22 січня 2024 року № 640/1720/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Парненко В.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Судового експерта Урусова Сергія Володимировича до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
26.01.2021 до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся Судовий експерт Урусов Сергій Володимирович (далі - позивач) з позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач), у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення № 2 від 17.12.2020 дисциплінарної палати Центральної експертно- кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України;
- зобов'язати Міністерство юстиції України вилучити запис про притягнення до дисциплінарної відповідальності судового експерта ОСОБА_1 з картки атестованого судового експерта, Реєстру атестованих судових експертів Міністерства юстиції України.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що ним не погоджується з оскаржуваним рішенням, вважає його необґрунтованим, безпідставним та таким, яке підлягає скасуванню. 07.09.2020 року позивачу надійшла заявка від АТ «СГ «ТАС» за Nє14256/05/2020/53 щодо виконання автотоварознавчого дослідження КТ3 Renault Scenic, д.н..: НОМЕР_1 , 2007 року випуску, VIN: НОМЕР_2 у зв'язку із необхідністю визначення вартості матеріального збитку завданого внаслідок його пошкодження при ДТП станом на 05.07.2020 рік. Позивачем було здійснено повне дослідження і надано обґрунтований висновок без особистого огляду експертом колісного транспортного засобу. Позивач зазначає, що дисциплінарна комісія не звернула увагу на те, викладені в скарзі положення п.5.1 Методики, скаржник посилається на положення в старій редакції. Від замовника АТ «СГ «ТАС» не надходило жодних повідомлень та вимог особистого огляду колісного транспортного засобу позивачем, а навпаки, було прийнято рішення про визначення матеріального збитку без особистого огляду експертом колісного транспортного засобу, а оскільки методика дозволяє в такому випадку складати висновок без огляду, то відповідно позивачем такий висновок було складено. Через незрозуміле трактування дисциплінарною палатою п.5.1 згаданої методики, позивач вважає, що його було безпідставно притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Також, позивач звертає увагу суду на лист Фонду державного майна України, яким було надано роз'яснення стосовно п.5.1 Методики, і зазначено наступне: «ознайомлення з об?єктом оцінки полягає у дослідженні оцінювачем вихідних даних та іншої інформації, необхідної для здійснення оцінки, та у особистому огляді оцінювачем об?єкта оцінки. Однак, пункт 56 Національного стандарту №1 за наявності вихідних даних, істотних відомостей про об?єкт оцінки, зокрема вихідних даних про його правовий статус, відомостей про склад, технічні та інші характеристики, ознаки зносу, неукомплектованості, пошкодження тощо, зафіксовані у письмовій, електронній формах, у фотоматеріалах надає право оцінювачу здійснити оцінку об?єкта оцінки без особистого огляду такого об?єкта.», тобто, чинне законодавство надає змогу проводить оцінку об?єкту без його особистого огляду експертом, що в свою чергу зазначено і в п.5.1 Методик, і що грубо було проігноровано дисциплінарною палатою. А тому, на переконання судового експерта Урусова С.В., ним вимоги чинного законодавства не порушувалися і з огляду на положення про центральну експертно-кваліфікаційну комісію при Міністерстві юстиції України, дисциплінарна палата не повинна була притягувати його до дисциплінарної відповідальності. Окрім зазначеного, що в довіреності, на підставі якої було підписано скаргу представником Губою А.О., відсутні повноваження щодо подання скарг як таких взагалі, оскільки вивчивши саму довіреність на підставі якої діє пан Губа А.О., у останнього повноваження наявні лише для підписання процесуальних заяв, за скарги в довіреності нічого не зазначено, а тому відповідач розглядав скаргу, яка була подана не уповноваженою на то особою.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.08.2021 (суддя Кармазіна О.А.) відкрито провадження у адміністративній справі №640/1720/21 постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання.
Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
07.12.2023 на адресу Київського окружного адміністративного суду супровідним листом від 27.01.2023 №03-19/16005/23 "Про скерування за належністю справи" надійшли матеріали адміністративної справи №640/1720/21.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №640/1720/21 передано 15.12.2023 на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.12.2023 р. адміністративну справу №640/1720/21 прийнято до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розгляд справи ухвалено розпочати спочатку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
В матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву, поданий 21.04.2021 р., згідно якого Міністерство юстиції України заперечує проти позову, вважає позовні вимоги Судового експерта Урусова С.В. необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, з урахуванням дії норм закону у часі, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Статтею 14 Закону України «Про судову експертизу» (такі - Закон) визначено, що судовий експерт на підставах і в порядку, передбачених законодавством, може бути притягнутий до юридичної відповідальності.
