22 січня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/7692/23
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Хилько Л.І., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС в Кіровоградській області (відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.03.2023 №0026054-2407-1102, яким визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2022 рік в сумі 38610,00 грн..
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що нарахування суми податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (об'єкти нежитлової нерухомості), було здійснено відповідачем неправомірно та безпідставно, оскільки позивач є сільськогосподарським виробником, а нежитлові приміщення, які йому належать на праві власності, відносяться саме до будівель (споруд), призначених для використання у сільськогосподарській діяльності, не були передані в оренду, лізинг чи позичку, а тому, в силу пп."ж" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України, не є об'єктом оподаткування.
Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи це тим, що у 2022 році позивач не здійснював сільськогосподарську діяльність та не використовував належних йому будівель за функціональним призначенням, що не дає право на застосування податкової пільги, передбаченої пп."ж" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру відчуження об'єктів нерухомого майна позивач має у власності нерухоме майно - нежитлову будівлю, будівлю зерноскладу, загальною площею 1188,0 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.7-8, 36-40).
Рішенням Вільшанської селищної ради Кіровоградської області від 14.07.2021 №359 встановлено на території Вільшанської селищної ради ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, які вводяться в дію з 01.01.2022 (а.с.51-67).
Податковим органом на виконання вимог пп.266.7.1 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України було проведено розрахунок позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2022 рік та сформовано податкове повідомлення-рішення від 27.03.2023 №0026054-2407-1102 на суму 38610,00 грн. (а.с.68-69).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (далі - ПК України).
Згідно з пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп.266.2.1 п.266.2 ст.266 ПК України), а базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (пп.266.3.1 п.266.3 ст.266 ПК України).
Згідно до вимог п.30.1 ст.30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Підставами для надання податкових пільг є особливості,що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (п.30.2 ст.30 ПК України).
Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено перелік об'єктів нерухомості, які не є об'єктами оподаткування.
Так, пп."ж" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України (у редакції, чинній до 01.01.2019) було визначено, що не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Законом України від 23.11.2018 №2628-VIII, який набрав чинності 01.01.2019, внесено зміни до ПК України й пп."ж" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України було викладено в наступній редакції: "не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку".
Отже, зміст вищевказаної норми Податкового кодексу України дає підстави для висновку про те, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об'єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Залежно від періоду застосовувалася додаткова умова - безпосереднє використання власником (без здачі в оренду, лізинг, позичку).
Загальні підходи щодо визначення поняття "сільськогосподарського виробника" сформульовані у постановах Верховного Суду, зокрема від 01.04.2021 у справі №820/6752/16, від 17.02.2021 у справі №820/3707/17, від 24.04.2020 у справі №540/2206/19, від 10.04.2020 у справі №823/1751/17.
У цих постановах Верховний Суд зазначав, що відповідно до підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - це юридична особа незалежно від організаційно - правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Тобто, визначення "сільськогосподарський товаровиробник", яке міститься у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, застосовується для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу "Спрощена система оподаткування, облік та звітність", тоді як в даному випадку йдеться про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (розділ ХІІ "Податок на майно").
Разом з тим, визначення поняття "сільськогосподарський товаровиробник" також міститься у статті 1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років" від 18.01.2001 №2238-III під яким мається на увазі фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
Більш того, законодавцем з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття "виробники сільськогосподарської продукції".
Зокрема, згідно з абзацом другим статті 1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис" від 23 вересня 2008 року №575-VI виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.
Відтак, зміст наведених норм права дає підстави вважати, що поняття "сільськогосподарський товаровиробник" не суперечить його визначенню у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, яке, до того ж, має чітко обмежену сферу застосування. Як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів відповідно до положень пункту 5.3 статті 5 ПК України.
Вказане свідчить, що в розумінні пп."ж" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України право на пільгу зі сплати податку мають юридичні/фізичні особи, які безпосередньо займаються сільськогосподарською діяльністю, тобто, зайняті у процесі виробництва, переробки власновиробленої сільськогосподарської продукції та її подальшої реалізації.
Як зазначалось, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру відчуження об'єктів нерухомого майна позивач має у власності нерухоме майно - нежитлову будівлю, будівлю зерноскладу, загальною площею 1188,0 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .
Крім того, за даними Державного реєстру за позивачем рахуються земельні ділянки до 2 га: 1,142 га - кадастровий №:3524380800:02:000:0996; 0,0884 га - кадастровий №:3524380800:51:014:0012; 0,0640 га - кадастровий №:3524380800:51:014:0011; 0,1900 га - кадастровий №:3524380800:51:014:0013; 0,2500 га - кадастровий №:3524380800:51:013:0006.
