Справа № 420/31756/23
22 січня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АТАМАН І К» до Чернівецької митниці про визнання протиправним та скасування рішення і картки відмови
До Одеського окружного адміністративного суду 16 листопада 2023 року надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «АТАМАН І К» до Чернівецької митниці в якій позивач просить суд:
1) Визнати противоправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA408000/2023/000210/2 від 25.05.2023;
2) Визнати противоправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA408020/2023/000767 від 25.05.2023.
Позовні вимоги ТОВ «АТАМАН І К» обґрунтовує тим, що 25.05.2023 ТОВ «ОТОМАН», діючи в інтересах ТОВ «АТАМАН І К» на підставі Договору № 20/04-20 від 20.04.2020 звернулось до Чернівецької митниці, у зв'язку із імпортуванням та ввезенням на територію України товару (митна декларація № 23UA408020033907U3 від 25.05.2023), а саме - капуста білоголова свіжа, вагою 16622,00 кг (нетто), країна виробництва - Республіка Північна Македонія (далі - Товар), виробник - SAFIR-PROMET DOO, постачальник - юридична особа FRUTOPOLIS S.A., країна резидентства постачальника - Республіка Греція, контракт, на підставі якого здійснювалася поставка Товару від Постачальника Позивачу, - № 01/23 від 20.03.2023. Відповідно до Рішення про коригування, митна вартість Товару була відкоригована Відповідачем в бік збільшення її розміру, а саме: митну вартість збільшено до EUR 13881,03, у порівнянні із заявленою Декларантом митною вартістю - EUR 8627,99.
В п. 4.6 Контракту зазначено, що Товар поставляється окремими партіями на підставі і відповідно до Замовлень Покупця, які направляється Покупцем Постачальнику електронною поштою. Замовлення не складаються у вигляді окремого документу, замовлення - це текстове повідомлення, яке надсилається електронною поштою, в якому узгоджуються умови та номенклатура поставки, та за підсумками такого листування, відповідно до п. 4.8 Контракту, складається інвойс, який підтверджує замовлення та відображає усі необхідні дані стосовно певної поставки товару. У випадку постачання товарів за Контрактом для його сторін замовлення виконує виключно інформаційну та погоджувальну функції, з точки зору документа, який має юридичну значущість, замовлення сторонами Контракту не розглядається. Юридично значущим документом є інвойс, який закріплює підсумки перемовини щодо поставки певної партії товару та відображає дані щодо такої поставки повною мірою.
В ч.2 ст. 53 МК України не згадується такий документ, як замовлення, або подібний до нього за сутністю, але митний орган визначив ненадання замовлення як підставу винесення Рішення про коригування, хоча ч. 5 ст. 53 МКУ передбачено, що митному органу забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті, а саме в частинах 2-4 ст. 53 МКУ. Тобто Відповідач не мав права вимагати від Декларанта та Позивача такий документ, як замовлення, а якщо Відповідач не мав такого права, то й ненадання такого документа не є порушенням митного законодавства та не може бути підставою для коригування митної вартості, особливо з урахування того, що всі документи, які були надані до митного органу дають можливість упевнитись, що митна вартість Товару задекларована належним чином, а її складові піддаються обчисленню та перевірці на підставі таких документів.
