22 січня 2024 року справа №320/13541/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №104250013907 від 23.02.2023 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до вимог ст.55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з дня настання права на пенсію - з 11.12.2022.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначила, що спірним рішенням їй відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058) зі зниженням пенсійного віку згідно статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796) з підстав ненадання документів, які підтверджують її проживання або роботу в зоні посиленого радіологічного контролю протягом не менше 4 років до 01.01.1993.
Позивач не погоджується зі спірним рішенням та вважає, що нею було надано всі необхідні документи, які підтверджують її проживання або роботу в зоні посиленого радіологічного контролю протягом не менше 4 років до 01.01.1993, у тому числі, і посвідчення громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіологічного контролю (категорії №4) серії НОМЕР_1 від 25.04.1995.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.05.2023 відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, заперечуючи проти позовних вимог, зазначило, що позивачем до заяви про призначення пенсії не було надано документи, які підтверджують постійне проживання або роботу в зоні посиленого радіологічного контролю протягом не менше 4 років до 01.01.1993, а тому відповідач вважає, що спірне рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії зі зниженням пенсійного віку було прийнято правомірно та обґрунтовано.
Відповідач зауважив, що підтверджений період проживання (роботи) позивача у зоні радіологічного контролю на 01.01.1993 становить 1 рік 8 місяців 16 днів (з 01.10.1987 по 16.06.1989).
При цьому, період проживання позивача без реєстрації з 18.06.1989 по 28.04.1993 за довідкою Іванківського старостинського округу №2 Узинської міської ради від 16.01.2023 №02/17/18-09 не зараховано, оскільки ОСОБА_1 не надано документи, на підставі яких внесено вказаний запис.
Також відповідач звернув увагу на те, що вказана довідка містить розбіжності щодо періоду проживання позивача у зоні посиленого радіологічного контролю з відомостями, які наведені у довідці Старостинського округу №2 Узинської міської ради від 15.12.2022 №02/17/18-256 (період проживання з 01.04.1989 по 28.04.1993).
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З огляду на зазначене, суд вважає за можливим розглянути та вирішити справу по суті у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Білоцерківським РВ ГУМВС України в Київській області 09.09.1997.
25.04.1995 Київською обласною державною адміністрацією було видано позивачу посвідчення громадянки, яка постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіологічного контролю у 1986 - 1993 р. (категорії №4) серії НОМЕР_1 .
Судом встановлено, що позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою від 15.02.2023 про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796.
До вказаної заяви позивачем були додані копії наступних документів:довідка про присвоєння ідентифікаційного номера; свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 від 19.06.1994; атестат серії НОМЕР_4 від 12.05.2012; архівна довідка Архівного відділу Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області від 29.11.2022 №07-01-45/209; посвідчення дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_5 від 11.08.1995, видане ОСОБА_2 ; посвідчення дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_6 від 28.04.1996, видане ОСОБА_3 ; архівна довідка виконавчого комітету Фастівської міської ради від 16.01.2023 №05-05/09; свідоцтво про народження серії НОМЕР_7 від 23.10.1989; свідоцтво серії НОМЕР_8 від 24.06.2005; свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_9 від 25.04.1987; посвідчення дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_10 від 23.04.1996, видане ОСОБА_4 ; посвідчення дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_11 від 23.04.1996, видане ОСОБА_5 ; диплом серії НОМЕР_12 від 01.10.1987; свідоцтво про народження серії НОМЕР_13 від 07.01.1988; трудова книжка серії НОМЕР_14 від 01.10.1987; довідка Старостинського округу №2 Узинської міської ради від 16.01.2023 №02/17/18-09.
За результатом розгляду вказаних документів Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком №104250013907 від 23.02.2023.
У вказаному рішенні відповідачем зазначено, що позивач не має права на призначення пенсії за віком, оскільки таке право мають особи, які постійно проживали або постійно працювали в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 не менше 4 років.
Підтверджений період проживання (роботи) у зоні радіологічного контролю на 01.01.1993 становить 1 рік 8 місяців 16 днів (з 01.10.1987 по 16.06.1989), що не дає право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку.
