Справа № 420/30509/23
22 січня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства “Геліос-Ван” до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,
встановив:
ПП “Геліос-Ван” звернулося до суду із позовною заявою до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 24.10.2023 року №UA500500/2023/000681/2.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що до Одеської митниці було подано митну декларацію (МД) №23UA500500037323U2 від 23.10.2023 року у зв'язку із імпортуванням та ввезенням на територію України товару - посуд та прибори столові та кухонні з фарфору, декорований: Кухлі - 77280 шт. Торгівельна марка "HELIOS". Відповідачем було відправлено повідомлення Декларантові, в якому вимагаються додаткові документи, окрім тих документів, що були подані. Позивач направив на цю вимогу документи. Одеська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 24.10.2023 року № UA500500/2023/000681/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації які є протиправними, оскільки надали всі необхідні документи для митного оформлення за основним (першим) методом - за ціною договору (контракту). Просять задовольнити позовні вимоги.
Відповідачем надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги не визнали та зазначили, що під час здійснення митного оформлення за митною декларацією №23UA500500037323U2 від 23.10.2023 року було опрацьовано інформацію, що міститься у поданих до митного оформлення документах та встановлено, що в них містяться розбіжності, вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у Рішенні про коригування митної вартості товарів. На вимогу митного органу позивачем не подані усі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ розбіжності не спростовано, а тому були застосовані другорядні методи визначення митної вартості. Просять відмовити у задоволенні позовних вимог.
Судом встановлені такі обставини по справі.
Декларантом позивача для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці подана митна декларація (МД) № 23UA500500037323U2 від 23.10.2023, відповідно до якої за умовами поставки FOB на митну територію України надійшов товар ПП «ГЕЛІОС-ВАН», а саме: посуд та прибори столові та кухонні з фарфору, декорований: Кухлі - 77280 шт. Торгівельна марка "HELIOS". Виробник "SHENZHEN ZHAN PENG XIANG INDUSTRIAL CO.,LTD." Країна виробництва CN.
Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією №23UA500500037323U2 від 23.10.2023 позивачем подані документи, які зазначені у графі 44 МД, а саме: - зовнішньоекономічний договір (контракт) від 07.05.2014 №ZPX920-2, - рахунок-фактура (інвойс) від 24.08.2023 №ZPX07311, оборотно-сальдова відомість, специфікація, виписка по рахунку - та інші документи.
Одеською митницею 23.10.2023 року було направлено повідомлення декларанту в якому зазначено про наявні розбіжності у поданих до митного оформлення документах, у зв'язку з чим скерована вимога про надання документів.
24.10.2023 Декларантом листом вих. № 211 було надіслано до Одеської митниці повідомлення щодо розбіжностей, їх відсутності, надано додаткові документи та повідомлено митний орган про необхідність продовження митного оформлення в зв'язку з наданням вичерпного переліку документів.
24.10.2023 року Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000681/2 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2023/001335.
У графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000332/2 від 25.04.2023 зазначено:
1) відповідно до п.п. в) п. 1 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі - МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Згідно п. 4 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 07.05.2014 № ZPX920-2 ціна за товар включає в себе пакування, маркування. У наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні числові дані щодо згаданої складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.
Відповідачем щодо додатково отриманих документів зазначено, що не надано висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, каталоги, специфікації фірми виробника товару. Таким чином, ТОВ «Геліос-Ван» не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій ст. 53 МКУ.
Відповідно до Картки відмови, причини відмови у митному оформленні полягали у наступному: “РОЗДІЛ ІІІ. МИТНА ВАРТІСТЬ ТОВАРІВ ТА МЕТОДИ ЇЇ ВИЗНАЧЕННЯ, глава 9, ст. 52-55 МКУ. У зв'язку з тим, що митну вартість товарів не можна визначити шляхом послідовного використання методів зазначених у ст. 58, 59, 60, 61, 62, 63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів, буде визначена з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі (GATT), другорядним методом - резервним. Митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості UA500500/2023/000332/2 від 25.04.2023.
Зазначені рішення є предметом оскарження у цій справі.
Вирішуючи питання про правомірність прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товару, суд враховує такі приписи діючого законодавства.
Відповідно до ч. 3 ст. 318 МК України, митний контроль передбачає мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Статтею 49 МК України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами 4 та 5 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України декларант який заявляє митну вартість товару зобов'язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Відповідно до п.6 ст. 54 МКУ, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю.
До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.
Згідно з ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною 2 встановлений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Частиною третьою вказаної статті передбачено, що разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: (далі за переліком)
Згідно частини четвертої, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:
1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;
2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;
3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. (частина 5 ст. 53 МКУ)
Також згідно з частиною 6 вищевказаної статті, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Зокрема, статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.
Як встановлено у цій справі, при декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, інвойсу та інших документів постачальника.
Однією з підстав прийняття оскаржуваних рішень відповідач зазначає, що згідно п. 4 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 07.05.2014 № ZPX920-2 ціна за товар включає в себе пакування, маркування. У наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні числові дані щодо згаданої складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.
Позивач заперечує та зазначає, що відповідач мав усі необхідні документи, що містили дані про складову митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, а саме дані про те, що вартість упаковки та робіт з пакування були включені Постачальником до ціни Товару та додатковому відшкодування з боку Позивача не підлягали. Вказані вище дані з посиланням на положення Контракту були також зазначені в листі Декларанта, що було проігноровано.