Інвойс від 19.05.2023 № INVT 51, який був наданий до митного оформлення, містить такі умови оплати - «кредит» (мовою оригіналу (англійська): «Payment: Credit»). Слово «кредит» є загальновідомим та таким, що використовується в українській мові, яке має такі синоніми: позика, позичка, розстрочка. Таким чином, зрозуміло, що в даному контексті умова «кредит», яку зазначено в Інвойсі в якості умови оплати, значить, що Товар було придбано «в борг», тобто на умовах післяплати, яка має бути здійснена протягом строку, передбаченого Контрактом. Сторони Контракту саме таким чином тлумачать зазначену в Інвойсі умову оплати. До того ж в даному випадку для цілей митного контролю за правильністю визначення митної вартості Товару має значення те, чи був Товар (а точніше Інвойс на поставку Товару) оплачений до подання митної декларації, що тягне за собою необхідність згідно з п. 4 ч. 2 ст. 53 МКУ подати до митного оформлення банківські платіжні документи, або ж Товар має бути сплачений вже після здійснення поставки (митного оформлення). А як вбачається з Інвойсу, оплата Товару має бути здійснена вже після його митного оформлення та випуску у вільний обіг, що говорить про неможливість подання банківських платіжних документів до митного оформлення з об'єктивних причин - рахунок ще не було сплачено на момент подання митної декларації. Тобто наведене в Рішенні про коригування твердження Відповідача щодо ненадання роз'яснення стосовно строків оплати Товару не можна трактувати як розбіжність, адже фактично документи, які були надані до митного оформлення, в тому числі Інвойс, містили дані щодо строків оплати Товару. А надані Відповідачу відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ документи не містили розбіжностей, дані в них є дійсними, документально підтвердженими, зрозумілими, взаємоузгодженими та достатніми для визначення митної вартості Товару, а всі сумніви, що виникли в митного органу щодо правильності визначення Декларантом митної вартості є хибними та необґрунтованими.
Відповідач не пояснив та не обґрунтував, яким чином на митну вартість Товару впливає місце переходу права власності на нього з урахуванням того, що всі значущі умови, які можуть вплинути на митну вартість Товару, конкретизовані в Контракті. Правила Інкотермс не регулюють питання переходу права власності на товари, що поставляються. Таким чином, момент переходу права власності на товари конкретизується в договорі (контракті), що укладається між постачальником та покупцем - в даному випадку в п. 4.13 Контракту, який був процитований вище. В свою чергу митна вартість жодним чином не залежить від місця переходу права власності на Товар від Постачальника до Позивача, адже цей перехід не впливає на ціну Товару та вартість транспортування, які в даному випадку є значущими для визначення митної вартості Товару. До того ж відповідно до Контракту зобов'язання та витрати з розвантаження \ навантаження Товару покладаються па Постачальника та закладаються ним до ціни товару, яка відображена в Інвойсі, а інших витрат, окрім вартості самого Товару та витрат на його транспортування до митного кордону, позивачем понесено не було.
Ухвалою судді від 21.11.2023 позовну заяву було залишено без руху та надано строк на усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду належним чином (нотаріально) засвідчених перекладів на державну мову всіх документів, доданих до позовної заяви, що складені іноземною мовою.
04.12.2023 до суду надійшла заява (вх.№43006/23) представника позивача - директора Печенюк А.В., про усунення недоліків позову з додатком перекладів на державну мову документів, доданих до позовної заяви, що складені іноземною мовою.
Ухвалою судді від 11.12.2023 позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «АТАМАН І К» прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у порядку статті 262 КАС України.
15.12.2023 до суду від Чернівецької митниці надійшов відзив (вх.№ ЕС/18915/23), в якому вказано, що митниця не визнає позов, вважає його безпідставним та необґрунтованим.
У відзиві вказано, що при аналізі поданих до митного оформлення документів, виявлені розбіжності та неточності, що викликало у митного органу обґрунтовані сумніви щодо правильності визначення складових митної вартості товару та їх числових значень.
