22 січня 2024 року № 320/28068/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом громадянина Колумбії ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся громадянин Колумбії ОСОБА_1 (далі по тексту також позивач) з позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області (далі по тексту також відповідач, ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №90111300017798 від 13.01.2023 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання в Україні позивачу;
- зобов'язати відповідача в особі управління з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства розглянути заяву позивача від 26.12.2022 та оформити (видати) посвідку на тимчасове проживання в Україні позивачу.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив, що відмова у видачі йому довідки на тимчасове проживання в Україні грубо порушує його права щодо можливості на законних підставах перебувати на території України разом з членами своєї сім'ї.
Позивач зазначив, що зміст спірного рішення не містить переліку неправдивих відомостей та/або підроблених документів, які зазначив/надав позивач разом із заявою на отримання посвідки на тимчасове проживання у грудні 2022 року.
Позивач вказує, що єдиною підставою для відмови у видачі йому посвідки на тимчасове проживання в Україні відповідно до листа відповідача є встановлення за наслідками виїзної перевірки відсутності позивача за адресою проживання. Однак, відсутні жодні докази на підтвердження того, що така перевірка взагалі проводилась. Крім того, позивач зазначає, що його відсутність у момент здійснення перевірки за адресою місця проживання в Україні не можt свідчити про надання ним неправдивих відомостей щодо вказаної адреси.
Позивач стверджує, що проживає за вказаною ним в заяві-анкеті адресою разом з дружиною на підставі договору безоплатного користування квартирою від 01.07.2022.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.09.2023 позивачу поновлено строк звернення до суду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що спірне рішення прийняте у зв'язку з тим, що за результатами проведеної перевірки адреси АДРЕСА_1 позивач за означеною адресою виявлений не був, мешканці сусідньої квартири під номером АДРЕСА_2 за результатами надання їх фото позивача повідомили, що він у квартирі АДРЕСА_1 не проживає, що, в свою чергу, може свідчити про факт надання останнім неправдивих відомостей при зверненні за оформленням посвідки на тимчасове проживання. Означене, на думку позивача, свідчить про сумнівність такої інформації.
Позивач наполягає на тому, що відповідачем не надано доказів встановлення факту подання ним завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів.
У відповіді на відзив позивач зазначив, що сам факт перевірки підтверджується виключно листом відповідача, в якому не зазначено точної дати та часу її проведення, відсутні посилання на наказ про проведення такої і посилання на інформацію, отриману від невідомих осіб з квартири АДРЕСА_2 .
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Позивач є громадянином Колумбії, посвідчений паспортом Республіки Колумбія № НОМЕР_1 , виданого 01.08.2019.
Між позивачем та громадянкою України ОСОБА_2 укладено шлюб 02.11.2022 відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого 02.11.2022.
26 грудня 2022 року позивачем подано до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області заяву-анкету №100180085 про надання посвідки на тимчасове проживання для возз'єднання сім'ї з громадянином України (на підставі шлюбу). Місцем проживання зазначено АДРЕСА_1 .
Листом управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 28.12.2022 про проведення перевірки, направленим управлінню з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області за наслідками опрацювання листа управління з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області про проведення перевірки інформації, зазначеної в заяві-анкеті №100180085 від 26.12.2022 громадянином Колумбії ОСОБА_1 повідомлено, що за результатами перевірки встановлено, що позивач не проживає за вказаною адресою, що підтверджується інформацією, отриманою від мешканця з кв. 20 даного будинку під час виїзду та безпосередньо очного спілкування. Оскільки двері до квартирного приміщення АДРЕСА_1 ніхто не відчинив, працівниками Управління надано фото вищевказаного іноземця мешканцю квартири АДРЕСА_2 даного будинку, на що останній повідомив, що позивач у квартирі АДРЕСА_1 не проживає. Від письмових пояснень та надання своїх персональних даних мешканець квартирного приміщення АДРЕСА_2 відмовився. Вищевикладені результати проведеної перевірки свідчать про встановлення факту подання позивачем завідомо неправдивих відомостей при звернення з оформленням/обміном посвідки на тимчасове проживання, що є підставою для відмови у оформленні та видачі посвідки на тимчасове проживання в Україні відповідно до підпункту 9 пункту 61 Порядку №332.
