23 січня 2024 року м.Київ № 320/9727/20
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, Державної служби України з безпеки на транспорті,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - ОСОБА_2 ,
про визнання протиправною та скасування постанови,
13 жовтня 2020 року до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач/ ОСОБА_1 ) з позовом до Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (далі - відповідач 1), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати постанову про застосування адміністративного-господарського штрафу № 220184 від 15 вересня 2020 року.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя Журавель В.О.) від 16.10.2020 відкрито провадження у справі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.02.2021 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 .
У зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_3 у відставку на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 03.10.2023 №949/0/15-23 "Про звільнення ОСОБА_3 з посади судді Київського окружного адміністративного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку", призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.11.2023 справа розподілена судді Жуковій Є.О.
06 листопада 2023 року зазначену справу фактично передано судді Жуковій Є.О.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 14.09.2020 ним отримано акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 29.07.2020 №240613, складений Управлінням Укртансбезпеки в Одеській області та повідомлення про розгляд порушення вимог законодавства щодо організації перевезень автомобільним транспортом 15.09.2020 в приміщенні Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки.
21.09.2020 позивач отримав постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №220184 від 15.09.2020, якою до нього за порушення абз.15 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-ІІІ (далі - Закон №2344-ІІІ) застосовано адміністративно-господарський штраф в сумі 17000 грн.
Зазначає, що прийнята постанова не відповідає положенням чинного законодавства, складене відповідачем без врахування обставин справи, не у відповідності вимог постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні" від 27.06.2007 №879, постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 "Про затвердження Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі)", Закону №2344-ІІІ, з численними формальними та фактичними порушеннями, без складення обов'язкових документів, передбачених порядком проведення вантажно-габаритних перевірок транспортних засобів. Постанова є незаконною, необґрунтованою та підлягає скасуванню.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.11.2023 прийнято справу №320/9727/20 до провадження судді Жукової Є.О. Залучено до участі у справі в якості другого відповідача Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - відповідач 2).
17 листопада 2020 року через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Київського окружного адміністративного суду від Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки надійшов відзив на позов.
Відповідач 1 проти задоволення позовних вимог заперечує з огляду на відсутність правових підстав. Вказує, що 29.07.2020 інспекторами Управління Укртрансбезпеки в Одеській області зупинено транспортний засіб марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 , що належить позивачу. За результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 , встановлено, що навантаження на строєну вісь склало 24,56 т при нормативно допустимому 22 т. Зважування транспортного засобу здійснювалося на повіреному належним чином засобі вимірювальної техніки. Позивач був належним чином про час та місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт. У зв'язку із неявкою уповноваженої особи суб'єкта господарювання, відповідач правомірно розглянув справу без її участі. Постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 15.09.2020 №220184 є правомірною та такою, що відповідає вимогам законодавства України, а відтак не підлягає скасуванню.
06 грудня 2023 року через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Київського окружного адміністративного суду від Державної служби України з безпеки на транспорті надійшов відзив на позов.
Відповідач 2 проти задоволення позовних вимог заперечує з огляду на відсутність правових підстав. Зазначає, що 29.07.2020 інспекторами Управління Укртрансбезпеки в Одеській області зупинено транспортний засіб марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 , що належить позивачу. За результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 , встановлено, що навантаження на строєну вісь склало 24,56т при нормативно допустимому 22т. Зважування транспортного засобу здійснювалося на повіреному належним чином засобі вимірювальної техніки. Позивач був належним чином про час та місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт. У зв'язку із неявкою уповноваженої особи суб'єкта господарювання, відповідач 1 правомірно розглянув справу без її участі. Постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 15.09.2020 №220184 є правомірною та такою, що відповідає вимогам законодавства України, а відтак не підлягає скасуванню.
З метою додержання розумного строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд визнав за можливе розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Як вбачається з матеріалів справи, 29.07.2020 посадовими особами Управління Укртрансбезпеки в Одеській області на підставі направлення на перевірку від 24.07.2020 №026434 на 450 км + 500 км а/д М-05 Київ-Одеса проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення вантажів та пасажирів.
29 липня 2020 року на 450 км + 500 км а/д М-05 Київ-Одеса співробітниками Управління Укртрансбезпеки в Одеській області було зупинено автомобіль марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 , з причепом MADO WS40 K, номерний знак НОМЕР_2 з подальшим проведенням його габаритно-вагового контролю.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіль марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 , належить ОСОБА_1 .. Причеп MADO WS40 K, номерний знак НОМЕР_2 належить ОСОБА_2 .
За результатами проведення зважування складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 29.07.2020 №030101, відповідно до якого за результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 , з причепом MADO WS40 K, номерний знак НОМЕР_2 , було встановлено, що навантаження на строєну вісь становить 24,54 т, при нормативно допустимому - 22 т.
В подальшому Управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 29.07.2020, відповідно до якого встановлено порушення ОСОБА_1 вимог абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме виконування вантажного перевезення з перевищенням вагових обмежень на 10%.
На підставі висновків акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 29.07.2020 №240613 та акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 29.07.2020 №030101 Київським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 15.09.2020 №220184, відповідно до якої на позивача на підставі абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" накладено штраф у розмірі 17000грн.
Не погодившись із прийнятою постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктуру, і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Підпунктом 2 пункту 5 даного Положення передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.
Згідно з пунктом 8 вказаного Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 03.03.2020 року № 196-р "Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті" погоджено щодо утворення територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті як структурних підрозділів апарату Служби, реорганізувавши шляхом злиття відповідні територіальні органи зазначеної Служби, у тому числі Київське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки у Північне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки.
Київське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки, яке в подальшому реорганізовано шляхом злиття у Північне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки є структурним підрозділом Державної служби з безпеки на транспорті.
Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок № 1567).
Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку (в редакції, що діяла на момент прийняття спірної постанови) органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.
Пунктами 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України №592 від 26.06.2015 "Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті" встановлено, що правонаступником майна, прав та обов'язків територіальних органів Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті, що ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, є Державна служба з безпеки на транспорті та утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема, Київське міжрегіональне управлінням Укртрансбезпеки(на момент виникнення спірних правовідносин).
З огляду на викладене, Київське міжрегіональне управлінням Укртрансбезпеки діяло як суб'єкт владних повноважень, якому надано повноваження щодо здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням перевізниками законодавства про автомобільний транспорт.
Відповідно до п. 4 Порядку № 1567, державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Згідно з п. 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Пунктом 15 Порядку № 1567, передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Відповідно до ч. 2 ст. 48 Закону №2344-III документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Згідно з ч. 4 ст.48 Закону №2344-III у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Пунктом 3 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 (далі - Порядок №879) установлено, що дія Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, поширюється на вітчизняних та іноземних перевізників, що здійснюють перевезення вантажів на території України.
Відповідно до ст. 1 Закону №2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Згідно з п. 28 Порядку №879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону №2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.
Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005 № 2862-IV передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху (пункт 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 за №30).
Згідно пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 за № 1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.
Пунктом 21 Порядку № 879 передбачено, що у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України. У разі здійснення руху з порушенням умов, визначених у дозволі на рух, подвійний розмір застосовується в частині перевищення фактичних показників над показниками, визначеними у дозволі, за пройдену частину маршруту. Довідка про здійснення габаритно-вагового контролю та/або сертифікат зважування, або документ щодо внесення плати за проїзд є чинними протягом усього маршруту.
Приписами пункту 22 вказаного Порядку передбачено, що у разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних зважувальних пунктах порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб (пункт 23 Порядку №879).
В пункті 24 Порядку № 879 встановлено, що після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами і внесення плати за проїзд такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Якщо під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух.
Судом встановлено, що транспортний засіб позивача внаслідок габаритно-вагового контролю не затримувався, а після його проходження подальший рух не заборонявся.
29.07.2020 водієм ОСОБА_4 на транспортному засобі марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 , з причепом MADO WS40 K, номерний знак НОМЕР_2 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 належить ОСОБА_1 , а причеп належить ОСОБА_2 (свідоцтво НОМЕР_4 ), здійснювалось перевезення вантажу, що підтверджується відомостями товарно-транспортної накладної №2 від 29.07.2020.
З товарно-транспортної накладної №2 від 29.07.2020 вбачається, що позивачем було здійснено перевезення насипом вантажу - пшениці м'якої 4-го класу, українського походження, врожаю 2020 року 39 т 215 кг, яке на замовлення ПП "БІЛОЦЕРКВАГРОБІЗНЕС" доставлялося з с. Пилипча, Васильківський район, Київська область до Одеського морського торгового порту м. Одеса.
Суд вважає за необхідне зазначити, що, перевозився сипучий вантаж, який є рухомим під час руху автомобіля, а тому його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час руху, що, в свою чергу, не дає можливості за відсутності відповідної методики зважування з достовірністю встановити, що перевезення вантажу здійснювалось з перевищенням вагових обмежень.
У свою чергу, зважування відбувалось у русі автотранспорту, про що не заперечується відповідачем, а тому зафіксовано різницю у фактичному осьовому навантаженні.
Відповідно до п. 19 Порядок № 879, під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансбезпека або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку.
Хоча вказаним положенням Порядку № 879 і передбачена наявність методики, на підставі якої проводиться процес вимірювання (зважування) габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісі (осі) транспортного засобу, проте як на дату проведення ГВК, так і на даний час відповідна методика Мінекономрозвитку не затверджена.
Єдиною методикою виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі в Україні є лише Методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, розроблена Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом Державної служби автомобільних доріг України, затверджена заступником голови Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор), атестована у відповідності з ГОСТ 8.010-99 Національним науковим центром «Інститут Метрології», свідоцтво про атестацію №02-84-08 (далі Методика).
Вказана методика не розповсюджується на транспорті засоби з рідким вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі. Зазначене свідчить про відсутність вимог щодо нормативів навантаження транспортних засобів з відповідним видом вантажу, та, відповідно, про неможливість встановлення факту порушення вагових параметрів.
З огляду на викладене, суд зазначає, що результати вимірювання, здійснені відповідачем, не можна вважати достовірними, зважаючи на неможливість встановлення точного показника навантаження на кожну з осей транспортного засобу з відповідним вантажем.
Крім того, відповідно до пп. 5-1 п. 2 Порядку №879, документальний габаритно-ваговий контроль це визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу.
Згідно з п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Так, у день здійснення зважування відповідачем транспортного засобу, загальна вага транспортного засобу становила 40,79т при нормі 44т.
Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд дійшов висновку, що висновки відповідача про перевищення позивачем нормативно-допустимого навантаження на одиночну вісь є необ'єктивними, такими, що не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства України, а відтак встановлені в ході судового розгляду обставини дають підстави дійти висновку, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На виконання цих вимог відповідач як суб'єкт владних повноважень належних і достатніх доказів, які б спростували доводи позивача, не надав.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За подання даного адміністративного позову до суду позивачем було сплачено за реквізитами Київського окружного адміністративного суду судовий збір в розмірі 840 грн згідно квитанції від 12.10.2020 №0.0.1866450728.1, згідно з інформацією, наявною в комп'ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду" зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено.
Отже, в силу приписів статті 139 КАС України сплачений судовий збір в розмірі 840 грн підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративного-господарського штрафу №220184 від 15 вересня 2020 року у розмірі 17000 грн до ОСОБА_1 .
3. Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 840 грн (вісімсот сорок гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жукова Є.О.