22 січня 2024 року Справа № 280/9543/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), зобов'язання вчинити певні дії
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0827-0801У від 12.06.2023, якою позивача зобов'язано сплатити недоїмку з єдиного внеску в розмірі 8675,29 грн;
визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0827-0801 від 08.09.2023, якою позивача зобов'язано сплатити недоїмку з єдиного внеску в розмірі 8675,29 грн;
зобов'язати відповідача здійснити коригування облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів шляхом виключення з інтегрованої картки платника податків позивача запису про наявність боргу зі сплати єдиного внеску (недоїмки, штрафу, пені) на суму 8675,29 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 23.09.2023 позивачем засобами поштового зв'язку отримано від відповідача вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0827-0801 від 08.09.2023. Крім того, 09.11.2023 з мобільного додатку «Дія» позивачу стало відомо про існування виконавчого провадження з примусового виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0827-0801У від 12.06.2023, яку позивач взагалі не отримував. Позивач не погоджується з вимогою відповідача та вважає, що вона є протиправною, оскільки підстав для її винесення не було. Зазначає, що у відповідності до пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 15.09.2021 позивач отримує пенсію по інвалідності третьої групи загального захворювання, тому у відповідності нормативних приписів, а саме частини 4 статті 4 Закону №2464-VІ, позивач звільнений від сплати за себе єдиного внеску. З огляду на викладене, позивач вважає, що відповідач в порушення правових приписів частини 4 статті 4 Закону України №2464-VІ на підставі даних інформаційної системи податкових органів протиправно визначив позивачу суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 8 675,29 грн. Просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою суду від 20 листопада 2023 року позовну заяву залишено без руху. У встановлений судом строк позивачем усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 29 листопада 2023 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Відповідач у поданому до суду письмовому відзиві проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень посилається на те, що позивач з 09.10.2001 по теперешній час перебуває на обліку в ГУ ДПС у Запорізькій області як фізична особа-підприємець на спрощеній системі оподаткування, з 19.07.2019 має ознаку «особа з інвалідністю - інвалід». Зазначено, що відповідно до частини 4 статті 4 Закону №2464-VІ, особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини 1 цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Нарахування в інтегрованій картці позивача проведені відповідно до вимог чинного законодавства, а саме платником самостійно надано «Звіт про суми нарахованого доходу» (форма Д5) з таблицею 1 «нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за 2020 рік №9371879838, №9371879815 від 08.02.2021 (отриманий по Е-mail) з нарахуванням єдиного внеску у сумі 9595,30 грн. З урахуванням переплати та внаслідок самостійного декларування позивачем нарахування єдиного внеску заборгованість з ЄСВ становить 9595,30 грн - 920,01 грн = 8675,29 грн. Крім того, у вимозі від 12.06.2023 №Ф-0827-0801 по коду класифікації доходів бюджету 71010000 (єдиний внесок, нарахований работодавцем на суми: заробітної плати, винагороди за договором ЦПХ, допомоги по тимчасовій непрацездатності) станом на 31.05.2023 обліковувалась заборгованість у розмірі 16 403,97 грн. Проте дана заборгованість була погашена платником 13.06.2023, у зв'язку з чим узгоджена суми боргу за вимогою від 12.06.2023 №Ф-0827-0801-У становила 8 675,29 грн. Таким чином, у зв'язку з наявністю у позивача недоїмки з єдиного внеску відповідачем було виставлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.06.2023 № Ф-0827-0801 та від 08.09.2023 №Ф-0827-0801. Враховуючи викладене, дії відповідача є правомірними та відповідають нормам діючого законодавства України. Просить відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.
Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття рішення у справі.
Розглянувши матеріали справи, судом установлені наступні обставини.
ОСОБА_1 з 09.10.2001 по теперешній час перебуває на обліку в ГУ ДПС у Запорізькій області як фізична особа-підприємець на спрощеній системі оподаткування, з 19.07.2019 має ознаку «особа з інвалідністю - інвалід».
Позивач отримує пенсію по інвалідності ІІІ групи згідно із пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 від 15.09.2021.
Позивачем надано «Звіт про суми нарахованого доходу» (форма Д5) з таблицею 1 «нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за 2020 рік №9371879838, №9371879815 від 08.02.2021 з нарахуванням єдиного внеску у сумі 9595,30 грн.
Головним управлінням ДПС у Запорізькій області винесено вимогу № Ф-0827-0801 від 12.06.2023, якою позивачу нарахована сума боргу (недоїмки) в розмірі 8675,29 грн, вимогу №Ф-0827-0801 від 08.09.2023, якою позивачу нарахована сума боргу (недоїмки) в розмірі 8675,29 грн.