Як зазначено відповідачем, декларантом додатково подано лист від 25.05.2023 №25/05-23-1 з додатками:
- прайс-лист від 21.05.2023 б/н. Згідно з інформацією мережі Інтернет дана компанія орієнтована на закупівлю та реалізацію овочів і фруктів. А, отже, прайс- лист такого виробника повинен містити відомості по всьому асортименту товарів, а не по одній конкретній позиції. Даний документ не являється прайсом, оскільки містить відомості лише по товару, оформлення якого здійснюється;
- висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією від 24.05.2023 №20-27/05-2023, що не може бути взято до уваги митним органом, оскільки вартість товару визначалась на підставі середньоринкових цін, тобто в рамках порівняльного підходу. Водночас, пунктами 36 та 37 Національного Стандарту №1 «Загальні зас оцінки майна і майнових прав», затвердженого ПКМУ від 10.09.2003 №1440 засади передбачено, що оцінювач застосовує, як правило, кілька методичних підходів, що найбільш повно відповідають визначеним меті оцінки, виду вартості за наявності достовірних інформаційних джерел для її проведення. 3 метою обгрунтування остаточного висновку про вартість об'єкта оцінки результати оцінки, отримані із застосуванням різних методичних підходів, зіставляються шляхом аналізу впливу принципів оцінки, які є визначальними для мети, з якою проводиться оцінка, а також інформаційних джерел на достовірність результатів оцінки. Крім того, при визначенні середньоринкової ціни, серед інших, наведено ціни на внутрішньому ринку Польщі, яка не є ні країною відправлення, ні країною отримувача;
- калькуляція від 22.05.2023 б/н не може бути взята до уваги, оскільки не містить документального підтвердження щодо складових ціни товару;
- копія митної декларації країни відправлення від 22.05.2023 No 23MKXP405000018BE9 не може бути взята до уваги, оскільки не містить посилання на інвойс, та не підтверджує числові значення гр. 22 МД;
- лист Frutopolis від 24.05.2023 № 7 не може бути взятий до уваги, оскільки не містить документального підґрунтя щодо наведених обставин.
З огляду на вищевказане, як стверджує відповідач, не видавалося можливим здійснити перевірку правильності проведення декларантом розрахунку митної вартості товару, відтак, декларантом не підтверджено у встановленому МКУ порядку заявлений рівень митної вартості товарів.
Враховуючи вищевикладене, Чернівецька митниця просить суд відмовити у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «АТАМАН І К».
25.12.2023 до суду від Чернівецької митниці надійшов відзив (вх.№ 46259/23) з проханням відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою суду від 27.12.2023 відзив Чернівецької митниці, що надійшов до суду 25.12.2023 (вх.46259/23) по справі №420/31756/23 - повернуто відповідачу без розгляду.
05.01.2024 до суду від Чернівецької митниці надійшли письмові пояснення (вх.№ 754/24).
08.01.2024 від представника позивача до суду надійшло клопотання про долучення доказів (вх.№ЕС/1039/24) разом із додатками.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов, пояснень і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено таке.
20.03.2023 компанією Frutopolis S.Л. (Греція) (як постачальником) та товариством з обмеженою відповідальністю «АТАМАН І К»» (як покупцем) укладено контракт №01/23, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар (далі «Товар»), зазначений в замовленні покупця та у виставлених на його підставі Інвойсах, що є невід'ємною частиною цього Контракту, в порядку та на умовах, обумовлених у Контракті.
Поставка Товару здійснюється партіями. Кількість кожної партії Товару узгоджується сторонами і визначається в замовленнях, наданих покупцем на кожну партію Товару, загальна кількість поставленого товару складається з кількості, зазначеної в інвойсі по кожній партії Товару.
Пунктами 2.1-2.4 контракту №01/23 визначено, що загальна сума контракту складається із сум всіх Інвойсів, що будуть виставлені постачальником на підставі Замовлень покупця протягом усього строку дії цього контракту.
Покупець зобов'язаний оплатити вартість тільки тієї кількості Товару, яку він замовив відповідно до узгоджених замовлень.
Ціна Товару вказується в інвойсах на оплату по кожній окремій партії Товару.
Валютою платежу на вибір сторін є: долар США або євро. Обрання певної валюти відображається в інвойсі.
Згідно п.3.1, 3.2 контракту №01/23 оплата за Товар здійснюється покупцем за однією з наступних умовах: 100% від вартості партії Товару у якості передоплати: або 100% протягом 14 днів з моменту закінчення митного оформлення Товару покупцем, що підтверджується ВМД. Якщо в товаросупровідних документах та/або Інвойсі або в інших документах, що стосуються поставки Товару, яка здійснюється відповідно до певного Інвойсу, не зазначено умову оплати поставки такого Товару відповідно до п. 3.1 цього контракту, то вважається, що 100% вартості такого Товару, що поставляється на підставі певного інвойсу, має бути сплачено постачальник протягом 14 днів з моменту закінчення митного оформлення Товару покупцем, що підтверджується ВМД.
