Справа № 400/9626/23
22 січня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про стягнення грошового забезпечення,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якій просить:
- стягнути з військової частини НОМЕР_1 грошові кошти до ВОС 139543А з посадовим окладом 2820 гривень виплатою щомісячної премії у розмірі 240 % посадового окладу, надбавки за особливості проходження несення служби у розмірі 65 % посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавку за вислугу років відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб" з жовтня місяця 2022 року по грудень 2022 року включно;
- стягнути з військової частини НОМЕР_1 моральну шкоду у розмірі 20000 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 його призначено на посаду водія оператора взводу протитанкових керованих ракет протитанкового артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 м.Маріуполь. 04.08.2022 р. у зв'язку з погіршенням самопочуття звернувся до військового шпиталю м.Селідове Донецької області, а після обстеження його було госпіталізовано до Хмельницького обласного шпиталю ветеранів війни ХОР. 19.09.2022 р. виписався із військового шпиталю та прибув до місця несення служби до військової частини НОМЕР_1 , де дізнався про переведення до іншого підрозділу у зв'язку із службовою необхідністю. У той же день написав рапорт про здачу посади водія та прибув до іншого підрозділу та написав рапорт на прийняття на посаду оператора 2 відділення взводу протитанкових керованих ракет 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 . Через два тижні йому повідомили, що рапорт не прийнято та не поставлено до штату підрозділу відповідно до наказу командира, тобто два тижні при знаходженні у розташуванні підрозділу перебував поза штатом. Безвідповідальні дії керівництва з даного питання призвели до того, що перестав отримувати грошове забезпечення в повному обсязі відповідно до нової посади. 30.11.2022 р. звернувся до командира 2 стрілецького батальйону, який повідомив, що позивач знаходиться поза штатом, у зв'язку з чим написав рапорт на повернення коштів та передав командиру у стрілецького батальйону, який його підписав. 01.12.2022 р. наказом командира військової частини НОМЕР_1 включено до штату вищевказаного підрозділу. Таким чином, не отримував грошове забезпечення в повному обсязі три місяці з жовтня по грудень включно. Вказані події негативно вплинули на відносини з дружиною та донькою, оскільки не мав можливості допомогти їм матеріально. Внаслідок цього спричинено моральну шкоду, яку оцінює у 20000 грн.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.08.2022 р. адміністративну справу № 400/9626/23 передано за підсудністю до Одеського окружного адміністративного суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Одеського окружного адміністративного суду від 11.09.2023 р., справа № 400/9626/23 розподілена судді Бездрабку О.І.
Ухвалою від 15.09.2023 р. матеріали адміністративної справи № 400/9626/23 прийнято до провадження Одеського окружного адміністративного суду.
Ухвалою від 15.09.2023 р. позовну заяву позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк на усунення недоліків.
Позивач у встановлений суддею строк усунув недоліки позовної заяви і ухвалою від 29.09.2023 р. у справі відкрито спрощене провадження та надано відповідачу п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
Вказану ухвалу направлено 06.10.2023 р. на електронну пошту відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1
Станом на 22.01.2024 р. відповідач відзив на позовну заяву не надав.
Згідно ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки від сторін не надходило клопотання про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
Судом встановлено, що згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 05.08.2022 р. № 437 та відповідно до пп.15 п.116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України старшого солдата ОСОБА_1 , старшого водія-оператора взводу протитанкових керованих ракет батареї протитанкових керованих ракет протитанкового артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , з 03.08.2022 р. увільнено від займаних посад і зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 (утримувати на всіх видах забезпечення та у списках особового складу військової частини НОМЕР_1 ).
В період з 04.08.2022 р. по 19.09.2022 р. перебував на лікуванні, після чого 19.09.2022 р. прибув до місця несення служби до військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.01.2023 р. № 18 старшого солдата ОСОБА_1 , який перебував у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 30.11.2022 р. № 329-РС на посаду оператора 2 відділення протитанкових керованих ракет взводу протитанкових керованих ракет 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , вважати таким, що з 01.12.2022 р. справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов'язків, шпк "солдат", ВОС - 139543А, посадовий оклад - 2820 грн.