Рішенням ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 13.01.2023 №80111300017798 позивачу відмовлено в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання на підставі підпункту 9 пункту 61 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №322.
Листом ДМС України від 15.02.2023 №К-698-23/8.1/649-23 за наслідками розгляду звернення позивача щодо скасування рішення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 13.01.2023 №8011130001779 повідомлено, що за результатами перегляду означеного рішення повідомлено про відсутність підстав для його скасування.
Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем цього рішення, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 року №3773-VI (далі - Закон №3773-VI) іноземець - це особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства визначається Конституцією України, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України (частина перша статті 2 Закону №3773-VI).
Згідно з частиною першою статті 3 Закону №3773-VI іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до частини першої статті 4 Закону №3773-VI іммігрувати в Україну на постійне проживання.
При цьому, частина чотирнадцята статті 4 Закону №3773-VI регламентує, що іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз'єднання сім'ї з особами, які є громадянами України, або під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у частинах третій - тринадцятій цієї статті, уклали шлюб з громадянами України та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період до отримання посвідки на постійне проживання чи набуття громадянства України.
В силу положень частини третьої статті 5 Закону №3773-VI іноземці та особи без громадянства, зазначені у частинах четвертій-п'ятнадцятій, вісімнадцятій та двадцятій статті 4 цього Закону, отримують посвідку на тимчасове проживання.
Підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому частиною чотирнадцятою статті 4 цього Закону, є заява іноземця або особи без громадянства, дійсний поліс медичного страхування та документ, згідно з яким вони, відповідно до права країни походження іноземця або особи без громадянства, вважаються членами сім'ї особи, зазначеної в частинах другій - тринадцятій статті 4 цього Закону. Документ, що підтверджує належність до членів сім'ї, визнається дійсним в Україні у разі його легалізації, якщо інше не передбачено законом чи міжнародним договором України (частина п'ятнадцята статті 5 Закону №3773-VI).
Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №322 від 25.04.2018 (далі - Порядок №322).
Згідно із пунктом 1 Порядку №322 посвідка на тимчасове проживання (далі - посвідка) є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.
Посвідка видається строком на один рік, крім випадків, визначених цим пунктом (пункт 4 Порядку №322).
Пунктами 16-19 Порядку №322 регламентовано, що документи для оформлення посвідки (у тому числі замість втраченої або викраденої), її обміну подаються до державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, центру надання адміністративних послуг (далі - уповноважений суб'єкт) та територіальних органів/територіальних підрозділів ДМС за місцем проживання іноземця або особи без громадянства.
Документи для оформлення посвідки подаються не пізніше ніж за 15 робочих днів до закінчення встановленого строку перебування в Україні.
У разі виникнення обставин (подій), у зв'язку з якими посвідка підлягає обміну (крім закінчення строку її дії), документи для її обміну подаються протягом одного місяця з дати виникнення таких обставин (подій).
У разі коли у зв'язку із зміною прізвища та (або) власного імені чи по батькові, встановленням розбіжностей у записах необхідно обміняти паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, документи для обміну посвідки подаються не пізніше ніж через місяць після отримання нового паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства.
У разі закінчення строку дії посвідки документи для її обміну можуть бути подані не пізніше ніж за 15 робочих днів до дати закінчення строку її дії. У такому випадку посвідка, що підлягає обміну, після прийому документів повертається особі та здається нею під час отримання нової посвідки.
