23 січня 2024 року м.Київ № 320/8522/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання протиправними дії, визнання протиправним та скасування постанов,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_2 з позовом до Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), у якому просить суд:
- визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бойправ А.О. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №70341952 за постановою № 61302882, виданою 14.11.2022 року Дарницьким ВДВС м. Київ ЦМУЮ (м. Київ) про стягнення із ОСОБА_2 виконавчого збору у розмірі 12 000,00 грн; відкриття виконавчого провадження №70342153 за постановою № 61302882, виданою 28.07.2022 Дарницьким ВДВС м. Київ ЦМУЮ (м. Київ) про стягнення із ОСОБА_2 штрафу, накладеного державним виконавцем у розмірі 3400,00 грн та постанови про відкриття виконавчого провадження №70342098 за постановою №61302882, виданою 26.01.2022 Дарницьким ВДВС м. Київ ЦМУЮ (м. Київ) про стягнення з ОСОБА_2 штрафу, накладеного державним виконавцем у розмірі 1 700,00 грн;
- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бойправ А. О. про відкриття виконавчого провадження №70341952 за постановою №61302882, виданою 14.11.2022 Дарницьким ВДВС м. Київ ЦМУЮ (м. Київ) про стягнення із ОСОБА_2 виконавчого збору у розмірі 12 000,00 грн;
- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бойправ А. О. про відкриття виконавчого провадження № 70342153 за постановою №61302882, виданою 28.07.2022 року Дарницьким ВДВС м. Київ ЦМУЮ (м. Київ) про стягнення із ОСОБА_2 штрафу, накладеного державним виконавцем у розмірі 3400,00 грн;
- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бойправ А. О. про відкриття виконавчого провадження №70342098 за постановою №61302882, виданою 26.01.2022 року Дарницьким ВДВС м. Київ ЦМУЮ (м. Київ) про стягнення з ОСОБА_2 штрафу, накладеного державним виконавцем у розмірі 1 700,00 грн.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що 19 лютого 2020 року постановою старшого державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бойправ А.О. було відкрито виконавче провадження № 61302882 за виконавчим листом № 753/5526/18 від 29.11.2019, виданим Дарницьким районним судом м. Києва про зобов'язання ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_3 у користуванні окремою кімнатою жилою площею 18,0 кв.м в квартирі АДРЕСА_1 . У межах вказаного виконавчого провадження відповідачем винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 12 000 грн та дві постанови про накладення штрафу, які були згодом виведені в окремі виконавчі провадження. Позивачка стверджує, що у межах виконавчого провадження ВП №61302882 державним виконавцем не вчинялися жодні виконавчі дії, а тому вказані постанови винесені безпідставно, є протиправними та підлягають скасуванню.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі, призначено судове засідання.
Відповідач подав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що спірні постанови винесені у відповідності до вимог законодавства України.
Відповідно до частини третьої статті 194 та частини дев'ятої статті 205 КАС України, протокольною ухвалою суду вирішено подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з'ясувавши обставини справи, суд встановив таке.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконанні у Дарницькому відділу ДВС у м.Києві ЦМУ Міністерства юстиції (м.Київ) перебував виконавчий лист №753/5526/18, виданий 29.11.2019 Дарницьким районним судом міста Києва про зобов'язання ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_3 у користуванні окремою кімнатою жилою площею 18,0 кв.м у квартирі АДРЕСА_1 .
Державним виконавцем Дарницького районного відділу ДВС у місті Києві було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 19.02.2020 ВП №61302882 з виконання виконавчого листа №753/5526/18, виданого 29.11.2019 Дарницьким районним судом міста Києва про зобов'язання ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_3 у користуванні окремою кімнатою жилою площею 18,0 кв.м у квартирі АДРЕСА_1 .
У межах даного виконавчого провадження державним виконавцем виносилися постанови від 26.01.2022 про накладення штрафу у розмірі 1700,00 грн та від 28.07.2022 про накладення штрафу у розмірі 3400 грн за невиконання рішення суду без поважних причин.
Постановою державного виконавця від 24.11.2020 стягнуто зі ОСОБА_1 мінімальні витрати виконавчого провадження у розмірі 269,00 грн.
14.11.2022 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №61302882 на підставі п.11 ч.1 ст. 39 Закону України.
Також, 14.11.2022 державним виконавцем винесено постанови про стягнення виконавчого збору з боржника у розмірі 12 000 грн та про стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 269, 00 грн.
Одночасно, 14.11.2022 постанови державного виконавця, прийняті у межах виконавчого провадження ВП №61302882 про стягнення штрафів, стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого провадження були відокремлені в окремі виконавчі провадження.
Так, постановою державного виконавця Дарницького відділу ДВС у м.Києві ЦМУ Міністерства юстиції (м.Київ) від 14.11.2022 відкрито виконавче провадження №70341952 про стягнення виконавчого збору у розмірі 12 000 грн на підставі постанови Дарницького ВДВС м.Київ ЦМУЮ (м.Київ) №61302882 від 14.11.2022 про стягнення виконавчого збору.
