22 січня 2024 року справа №320/33380/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Шостого апеляційного адміністративного суду, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Суть спору: ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Шостого апеляційного адміністративного суду, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Шостого апеляційного адміністративного суду щодо зазначення у довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 11.07.2023 № 02.7-36/111 суддівської винагороди ОСОБА_1 станом на 11.07.2023, розмір якої обчислений виходячи з посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, у розмірі 2102,00 грн;
- зобов'язати Шостий апеляційний адміністративний суд видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 11.07.2023, розмір якої розрахований виходячи з посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного на підставі частини другої 130 Конституції України, частин третьої, четвертої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684,00 грн, встановленого статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік».
Позовні вимоги мотивовані тим, що Шостий апеляційний адміністративний суд протиправно, всупереч вимогам частин третьої та четвертої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) при видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці використав для обчислення розміру суддівської винагороди прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн, що передбачений абзацом п'ятим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 № 2710-IX (далі - Закон № 2710-IX), замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що передбачений абзацом четвертим статті 7 Закону № 2710-IX, - 2684,00 грн.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.10.2023 у справі відкрито провадження, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головне управління ПФУ в м. Києві.
Відповідач позов не визнав, надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив про відсутність підстав для видачі позивачу довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684,00 грн, встановленого статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік».
Представник третьої особи надав письмові пояснення, в яких зазначив, що повноваження Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві обмежуються прийняттям рішення про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, натомість оформлення довідки про суддівську винагороду належить до компетенції відповідача.
Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Сторони з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не зверталися.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_2 , постановою Верховної Ради України від 14.10.1994 № 211/94-ВР обрана суддею арбітражного суду Житомирської області.
Постановою Верховної Ради України від 11.07.2002 № 106-IV обрана суддею Житомирського апеляційного господарського суду безстроково.
Постановою Верховної Ради України від 27.06.2007 № 1237-V обрана суддею Вищого адміністративного суду України безстроково.
Указом Президента України від 21.09.2018 № 289/2018 переведена на роботу на посаді судді Київського апеляційного адміністративного суду.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 15.10.2019 № 2731/0/15-19 переведена на посаду судді Шостого апеляційного адміністративного суду.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 06.07.2023 № 686/0/15-23 позивач була звільнена з посади судді Шостого апеляційного адміністративного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Наказом Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.07.2023 №31к/гс відрахована зі штату Шостого апеляційного адміністративного суду.
11.07.2023 Шостий апеляційний адміністративний суд видав довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 11.07.2023 № 02.7-36/111, згідно з якою суддівська винагорода позивача станом на 11.07.2023 складає 243043,75 грн та обчислена, виходячи з посадового окладу у розмірі 131 375,00 грн.
Посадовий оклад був розрахований як 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн, помножений на регіональний коефіцієнт - 1,25 за здійснення правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб згідно з частиною четвертою статті 135 Закону № 1402-VIII.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 24.07.2023 № 262940015061 позивачу було призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з 12.07.2023 згідно із Законом № 1402-VIII, розмір якого обчислено на підставі довідки від 11.07.2023 № 02.7-36/111.
Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо зазначення у довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 11.07.2023 № 02.7-36/111 розміру суддівської винагороди, визначеної виходячи з посадового окладу, обчисленого із використанням прожиткового мінімуму 2102,00 грн замість вірного 2684,00 грн.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно з вимогами частини третьої статті 142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Положеннями пунктів другого, четвертого розділу І, пункту другого розділу ІІ, пункту третього розділу ІІІ Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1, передбачено, що заява про призначення / перерахунок щомісячного довічного грошового утримання (додаток 1) подається до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає щомісячне довічне грошове утримання) суддею особисто або через уповноважену особу суду за останнім місцем роботи.
Днем звернення за призначенням щомісячного довічного грошового утримання вважається день прийняття органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, заяви про призначення щомісячного довічного грошового утримання та документів, перелік яких наведено в розділі II цього Порядку.
До заяви про призначення щомісячного довічного грошового утримання додається, зокрема, довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 2) (далі - довідка про суддівську винагороду) / довідка про винагороду судді Конституційного Суду України для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді Конституційного Суду України (додаток 3) (далі - довідка про винагороду судді Конституційного Суду України), видана судом, з якого суддя вийшов у відставку, або Конституційним Судом України (далі - відповідний суд), з урахуванням суддівської винагороди (винагороди судді) судді, який працює на відповідній посаді.
Не пізніше 10 днів з дня надходження заяви з необхідними для призначення щомісячного довічного грошового утримання документами або надання додаткових документів орган, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, розглядає подані документи та приймає рішення про призначення щомісячного довічного грошового утримання або відмову в його призначенні з урахуванням пункту 5 розділу І цього Порядку.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що довічне грошове утримання судді у відставці призначається у розмірі, обчисленому виходячи з суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, зазначеної у довідці, що видана судом, з якого суддя вийшов у відставку.
Судом встановлено, що відповідач видав довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 11.07.2023 № 02.7-36/111, згідно з якою посадовий оклад позивача був розрахований як 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн, помножений на регіональний коефіцієнт - 1,25 за здійснення правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб згідно з частиною четвертою статті 135 Закону № 1402-VIII.
При складанні довідки від 11.07.2023 № 02.7-36/111 Шостий апеляційний адміністративний суд при визначенні розміру посадового окладу позивача застосував величину прожиткового мінімуму, що встановлена абзацом п'ятим статті 7 Закону № 2710-IX - 2102,00 грн, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2023 року у розмірі 2684,00 грн, що передбачена абзацом четвертим статті 7 Закону № 2710-IX.
