Справа № 420/31640/23
22 січня 2024 року Одеський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Левчук О.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження в місті Одесі справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства у справах ветеранів України (міжвідомча комісія з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся з даним позовом до суду та просить суд визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб, відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 15 травня 2023 року за номером 4/ІІІ/3/1 про відмову в наданні ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій; зобов'язати Міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб, відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання йому статусу учасника бойових дій та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду у даній адміністративній справі.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у період з 1 серпня по 30 серпня 2017 року ОСОБА_1 був залучений до проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей і був відряджений в район її проведення з підпорядкуванням керівнику оперативного штабу з управління антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, відповідно до Витягу з наказу керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України № 0119 від 20 жовтня 2017 року. Листом президента Першого добровольчого мобільного шпиталю ім. Миколи Пирогова від 25 липня 2017 року наданого на ім'я ректора Одеського національного медичного університету акад. ОСОБА_2 запитано забезпечення відрядження ОСОБА_1 в район проведення АТО Донецької та Луганської областей в рамках «Першого добровольчого мобільного шпиталю ім. Миколи Пирогова» з 1 серпня 2017 року по 15 вересня 2017 року. Згідно Витягу з наказу Благодійного фонду «Перший добровольчий мобільний шпиталь ім. Миколи Пирогова» № ПДМШ-А-015 від 27 липня 2017 року ОСОБА_1 був відряджений терміном на 30 календарних днів з 1 серпня 2017 року по 30 серпня 2017 року в район проведення АТО на території Луганської та Донецької областей. Відповідно до довідки Першого добровольчого мобільного шпиталю ім. Миколи Пирогова № 1343 від 8 листопада 2017 року, ОСОБА_1 дійсно в період з 1 серпня 2017 року по 30 серпня 2017 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей. ОСОБА_1 нагороджено подяками, зокрема директора Департаменту охорони здоров'я Луганської обласної військово-цивільної адміністрації за сумлінне виконання завдань, високий професіоналізм та вагомий особистий внесок в організації та наданні медичної допомоги цивільному та військовому населенню у районі проведення АТО, президентом ПДМШ ім. Миколи Пирогова за надання медичної допомоги військовослужбовцям Збройних Сил України та цивільному населенню в районах проведення АТО на території Донецької та Луганської областей, а також головою Попаснянської райдержадміністрації - керівника районної військово-цивільної адміністрації та керівником Луганської обласної державної адміністрації з нагоди Дня незалежності України. 21 грудня 2017 року Управлінням соціального захисту населення в Приморському районі ДП та СП Одеської міської ради ОСОБА_1 видано посвідчення серії НОМЕР_1 про надання йому пільг, встановлених законодавством України для ветеранів війни - учасників війни. Таким чином, позивач вважає, що має право на отримання статусу учасника бойових дій. Перший добровольчий мобільний шпиталь ім. Миколи Пирогова є добровольчим формуванням, що було утворене з числа медичних працівників для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, та брало безпосередню участь в антитерористичній операції, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення у взаємодії із Збройними Силами України, Службою безпеки України. Внаслідок підписаного 5 лютого 2016 року між Міністерством оборони України, Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством охорони здоров'я України, організацією «Перший добровольчий мобільний шпиталь ім. Миколи Пирогова» меморандуму про взаємодію, цивільні медики в районах проведення АТО виконували завдання з надання медичної допомоги військовослужбовцям, працівникам правоохоронних органів та цивільному населенню, які проживають чи проходять військову службу в районах проведення АТО. З огляду на викладене на позивача поширюється дія абзацу першого пункту 21 ч.1 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». При цьому, позивачем надано повний перелік документів, який передбачений на отримання відповідного статусу, однак, відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення порушено вимоги закону, що призвело до прийняття протиправного рішення, оскільки у відповідача були відсутні підстави для відмови позивачу в наданні статусу учасника бойових дій згідно з підпунктом 1 пункту 5 Положення про Міжвідомчу комісію, затвердженого наказом Міністерства у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України від 7 листопада 2019 року № 76.