Згідно з частиною третьою статті 17 Закону порядок присвоєння кваліфікації судового експерта фахівцям чи позбавлення кваліфікації судового експерта фахівців, які не є працівниками державних спеціалізованих установ, визначається Міністерством юстиції України. З цією метою при Міністерстві юстиції України створюється Центральна експертно-кваліфікаційна комісія, яка діє відповідно до положення про неї, що затверджується Міністерством юстиції України.
Наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2015 №301/5 затверджено Положення про Центральну експертно-кваліфікаційну комісію при Міністерстві юстиції України та атестацію судових експертів (у редакції на момент прийняття рішення №2 від 17.12.2020) (далі - Положення), яким, зокрема, визначено організаційні засади, завдання та порядок діяльності ЦЕКК та порядок розгляду питань дисциплінарної відповідальності судових експертів дисциплінарною палатою ЦЕКК.
Відповідно до пункту 1 розділу VI Положення за порушення вимог законодавства України про судову експертизу та/або методичних вимог під час проведення досліджень атестовані судові експерти можуть бути притягнуті до дисциплінарної відповідальності.
За наслідками розгляду питання щодо дисциплінарної відповідальності судового експерта дисциплінарна палата ЦЕКК приймає, зокрема, одне з таких рішень:
притягнути судового експерта до дисциплінарної відповідальності та застосувати відповідне дисциплінарне стягнення;
не притягувати судового експерта до дисциплінарної відповідальності (пункт 10 Положення).
Таким чином Положенням визначено порядок та підстави розгляду питання дисциплінарної відповідальності судових експертів.
З матеріалів справи вбачається, що до Міністерства юстиції України надійшла скарга представника ОСОБА_2 в інтересах громадянина ОСОБА_3 від 16.10.2020, зареєстрована 27.10.2020 за вх. №31499-33-20 (далі - Скарга) щодо порушення питання дисциплінарної відповідальності стосовно судового експерта ОСОБА_1 у зв?язку з можливими допущеннями ним порушень вимог нормативно-правових актів з питань судово-експертної діяльності та методик проведення судових експертиз під час складання висновку експертного автотоварознавчого дослідження від 08.09.2020 №18-D/75/6 (далі - Висновок).
Відповідно до п.п. 1, 3, 12 розділу ІІ Положення ЦЕКК є колегіальним органом, що діє при Міністерстві юстиції України. ЦЕКК діє у складі кваліфікаційної і дисциплінарної палат.
Засідання палати ЦЕКК є правоможним, якщо в ньому беруть участь не менше половини постійного складу палати ЦЕКК (в обов'язковому порядку за участі фахівця з процесуальних питань судової експертизи) та не менше двох фахівців зі змінного складу палати ЦЕКК з тієї експертної спеціальності, з якої палата розглядає питання дисциплінарної відповідальності.
Також, відповідно до пункту 8 розділу VI Положення, розгляд питань щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності судових експертів відбувається за участю судового експерта.
На виконання вказаних вимог, на засіданні ЦЕКК, що відбулося 17.12.2020, був присутній судовий експерт Урусов С.В.
Згідно з пунктом 10 розділу VII Положення рішення щодо дисциплінарної відповідальності приймається простою більшістю голосів членів комісії.
Так, членами дисциплінарної палати ЦЕКК було заслухано усні пояснення судового експерта Урусова С.В. та заперечення щодо зауважень викладених у Скарзі.
За результатами обговорення питання та розглянувши додані документи, членами ЦЕКК встановлено, що при складанні Висновку позивачем було порушено:
- пункти 5.1, 5.5 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092 (далі - Методика), зокрема щодо непроведення особистого огляду колісного транспортного засобу (далі - КТЗ); досліджень,
- пункт 4.14 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5 (далі - Інструкція №53/5) щодо оформлення їх вступної частини, у якій судовим експертом Урусовим С.В. не зазначено, що ним заявлялось клопотання про необхідність проведення огляду, не зазначено, які матеріали надано заявником та підстави неможливості проведення огляду КТЗ.