Відповідно до пунктів 35 - 37 Порядку №322 після прийняття до розгляду заяви-анкети та доданих до неї документів працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС здійснює заходи з ідентифікації особи, на ім'я якої оформляється посвідка, а також перевірку інформації, зазначеної нею в заяві-анкеті, та поданих документів.
Ідентифікація особи здійснюється на підставі даних, що містяться у базі даних Реєстру, та відомчої інформаційної системи ДМС.
Перевірка законності перебування іноземця або особи без громадянства на території України здійснюється з використанням засобів інтегрованої міжвідомчої інформаційно-комунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон, "Аркан" або шляхом надсилання запитів до Адміністрації Держприкордонслужби, відповідь на які Адміністрація Держприкордонслужби надає протягом трьох робочих днів з дня надходження такого запиту.
У разі необхідності підтвердження відомостей з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть до Мін'юсту в електронній формі захищеними каналами зв'язку надсилаються відповідні запити, відповідь на які Мін'юст надає протягом трьох робочих днів з дня надходження таких запитів. У разі відсутності можливості надіслання запитів у електронній формі запити надсилаються у паперовій формі.
Інформація про те, що іноземець або особа без громадянства є засновником та/або учасником, та/або бенефіціарним власником (контролером) юридичної особи, перевіряється за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Інформація про офіційний валютний курс, установлений Національним банком на дату внесення іноземної інвестиції, перевіряється за даними, розміщеними на офіційному веб-сайті Національного банку.
У разі необхідності підтвердження інших відомостей про іноземця або особи без громадянства або дійсності поданих ними документів надсилаються запити до відповідних державних органів або їх територіальних органів (підрозділів), які надають відповідь протягом трьох робочих днів з дня надходження такого запиту.
Рішення про оформлення посвідки приймається територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС за результатами ідентифікації іноземця або особи без громадянства, перевірки поданих документів та відсутності підстав для відмови в її видачі.
Видача іноземцеві або особі без громадянства посвідки здійснюється територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, уповноваженим суб'єктом, який прийняв документи для її оформлення (у тому числі замість втраченої або викраденої), обміну (пункт 53 Порядку №322).
За правилами пункту 57 Порядку №322 до заяви-анкети вносяться:
1) відомості про те, що іноземець або особа без громадянства здала посвідку, із зазначенням реквізитів посвідки (крім випадку, зазначеного в пункті 6 цього Порядку);
2) підпис іноземця або особи без громадянства із зазначенням дати отримання посвідки. Якщо іноземець або особа без громадянства через фізичні вади не може підтвердити власним підписом факт отримання посвідки, працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта робить відмітку про її отримання, зазначає дату видачі посвідки та засвідчує факт видачі власним підписом;
3) прізвище та ініціали, підпис (із зазначенням дати) працівника територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта, на якого згідно з його службовими обов'язками покладено функції з видачі посвідки.
В силу вимог підпункту 9 пункту 61 Порядку №322 територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли встановлено факт подання іноземцем або особою без громадянства завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів.
Системний аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що Порядком №322 визначені права та повноваження підрозділу ДМСУ щодо перевірки обставин вказаних у заяві-анкеті особи та доданих до неї документів, у тому числі шляхом надсилання запитів до відповідних державних органів або їх територіальних органів та зобов'язує прийняти позитивне рішення за результатами розгляду у разі відсутності підстав для відмови в її оформленні.
Судом встановлено, що позивачу відмовлено в оформленні посвідки на тимчасове проживання з підстав, зазначених в підпункті 9 пункту 61 Порядку №332.
За приписами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Дослідивши спірне рішення та документи, які стали підставою для його прийняття суд дійшов висновку про протиправність його прийняття та, як наслідок, наявності підстав для скасування як прийнятого не на підставі законодавства, не обґрунтовано, не пропорційно, тобто без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
Підпунктом 9 пункту 61 Порядку №322 встановлено, що територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли встановлено факт подання іноземцем або особою без громадянства завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів.