Відповідно до п. 4.5 Контракту №01/23 обов'язок та витрати з навантаження/вивантаження Товару, що пов'язані з транспортуванням такого Товару до порту або іншого місця ввезення на митну територію України покладаються на Постачальника. Такі витрати самостійно закладаються постачальником до ціни Товару та додатковому відшкодуванню з боку покупця не підлягають.
Пунктом 4.6 Контракту №01/23 визначено, що Товар поставляється окремими партіями на підставі і відповідно до Замовлень Покупця, які направляється Покупцем Постачальнику електронною поштою.
Згідно з п.4.13 Контракту №01/23 право власності на Товар переходить від постачальника до покупця з дати митного оформлення Товару в країні Покупця, що підтверджується ВМД.
У травні 2023 року на підставі інвойсу № INVT 51 від 22.05.2023 компанією Frutopolis S.Л. (Греція) поставлено позивачу партію товару.
Постачання здійснювалось на умовах FCA Струмиця.
Так, згідно вказаного інвойсу № INVT 51 від 22.05.2023 позивачу поставлено свіжу капусту розміру А вагою нетто 16622,00 грн на загальну суму 6648,80 євро.
25.05.2023 уповноважена позивачем особа (ТОВ «ОТОМАН») діючи в інтересах ТОВ «АТАМАН І К» на підставі Договору № 20/04-20 від 20.04.2020, звернулась до Чернівецької митниці, у зв'язку із імпортуванням та ввезенням на територію України товару (митна декларація № 23UA408020033907U3 від 25.05.2023, (далі - МД), а саме - капуста білоголова свіжа, вагою 16622,00 кг (нетто), країна виробництва - Республіка Північна Македонія (далі - Товар), виробник - SAFIR-PROMET DOO, постачальник - юридична особа FRUTOPOLIS S.A., країна резидентства постачальника - Республіка Греція, контракт, на підставі якого здійснювалася поставка Товару від Постачальника Позивачу, - № 01/23 від 20.03.2023.
Для підтвердження вказаних у митній декларації № 23UA408020033907U3 відомостей, до митної декларації було надано нижченаведений перелік документів:
1) Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №INVT 51 від 22.05.2023;
2) Автотранспортна накладна (Road consignment note) №б/н від 22.05.2023;
3) Фітосанітарний сертифікат (Phytosanitary certificate) №MK5903628 від 22.05.2023;
4) Сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR. 1) №A gk 0190354 від 22.05.2023;
5) Документ, що підтверджує вартість перевезення товару, а саме, довідка від 22.05.2023;
6) Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівліпродажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № 01/23 від 20.03.2023;
7) Доповнення до внутрішнього договору (контракту) №1 від 21.12.2020;
8) Договір про надання послуг митного брокера №20/04-20 від 20.04.2020;
9) Договір (контракт) про перевезення Договір-Заявка №3 від 22.05.2023;
10) Інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, зґенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) №9953539
Чернівецька митниця за результатами розгляду поданих документів своїм рішенням № UA408000/2023/000210/2 від 25.05.2023 здійснила коригування заявленої позивачем митної вартості товару у сторону збільшення.
Також, Чернівецька митниця склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA408020/2023/000767 від 25.05.2023.