Від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову та вказує, що міжвідомча комісія, рішення якої оскаржує позивач, та Мінветеранів є окремими суб'єктами владних повноважень. Мінветеранів виконало свої повноваження, передало документи позивача до міжвідомчої комісії Мінветеранів та не порушило права позивача. Рішення про відмову у наданні статусу учасника бойових дій позивачу прийняла міжвідомча комісія на своєму засіданні 15.05.2023 (рішення від 15.05.2023 № 4/ ІІІ/3/1). Також, Мінветеранів листом від 25.06.2023 № 4651/1.2/4.1-23, в межах визначених законодавством повноважень повідомило позивача про прийняте 15.05.2023 міжвідомчою комісією рішення. Рішення міжвідомчої комісії (рішення від 15.05.2023 № 4/ ІІІ/3/1) було прийнято, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, щодо відмови позивачу в наданні статусу учасника бойових дій у зв'язку з відсутністю правових підстав відповідно до пункту 21 частини першої статті 6 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії соціального захисту”, а також відповідно до підпункту 2 пункту 5 розділу ІІІ Положення № 43. Виключний перелік осіб, які визнаються учасниками бойових дій, визначений статтею 6 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” . Пунктами 19- 21 частини першої статті 6 Закону визначені різні категорії осіб, які можуть отримати статус учасника бойових дій, та визначено різний механізм отримання такого статусу. Відповідно до пункту 19 частини першої статті 6 Закону в редакції, діючій з 19.07.2014 по 18.06.2015, була передбачена можливість надання статусу учасника бойових дій такій категорії осіб як працівники підприємств, установ, організацій, які залучались та брали безпосередню участь в антитерористичній операції в районах її проведення. У 2016 році до Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції (попередника Мінветеранів) надійшло звернення благодійного фонду “Перший добровольчий мобільний шпиталь ім. Миколи Пирогова” від 15.06.2016 № 293, в якому організація зверталась з клопотанням надати статус учасника бойових дій медичним працівникам, керівникам та допоміжному персоналу Першого добровольчого мобільного шпиталю ім. Миколи Пирогова, які брали участь в антитерористичній операції до 19.06.2015, на підставі пункту 19 частини першої статті 6 Закону як працівникам організації. Крім цього, Служба безпеки України листом від 27.09.2016 № 33/7-10233 надала витяги з наказів про залучення вищезазначених осіб як працівників ПДМШ. У зв'язку з цим міжвідомчою комісією при Державній службі України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції працівникам Першого добровольчого мобільного шпиталю ім. Миколи Пирогова надавався статус учасника бойових дій як працівникам організації відповідно до пункту 19 частини першої статті 6 Закону, що зокрема підтверджується витягом з протоколу засідання міжвідомчої комісії. Однак, у подальшому Законом України від 07.04.2015 № 291-VIII до Закону були внесені ряд змін, а саме працівники підприємств, установ, організацій були виключені із пункту 19 частини першої статті 6 Закону як такі, що можуть отримати статус учасника бойових дій, та були включені до нового пункту 13 статті 9 Закону як такі, що можуть отримати інший статус - статус учасника війни. Відтак, відповідно до діючої редакції пункту 19 частини першої статті 6 Закону працівники підприємств, установ, організацій, у тому числі працівники Першого добровольчого мобільного шпиталю ім. Миколи Пирогова, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції після 18.06.2015, вже не мають права на отримання статусу учасника бойових дій, а мають право на отримання лише статусу учасника війни. Так, відповідно до абзацу першого пункту 13 статті 9 Закону учасниками війни вважаються працівники підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь у забезпеченні здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у порядку, встановленому законодавством. Підпунктами 19 та 21 частини першої статті 6 та пункту 13 статті 9 Закону передбачені різні категорії осіб і різні статуси, на які особа має право. Таким чином, оскільки позивач брав участь в антитерористичній операції починаючи з 01.08.2017, то він також не має права на отримання статусу учасника бойових дій відповідно до пункту 19 частини першої статті 6 Закону як працівник організації, а має право на отримання статусу учасника війни. В подальшому, позивач отримав статус учасника війни відповідно до посвідчення виданого Управлінням соціального захисту населення в Приморському районі ДП та СП Одеської міської ради від 21.12.2017 серія НОМЕР_1 , копія якого також була додана до позовної заяви. У подальшому Законом України від 04.12.2019 № 329-ІХ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо надання статусу та соціальних гарантій окремим особам із числа учасників антитерористичної операції” були внесенні зміни до Закону та додано пункт 21 частини першої статті 6 із новою категорією осіб, які мають право на отримання статусу учасника бойових дій. Так, до переліку учасників бойових дій було додано осіб, які у період до 23 лютого 2018 року включно у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення не менше 30 календарних днів, у тому числі за сукупністю днів перебування в районах її проведення, у взаємодії із Збройними Силами