Враховуючи викладене, ЦЕКК прийняте рішення від 17.12.2020 №2 про притягнення судового експерта ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді попередження.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, судовий експерт Урусов С.В. звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що спірним при розгляді даної справи по суті є можливість проведення судовим експертом оцінки об'єкту дослідження колісного транспортного засобу без особистого огляду таким експертом.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» діяльність судових експертів, пов?язана з оцінкою майна, здійснюється на умовах і в порядку, передбачених Законом України «Про судову експертизу», з урахуванням особливостей, визначених цим Законом щодо методичного регулювання оцінки цього майна. Інші положення цього Закону не поширюються на судових експертів.
Згідно із статтею 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.
Пунктом 1.3. Методики встановлено, що вимоги Методики є обов?язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами, а також всіма суб?єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб?єктами цивільно-правових відносин.
Таким чином, при проведенні автотоварознавчого дослідження судовим експертом застосовуються як положення Методики так і відповідних національних стандартів з оцінки.
Згідно з пунктом 2.1 Методики бази оцінки, порядок їх застосування наведені в Національному стандарті №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440 (далі - Національний стандарт №1).
Пункт 53 Національного стандарту №1 визначає, що залежно від обраних методичних підходів та методів оцінки оцінювач повинен:
зібрати та проаналізувати всі істотні відомості про об?єкт оцінки, зокрема вихідні дані правовий статус, відомості про склад, технічні та інші характеристики, інформацію про стан ринку стосовно об?єкта оцінки та подібного майна, відомості про економічні характеристики об?єкта оцінки (прогнозовані та фактичні доходи і витрати від використання об?єкта оцінки, у тому числі від його найбільш ефективного використання та існуючого використання);
проаналізувати існуючий стан використання об?єкта оцінки та визначити умови його найбільш ефективного використання;
зібрати необхідну інформацію для обґрунтування ставки капіталізації та (або) ставки дисконту;
визначити правові обмеження щодо об?єкта оцінки та врахувати їх вплив на вартість об?єкта оцінки;
обґрунтувати застосування методичних підходів, методів та оціночних процедур, у разі потреби - застосування спеціальних методів оцінки та оціночних процедур (комбінування кількох методичних підходів або методів).
При цьому, у пункті 56 Національного стандарту №1 зазначено, що звіт про оцінку майна може складатися у повній чи у стислій формі.
Звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен містити:
опис об?єкта оцінки, який дає змогу його ідентифікувати;
дату оцінки та дату завершення складення звіту, а у разі потреби - строк дії звіту та висновку про вартість майна відповідно до вимог законодавства;
мету проведення оцінки та обґрунтування вибору відповідної бази оцінки;
перелік нормативно-правових актів, відповідно до яких проводиться оцінка;
перелік обмежень щодо застосування результатів оцінки;
виклад усіх припущень, у межах яких проводилася оцінка;
опис та аналіз зібраних і використаних вихідних даних та іншої інформації під час проведення оцінки;
висновки щодо аналізу існуючого використання та найбільш ефективного використання об?єкта оцінки;
виклад змісту застосованих методичних підходів, методів та оціночних процедур, а також відповідних розрахунків, за допомогою яких підготовлено висновок про вартість майна;
письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об?єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об'єктивності оцінки майна і висновку про його вартість;
висновок про вартість майна;
додатки з копіями всіх вихідних даних, а також у разі потреби - інші інформаційні джерела, які роз?яснюють і підтверджують припущення та розрахунки.
Отже, пунктом 56 Національного стандарту №1, на який також посилається позивач, визначено, що звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен містити особистий огляд об?єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки).
Однак, судовий експерт Урусов С.В. здійснив оцінку об?єкта без його особистого огляду та без відповідних пояснень, обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки.
Доказів зворотнього матеріали справи не містять.
Відповідно до пункту 4.3. Методики у разі проведення судової автотоварознавчої експертизи за результатами здійснення відповідних досліджень експерт складає висновок експерта.
У разі виконання судовим експертом відповідно до частини шостої статті 13 Закону оцінки на договірних засадах з питань, що становлять інтерес для юридичних і фізичних осіб, він складає висновок експертного дослідження з урахуванням особливостей його оформлення згідно із законодавством.
Пункт 4.4. Методики визначає вимоги до висновку експерта (експертного дослідження) про оцінку КТ3, де зазначається зокрема така інформація:
назва об?єкта (об?єктів), представленого для оцінки;
результати візуального огляду щодо відповідності (невідповідності) номерів кузова, шасі, інших складових частин записам у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу (технічному паспорті) або в інших документах;
відомості про комплектність та укомплектованість КТЗ;
відомості про склад оновлених складників КТЗ, інформаційні ознаки виконаного відновлювального ремонту, інші обставини, які мають значення для розв?язання поставлених питань;
відомості про виявлені під час огляду дефекти, пошкодження, а також обґрунтування засобів і обсягу відновлювальних робіт з їх усунення чи інших способів урахування дефектів.