В оскаржуваному рішенні № UA408000/2023/000210/2 відповідачем було зазначено таке:
«Відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та містять розбіжності, а саме: - відповідно до п.1.1. контракту від 20.03.2023 №01/23 постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар, зазначений в Замовленні Покупця та у виставлених на його підставі Інвойсах, що є невід'ємною частиною цього Контракту. Відповідно до п. 1.2 контракту кількість кожної партії Товару узгоджується Сторонами і визначається в Замовленнях. Відповідно до п. 2.1 Контракту загальна сума контракту складається з сум всіх Інвойсів, що будуть виставлені Постачальником на підставі Замовлень покупця. Відповідно до п. 2.2 Покупець зобов'язаний оплатити вартість тільки тієї кількості Товару, яку він замовив відповідно до узгоджених Замовлень. Замовлення до митного оформлення не подано. Вказане могло мати вплив на рівень митної вартості товару; - Відповідно до п. 3.1 контракту від 20.03.2023 №01/23 оплата за товар здійснюється Покупцем за однією з наступних умов: - 100% від вартості партії Товару у якості передоплати; - 100% протягом 14 днів з моменту закінчення митного оформлення Товару Покупцем, що підтверджується ВМД. Згідно з п. 3.2 Контракту зазначено, що якщо у товаросупровідних документах та/або Інвойсі або в інших документах, що стосуються поставки Товару, яка здійснюється відповідно до певного Інвойсу, не зазначено умову оплати поставки такого товару відповідно до п. 3.1 цього Контракту, то вважається, що 100% вартості такого Товару, що поставляється на підставі певного Інвойсу має бути сплачено Постачальнику протягом 14 днів з моменту закінчення митного оформлення Товару Покупцем, що підтверджується ВМД, що і мало місце у даному випадку. Проте, згідно з інвойсом від 22.05.2023 №INVT 51 зазначено: «кредит», що ускладнює тлумачення товаросупровідних документів. Роз'яснень та документів, які б підтверджували чи роз'яснювали обставини з даного приводу не надано; - згідно з п. 4.13 контракту від 20.03.2023 №01/23 право власності на Товар переходить від Постачальника до Покупця з дати митного оформлення Товару в країні Покупця, що підтверджується ВМД. При цьому, згідно з умовами поставки FCA продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Вибір місця поставки впливає на зобов'язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару. Згідно з CMR від 22.05.2023 б/н місце завантаження товару - Strumica, Republic of North Macedonia, що свідчить про те, що право власності до Покупця перейшло з моменту завантаження товару у вказаному в CMR місці, що суперечить умовам контракту; - у гр. 31 поданої до митного оформлення МД зазначено: «капуста білоголова свіжа»; «врожай 2023 року», «Виробник: SAFIR-PROMET DOO», при цьому у жодному з поданих до митного оформлення товаросупровідних документів не зазначено відомостей щодо виду товару, до врожаю якого року відноситься дана продукція та виробника.
Згідно ч.2, 3 ст. 53 МКУ та враховуючи положення пп.1 ч.5 ст. 54 МКУ, що позиціонується з положеннями ст.17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ, декларанту слід надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваних товарів (для підтвердження умов оплати за товари, що постачаються); - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезених товарів; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (для підтвердження числових значень складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари); - договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається (для підтвердження даних щодо виробника товару, умов поставки та ціни); - рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом) (для підтвердження даних щодо виробника товару, умов поставки та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар); - виписку з бухгалтерської документації (для деталізації умов оплати); - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями (для підтвердження даних щодо виробника товарів та ціни). - копію митної декларації країни відправлення (для підтвердження даних щодо виробника товару і ціни, та для деталізації умов поставки); Також, відповідно до ч. 6 ст. 53 МКУ декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.
Декларантом додатково подано: • Лист від 25.05.2023 №25/05-23-1 з додатками: - прайс-лист (3014) від 21.05.2023 б/н, згідно мережі Інтернет дана компанія орієнтована на закупівлю та реалізацію овочів і фруктів. А отже, прайслист такого виробника повинен містити відомості по всьому асортименту товарів. Даний документ не являється прайсом, оскільки містить відомості лише по товару, оформлення якого здійснюється; - Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією від 24.05.2023 №20-27/05-2023, не може бути взятий до уваги митним органом, оскільки вартість товару визначалась на підставі середньоринкових цін, тобто в рамках порівняльного підходу. Водночас, пунктами 36 та 37 Національного Стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого ПКМУ від 10.09.2003 №1440 передбачено, що оцінювач застосовує, як правило, кілька методичних підходів, що найбільш повно відповідають визначеним меті оцінки, виду вартості за наявності достовірних інформаційних джерел для її проведення. З метою обґрунтування остаточного висновку про вартість об'єкта оцінки результати оцінки, отримані із застосуванням різних методичних підходів, зіставляються шляхом аналізу впливу принципів оцінки, які є визначальними для мети, з якою проводиться оцінка, а також інформаційних джерел на достовірність результатів оцінки. Крім того, при визначенні середньоринкової ціни, серед інших, наведено ціни на внутрішньому ринку Польщі; - калькуляція від 22.05.2023 б/н не може бути взята до уваги, оскільки не містить документального підтвердження щодо складових ціни товару; - копія митної декларації країни відправлення від 22.05.2023 № 23MKXP405000018BE9 не може бути взята до уваги, оскільки не містить посилання на інвойс, та не підтверджує числові значення гр. 22 МД; - лист Frutopolis від 24.05.2023 № 7 не може бути взятий до уваги, оскільки не містить документального підґрунтя щодо наведених обставин».