Постановою державного виконавця Дарницького відділу ДВС у м.Києві ЦМУ Міністерства юстиції (м.Київ) від 14.11.2022 відкрито виконавче провадження №70342098 про стягнення штрафу у розмірі 1700 грн на підставі постанови Дарницького ВДВС м.Київ ЦМУЮ (м.Київ) №61302882 від 26.01.2022 про стягнення штрафу.
Постановою державного виконавця Дарницького відділу ДВС у м.Києві ЦМУ Міністерства юстиції (м.Київ) від 14.11.2022 відкрито виконавче провадження №70342153 про стягнення штрафу у розмірі 3400 грн на підставі постанови Дарницького ВДВС м.Київ ЦМУЮ (м.Київ) №61302882 від 28.07.2022 про стягнення штрафу.
Не погоджуючись з діями державного виконавця щодо винесення постанов про відкриття виконавчих проваджень №70341952, 70342153, 70342098, та вважаючи їх протиправними, позивачка звернулась з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
02.06.2016 прийнято Закон України № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження», що набрав чинності 05.10.2016 (надалі - Закон України № 1404-VІІІ).
Відповідно до пунктів 6, 7 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим
Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження.
Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
Статтею 1 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За приписами частини п'ятої статті 26 Закону № 1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Відповідно до частин першої, другої статті 27 Закону № 1404-VIII (у редакції, викладеній згідно із Законом України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII) виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Згідно з частиною четвертою статті 27 Закону № 1404-VIII державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Відповідно до частини третьої статті 40 указаного Закону, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Правовий аналіз норм наведеного вище Закону № 1404-VІІІ, що регулює питання виконавчого збору, суд зазначає, що цим Законом по суті визначений можливий порядок вирішення цього питання державним виконавцем, що залежить від тих чи інших умов.
Так, у першому випадку, аналізуючи положення статей 26, 27 Закону № 1404-VIII стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання. Останнє виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, відтак одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору.
У іншому випадку, таке питання вирішується в порядку встановленому ч. 3 ст. 40 Закону № 1404-VІІІ, а саме постанова про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить за умови повернення виконавчого документа або закінчення виконавчого провадження у відповідних випадках.
Тобто, Законом чітко визначений правовий порядок винесення відповідних постанов, а саме постанові про стягнення виконавчого збору повинна передувати постанова про повернення виконавчого документа чи закінчення виконавчого провадження.
При цьому постанова про виконавчий збір приймається не пізніше наступного дня з дня закінчення такого провадження.
Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року у справі №580/1328/19, від 1 квітня 2020 року у справі №802/848/18-а, від 30 червня 2020 року у справі №823/1824/17.
З матеріалів цієї справи вбачається, що підставою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору була постанова про закінчення виконавчого провадження №61302882 від 14.11.2022 на підставі п.11 ч.1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", що відповідає положенням ч.3 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження".
Суд наголошує, що постанова про стягнення виконавчого провадження у розумінні Закону №1404-VIII є виконавчим документом і відповідно до пункту 5 частини першої статті 3 цього Закону підлягає примусовому виконанню.
Правомірність постанови про стягнення виконавчого збору не є предметом розгляду даної справи і ґрунтується на положеннях статті 27 Закону №1404-VIII. Така постанова є чинною та не скасована у судовому порядку.
Постанова про закінчення виконавчого провадження від 14.11.2022 ВП №61302882 прийнята саме на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону N 1404-VIII у зв'язку з поверненням виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ.
Одночасно, 14.11.2022 державним виконавцем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №70341952 з виконання постанови ВП №61302882, виданої 14.11.2022 щодо стягнення зі ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 12 000 грн.
Таким чином, суд зазначає, що відповідачем були вчинені дії, направлені на виконання постанови ВП №61302882, виданої 14.11.2022 щодо стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 12 000 грн (у розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати) у відповідності до вимог чинного законодавства за наслідками закінчення виконавчого провадження у межах ВП №61302882.
Отже, оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення виконавчого збору відповідає вимогам статті 27 Закону N 1404-VIII та винесена для виконання примусового стягнення виконавчого збору.
Щодо оскарження позивачкою постанов про відкриття виконавчих проваджень №70342098, 70342153 на підставі постанов ВП№61302882 від 26.01.2022, 28.07.2022 про стягнення штрафів у розмірі 1700 грн та 3400 грн, суд зазначає таке.
Відповідно до ч.2, 3 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Статтею 75 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
У межах виконавчого провадження №61302882 відповідачем винесено дві постанови про стягнення штрафу у розмірі 1700 грн та 3400 грн, що відповідає вимогам ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження".