України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Національною гвардією України, Службою безпеки України та іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами. Водночас встановлено, що дія абзацу першого пункту 21 Закону не поширюється на працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також на осіб, які добровільно забезпечували (або добровільно залучалися до забезпечення) проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях (у тому числі здійснювали волонтерську діяльність). Таким чином, на працівників Першого добровольчого мобільного шпиталю ім. Миколи Пирогова, які подали такі ж документи як і їх колеги, що отримали статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 частини першої статті 6 Закону, пункт 21 частини першої статті 6 Закону не поширюється. Наявність у позивача статусу учасника війни як працівника організації, виключає можливість отримати статус учасника бойових дій відповідно до пункту 21 частини першої статті 6 Закону, згідно якого такий статус працівникам організації не надається. Тобто позивач за один і той же період хоче отримати два різних взаємовиключні статуси. До позовної заяви позивачем додано витяг із наказу Першого заступника Голови Служби - керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України генерал-полковника Малікова В. від 20.10.2017 № 0119, відповідно до якого позивача було залучено до проведення антитерористичної операції, як працівника організації, а не члена добровольчого формування. Також, до позовної заяви позивачем додано копію листа Президента Першого добровольчого мобільного шпиталю ім. Миколи Пирогова від 25.07.2017 № 1065 до ректора Одеського Національного медичного університету про відрядження позивача, як медичного працівника - добровольця з 01.08.2017 по 15.09.2017 в райони проведення АТО Донецької та Луганської областей для виконання завдань в складі Першого добровольчого мобільного шпиталю ім. Миколи Пирогова, тим самим позивач підтверджує, що він був відряджений в райони проведення АТО Донецької та Луганської областей, в якості працівника (лікаря онколога-гінеколога), а не був добровольцем у складі добровольчого формування. Також, до позовної заяви позивачем додано витяг з наказу Першого добровольчого мобільного шпиталю ім. Миколи Пирогова від 27.07.2017 № ПДМШ-А-015 щодо відрядження позивача з 01.08.2017 по 30.08.2017 в райони проведення АТО на території Луганської та Донецької областей добровольців - учасників восьмої ротації для виконання завдань в складі Першого добровольчого мобільного шпиталю ім. Миколи Пирогова. Позивачем також додано довідку про безпосередню участь позивача в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 08.11.2017 вих. № 1343, яка видана “Першим добровольчим мобільним шпиталем ім. Миколи Пирогова”. Окрім цього, позивач у позовній заяві посилається на наказ Міністерства у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України від 07.11.2019 № 76, яким затверджено Положення про міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, але зазначений наказ втратив чинність у зв'язку із прийняттям наказу Мінветеранів від 26.02.2021 № 43 про затвердження Положення № 43. Враховуючи це, міжвідомча комісія при розгляді заяви Позивача від 03.05.2023 щодо надання йому статусу учасника бойових дій, при винесенні рішення керувалася не Положенням № 76, а Положенням № 43, тому посилання позивача на норми Положення № 76, не є правомірними. Також відповідно до пункту 21 частини першої статті 6 Закону підставою для надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, є (але не виключно) такі документи: а) довідка органів, які згідно із Законом України “Про боротьбу з тероризмом” визначені суб'єктами, які безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом, про період безпосереднього виконання особою бойових завдань антитерористичної операції в районах її проведення у взаємодії із зазначеними в абзаці першому цього пункту суб'єктами; б) витяг із наказу Антитерористичного центру при Службі безпеки України про залучення особи до проведення антитерористичної операції. Статтею 5 Закону України “Про боротьбу з тероризмом” визначений вичерпний перелік суб'єктів, які безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом (СБУ, Міноборони, МВС та інші). Однак вищезазначеної довідки, виданої суб'єктом, який безпосередньо здійснює боротьбу з тероризмом, ні під час розгляду документів міжвідомчою комісією, ні до позовної заяви позивачем надано не було. Враховуючи викладене, міжвідомча комісія дослідивши вищезазначені факти у сукупності (наявність довідки про безпосередню участь позивача в антитерористичній операції, виданої благодійною організацією; відсутність довідки, виданої суб'єктом, який безпосередньо здійснює боротьбу з тероризмом; відсутність свідчень (заяв) не менше ніж трьох свідків) прийшла до висновку, що відсутні правові підстави для надання статусу учасника бойових дій позивачу відповідно до пункту 21 частини першої статті 6 Закону, оскільки цим пунктом передбачено надання статусу учасника бойових дій саме учасникам добровольчих формувань та його дія не поширюється на працівників організацій, а також на осіб, які добровільно забезпечували або добровільно залучалися до забезпечення проведення АТО, здійснювали заходи із забезпечення національної безпеки.