За довідкою від 16.01.2023 №02/17/18-09 Іванківського старостинського округу №2 Узинської міської ради не зараховано період проживання без реєстрації з 18.06.1989 по 28.04.1993, оскільки не надано документи, на підставі яких внесено вказаний запис.
Відповідач зазначив, що позивач набуде право на пенсійну виплату з 11.12.2030.
Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернулася до суду з позовом про визнання його протиправним та скасування, з приводу чого суд зазначає таке.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.
Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 15 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом Української РСР "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 55 Закону №796 особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, - вік зменшується на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
Згідно з приміткою до цієї норми початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. При цьому відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року.
Призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;
з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;
з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;
починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Оскільки позивач народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсія за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до положень статті 55 Закону №796, у разі підтвердження права на таке зниження, може бути призначена при досягненні нею 55 років, тобто з 10.12.2022.
Частиною першою статті 44 Закону №1058-IV обумовлено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Підпунктом 7 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління ПФУ від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі-Порядок №22-1), передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, зокрема,потерпілим від Чорнобильської катастрофи: документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Згідно з пунктами 4.1-4.2 Порядку №22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Згідно зі статтею 9 Закону №796 (в редакції Закону, яка була чинна на момент видачі позивачу посвідчення категорії 4 серії НОМЕР_1 від 25.04.1995) особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є, зокрема, потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до статті 11 Закону №796 до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать: особи, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років.
Статтею 14 Закону №796 передбачено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.
Згідно з частинами третьою-четвертою статті 15 Закону №796 підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.
Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - місцевими Радами народних депутатів на цих територіях.
Відповідно до пункту 6 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 №501 (який був чинний на момент видачі позивачу посвідчення категорії 4 серії НОМЕР_1 від 25.04.1995), громадянам, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видається посвідчення коричневого кольору, серія В.
Згідно з пунктом 10 Порядку видача посвідчень провадиться: народним депутатам України, керівним і відповідальним працівникам Секретаріату Верховної Ради України, Адміністрації Президента України, Верховного Суду України, Генеральної Прокуратури, Вищого Арбітражного Суду, Кабінету Міністрів, а також керівникам центральних органів державної виконавчої влади, представникам Президента України в областях і містах Києві та Севастополі, працівникам підприємств і організацій, розташованих в зоні відчуження - Міністерством у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; іншим потерпілим і учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС - Радою Міністрів Республіки Крим, обласним, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій за місцем проживання.
З аналізу наведених норм права слідує, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, статус особи, яка постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіологічного контролю 4 категорії та надає право користування пільгами, встановленими Закону №796, є відповідне посвідчення.
Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 21.11.2019 у справі №572/47/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 85804084),від 15.01.2021 у справі №520/7846/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 94171730) та від 08.06.2023 у справі № 805/3752/18-а (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 104677535).
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Частиною шостою статті 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Таким чином посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю у 1986 р. надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, у тому числі, призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку.
Як було вказано раніше, 25.04.1995 Київською обласною державною адміністрацією було видано позивачу посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорії 4), серії НОМЕР_1 .
Це означає, що під час видачі позивачу вказаного посвідчення уповноваженим органом перевірялись обставини проживання (праці) позивача у зоні посиленого радіоекологічного контролю не менше 4 років до 01.01.1993. В протилежному випадку у разі не підтвердження таких обставин, позивач не отримав би вказаного посвідчення.
Суд наголошує на тому, що матеріали справи не містять доказів визнання недійсним цього посвідчення як на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії, так і на момент розгляду даної справи.
У спірному рішенні відповідач, відмовляючи у призначенні позивачу пенсії, зазначив, що за наданими позивачем документами період проживання ОСОБА_1 в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 - 1 рік 8 місяців та 16 днів (період з 01.10.1987 по 16.06.1989), що є недостатнім для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.
Відповідач зауважив, що за довідкою від 16.01.2023 №02/17/18-09 Іванківського Старостинського округу №2 Узинської міської ради не зараховано період проживання без реєстрації з 18.06.1989 по 28.04.1993, оскільки не надано документи, на підставі яких внесено такий запис.
