про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
в частині позовних вимог
23 січня 2024 року Київ № 320/1193/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Басай О.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої особи ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_2 та Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_3 про визнання протиправної бездіяльності, скасування відмови та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої особи ОСОБА_2 з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 та Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_3 , в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 та Міністерства оборони України;
- визнати протиправною та скасувати відмову ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо заперечення наявності у ІНФОРМАЦІЯ_2 будь-яких даних щодо призову на військову службу під час мобілізації і даних щодо відправлення/зарахування у військову частину ОСОБА_2 ; наявності будь-яких документів щодо загибелі (смерті) ОСОБА_2 під час виконання останнім обов'язків військової служби; наявності будь-яких відомостей і документів на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який загинув, про проходження останнім військової служби;
- визнати ОСОБА_2 військовослужбовцем, який загинув (помер) під час виконання ним обов'язків військової служби;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 та Міністерство оборони України видати ОСОБА_1 всі необхідні документи про загибель (смерть) військовослужбовця ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час виконання останнім обов'язків військової служби для отримання членів його родини одноразової грошової допомоги в зв'язку з загибеллю (смертю) військовослужбовця під час виконання останнім обов'язків військової служби.
Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Вирішуючи питання про відкриття провадження в адміністративній справі за цим адміністративним позовом, суд зазначає таке.
Правилами частини першої статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктами 1, 2 частини першої статті 4 КАС України встановлено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи;
За визначенням частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Частиною другою цієї статті визначено, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи: 1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; 2) що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства; 3) про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом; 4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об'єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених пунктами 9, 10 частини першої цієї статті.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Отже, КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.
Згідно з пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб'єкт має виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
У свою чергу Цивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦПК України) передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19).
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог частини другої статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження. При цьому згідно з вимогами частини сьомої цієї ж статті окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Порядок розгляду судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення врегульовано главою 6 ЦПК України.
Згідно з статтею 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта 315 ЦПК України).
При цьому суд зазначає, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
Таким чином, до справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб'єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб'єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій.
У позовній заяві позивач зазначила, що 21.02.2022 ОСОБА_2 від листоноші вперше отримав повідомлення (повістку) про те, що йому терміново потрібно звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2), позаяк останній володів даними про наявність у ОСОБА_2 двох вищих освіт (інженера та механіка), у спеціалістах який була потреба. 24.02.2022 ОСОБА_2 у терміновому порядку, отримавши вдруге за день до повномасштабної війни повідомлення (повістку) від ІНФОРМАЦІЯ_2 через листоношу, звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2, яким було вилучено тимчасове посвідчення (замість військового квитка), який у подальшому фактично був призваний і направлений для виконання обов'язків військової служби (бойових завдань) в інтересах м. Буча та м. Ірпінь без належного оформлення призову військовослужбовця ОСОБА_2 , який ІНФОРМАЦІЯ_3 під час активного бою мужньо загинув від смертельного поранення. Відповідачі не визнають загиблого ОСОБА_2 військовослужбовцем, який загинув під час виконання обов'язків військової служби. Зазначена бездіяльність посадових осіб відповідачів призводить до порушення прав родини ОСОБА_2 , зокрема його малолітнього сина (2013 року народження), позбавлення його родини всіх гарантій прав військовослужбовців, встановлених чинним законодавством України.
У позовних вимогах позивач зокрема просить визнати ОСОБА_2 військовослужбовцем, який загинув (помер) під час виконання останнім обов'язків військової служби.
Суд зазначає, що до юрисдикції адміністративних судів не віднесено розгляд справ щодо встановлення юридичних фактів, оскільки справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення вирішуються згідно з розділом IV Цивільного процесуального кодексу України.
Верховний Суд у постанові від 22.03.2023 у справі № 290/289/22-ц сформував позицію, відповідно до якої необхідно врахувати правову мету звернення заявника до суду, яка полягає у підтвердженні її певного соціального статусу, який має правове значення виключно у публічно-правових відносинах, оскільки впливає на підтвердження та можливість реалізації прав у сфері соціального забезпечення.
При цьому суд зазначає, що позовним вимогам про зобов'язання уповноважених осіб підготувати та надати позивачу всі необхідні документи про загибель (смерть) військовослужбовця ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час виконання останнім обов'язків військової служби для отримання членами його родини одноразової грошової допомоги в зв'язку з загибеллю (смертю) військовослужбовця під час виконання останнім обов'язків військової служби, на думку суду, має передувати встановлення певного факту, зокрема участі в бойових діях ОСОБА_2 у період з 24.02.2022 до ІНФОРМАЦІЯ_3 на території Київської області (визначення належності померлого чоловіка до військовослужбовців ЗСУ).
Відтак суд дійшов висновку, що вимога про встановлення факту, що має юридичне значення не є публічно-правовим спором, не свідчить про те, що у спірних правовідносинах відповідач, як суб'єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції.
При цьому позивачем не заявлено до суб'єкта владних повноважень позовних вимог щодо отримання належних соціальних виплат від держави.
Суд звертає увагу, що колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 22.09.2023 у справі № 560/17953/21 вважає помилковими висновки Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду про те, що вимоги заявниці до суду, пов'язані з доведенням факту проживання однією сім'єю без зареєстрованого шлюбу позивачки із загиблим військовослужбовцем для визнання (підтвердження) за нею певного соціально-правового статусу та можливими правовими наслідками такі вимоги пов'язані з публічно-правовими відносинами заявниці з державою, а отже, не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що інститут підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають правове значення, в цілому, та встановлення факту участі в бойових діях ОСОБА_2 у період з 24.02.2022 до ІНФОРМАЦІЯ_3 на території Київської області (визначення належності померлого чоловіка до військовослужбовців ЗСУ) є тим фактом (обставиною), на підставі якого, як було зазначено вище, виникають/розвиваються інші правовідносини різної юрисдикційної належності та мети застосування. Отже, першочерговим є встановлення факту, що має юридичне значення.
Суд звертає увагу на те, що якщо порушення своїх прав особа вбачає в наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, які мають майновий характер або пов'язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень дій чи бездіяльності, є способом захисту цивільних прав та інтересів. Тобто у цьому випадку, між сторонами виник спір про цивільне право і спір у цій справі не є публічно-правовим. Такий спір має приватноправовий характер та має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.
Також суд наголошує, що адміністративний суд позбавлений правових (законодавчих) можливостей установлювати (визнавати) будь-які юридичні факти. У цьому випадку, адміністративний суд не є судом, який встановлений законом щодо розгляду такої категорії справ.
Відповідно до частини третьої статті 19 КАС України адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Оскільки першочерговим є встановлення факту, що не належить до розгляду в порядку адміністративного судочинства, то у відкритті провадження необхідно відмовити.
У разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи (частина шоста статті 170 КАС України).
На виконання зазначеної норми суд роз'яснює позивачу, що відповідно до частини першої статті 316 ЦПК України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання. Залежно від предмета позову підсудність справи визначається за правилами ЦПК України. Зважаючи на викладене, позивач із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, може звернутися до місцевого загального суду в порядку передбаченому ЦПК України.
Керуючись статтями 5, 170, 171, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої особи ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_2 та Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_3 про визнання протиправної бездіяльності, скасування відмови та зобов'язання вчинити певні дії у частині позовних вимог про визнання ОСОБА_2 військовослужбовцем, який загинув (помер) під час виконання ним обов'язків військової служби.
Роз'яснити позивачу, що повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Копію ухвали разом з позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати позивачу (представнику).
Ухвала набирає законної сили з дати її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Басай О.В.