Представником позивача до суду надано відповідь на відзив, в якій представник позивача зазначив, що доводами представника відповідача погодитись неможливо з огляду на їх невідповідність практиці застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема у висновках, викладених Верховним Судом.
Ухвалою суду від 21 листопада 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Вивчивши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, суд встановив наступне.
27 липня 2017 року Благодійним фондом «Перший добровольчий мобільний шпиталь ім. Миколи Пирогова» видано наказ № ПДМШ-А-015, яким відряджено терміном на 30 календарних днів з 01 серпня 2017 року по 30 серпня 2017 року в район проведення АТО на території Луганської та Донецької областей добровольців - учасників восьмої ротації для виконання завдань в складі Першого добровольчого мобільного шпиталю ім. Миколи Пирогова, зокрема ОСОБА_1 (а.с. 16, 51 з.б.).
20 жовтня 2017 року керівником Антитерористичного центру при Службі безпеки України видано наказ № 0119, згідно якого з 01 по 30 серпня 2017 року ОСОБА_1 , як працівник Першого добровольчого мобільного шпиталю ім. Миколи Пирогова, вважається залученим до проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей і відряджений в район її проведення з підпорядкуванням керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією на території Донецької та Луганської областей (а.с. 14, 50 з.б. ).
08 листопада 2017 року Благодійним фондом «Перший добровольчий мобільний шпиталь ім. Миколи Пирогова» на ім'я ОСОБА_1 видано довідку № 1343 про безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України (а.с. 51).
10 травня 2023 року до Міністерства у справах ветеранів України надійшла заява ОСОБА_1 про визнання учасником бойових дій, відповідно до п. 21 ч. 1 ст. 6 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», як такому, що у складі добровольчого формування Перший добровольчий мобільний шпиталь ім. Миколи Пирогова брав безпосередню участь в антитерористичній операції, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення 30 календарних днів, а саме з 01 серпня 2017 року по 30 серпня 2017 року (а.с. 50).
15 травня 2023 року Міжвідомчою комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» прийнято рішення № 4/Ш/3/1, яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні статусу учасника бойових дій, у зв'язку з відсутністю правових підстав відповідно до п. 21 ч. 1 ст. 6 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (а.с. 59).
25 травня 2023 року Міністерством у справах ветеранів України листом № 4651/1.2/4.1-23 повідомлено ОСОБА_1 , що відповідно до абзацу першого пункту 21 частини першої статті 6 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (далі - Закон) учасниками бойових дій визнаються особи, які у період до 23 лютого 2018 року включно у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення не менше 30 календарних днів, у тому числі за сукупністю днів перебування в районах її проведення, у взаємодії із Збройними Силами України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Національною гвардією України, Службою безпеки України та іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами. Дія абзацу першого цього пункту не поширюється на працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також на осіб, які добровільно забезпечували (або добровільно залучалися до забезпечення) проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях (у тому числі здійснювали волонтерську діяльність). З метою здійснення об'єктивного розгляду та прийняття рішення про надання (відмову в наданні) статусу учасника бойових дій представникам Першого добровольчого мобільного шпиталю ім. Миколи Пирогова (далі - ПДМШ), Мінветеранів надсилало запити до Антитерористичного центру при Службі безпеки України та Генерального штабу Збройних Сил України щодо уточнення інформації про те, в якій якості представники ПДМШ були залучені до проведення антитерористичної операції. Антитерористичний центр при Службі безпеки України листом від 05.07.2021 № 33/5-3028 повідомив про те, що медики Першого добровольчого мобільного шпиталю ім. Миколи Пирогова залучались до проведення антитерористичної операції, як громадяни України (за згодою). За дорученням заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України Командування Медичних сил листом від 10.08.2021 № 8293/02/09.1-21 зазначило, що відповідно до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України 05.08.2015 за реєстраційним номером 10691020000034915 було зареєстровано благодійну організацію “Благодійний фонд “Перший добровольчий мобільний шпиталь ім. Миколи Пирогова”, яка здійснює економічну діяльність за КВЕД 88.99 “Надання іншої соціальної допомоги без забезпечення проживання, н.в.і.