Проте, суд зазначає, що документом, який підтверджує, що факт проживання або роботи позивача в зоні посиленого радіологічного контролю протягом не менше 4 років до 01.01.1993, є саме посвідчення громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорії 4), серії НОМЕР_1 від 25.04.1995, яке, як було вказано вище, видавалося лише за умови, що станом на 1 січня 1993 року такий громадянин прожив у цій зоні не менше чотирьох років.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем до заяви про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку було додано довідку Старостинського округу №2 Узинської міської ради від 16.01.2023 №02/17/18-09, відповідно до якої:
- ОСОБА_1 проживала без реєстрації в АДРЕСА_1 , з 18.06.1989 по 28.04.1993;
- ОСОБА_1 проживає і зареєстрована в АДРЕСА_1 з 28.04.1993 по теперішній час.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів Української СРС від 23.07.1993 №106 "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" с.Іванівка, Білоцерківського р-ну, Київської обл. належить до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Суд зазначає, що вимоги чинного законодавства не встановлюють обов'язку особи надати під час звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії документи, які підтверджують правильність відомостей, наведених у довідці органу місцевого самоврядування про період та місце проживання.
Так, суд звертає увагу на те, що в силу вимог підпункту 7 пункту 2.1 Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються лише документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи надають документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями).
Крім того, суд ставиться критично до посилань відповідача у відзиві на позовну заяву про те, що довідка Старостинського округу №2 Узинської міської ради від 16.01.2023 №02/17/18-09 містить розбіжності щодо періоду проживання позивача у зоні посиленого радіологічного контролю з відомостями, які наведені у довідці Старостинського округу №2 Узинської міської ради від 15.12.2022 №02/17/18-256 (період проживання з 01.04.1989 по 28.04.19930, оскільки вказані пояснення не були зазначені відповідачем в якості підстави для відмови позивачу у призначені пенсії зі зменшенням пенсійного віку.
Враховуючи вказане, суд вважає, що відповідач безпідставно не врахував відомості, наведені у довідці Старостинського округу №2 Узинської міської ради від 16.01.2023 №02/17/18-09, що зумовило до помилкових висновків щодо непідтвердження позивачем періоду проживання 4 роки у зоні посиленого радіологічного контролю до 01.01.1993.
Отже, подані позивачем документи не викликають сумнівів щодо її проживання в зоні посиленого радіологічного контролю протягом періоду, достатнього для виникнення права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796 за умови досягнення нею 55 років.
З матеріалів справи вбачається, що позивач на момент звернення до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про призначення пенсії досягла віку, необхідного для такого призначення - 55 років (дата досягнення віку - ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
У зв'язку з цим, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 23.02.2023 №104250013907 про відмову ОСОБА_6 у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до вимог ст.55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з дня настання права на пенсію з 11.12.2022, суд зазначає таке.
Згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 №1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Оскільки Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області неправомірно відмовило позивачу у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку, у той час як право на отримання пенсії підтверджується документально, суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень.
Відповідно до частини першої статті 45 Закону № 1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Таким чином, оскільки позивач досягнула пенсійного віку (55 роки) 10.12.2022, необхідного для призначення пенсії за віком, а із заявою про призначення пенсії звернулася 15.02.2023, тобто протягом трьохмісячного строку, передбаченого для подання заяви про призначення пенсії, пенсія має бути призначена з дня, що настає за днем досягнення позивачем пенсійного віку, тобто з 11.12.2022.
Враховуючи вищевказане, суд вважає за необхідне задовольнити вимогу позивача та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити позивачу з 11 грудня 2022 року пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн., що підтверджується квитанцією, копія якої долучена до матеріалів справи.
Враховуючи задоволення позовних вимог, вказана сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.
Керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 23.02.2023 №104250013907 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
3.Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 з 11 грудня 2022 року пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_15 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три грн. 60 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код: 22933548, місцезнаходження: 08500, Київська обл., м.Фастів, вул.Саєнка Андрія, буд.10).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Дудін С.О.