Обставини справи свідчать, що вказана вимога про сплату боргу (недоїмки) сформована контролюючим органом на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів (відповідно до вимог статті 25 Закону № 2464-VI).
За даними облікової картки платника податків за позивачем обліковується борг по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, загальна сума заборгованості - 8675,29 грн.
У подальшому узгоджена вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0827-0801-У від 12.06.2023 направлена до органу державної виконавчої служби для примусового виконання.
Вказані вимоги про сплату боргу (недоїмки) позивач вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню, у зв'язку з чим звернувся за захистом своїх порушених прав і інтересів з відповідною позовною заявою до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).
Згідно з ч.2 ст.2 Закону №2464-VI, виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI).
Відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону №2464-VІ, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
За приписами п.3 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI, єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Згідно з пунктом 2 Розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 №435, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.04.2015 за №460/26905, що був чинним до 01.01.2022 (далі - Порядок №435), ФО - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом. Звітним періодом є календарний рік. Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску подається за формою №Д5 згідно з додатком 5 до цього Порядку із зазначенням типу форми "початкова".
Частиною 4 статті 4 Закону №2464-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пункту 3 Розділу III Порядку №435, ФО - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему, та члени фермерського господарства звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Звіт зазначеними особами не подається.
У разі самостійного визначення бази нарахування єдиного внеску ФО - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему, члени фермерських господарств, які отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе відповідно до пунктів 10, 11 розділу IV цього Порядку один раз на рік у терміни, визначені пунктами 2, 5 цього розділу. Звітним періодом є календарний рік.
Наказом Міністерства фінансів України №449 від 20.04.2015, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953, затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Інструкція №449), Розділ V якої регламентує порядок добровільної сплати єдиного внеску та порядок укладення договорів про добровільну участь.
Так, згідно з п.1 Розділу V Інструкції №449, платниками, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску, є: 1) члени особистого селянського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню,- на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (одночасно на пенсійне, на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності); 2) особи, які досягли 16-річного віку та не перебувають у трудових відносинах з роботодавцями, визначеними підпунктами 1, 2 пункту 1 розділу ІІ цієї Інструкції, та не належать до платників єдиного внеску, визначених підпунктами 3, 4, 6 пункту 1 розділу ІІ цієї Інструкції, в тому числі іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють в Україні, громадяни України, які працюють або постійно проживають за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України,- виключно на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Пунктом 2 Розділу V Інструкції №449 встановлено такий порядок укладення договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування:
1) особи, зазначені в абзацах другому, третьому (тут, - фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування) пункту 1 цього розділу, подають до органів доходів і зборів за місцем проживання:
заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування або про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (одноразова сплата єдиного внеску) за формою згідно з додатком 3 до цієї Інструкції;
копію трудової книжки (за наявності);
виписку з системи персоніфікованого обліку (ОК-5);
копію документа, що посвідчує особу.
2) орган доходів і зборів відмовляє в укладенні договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування або договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (одноразова сплата єдиного внеску) у разі, якщо особа:
підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню;
не відповідає вимогам, визначеним в абзаці третьому пункту 1 цього розділу;
надала неповні або недостовірні відомості;
раніше уклала договір про добровільну участь, дія якого не припинена або за яким не виконано передбачені договором умови;
бажає укласти договір на строк менше одного року (крім договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (одноразова сплата єдиного внеску)).
В інших випадках відмова в укладенні договору про добровільну участь не допускається;
3) з особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, після перевірки викладених у заяві відомостей органами доходів і зборів у строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до Типового договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, наведеного у додатку 4 до цієї Інструкції;
Договір про добровільну участь набирає чинності з дня його підписання (абз.2 пп.4 п.2 Розділу V Інструкції №449).
З системного аналізу наведених норм висновується, що добровільна сплата єдиного внеску фізичною особою-підприємцем, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування, є особою з інвалідністю та отримує соціальну допомогу по інвалідності, здійснюється за умови укладення такою особою з органом доходів і зборів договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного страхування.
Поряд з цим, жодних доказів як на підтвердження факту звернення позивача до податкового органу в порядку, визначеному Розділом V Інструкції №449, із відповідним пакетом документів з метою укладення договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного страхування, так і на підтвердження факту укладення такого договору між учасниками цієї справи, відповідачем суду не надано і матеріали справи не містять.
Таким чином, внаслідок того, що договір про добровільну участь позивачем у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування не укладався, помилкове подання позивачем Звіту за 2020 рік не є підставою для сплати останнім єдиного соціального внеску і в будь-якому випадку не свідчить та не може свідчити про його згоду на добровільну участь у системі страхування.
Суд зазначає, що вимога від 12.06.2023 №Ф-0827-0801-У та вимога від 08.09.2023 №Ф-0827-0801 сформовані контролюючим органом відповідно до ст.25 Закону №2464-VI.