у. Інформація про залучення представників ПДМШ відсутня. Разом з тим варто зазначити, що відповідно до пунктів 1 та 2 Меморандуму про взаємодію в рамках проекту “Перший добровольчий мобільний шпиталь ім. Миколи Пирогова” від 05.02.2016 сторони співпрацюють в рамках проекту ПДМШ, що має на меті залучення цивільних медиків та допоміжного персоналу для проведення діагностики, диспансеризації та надання медичної допомоги військовослужбовцям, працівникам правоохоронних органів та цивільному населенню, що проживають військову службу в районах проведення антитерористичної операції, а також інших регіонах України. Проект ПДМШ діє зі статусом мобільного загону медицини катастроф у відповідності до вимог чинного законодавства. Крім того, відповідно до витягу з наказу керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 20.10.2017 № 0119 про залучення до проведення антитерористичної операції ОСОБА_3 залучався до проведення антитерористичної операції в період з 01.08.2017 по 30.08.2017 як медичний працівник, що не відповідає вимогам абзацу першого пункту 21 частини першої статті 6 Закону. Враховуючи викладене, міжвідомчою комісією (протокол засідання від 18.05.2023 № 4) прийнято рішення про відмову в наданні статусу учасника бойових дій у зв'язку з відсутністю правових підстав для надання статусу учасника бойових дій відповідно до пункту 21 частини першої статті 6 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, у зв'язку з чим повернуто додані до заяви матеріали (а.с. 60-61).
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У рішенні Конституційного Суду України від 12.07.2019 №5-р(І)/2019 Конституційний Суд України висловив думку, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини).
Отже, у разі безпосередньо (прямої) дії закону в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності.
Тобто, якщо публічно - правові відносини тривали станом на момент запровадження законодавцем іншого (нового) правового регулювання цих відносин і вони не припинились, або виникли після змін у законодавстві, то суб'єкт владних повноважень не має законних можливостей діяти або приймати рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками.
Такий підхід у вирішенні питання щодо застосування принципу дії законів у часі визначений Верховним Судом у постановах від 09.09.2020 року по справі №826/10971/16, від 31.03.2021 року по справі №803/1541/16, від 24.01.2023 року по справах №640/14816/20 та №600/5806/21-а відповідно.
Отже, до спірних правовідносин, пов'язаних з наданням особі статусу учасника бойових дій, повинна застосовуватись та редакція закону, яка була чинною станом на дату подання відповідної заяви про отримання такого статусу.
Таке застосування норм права узгоджується з правовими позиціями, викладеними у постанові Верховного Суду від 14.12.2021 року у справі № 815/3285/17, які також були взяті до уваги Верховним Судом в постанові від 23.03.2023 року у справі №640/22168/21, при вирішенні питання щодо редакції закону, якою повинні врегульовуватись відносини, аналогічні тим, що виникли й у справі, яка розглядається.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п. 21 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасниками бойових дій визнаються, зокрема, особи, які у період до 23 лютого 2018 року включно у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення не менше 30 календарних днів, у тому числі за сукупністю днів перебування в районах її проведення, у взаємодії із Збройними Силами України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Національною гвардією України, Службою безпеки України та іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами.
Дія абзацу першого цього пункту не поширюється на працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також на осіб, які добровільно забезпечували (або добровільно залучалися до забезпечення) проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях (у тому числі здійснювали волонтерську діяльність).
Рішення про надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, приймається міжвідомчою комісією, утвореною центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері соціального захисту ветеранів війни.
Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб, терміни їх участі в антитерористичній операції, а також райони антитерористичної операції визначаються Кабінетом Міністрів України. Порядок позбавлення статусу учасника бойових дій, зазначених в абзаці першому цього пункту, визначається Кабінетом Міністрів України.
Підставою для надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, є (але не виключно) такі документи:
а) довідка органів, які згідно із Законом України "Про боротьбу з тероризмом" визначені суб'єктами, які безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом, про період безпосереднього виконання особою бойових завдань антитерористичної операції в районах її проведення у взаємодії із зазначеними в абзаці першому цього пункту суб'єктами;
б) витяг із наказу Антитерористичного центру при Службі безпеки України про залучення особи до проведення антитерористичної операції.
