичного клінічного центру Південного регіону щодо застосування грудня 2015 року та січня 2016 року як місяців за якими починається обчислення індексу споживчих цін (базових місяців) для розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно; зобов'язано Військово-медичний клінічний центр Південного регіону нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року; в задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.
На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.04.2022 у справі №420/20815/21, ОСОБА_1 виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця - січень 2008 року у сумі 80 203,26 грн, що підтверджується випискою по рахунку позивача від 20.10.2023(а.с.13).
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії, а тому органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 8, частина друга статті 19 Основного Закону України).
Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.
Тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в таких рішеннях: від 22.09.2005р. № 5-рп/2005, від 29.06.2010р. № 17-рп/2010, від 22.12.2010р. № 23-рп/2010, від 11.10.2011р. № 10-рп/2011).
Спірні правовідносини регулюються Законом України від «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року №2050-ІІІ та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159.
Відповідно до ст.ст.1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Отже, дія означених законодавчих приписів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст.4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»).
Пунктом 1 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, визначено, що його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно із п.п.2, 3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01 січня 2001 року. Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Пунктом 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, передбачено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За вказаним регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків виплачено нарахований дохід, чи виплаченого його взагалі та коли такий платіж здійснено, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме вказане є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Наведене у ст.3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та п. 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Отже, основною умовою для виплати громадянину, передбаченої Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі грошового забезпечення). Водночас, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин, у розумінні положень ст.ст.1-3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», окремих положень Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені.
Суд зазначає, що індексація є складовою заробітної плати, а у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.
Використане у ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» №2050-ІІІ від 19.10.2000р формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст.1-3 вказаного Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Таким чином, враховуючи наявність факту невиплати позивачу суми, які стягнуті на виконання рішення суду, суд вважає, що позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.
У випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов'язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 13 січня 2020р. у справі №803/203/17, від 15.10.2020 у справі №240/11882/19.
Враховуючи вищевикладене та те, що стягненню підлягають вже нараховані суми, але не виплачені, а компенсація втрати частини доходів відповідачем не нарахована, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом: визнання протиправною бездіяльність Військово-медичного клінічного центру Південного регіону щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення виплаченої 20 жовтня 2023 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.04.2022 року у справі №420/20815/21; зобов'язання Військово-медичний клінічний центр Південного регіону нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів, у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення виплаченої 20 жовтня 2023 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.04.2022 року у справі №420/20815/21.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов позивача підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військово-медичного клінічного центру Південного регіону щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення виплаченої 20 жовтня 2023 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.04.2022 року у справі №420/20815/21.
Зобов'язати Військово-медичний клінічний центр Південного регіону (код ЄДРПОУ 08199969, м.Одеса, вул. Пироговська 2) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) компенсацію втрати частини грошових доходів, у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення виплаченої 20 жовтня 2023 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.04.2022 року у справі №420/20815/21.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.О. Танцюра