У рішенні вказано, що враховуючи, що надані декларантом документи не спростовують вищезазначені розбіжності та не підтверджують заявлену митну вартість, відповідно до ч. 6 ст. 54 МКУ заявлена митна вартість товарів не може бути визнана митним органом.
За результатом проведеної консультації мiж митним органом та декларантом було обрано другорядний метод визначення митної вартості - резервний.
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням про коригування митної вартості товару та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Перевіряючи правомірність оскаржуваного рішення, суд дійшов до наступних висновків.
Згідно ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно положень МК України, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до статті 50 МК України, відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Згідно з частиною 1 статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.
Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно із ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:
1) наявність розбіжностей між окремими документами;
2) наявність ознак підробки певних документів;
3) відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Відповідно до ч.3 ст.54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.
Частинами 1, 2 ст. 59 МК України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням методу за ціною договору щодо ідентичних товарів, передбачено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.
Так, судом встановлено, що оскільки митну вартість товарів не можна було визначити шляхом використання методу, зазначеного у ст.58 МК України (метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та за результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, було обрано метод визначення митної вартості другорядний: резервний метод.
Щодо покликань відповідача на ненадання до митного оформлення замовлень, що, на переконання митного органу, могло мати вплив на рівень митної вартості товару, суд зазначає таке.
Як вже встановлено судом, пунктом 4.6 Контракту№01/23 визначено, що Товар поставляється окремими партіями на підставі і відповідно до Замовлень Покупця, які направляється покупцем постачальнику електронною поштою.
Як стверджує позивач, замовлення не складаються у вигляді окремого документу, замовлення - це текстове повідомлення, яке надсилається електронною поштою, в якому узгоджуються умови та номенклатура поставки, та за підсумками такого листування, відповідно до п. 4.8 Контракту, складається інвойс, який підтверджує замовлення та відображає усі необхідні дані стосовно певної поставки товару.
Суд наголошує, що згідно ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Тобто, замовлення в розумінні ч. 2 ст. 53 МК України не є документом, що підтверджує митну вартість товарів.
Отже, ненадання позивачем замовлення на товар, не може впливати на його митну вартість.
З аналогічних підстав суд не приймає до уваги покликання відповідача на недоліки поданого позивачем прайс-листа чи висновку про вартісні характеристики товару та калькуляції.
Щодо покликань відповідача на те, що згідно з інвойсом від 22.05.2023 року №INVT 51 зазначено: «кредит», що ускладнює тлумачення товаросупровідних документів, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що згідно п.3.1, 3.2 контракту №01/23 оплата за Товар здійснюється покупцем за однією з наступних умовах: 100% від вартості партії Товару у якості передоплати: або 100% протягом 14 днів з моменту закінчення митного оформлення Товару покупцем, що підтверджується ВМД. Якщо в товаросупровідних документах та/або Інвойсі або в інших документах, що стосуються поставки Товару, яка здійснюється відповідно до певного Інвойсу, не зазначено умову оплати поставки такого Товару відповідно до п. 3.1 цього контракту, то вважається, що 100% вартості такого Товару, що поставляється на підставі певного інвойсу, має бути сплачено постачальник протягом 14 днів з моменту закінчення митного оформлення Товару покупцем, що підтверджується ВМД.