У разі відсутності зазначених документів підставою для надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, є: для осіб, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, - свідчення (заява) не менше ніж трьох свідків про період безпосередньої участі такої особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах здійснення зазначених заходів, підпис на яких має бути засвідчено нотаріально; для осіб, які отримали поранення, контузії, каліцтва, - свідчення (заява) не менше ніж двох свідків про період безпосередньої участі такої особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення, підпис на яких має бути засвідчено нотаріально, а також медичні документи, що підтверджують отримання особою поранення, контузії, каліцтва під час безпосереднього залучення до виконання завдань антитерористичної операції. До уваги беруться свідчення (заяви) осіб, підпис на яких має бути засвідчений нотаріально, яким встановлено статус учасника бойових дій відповідно до абзацу першого пункту 19 частини першої цієї статті та/або статус особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 частини другої статті 7 цього Закону та які мають документальне підтвердження своєї участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях за період, за який вони свідчать. До періоду безпосереднього виконання особою, зазначеною в абзаці першому цього пункту, завдань антитерористичної операції в районах її проведення, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях у районах здійснення таких заходів включається період, підтверджений усіма свідками.
Особи, яким надано статус особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 13 частини другої статті 7 цього Закону, але після повторного огляду медико-соціальною експертною комісією не встановлено інвалідність, набувають статусу учасника бойових дій за спрощеним порядком, що визначається Кабінетом Міністрів України;
Процедуру надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та категорії таких осіб визначає Порядок надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. № 413 (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин).
Згідно п. 2 Порядку № 413 статус учасника бойових дій надається, зокрема, особам, які у період до набрання чинності Законом України “Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях” у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення не менше ніж 30 календарних днів, у тому числі за сукупністю днів перебування в районах її проведення, у взаємодії із Збройними Силами, МВС, Національною поліцією, Національною гвардією, СБУ та іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами.
Дія абзацу четвертого цього пункту не поширюється на працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь у забезпеченні проведення антитерористичній операції, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також на осіб, які добровільно забезпечували (або добровільно залучалися до забезпечення) проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях (у тому числі провадили волонтерську діяльність).
Відповідно до п. 4 Порядку № 413 підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є такі документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції чи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях в районах її проведення, заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, зокрема, для осіб, які брали участь в антитерористичній операції, - витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, витяги з наказів керівника оперативного штабу з управління антитерористичною операцією чи його заступників або керівників секторів (командирів оперативно-тактичних угруповань) про підпорядкування керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в районах її проведення та про прибуття (вибуття) до (з) районів проведення антитерористичної операції, документи про направлення у відрядження до районів проведення антитерористичної операції або інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення.
Підставою для надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці четвертому пункту 2 цього Порядку, є (але не виключно) такі документи: довідка органів, які згідно із Законом України “Про боротьбу з тероризмом” визначені суб'єктами, які безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом, про період безпосереднього виконання особою бойових завдань антитерористичної операції в районах її проведення у взаємодії із суб'єктами, зазначеними в абзаці четвертому пункту 2 цього Порядку, яка видається за клопотанням командира (керівника) добровольчого формування, що було утворене або самоорганізувалося для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, у складі якого особа брала безпосередню участь в антитерористичній операції, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції в період її проведення; витяг з наказу Антитерористичного центру при СБУ про залучення особи до проведення антитерористичної операції.
У разі відсутності зазначених документів підставою для надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці четвертому пункту 2 цього Порядку, є: для осіб, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, - свідчення (заява) не менше ніж трьох свідків про період безпосередньої участі такої особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах здійснення зазначених заходів, підпис на яких повинен бути засвідчений нотаріально.
Згідно п. 5 Порядку № 413 рішення про надання та позбавлення статусу учасника бойових дій приймається, зокрема, міжвідомчою комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, яка утворюється Мінветеранів (далі - міжвідомча комісія), - у разі виникнення спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання, та стосовно осіб, зазначених в абзаці четвертому пункту 2 цього Порядку.