Крім того, вимоги до висновку експертного дослідження визначені в пункті 4.14 Інструкції №53/5, згідно якого у вступній частині висновку експерт повинен відобразити інформацію щодо об?єкта, який підлягав дослідженню.
Відповідно до абзацу першого пункту 5.1 розділу V Методики, технічний огляд КТ3 оцінювачем (експертом) являє собою початковий етап дослідження, який дає змогу органолептичними методами визначити ідентифікаційні дані КТ3, а також вищезазначені показники (укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду КТЗ, необхідні для оцінки майна).
Отже, проведення огляду КТЗ є початковим етапом дослідження за яким експерт збирає необхідну інформацію для його оцінки.
Водночас, абзац другий пункту 5.1 розділу V Методики, встановлює, що для визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом, який складає висновок, можливе тільки за рішенням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), у разі надання ним даних, необхідних для проведення дослідження.
Відповідно до статті 71 Закону підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб.
Пунктом 1.8 Інструкції №53/5, передбачено, що підставою для проведення експертизи відповідно до чинного законодавства є процесуальний документ про призначення експертизи, складений уповноваженою на те особою (органом), або договір з експертом чи експертною установою, укладений за письмовим зверненням особи у випадках, передбачених законом, в якому обов?язково зазначаються її реквізити, номер справи або кримінального провадження або посилання на статтю закону, якою передбачено надання висновку експерта, перелік питань, що підлягають вирішенню, а також об?єкти, що підлягають дослідженню.
Результати проведення експертиз та експертних досліджень викладаються у письмовому документі - висновку експерта.
Під час судового розгляду справи судом встановлено, що судовим експертом Урусовим С.В. було складено висновок експертного автотоварознавчого дослідження не за рішенням органу чи судовим рішенням, а на підставі заяви страхової компанії з метою визначення вартості матеріального збитку КТ3.
Тобто, Позивачем проведено експертне дослідження відповідно до частини 6 статті 13 Закону, а саме здійснена оцінка на договірних засадах з питань, що становлять інтерес для юридичних і фізичних осіб.
Наведене вище свідчить про те, що судовий експерт був зобов'язаний проводити особистий огляд КТ3, що ним зроблено не було.
Суд зазначає, що дисциплінарною комісією ЦЕКК під час розгляду дисциплінарного провадження застосовувались норми чинного законодавства, зокрема чинна редакція пункту 5.1 Методики, яка діяла на момент виникнення спірних відносин, а тому протилежні висновки позивача не відповідають обставинам справи.
Крім того, суд критично ставиться до посилань позивача на лист Фонду державного майна України, яким було надано роз'яснення стосовно п.5.1 Методики, оскільки дана інформація носить суто рекомендаційний характер.
Щодо посилань позивача на розгляд відповідачем скарги, яка була подана не уповноваженою особою через відсутність відповідних повноважень представника скаржника у довіреності, суд зазначає, що процедурні порушення притягнення судового експерта Урусова С.В. до відповідальності не є предметом розгляду даної справи і відсутність вчинених позивачем порушень не спростовують.
Між тим, судом було досліджено наявну в матеріалах справи довіреність представника, де міститься повний перелік повноважень для представництва у будь-яких підприємствах, установах, організаціях незалежно від їх підпорядкування, форм власності та галузевої належності.
За наведених обставин у сукупності, рішення ЦЕКК від 17.12.2020 № 2 про притягнення судового експерта ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді попередження, прийняте ЦЕКК у межах повноважень та у спосіб визначений чинним законодавством, а тому підстави для його скасування відсутні.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також - Конвенція).
Так, Європейський Суд з прав людини (надалі по тексту також - Суд) у своєму рішенні по справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (від 9 грудня 1994 року №18390/91), вказав, що статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов'язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
В рішенні "Салов проти України" (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року) Суд також звернув увагу на те, що статтю 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.
У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Решта доводів учасників справи висновків суду по суті справи не змінюють.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позову, розподіл судових витрат у відповідності до ст. 139 КАС України, за наслідками розгляду даної справи, не здійснюється.
Керуючись статтями 2-10, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволені адміністративного позову Судового експерта Урусова Сергія Володимировича до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Парненко В.С.