При цьому системний аналіз положень статей 51, 53, 54, 55, 57, 58 МК України свідчить, що обов'язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов'язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України.
Повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх документів, передбачених статтею 53 МК України. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об'єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації.
У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови, на яких має здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. Таким чином, розбіжності щодо умов оплати товару в документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів у достовірності задекларованої митної вартості. Зокрема, це може відбуватися, коли декларант надав документи, які підтверджують всі складові митної вартості, сплату визначеної згідно з умовами зовнішньоекономічного контракту ціни за товар і послуг зі страхування тощо, вартість яких відповідно до чинного законодавства включена до митної вартості.
Тобто, розбіжності щодо умов оплати товару в документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумніву в достовірності задекларованої митної вартості.
Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово висловлював свою позицію щодо такого застосування судом наведених правових норм, зокрема, у постанові від 27.04.2023 по справі №820/3467/16.
Суд зазначає, що умови оплати за товар не впливають на митну вартість такого товару з огляду на те, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).
Вказані висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, що викладені у постановах від 17.04.2018 по справі №815/329/17 та від 26.11.2020 по справі №540/2455/19.
Таким чином, факт оплати/не оплати позивачем отриманого товару не може впливати на його митну вартість.
Щодо покликань відповідача на те, що згідно з CMR від 22.05.2023 б/н місце завантаження товару - Strumica, Republic of North Macedonia, що свідчить про те, що право власності до покупця перейшло з моменту завантаження товару у вказаному в CMR місці, що суперечить умовам контракту, суд зазначає таке.
Таку, згідно з п.4.13 Контракту №01/23 право власності на Товар переходить від постачальника до покупця з дати митного оформлення Товару в країні покупця, що підтверджується ВМД.
Як вже встановлено судом, відповідно до п. 4.5 Контракту №01/23 обов'язок та витрати з навантаження/вивантаження Товару, що пов'язані з транспортуванням такого Товару до порту або іншого місця ввезення на митну територію України покладаються на Постачальника. Такі витрати самостійно закладаються постачальником до ціни Товару та додатковому відшкодуванню з боку покупця не підлягають.
Суд зазначає, що сфера дії Інкотермс обмежується питаннями, пов'язаними з правами та обов'язками сторін договору купівлі-продажу відносно поставки товарів.
Тобто, правилами Інкотермс не врегульовано момент переходу до покупця права власності на товар.
Таким чином, суд погоджується з доводами позивача про те, що момент переходу права власності на товари конкретизується в договорі (контракті), що укладається між постачальником та покупцем - в даному випадку в п. 4.13 Контракту №01/23.
Суд дійшов висновку, що момент переходу правова власності на товар, не може впливати на його митну вартість.
Щодо покликань відповідача на те, що у гр. 31 поданої до митного оформлення МД зазначено: «капуста білоголова свіжа»; «врожай 2023 року», «Виробник: SAFIR-PROMET DOO», при цьому у жодному з поданих до митного оформлення товаросупровідних документів не зазначено відомостей щодо виду товару, до врожаю якого року відноситься дана продукція та виробника, суд зазначає таке.
Як стверджує позивач, дані щодо виду товару, які були зазначені в митній декларації, були отримані з: сертифікату походження Товару (movement certificate EUR.1 № A gk 0190354 від 22.05.2023), де зазначено «капуста свіжа» («FRESH CABBAGE»), який надавався до митного оформлення; фітосанітарного сертифікату на товару (№ МК5903628), де зазначено «качанна капуста» (зазначена ботанічна назва капусти качанної - «brassica oleracea capitata») та який надавався до митного оформлення; - фотографії ящика з білокачанною капустою, на якій було нанесено стікер з інформацією про Товар.
Крім того, за твердженням позивача, дані, щодо року врожаю товару були отримані позивачем безпосередньо від постачальника засобами телекомунікаційного зв'язку, з вищезазначеного фото стікера та з листа постачальника, де було зазначено, що врожай датований 2023 роком.