Також у наказі зазначено виплачувати щомісячну премію в розмірі 240 % посадового окладу, надбавку за особливості проходження служби в розмірі 65 % посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.08.2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Згідно довідки про нарахований дохід військової частини НОМЕР_1 від 08.05.2023 р., ОСОБА_1 нараховано у жовтні 2022 року грошове забезпечення у розмірі 2948 грн., індексація - 206,74 грн., додаткова винагорода згідно Постанови № 168 - 30000 грн.; у листопаді 2022 року грошове забезпечення - 780 грн., матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік - 8118,73 грн., додаткова винагорода згідно Постанови № 168 - 30000 грн.; у грудні 2022 року грошове забезпечення - 780 грн., додаткова винагорода згідно Постанови № 168 - 30000 грн.
Вважаючи, що відповідач не у повному обсязі сплачував йому грошове забезпечення з жовтня по грудень 2022 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.
Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби врегульовано Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу в Україні" від 25.03.1992 р. № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Відповідно до ст.2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно ст.4 Закону № 2232-ХІІ порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Преамбулою Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 р. № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ) передбачено, що цей Закон відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Пунктом 1 статті 9 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
За приписами п.п.2, 3 ст.9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Згідно п.4 ст.9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Пунктами 2, 8 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 р. № 260, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 р. за № 745/32197, затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260), який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.
Пунктом 2 розділу 1 Порядку № 260 встановлено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Відповідно до пункту 3 розділу 1 Порядку № 260 підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
З матеріалів справи слідує, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 05.08.2022 р. № 437 та відповідно до пп.15 п.116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України старшого солдата ОСОБА_1 , старшого водія-оператора взводу протитанкових керованих ракет батареї протитанкових керованих ракет протитанкового артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , з 03.08.2022 р. увільнено від займаних посад і зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 (утримувати на всіх видах забезпечення та у списках особового складу військової частини НОМЕР_1 ).
В свою чергу пп.15, абз.абз.20, 23-24 п.116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 р. № 1153/2008, передбачає, що зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання допускається в разі: […] якщо військовослужбовці перебувають на тривалому лікуванні у зв'язку з отриманим пораненням або хворобою, отриманою в особливий період, чи у полоні, як заручники або інтерновані особи, - до їх повернення.
Військовослужбовці звільняються з посад та зараховуються в розпорядження посадових осіб наказами командирів (начальників), які мають право призначення на ці посади.
Військовослужбовець, якого звільнено з посади, вважається таким, що перебуває у розпорядженні відповідного командира (начальника) військової частини, у списках якої він перебуває, з дня, що настає за днем звільнення, та до дня, з якого він приступив до виконання обов'язків за новою військовою посадою, на яку його призначено (до дня зарахування у розпорядження посадової особи, яка має право призначення на посаду).
Матеріальне та грошове забезпечення військовослужбовців, зарахованих у розпорядження відповідних командирів (начальників), здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 1 та 5 розділу XXVIII Порядку № 260 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зарахованим у розпорядження відповідних командирів або звільненим від посад, виплачується в розмірі грошового забезпечення, яке військовослужбовці отримували за займаними посадами до зарахування в розпорядження, але не більше ніж два місяці.
Грошове забезпечення військовослужбовцям після перебування у розпорядженні понад два місяці виплачується в розмірі окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, за винятком випадків продовження строків виплати за рішенням Міністра оборони України.
Отож, саме розділом XXVIII Порядку № 260 унормовано питання виплати грошового забезпечення позивачу у період перебування його у розпорядженні.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.07.2023 р. справа № 640/2358/20.
На підставі аналізу наведених норм, суд приходить до висновку, що у разі зарахування військовослужбовця у розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, грошове забезпечення, яке особа отримувала за займаною посадою до зарахування в розпорядження, виплачується лише протягом двох місяців, надалі такі виплати здійснюються в розмірі окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років.