Позивач посилається на умови поставки FОВ Інкотермс та положення контракту відповідно до яких обов'язок упаковки і маркування товару покладений на Постачальника, які включаються до вартості товару. FОВ Інкотермс передбачає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Тобто всі витрати до моменту переходу товару через поручні судна, які включають вартість його пакування та маркування, несе саме продавець. Відповідно, в даному випадку, ціна товару включає в себе вартість його пакування та маркування, що виключає необхідність її окремої перевірки оскільки вона включена до вартості товару як такої.
Суд вважає, що митним органом зазначені підстави та вимоги є необґрунтованими, оскільки інших яких-небудь обґрунтувань, окрім посилання на те, що наданих документів недостатньо для усунення сумнівів у задекларованій митній вартості товару не наведено.
Суд погоджується з позицією позивача і зазначає, що відповідно до пп. в) п. 1 ч. 10 ст. 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.
Згідно п. 2.2 Контракту від 07.05.2014 № ZPX920-2 №01/23 ціна на товар включає вартість самого товару, вартість експортної упаковки та маркування, транспортування до порту відправлення, навантаження, витрат на митне оформлення та інші витрати в країнні відправки.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідно до умов зазначеного Контракту та приписів ч. 10 ст. 58 МКУ витрати з пакування закладалися Постачальником самостійно до вартості товару і додатковому відшкодуванню з боку позивача не підлягали, про що зрозуміло викладено у контракті.
Вимога відповідача надати числові дані щодо згаданої складової митної вартості товару, тобто вартості пакування окремо від вартості товару є протиправною, оскільки не ґрунтується на нормах МКУ. Сторони визначили ціну товару з урахуванням пакування і про це зазначили у договорі/контракті, а тому виокремлення вартості пакування не передбачено МКУ та на момент розмитнення є не можливим.
Відповідач не обґрунтовує такі вимоги конкретними приписами МКУ, а лише посилається на загальні норми щодо митної вартості, які таких повноважень відповідачу не надають, оскільки ч.10. ст 58 МКУ передбачає умови - "якщо вони не включалися до ціни товару". Тобто, якщо вони включені, а підтвердженням цьому є умови FОВ та умови контракту, то відсутня необхідність та право витребування ціни та витрат на транспортування, пакування окремими рядками.
Щодо ненадання висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, каталогів, специфікації фірми виробника товару тобто не подання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій ст. 53 МКУ, суд зазначає, що частина третя ст. 53 МКУ чітко передбачає, що письмова вимога митного органу підлягає виконанню лише за умови, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Оскільки судом встановлено, що вимога митного органу про надання числових даних вартості пакування окремо від вартості товару є протиправною то відповідно позивач не мав права на витребування інших документів зазначених у ч.3. 4 ст. 53 МКУ.
Узагальнюючи вимоги митного органу до декларанта, суд приходить до висновку, що відповідач посилаючись на норми МКУ ставить вимогу про виокремлення у документах наданих разом з митною декларацією вартості товару окремо ціну товару від витрат на пакування, навантаження, розвантаження, що на думку суду за умов поставки FОВ є необґрунтованим та таким, що не передбачено нормами МКУ.
Позивач вказує, що відповідач штучно спотворює фактичні дані задля відмови у визнанні заявленої митної вартості та спотворює зміст та умови Контракту, оскільки викладені в ньому умови є зрозуміли та такими що не підлягають такому тлумаченню як це вчиняє митний орган.
Суд погоджується з обґрунтуваннями позивача і вважає, що позивачем було надано до митного оформлення всі необхідні та наявні в нього документи.
Таким чином, суд приходить до висновку, що надані разом з митними деклараціями документи у своїй сукупності є достатніми для перевірки митної вартості визначеної відповідно до ціни контракту.
Наведені у рішеннях митного органу застереження, не є такими, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів за основним методом, оскільки використані декларантом відомості підтверджені документально, визначені кількісно і є достовірні, тобто наявні всі складові митної вартості, які є обов'язковими при її обчисленні. А тому не можуть застосовуватись другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МК України.
Вивчивши позиції сторін викладені у їх заявах по суті, дослідивши письмові докази надані сторонами та враховуючи приписи діючого законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню, оскільки позивачем доведені ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.
В той же час, відповідач не надав суду належні та допустимі докази, не навів правові обґрунтування правомірності прийнятого рішення, яке на думку суду не відповідає вимогам зазначеним у ч. 2 ст. 2 КАС України.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначає про те, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу з чим суд погоджується, оскільки це вимога закону. Але, на думку суду, такий обов'язок виникає тільки за умови неможливості визначення ціни товару на підставі поданих позивачем до митного органу документів.
Оскільки суд приходить до висновку, що позивач разом з митною декларацією було подано достатньо документів які в повній мірі відображають ціну товару, то такий обов'язок позивач виконав ще до звернення до суду.
Судові витрати у вигляді судового збору підлягають стягненню на користь позивача.
Щодо витрат на правничу допомогу позивачем зазначено, що відповідно до ч. 3-5 ст. 143 КАС України остаточний розрахунок витрат на правничу допомогу буде поданий разом із доказами їх здійснення одночасно із поданням заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст. 242- 246 КАС України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ТОВ “ГЕЛІОС-ВАН” до Одеської митниці задовольнити повністю.
Визнати противоправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 24.10.2023 року № UA500500/2023/000681/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2023/001335.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (код ЄДРПОУ 44005631) на користь ТОВ “ГЕЛІОС-ВАН” (ЄДРПОУ 37439444, 68001, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Шевченка, 7-а, офіс 44) судовий збір у сумі 5 688,00 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Попов В.Ф.