Суд погоджується із доводами позивача щодо протиправності визначення відповідачем розміру суддівської винагороди, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн, з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 130 Конституції України розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Згідно з преамбулою Закону №1402-VIII цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 4 Закону №1402-VIII судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Частиною першою статті 135 Закону №1402-VIII встановлено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
За приписами частини другої статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Пунктом 2 частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII встановлений базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб (пункт 3 частини четвертої статті 135 Закону №1402-VIII).
Частинами п'ятою-восьмою статті 135 Закону №1402-VIII встановлено умови виплати та розмір щомісячних доплат суддям, розмір яких встановлюється у процентному відношенні до посадового окладу.
Відповідно до частини першої статті 136 Закону №1402-VIII суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу.
Аналіз наведених положень Закону №1402-VIII свідчить про те, що розмір посадового окладу судді, який є складовою суддівської винагороди, прямо залежить від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Всі інші складові суддівської винагороди, у тому числі, доплата за вислугу років, доплата за науковий ступінь, доплата за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, а також допомога на оздоровлення, розраховуються із посадового окладу судді.
Статтею 7 Закону № 2710-IX поряд із встановленням на 1 січня 2023 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2684,00 грн (абзац четвертий статті 7 Закону № 2710-IX) був передбачений також такий вид прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, розмір якого становить 2102,00 грн (абзац п'ятий статті 7 Закону № 2710-IX).
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян врегульовано Законом України від 15.07.1999 № 966-XIV «Про прожитковий мінімум» (далі - Закон № 966-XIV), відповідно до статті 1 якого прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.
Статтею 4 Закону №966-XIV встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Положеннями Закону № 966-XIV закріплений вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. Судді до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, не віднесені.
Так, Законом №966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді».
Всупереч зазначеному статтею 7 Закону № 2710-IX разом із встановленням на 1 січня 2023 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб був введений такий вид прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, розмір якого становить 2102,00 грн.
При цьому зміни до Закону №1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди, а також у Закон №966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися. Таким чином відсутні законні підстави для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди.
У той же час закон України про Державний бюджет України на відповідний рік не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
На такі аспекти законодавчого регулювання також звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09.07.2007 № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).
Таким чином, Законом № 1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суд погоджується із доводами позивача, що суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом № 1402-VIII.
Питання обґрунтованості застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102,00 грн під час розрахунку посадових окладів суддів неодноразово було предметом розгляду Верховного Суду.
Так, у постанові від 10.11.2021 у справі № 400/2031/21 Верховний Суд зазначив, що заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року, на іншу розрахункову величину, яка Законом № 1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн) є неправомірною.
Аналогічна правова позиція щодо застосування статті 7 Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік та статті 135 Закону № 1402-VIII у подібних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 10.11.2021 у справі № 400/2031/21, від 30.11.2021 у справі № 360/503/21, від 22.06.2023 у справі № 400/4904/21, від 12.07.2023 у справі №140/5481/22, від 13.07.2023 у справі № 280/1233/22, від 24.07.2023 у справі №280/9563/22, від 26.07.2023 у справі №240/2978/22, від 27.07.2023 у справі №240/3795/22, від 02.08.2023 у справі №560/5597/22, від 15.08.2023 у справі №120/19262/21-а.
У вказаних постановах Верховний Суд зазначив, що виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону № 1402-VIII й норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.
Згідно з частиною п'ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до частин п'ятої, шостої Закону №1402-VIII висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
За вказаних обставин та наведеного правового регулювання суд погоджується із доводами позивача щодо протиправності зазначення відповідачем у довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 11.07.2023 № 02.7-36/111 суддівської винагороди ОСОБА_1 станом на 11.07.2023, розмір якої обчислений виходячи з посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, у розмірі 2102,00 грн та, відповідно, зазначає про обґрунтованість доводів позовної заяви щодо наявності підстав для зобов'язання Шостого апеляційного адміністративного суду видати довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із зазначенням розміру суддівської винагороди станом на 11.07.2023, виходячи із величини прожиткового мінімуму у розмірі 2684,00 грн.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11.10.2005 № 8-рп/2005 зазначив, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді. Надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.
До цього Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у рішеннях, а саме: від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів); рішення № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року.
Також в рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 (у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 2, абз. 2 розділу 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо).
Відповідно до пункту 11 Основних принципів незалежності судових органів (схвалені резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року) термін повноважень суддів, їх незалежність, безпека, відповідна винагорода, умови служби, пенсії і вік виходу на пенсію повинні належним чином гарантуватися законом.
Вищенаведене узгоджується з положеннями Європейської хартії про закон «Про статус суддів» від 10.07.1998, згідно яких рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).
Так, згідно із пунктом 54 Рекомендації CM/Rес (2010)12) від 17 листопада 2010 року Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки «оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці».
Виходячи з наведеного, конституційний статус судді зумовлює обов'язок держави гарантувати достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці - щомісячне довічне грошове утримання. Статус судді та його елементи, зокрема, матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а виступає засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн. згідно квитанції від 27.09.2023 №1215974065, який, з урахуванням результату розгляду справи відповідно до статті 139 КАС України, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Таким чином, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 1073,60 грн.
Керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Шостого апеляційного адміністративного суду щодо зазначення у довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 11.07.2023 № 02.7-36/111 суддівської винагороди ОСОБА_1 станом на 11.07.2023, розмір якої обчислений виходячи з посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, у розмірі 2102,00 грн.
3. Зобов'язати Шостий апеляційний адміністративний суд видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 11.07.2023, розмір якої розрахований виходячи з посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного на підставі частини другої статті 130 Конституції України, частин третьої, четвертої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684,00 грн, що встановлений статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік».
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Шостого апеляційного адміністративного суду (ідентифікаційний код 42250890, місцезнаходження: 01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три грн 60 коп.).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кушнова А.О.