Судом встановлено, що позивач перебував у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 з 03.08.2022 р. по 01.12.2022 р., тобто понад два місяці. З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що у відповідача відсутні підстави для нарахування та виплати позивачу з 03.10.2023 р. по 01.12.2023 р. інших видів грошового забезпечення, зокрема, з посадовим окладом 2820 гривень виплатою щомісячної премії у розмірі 240 % посадового окладу, надбавки за особливості проходження несення служби у розмірі 65 % посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавку за вислугу років відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб".
Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення грошових коштів до ВОС 139543А з посадовим окладом 2820 гривень виплатою щомісячної премії у розмірі 240 % посадового окладу, надбавки за особливості проходження несення служби у розмірі 65 % посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавку за вислугу років відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб" за жовтень та листопад 2022 року задоволенню не підлягають.
Щодо нарахування та виплати вищевказаних розмірів грошового забезпечення у грудні 2022 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.01.2023 р. № 18 старшого солдата ОСОБА_1 , який перебував у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 30.11.2022 р. № 329-РС на посаду оператора 2 відділення протитанкових керованих ракет взводу протитанкових керованих ракет 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , вважати таким, що з 01.12.2022 р. справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов'язків, шпк "солдат", ВОС - 139543А, посадовий оклад - 2820 грн.
Також у наказі зазначено виплачувати щомісячну премію в розмірі 240 % посадового окладу, надбавку за особливості проходження служби в розмірі 65 % посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.08.2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Разом з тим, як вбачається із довідки про нарахований дохід військової частини НОМЕР_1 від 08.05.2023 р., ОСОБА_1 нараховано у грудні 2022 року грошове забезпечення - 780 грн., додаткова винагорода згідно Постанови № 168 - 30000 грн.
Таким чином, відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено грошові кошти за грудень 2022 року до ВОС 139543А з посадовим окладом 2820 гривень виплатою щомісячної премії у розмірі 240 % посадового окладу, надбавки за особливості проходження несення служби у розмірі 65 % посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавку за вислугу років відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб".
На підставі наведеного, керуючись приписами ч.2 ст.9 КАС України, з метою ефективного та належного захисту прав позивача, суд приходить до висновку про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати грошових коштів за грудень 2022 року до ВОС 139543А з посадовим окладом 2820 гривень виплатою щомісячної премії у розмірі 240 % посадового окладу, надбавки за особливості проходження несення служби у розмірі 65 % посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавку за вислугу років відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб" та зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату таких коштів за грудень 2022 року.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача 20000 грн в якості відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно із ч.1 ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно зі ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.Разом з тим, судам слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Для відшкодування шкоди обов'язково необхідна наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 р. у справі № 804/2252/14, від 21.02.2019 р. у справі № 670/499/16-а, від 28.02.2019 р. у справі № 804/7085/16.
Суд вважає, що у даній справі позивачем не надано належних та допустимих доказів завдання моральної шкоди, які повинні ґрунтуватися на відповідних доказах, що прямо чи опосередковано підтверджують заподіяння позивачу сильних душевних страждань, шкоди здоров'ю, чи інших втрат немайнового характеру, розміру моральної шкоди, не зазначено, на яких критеріях розрахунку базується заявлена позивачем до відшкодування сума у розмірі 20000 грн. з відповідача.
Отже, у задоволенні позовних вимог у цій частині позову належить відмовити.
Згідно ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Приписами ч.1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
Положеннями ч.1 ст.90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача.
Позивач звільнений від сплати судового збору, інших витрат не поніс, а тому відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд -
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про стягнення грошового забезпечення задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_2 ) грошових коштів за грудень 2022 року до ВОС 139543А з посадовим окладом 2820 гривень, виплатою щомісячної премії у розмірі 240 % посадового окладу, надбавки за особливості проходження несення служби у розмірі 65 % посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавку за вислугу років відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб" .
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_2 ) грошові коштів за грудень 2022 року до ВОС 139543А з посадовим окладом 2820 гривень, виплатою щомісячної премії у розмірі 240 % посадового окладу, надбавки за особливості проходження несення служби у розмірі 65 % посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавку за вислугу років відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб".
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя О.І. Бездрабко