про залишення позовної заяви без руху
22 січня 2024 року м. Київ № 320/1742/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2022 року як інваліду війни,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПІН НОМЕР_1 , інвалід війни, (звільнений на підставі п.п. 8 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір») з позовом до Головного управління пенсійного фонду України у Київській області, поштова адреса: вул. Терьохіна, 8-А, м. Київ, 04080,e-mail: gu@ko.pfu.gov.ua, код ЄДРПОУ 22933548), у якому просить суд:
- визнати бездіяльність Головного управління пенсійного фонду України в Київській області щодо перерахунку щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня у розмірі встановленого статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2022 рік протиправною.
- зобов?язати Головне управління пенсійного фонду України в Київській області здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити - 11 566 (одинадцять тисяч п?ятсот шістдесят шість) гривень недоплачену щорічну разову грошової допомогу до 5 травня за 2022 рік як інваліду війни відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної частиною 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» та ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на момент проведених виплат, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
Справа передана до сектору суду 19.01.2024. Відповідно до вимог частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Пунктом 5 частини першої цієї ж статті закріплено обов'язок суду з'ясувати чи подано позовну заяву у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. У частині другій цієї статті зазначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено іншого, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, у прохальній частині позову позивачем заявлені вимоги до відповідача в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо перерахунку та виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, зокрема, за 2019-2020 рік, та власне зобов'язання відповідача здійснити такі нарахування у визначений позивачем спосіб згідно вимог законодавства.
Суд зазначає, що предметом позову в категорії справ стосовно соціального захисту є дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, пов'язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами, а тому строк на соціальний захист та строки звернення до суду залежать також від виду відповідного платежу як форми соціального захисту з боку держави.
Відлік строків для звернення з метою реалізації права на соціальний захист розпочинається з моменту отримання відповідним суб'єктом владних повноважень заяви особи, до якого додано пакет необхідних документів. У свою чергу, відлік строків для звернення до суду (у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду зазначеної заяви) розпочинається з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, якщо інше прямо не передбачено законом.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом 18.09.2023, про що свідчить відстеження листа, яким позовна заява і додані до нього матеріали були направлені позивачем на адресу суду засобами поштового зв'язку.
В свою чергу, за змістом позову позивачем оспорюються дії відповідача щодо не перерахунку та невиплати йому грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Суд зауважує, що спірна виплата є регулярною та виплачується один раз на рік, тому про порушення своїх прав позивач міг дізнатись у квітні 2022 року при отриманні щорічної допомоги до 5 травня.
Аналогічна правова позиція у постанові Верховного Суду від 18.11.2020 по справі №380/5202/20.
Водночас, згідно статті 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", не отримавши вказану разову грошову допомогу до 5 травня, позивач мав право звернутись та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Таким чином, із дати отримання відповідних виплат у розмірі, що за твердженнями позивача був меншим, аніж законодавчо встановлений, позивач вважаючи такі дії відповідача протиправними міг звернутись до нього з метою з'ясування обставин справи або ж до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Втім, до відповідача позивач звернувся лише 28.08.2023, зокрема вже після отримання виплат за 2022 рік.
Суд звертає увагу, що отримання позивачем листа відповідача у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти після квітня 2023 року.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних гарантій Касаційного адміністративного суду від 31.03.2021 по справі №240/12017/19, яка є обов'язковою для суду першої інстанції.
Зокрема Верховний Суд у зазначеній постанові серед іншого вказав, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
В контексті вимог частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України під поняттям “дізнався” необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття “повинен був дізнатися” необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
У зв'язку з цим, отримання позивачем відповіді від відповідача на його звернення не є відліком обчислення строку для звернення до суду, передбаченим Кодексом адміністративного судочинства України.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Також реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.
У статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Суд зауважує, що вирішення питання про поновлення строку звернення до суду суд здійснює виключно з ініціативи та у межах наведених доводів заінтересованої особи.
Отже, позивачеві слід надати заяву про поновлення строку звернення до суду та докази на підтвердження існування обставин, що об'єктивно перешкоджали особисто позивачеві з'ясувати стан справ починаючи з березня 2022 року при отриманні разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі меншому, ніж законодавчо встановлений, та звернутись до суду з адміністративним позовом у строки, визначені Кодексом адміністративного судочинства України, з урахуванням висновків суду наведених в даній ухвалі та постанови Верховного Суду від 31.03.2021 по справі №240/12017/19.
Наведені вище обставини та зокрема відсутність обґрунтованої заяви позивача про поновлення пропущеного строку на звернення до суду - у сукупності вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Частиною 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Вказані недоліки може бути усунені позивачем шляхом подання до суду:
- заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду та доказів на підтвердження існування обставин, що об'єктивно перешкоджали особисто позивачеві з'ясувати стан справ починаючи з березня 2022 року при отриманні раніше виплаченої разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі меншому, аніж законодавчо встановлений, та звернутись до суду з адміністративним позовом у строки, визначені Кодексом адміністративного судочинства України, з урахуванням висновків суду наведених в даній ухвалі та постанови Верховного Суду від 31.03.2021 по справі №240/12017/19.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області , - залишити без руху.
Встановити позивачеві десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.
Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Панченко Н.Д.