Відповідно до п. 6 Порядку № 413 для надання статусу учасника бойових дій, особи, зазначені в абзаці четвертому пункту 2 цього Порядку, або командири добровольчих формувань, у складі яких такі особи брали участь в антитерористичній операції, подають на розгляд міжвідомчої комісії документи, передбачені пунктом 4 цього Порядку для таких осіб, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій. Міжвідомча комісія розглядає документи, надіслані комісіями, особами, зазначеними в абзаці четвертому пункту 2 цього Порядку, або командирами добровольчих формувань, у складі яких такі особи брали участь в антитерористичній операції, та в разі потреби уточнює інформацію про осіб, стосовно яких вони подані (надсилає необхідні запити тощо), заслуховує пояснення таких осіб, свідків, представників державних органів та в місячний строк з дня надходження документів (уточненої інформації) приймає рішення про надання (відмову в наданні) статусу учасника бойових дій, про що інформує комісії чи осіб, які звернулися до міжвідомчої комісії.
З матеріалів справи вбачається, та не заперечується учасниками справи, що в період з 01 серпня 2017 року по 30 серпня 2017 року ОСОБА_1 як медичний працівник Першого добровольчого мобільного шпиталю ім. М. Пирогова залучався до проведення антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях.
05.02.2016 року між Міністерством оборони України, Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством охорони здоров'я України та благодійною організацією «Благодійний фонд «Перший добровольчий мобільний шпиталь ім. М. Пирогова» підписано Меморандум про взаємодію, згідно з яким сторони співпрацюють в рамках проекту «Перший добровольчий мобільний шпиталь ім. М. Пирогова», що має на меті залучення цивільних медиків та допоміжного персоналу для проведення діагностики, диспансеризації та надання медичної допомоги військовослужбовцям, працівника правоохоронних органів та цивільному населенню, що проживають чи проходять військову службу в районах проведення АТО, а також в інших регіонах України. Проект «Перший добровольчий мобільний шпиталь ім. М. Пирогова» діє зі статусом мобільного загону медицини катастроф, у відповідності до вимог чинного законодавства.
Перший добровольчий мобільний шпиталь ім. М. Пирогова, є добровольчим формуванням, що було утворене з числа медичних працівників для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, та брало безпосередню участь в антитерористичній операції, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення у взаємодії із Збройними Силами України, Службою безпеки України.
Благодійним фондом «Перший добровольчий мобільний шпиталь ім. Миколи Пирогова» на ім'я ректора Одеського Національного медичного університету направлено лист про забезпечення відрядження ОСОБА_1 , лікаря онколога-гінеколога КУ «Одеського обласного онкологічного диспансеру», доцента кафедри факультетської хірургії з курсом онкології № 4 Одеського Національного медичного університету, в райони проведення АТО Донецької та Луганської областей в рамках проекту «Перший добровольчий мобільний шпиталь ім. М. Пирогова» з 01.08.17 по 15.09.17 (а.с. 15).
27 липня 2017 року Благодійним фондом «Перший добровольчий мобільний шпиталь ім. Миколи Пирогова» видано наказ № ПДМШ-А-015, яким відряджено терміном на 30 календарних днів з 01 серпня 2017 року по 30 серпня 2017 року в район проведення АТО на території Луганської та Донецької областей добровольців - учасників восьмої ротації для виконання завдань в складі Першого добровольчого мобільного шпиталю ім. Миколи Пирогова, зокрема ОСОБА_1 - лікаря онкогінеколога (а.с. 16, 51 з.б.).
20 жовтня 2017 року керівником Антитерористичного центру при Службі безпеки України видано наказ № 0119, згідно якого з 01 по 30 серпня 2017 року ОСОБА_1 , як працівник Першого добровольчого мобільного шпиталю ім. Миколи Пирогова, вважається залученим до проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей і відряджений в район її проведення з підпорядкуванням керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією на території Донецької та Луганської областей (а.с. 14, 50 з.б. ).
Тобто, ОСОБА_1 залучався до проведення антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях в складі добровольчого формування Першого добровольчого мобільного шпиталю ім. Миколи Пирогова, як цивільний лікар онколог-гінеколог КУ «Одеського обласного онкологічного диспансеру», доцент кафедри факультетської хірургії з курсом онкології № 4 Одеського Національного медичного університету, а тому на нього поширюється дія абзацу 1 п. 21 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до якого учасниками бойових дій визнаються, зокрема, особи, які у період до 23 лютого 2018 року включно у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення не менше 30 календарних днів, у тому числі за сукупністю днів перебування в районах її проведення, у взаємодії із Збройними Силами України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Національною гвардією України, Службою безпеки України та іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що позивач як працівник Першого добровольчого мобільного шпиталю ім. Миколи Пирогова не має права на отримання статусу учасника бойових дій, оскільки позивач ОСОБА_1 був медичним працівником, який відряджений з Одеського Національного медичного університету, а не працівником Першого добровольчого мобільного шпиталю ім. Миколи Пирогова. При цьому, будь-яких доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 залучався до проведення антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях як працівник Першого добровольчого мобільного шпиталю ім. Миколи Пирогова відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суду не надано.