Позивачем надано до суду листа від 24.05.2023 №7 компанії Frutopolis S.Л. (Греція), з якого вбачається, що з експортною декларацією №23МКХР405000018ВЕ9 поставлено свіжу капустку, країну походження Республіка Північна Македонія, врожаю 2023 року.
Щодо покликань відповідача не відсутність у митній декларації країни відправлення від 22.05.2023 № 23MKXP405000018BE9 посилання на інвойс, та на те, що вона не підтверджує числові значення гр. 22 МД, то суд зазначає, що згідно вказаної декларації експортером товару є компанія САФІР-ПРОМЕТ.
Як зазначено у листі від 24.05.2023 №7 компанії Frutopolis S.Л. (Греція) вартість товару, що вказаний у декларації від 22.05.2023 № 23MKXP405000018BE9 є вартість придбаного саме компанією Frutopolis S.Л. у компанії «САФІР-ПРОМЕТ ДОО» товару.
В той же час, вартість товару, що зазначена у інвойсі від 19.05.2023 № INVT 51 є вартість товару, що реалізовувався позивачу з урахуванням комісії компанії Frutopolis S.Л.
Суд зазначає що заповнення вищевказаної митної декларації знаходиться поза межами компетенції позивача, та відповідно наявність у ній розбіжностей чи відсутність певних відомостей не може бути безумовною підставою для коригування митної вартості товару.
Крім цього, копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і має бути оформлена відповідно до чинного законодавства цієї країни.
Відповідачем у оскаржуваному рішенні не наведено обґрунтування невідповідності наданої позивачем копії митної декларації країни відправлення вимогам законодавства країни-відправника.
Надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
Чернівецькою митницею при прийнятті оскаржуваного рішення не було надано жодних доказів недостовірності заявленої товариства з обмеженою відповідальністю «АТАМАН І К» вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
При цьому розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.
На переконання суду правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу повинні були бути належним чином спростовані відповідачем.
Так, принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 року по справі “Суомінен проти Фінляндії” Європейський суд вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 року у справі “Серявін та інші проти України” Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (Лелас проти Хорватії і Тошкуце та інші проти Румунії) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (Онер'їлдіз проти Туреччини).
За встановлених обставин, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані представником позивача для митного оформлення товару. При цьому досліджені судом документи, які містяться в матеріалах справи, є належними та у повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №809/1884/16.
В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.
Відтак, наявність в оскаржуваному рішенні припущень митного органу свідчить про його невмотивованість.
З огляду на викладене, митним органом не наведено достатнього обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визначено та не визначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.
При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів митний орган повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.
Митний орган зобов'язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також необхідно врахувати, що в ЄАІС відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також Інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №820/17417/14 та від 04.09.2018 у справі №818/1186/17.
Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, а відтак позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «АТАМАН І К» є такими, що підлягають задоволенню.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно з ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подання даного адміністративного позову сплачений судовий збір всього в розмірі 4294,40 грн, в саме: у розмірі 2147,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1152 від 15.11.2023 (а.с.23) та у розмірі 2147,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1153 від 15.11.2023 (а.с.24).
Враховуючи, що адміністративний позов підлягає задоволенню, з Чернівецької митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь приватного підприємства «АТАМАН І К» необхідно стягнути суму сплаченого судового збору у розмірі 4294,40 грн.
Керуючись ст.ст. 8, 9, 72, 77, 80, 134, 142, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «АТАМАН І К» до Чернівецької митниці про визнання протиправним та скасування рішення і картки відмови - задовольнити.
Визнати противоправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA408000/2023/000210/2 від 25.05.2023.
Визнати противоправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA408020/2023/000767 від 25.05.2023.
Стягнути з Чернівецької митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь приватного підприємства «АТАМАН І К» суму сплаченого судового збору у розмірі 4294,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «АТАМАН І К» (65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, 21/49, офіс 31, код ЄДРПОУ 41277430);
Відповідач - Чернівецька митниця (58023, м. Чернівці, вул. Руська, 248М, код ЄДРПОУ 43971359).
Суддя Олена СКУПІНСЬКА