Однак спірне рішення не містить відомостей про те, які саме неправдиві відомості або підроблені документи було подано позивачем для отримання посвідки.
Між тим, за сталою судовою практикою загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб'єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Як було встановлено судом Управлінням міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області проведено перевірку місця проживання позивача, результати якої зафіксовано в листі від 28.12.2022, адресованому Управлінню з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області.
За змістом вказаного листа, за результатами перевірки встановлено, що за вказаною в заяві-анкеті адресою проживання АДРЕСА_1 , позивач не проживає, що підтверджується інформацією, отриманою від мешканця квартири АДРЕСА_2 означеного будинку під час виїзду та безпосереднього очного спілкування. Оскільки двері квартири АДРЕСА_1 ніхто не відчинив, працівниками Управління надано фото вищевказаного іноземця мешканцю квартири АДРЕСА_2 , на що останній повідомив, що позивач у квартирі АДРЕСА_1 не проживає, від письмових пояснень та надання своїх персональних даних мешканець квартири АДРЕСА_2 відмовився.
У зв'язку з вказаним, в листі сформовано висновки про встановлення факту подання позивачем завідомо неправдивих відомостей при зверненні за оформленням/обміном посвідки на тимчасове проживання, що є підставою для відмови в оформленні та видачі посвідки на тимчасове проживання в Україні відповідно до підпункту 9 пункту 61 Порядку №322.
Водночас, судом не приймають вказані доводи відповідача як такі, що не підтверджені документально, зокрема не надано жодних доказів проведення такої перевірки, як то письмові пояснення мешканця квартири АДРЕСА_2 із зазначенням його ідентифікуючих даних (задля можливості перевірити його свідчення, у тому числі шляхом допиту в якості свідка), акта про відмову надання пояснень, складеного в присутності свідків тощо.
Таким чином при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач діяв без дотримання вимог статті 19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідач, як компетентний орган державної влади при прийнятті рішення про оформлення, обмін попередньої посвідки на тимчасове проживання в Україні повинен був провести необхідну перевірку поданих документів та з'ясовувати у межах своєї компетенції питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови в оформленні, обміні відповідної посвідки. При необхідності здійснити повторну перевірку місця проживання позивача та оформити його відсутність за сказаною адресою належними доказами.
Прийняття спірного рішення без належного обґрунтування відносно позивача позбавляє його права на обізнаність причин прийняття відносно нього негативного рішення, спростування доводів суб'єкта владних повноважень, ефективного захисту своїх прав.
В свою чергу, матеріалами справи підтверджено, що позивач уклав шлюб з громадянкою України ОСОБА_2 , якою укладено договір від 01.07.2022 безоплатного користування квартирою АДРЕСА_1 з ОСОБА_3 .
Платіжною інструкцією від 04.01.2023, від 04.06.2023 підтверджується оплата послуг інтернет-провайдера позивачем за означеною вище адресою.
Таким чином, відповідачем не доведено, що ним при перевірці заяви-анкети позивача встановлено факт подання ним завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів.
Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.
Таким чином, позов слід задовольнити повністю.
Частинами першою та другою статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до Рішення Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України» дії суб'єкта владних повноважень щодо втручання або обмеження прав людини повинні бути обґрунтованими, законними, необхідними, а втручання пропорційним. Дискреційність повноважень органу влади повинна бути зведена до мінімуму, а логіка вирішення органу влади повинна бути чіткою та зрозумілою, як і можливі наслідки.
Європейський суд з прав людини також підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 2147,00 грн, що підтверджується квитанцією від 09.06.2023 №0.0.3036947668.1
Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2147,00 грн, підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області №90111300017798 від 13.01.2023 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання в Україні.
3. Стягнути на користь громадянина Колумбії ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 2147,00 грн (дві тисячі сто сорок сім грн 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області (ідентифікаційний код 42552598, місцезнаходження: 02152, м. Київ, вул. Березняківська, 4-А).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Дудін С.О.