Також, суд вважає неспроможним посилання відповідача на те, що позивачем, в порушення абзаців п'ятого, шостого пункту 21 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», не подано на розгляд Міжвідомчої комісії довідку, видану суб'єктом, який безпосередньо здійснює боротьбу з тероризмом, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 5 розділу ІІІ Положення про міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», затвердженого наказом Міністерства у справах ветеранів України від 26.02.2021 року № 43, Міжвідомча комісія відмовляє в наданні статусу учасника бойових дій у разі: 1) відсутності правових підстав для надання статусу учасника бойових дій; 2) відсутності документів, що містять достатні докази безпосередньої участі особи у виконанні завдань антитерористичної операції у районах її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення; 3) виявлення факту подання недостовірної інформації про участь в антитерористичній операції чи здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, у забезпеченні їх проведення або подання недостовірних даних про особу; 4) виявлення факту підробки поданих документів; 5) наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення особою умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період участі в антитерористичній операції чи здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях.
При цьому, Міжвідомчою комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» прийнято рішення № 4/Ш/3/1 від 15 травня 2023 року про відмову ОСОБА_1 у наданні статусу учасника бойових дій, у зв'язку з відсутністю правових підстав відповідно до п. 21 ч. 1 ст. 6 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (а.с. 59).
Тобто відповідач відмовив у наданні статусу учасника бойових дій з мотивів саме відсутності правових підстав для надання статусу учасника бойових дій, що передбачено абзацом першим пункту 5 Розділу ІІІ Положення про міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а не на підставі абзацу другого цього ж пункту Положення (у зв'язку з відсутністю відповідних документів та доказів).
Відповідач у спірному рішенні не посилався на відсутність документів, що містять достатні докази безпосередньої участі особи у виконанні завдань антитерористичної операції у районах її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, що є підставою для відмови у на данні статусу учасника бойових дій відповідно до абзацу другого пункту 5 Розділу ІІІ Положення).
Таким чином, суд відхиляє доводи відповідача стосовно ненадання на розгляд Міжвідомчої комісії довідки, виданої суб'єктом, який безпосередньо здійснює боротьбу з тероризмом, оскільки такі доводи відповідача виходять за межі підстав прийняття оскаржуваного рішення.
Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 30.03.2023 року по справі № 300/3724/20, від 10 січня 2024 року по справі № 380/13615/21.
За таких підстав, суд дійшов висновку, що Міжвідомча комісія з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» неправомірно відмовила ОСОБА_1 у наданні статусу учасника бойових дій, а тому рішення № 4/Ш/3/1 від 15 травня 2023 року є протиправним та підлягає скасуванню.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
В справі «East/West Alliance Limited» проти України» (№ 19336/04) Суд вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією «небезпідставної скарги» та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов'язання за цим положенням. Межі обов'язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Polandа № 30210/96).
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
У разі наявності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Відповідно до пункту 4 частини першої 1 статті 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.
Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Як зазначив Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
На цій підставі адміністративні суди, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 КАС України критеріям, не втручаються у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями
При цьому, відповідно до положень ст. 9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, оскільки оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, а розгляд заяви про визнання учасником бойових дій передбачає з'ясування обставин, визначених Порядком № 413, належним способом захисту прав позивача є зобов'язання Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання статусу учасника бойових дій, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 4/Ш/3/1 від 15.05.2023 року; зобов'язання Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання статусу учасника бойових дій, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 90, 132, 139, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) до Міністерства у справах ветеранів України (міжвідомча комісія з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб) (код ЄДРПОУ 42657144, адреса місцезнаходження: 01001, м. Київ, пров. Музейний, 12) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 4/Ш/3/1 від 15.05.2023 року.
Зобов'язати Міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання статусу учасника бойових дій, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Рішення може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені ст. ст. 295, 297 КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 255 КАС України.
Суддя О.А. Левчук