Згідно довідки Вільшанської сільської ради №344 від 05.09.2023 земельні ділянки використовуються позивачем за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, заборгованість по сплаті земельного податку відсутня (а.с.26).
Отже, законодавчо встановлена умова для отримання пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати,що особа є сільськогосподарським товаровиробником і нерухоме майно такої особи використовується нею безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, в спірному випадку виконана.
Крім того, правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є також і правовий статус будівлі.
Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 №507 було затверджено та введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України.
Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Відповідно до цього Державного класифікатора будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади за надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» (група 127 «Будівлі нежитлові інші» клас 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства»).
До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», що включає підкласи: 1271.1 «Будівлі для тваринництва»; 1271.2 «Будівлі для птахівництва»; 1271.3 «Будівлі для зберігання зерна»; 1271.4 «Будівлі силосні та сінажні»; 1271.5 «Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства»; 1271.6 «Будівлі тепличного господарства»; 1271.7 «Будівлі рибного господарства»; 1271.8 «Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва»; 1271.9 «Будівлі сільськогосподарського призначення інші».
Фактичне головне призначення кожного конкретного об'єкта нерухомості обчислюється на підставі документів, що підтверджують право власності, у порядку, визначеному вказаним Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, із використанням Методики ідентифікації за головною класифікаційною ознакою будівель багатофункціонального призначення.
Ведення Класифікатора здійснює Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем у будівництві Міністерства розвитку громад та територій України, уповноважений видавати експертні висновки щодо належності об'єктів нерухомості (їх частин) до певного класу будівель (далі Висновок) на підставі документів, що підтверджують їх право власності, з врахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення такого об'єкта нерухомості згідно з Класифікатором.
Таким чином, визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться за певною процедурою на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Судом встановлено, що як станом на час винесення відповідачем оскаржуваного рішення, так і на час розгляду даної справи, докази віднесення належного позивачу нерухомого майна - нежитлової будівлі, будівлі зерноскладу, загальною площею 1188,0 кв.м., за адресою: Кіровоградська обл., Вільшанський р-н, с. Добрянка, вул. Леніна, 1-Б, до класу 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" або будь-якого іншого класу відповідно до ДК 018-2000 в матеріалах справи відсутні.
Верховний Суд у постанові від 09.05.2023 року у справі № 380/10802/22 зазначив наступне: "Норми податкового законодавства не покладають на платника податку обов'язок отримати від Державного підприємства "Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем у будівництві" експертний висновок щодо правильності класифікації наявних у власності особи об'єктів нерухомості за державним класифікатором ДК 018:2000, проте такі дії платника могли б спростити процес податкового адміністрування податку на нерухомість.
Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на те, що обов'язок доказування правомірності свого рішення в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень положеннями частини другої статті 77 КАС України покладається на відповідача.
Відповідач в межах спірних правовідносин не довів, що будівлі нерухомості, які належать позивачу на праві власності, не є будівлями сільськогосподарського призначення. Здійснюючи донарахування податку контролюючий орган не довів наступне: чим він керувався при визначенні позивачу розміру податкового зобов'язання, який документ щодо класифікації будівель і споруд використав, чому на стадії податкового адміністрування (контролю) не отримав інформацію щодо класифікації будівель від компетентної установи, що вказує на не дотримання відповідачем як суб'єктом владних повноважень пунктів 1, 2, 3, 5, 6, 8 частини другої статті 2 КАС України при прийнятті рішень".
Застосовуючи вказані вище висновки Верховного Суду до обставин даної справи, суд зазначає, що відповідач не довів, що позивач впродовж 2022 використовував належні йому на праві власності об'єкти нерухомості у будь-якій іншій, відмінній від сільськогосподарської діяльності спосіб. Також, не надано жодних належних та допустимих доказів, що позивач вказаний об'єкт нерухомості здає в оренду, лізинг, позичку тощо.
У зв'язку із наведеним, на нежитлову будівлю, яка належить позивачу на праві приватної власності, поширюється запроваджена пп. "ж" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України пільга та зазначена нежитлова будівля загальною площею 1188,0 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Таким чином, нарахування позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2022 рік в сумі 38610,00 грн. є неправомірним, а тому суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.03.2023 №0026054-2407-1102.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду з позовом позивач сплатив судовий збір в розмірі 1073,60 грн. (а.с.5-6), який підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст.139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.03.2023 №0026054-2407-1102.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 1073,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ ВП - 43995486).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.255 КАС України, та може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Л.І. ХИЛЬКО