Згідно п.13 розділу 9 Інструкції з організації примусового виконання рішень від 02.04.2012 №512/5 при виконанні рішення немайнового характеру у разі, якщо боржник самостійно не сплачує виконавчий збір, витрати виконавчого провадження та накладені на нього штрафи, у передбачених Законом випадках виконавець примусово стягує виконавчий збір, витрати виконавчого провадження та накладені на боржника штрафи одночасно із виконанням такого рішення.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 Закону), 11 частини першої статті 39 Закону, якщо штрафи, накладені на боржника, не стягнуто, постанова про накладення штрафу не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.
Державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження за постановою про накладення штрафу не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.
Судом встановлено, що постановою державного виконавця Дарницького відділу ДВС у м.Києві ЦМУ Міністерства юстиції (м.Київ) від 14.11.2022 відкрито виконавче провадження №70342098 про стягнення штрафу у розмірі 1700 грн на підставі постанови Дарницького ВДВС м.Київ ЦМУЮ (м.Київ) №61302882 від 26.01.2022 про стягнення штрафу.
Постановою державного виконавця Дарницького відділу ДВС у м.Києві ЦМУ Міністерства юстиції (м.Київ) від 14.11.2022 відкрито виконавче провадження №70342153 про стягнення штрафу у розмірі 3400 грн на підставі постанови Дарницького ВДВС м.Київ ЦМУЮ (м.Київ) №61302882 від 28.07.2022 про стягнення штрафу.
Відтак, дії державного виконавця щодо відкриття виконавчих проваджень з примусового стягнення штрафів, накладених на позивачку у межах виконавчого провадження №61302882 є обов'язковими та правомірними.
Крім того, суд звертає увагу, що предметом спору у цій справі є дії державного виконавця з відкриття виконавчих проваджень №70341952, 70342098, 70342153 та постанови про відкриття виконавчих проваджень від 14.11.2022 №70341952, 70342098, 70342153 про стягнення виконавчого збору та штрафів на підставі постанов державного виконавця ВП №61302882.
При цьому, позивачкою не оскаржуються постанови Дарницького відділу ДВС у м.Києві ЦМУ Міністерства юстиції (м.Київ) від 26.01.2022 ВП №61302882 про стягнення штрафу у розмірі 1700 грн, від 28.07.2022 ВП №61302882 про стягнення штрафу у розмірі 3400 грн, від 14.11.2022 ВП №61302882 про стягнення виконавчого збору, які є безпосередніми підставою для відкриття виконавчих проваджень №70341952, 70342098, 70342153.
Відповідно до частин 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності, Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Пунктом 8 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.
Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Таким чином до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, водночас відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.
При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.
Отже, рішення суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.
Розгляду та задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.
Відповідно до правової позиції, викладеної у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.06.2018 у справі № 826/4406/16(№ К/9901/454/17), вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у наявності у особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу, встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Тобто, обов'язковою умовою судового захисту є наявність порушених прав та охоронюваних законом інтересів безпосередньо позивача з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.
Таким чином, оскільки виконавчі провадження 70341952, 70342098, 7034215 були відкриті на підставі постанов, які набрали законної сили, є чинними, у силу вимог Закону України "Про виконавче провадження" є виконавчими документами та не оскаржується позивачкою, то суд вважає, що відповідач, виносячи спірні постанови про відкриття виконавчих проваджень з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору та штрафів діяв на підставі закону, у межах своїх повноважень та з дотриманням усіх інших принципів, зазначених у статті 2 КАС України, що унеможливлює задоволення адміністративного позову.
За вказаних обставин, суд вважає, що позивачка помилково вважає, що відповідач порушив процедуру відкриття виконавчого провадження щодо стягнення виконавчого збору та штрафів.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.06.2021 у справі №460/2478/19.
Щодо твердження позивачки про те, що примусового виконання рішення Дарницького районного суду м.Києва від 29.11.2019 у справі №753/5526/18 у межах виконавчого провадження №61302882 фактично не відбувалося, державним виконавцем не вчинялися жодні виконавчі дії, суд зазначає таке.
Виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За загальним правилом, рішення суду виконують після набрання ним законної сили. Особа може виконати рішення суду добровільно: з моменту набрання рішенням суду законної сили до моменту надходження виконавчого листа до державного або приватного виконавця та відкриття виконавчого провадження.
З матеріалів справи вбачається, що виконавче провадження №61302882 з виконання рішення Дарницького районного суду м.Києва від 29.11.2019 у справі №753/5526/18 було розпочато з 19.02.2020 та тривало більше двох років.
Відповідно до копії матеріалів виконавчого провадження №61302882, наданих відповідачем, вбачається, що рішення Дарницького районного суду м.Києва від 29.11.2019 у справі №753/5526/18 позивачкою не виконано, вона не надає стягувачу доступу до помешкання, оскільки він вчиняє сварки, раніше судимий, приходить систематично у стані алкогольного сп'яніння, виганяє 16-річну дитину з квартири, не проживає у помешканні більше 20 років.
Однак, відповідно до статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання.
Доказів виконання виконавчого листа №753/5526/18 від 29.11.2019 позивачкою не надано.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частинами 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих учасниками справи доказів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Відповідно, враховуючи те, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, судові витрати відшкодуванню позивачу не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.