У силу вимог частин другої - четвертої статті 25 Закону №2464-VI, у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI, недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом.
Поряд з цим, відповідно до п.п.п.п.14.1.153 і 14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу; податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Отже, податкова вимога і вимога про сплату недоїмки з ЄСВ не є тотожними документами, а підстави їх формування є різними.
Більш того, відповідно до п.1.3 ст.1 Податкового кодексу України, цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", проведення комплексних перевірок з метою виявлення фінансових рахунків та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.
Тобто, подання позивачем звітів фізичної особи-підприємця не є самостійним визначенням грошових зобов'язань у розумінні пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, відповідно, ці суми неможливо ототожнити з узгодженими грошовими зобов'язаннями, а тому несплата сум, зазначених у них, не свідчить про виникнення податкового боргу.
Отже, з фактом подання звітів з ЄСВ не виникає обов'язок здійснювати його сплату, відповідно, несплата цих сум не призводить до виникнення недоїмки.
Такий висновок суду узгоджується з правовим висновком, сформованим Верховним Судом у постанові від 11.02.2020 у справі №240/4809/19 (адміністративне провадження №К/9901/29841/19).
Зважаючи на те, що позивач у цій справі має статус фізичної особи - підприємця на спрощеній системі оподаткування, є особою з інвалідністю третьої групи, отримує соціальну допомогу по інвалідності та не укладав договору на добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, то формування відповідачем вимог щодо сплати суми недоїмки зі сплати єдиного внеску є протиправним.
Щодо вимоги про зобов'язання відповідача здійснити коригування облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів шляхом виключення з інтегрованої картки платника податків позивача запису про наявність боргу зі сплати єдиного внеску (недоїмки, штрафу, пені) на суму 8675,29 грн, суд зазначає наступне.
Оперативний облік податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування контролюючими органами здійснюється відповідно до Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі Порядок), який затверджено наказом Міністерством фінансів України від 12.01.2021 №5.
Приписами пункту 4 розділу V Порядку встановлено, що працівники підрозділів адміністративного/судового оскарження податкового органу, до компетенції яких належать розгляд скарг під час проведення процедури адміністративного оскарження або супроводження справ у судах, під час проведення процедури судового оскарження прийнятих податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску, в установленому порядку відповідно до вимог регламентів використання відповідних інформаційних систем вносять дані до інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, у день отримання чи складання відповідних документів або отримання інформації з подальшим збереженням даних та встановленням зв'язків записів зазначених інформаційних систем із записами підсистеми, що відображає результати контрольно-перевірочної роботи.
Відображенню в інформаційній системі підлягають матеріали, які зареєстровані в інформаційних системах, що забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, та мають безпосередній зв'язок з матеріалами, внесеними до підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи в ході виконання її функцій. Такими матеріалами є: скарга (заява) платника податків; рішення про результати розгляду скарги (заяви); ухвала суду про відкриття провадження; рішення суду, прийняте по суті.
Cтатус податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску змінюється відповідно до суті рішення (постанови) («Скасовується в судовому порядку» / «Вручено, судовий розгляд»).
У підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, статус податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та рішень щодо єдиного внеску змінюється на «Скасовується в судовому порядку» / «Вручено, судовий розгляд».
У разі якщо за результатами судового оскарження донарахована/зменшена сума з урахуванням її складових (платіж, санкція, пеня) у повному обсязі скасовується (статус податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску в підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, змінюється на «Скасовується в судовому порядку»), то в ІКП відображення облікових показників (операцій) щодо донарахування/зменшення суми не проводиться.
Інформація, внесена та збережена працівниками підрозділів адміністративного/судового оскарження до інформаційної системи податкових органів, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, та інформаційної системи податкових органів, яка забезпечує відображення результатів адміністративного оскарження, щоденно автоматично відображається в реєстрі «Апеляційне та судове оскарження» підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи.
Працівники підрозділів, які проводять контрольно-перевірочні заходи, щоденно опрацьовують інформацію, завантажену в підсистему, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи з інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскаржень.
Тож, в силу положень вищевказаного порядку, працівники контролюючого органу можуть виключати з ІКП суми донарахувань та змінювати стан рішень контролюючого органу, якими визначено вказані суми зобов'язань.
Суд зазначає, що спосіб захисту прав та інтересів осіб, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року (заява №38722/02)).
«Ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Таким чином, ефективним та таким, що відповідає вимогам законодавства способом відновлення порушеного права позивача суд вважає зобов'язання відповідача здійснити коригування даних в інтегрованій картці «Єдиний соціальний внесок, що сплачується фізичними особами підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність» шляхом виключення нарахованої ГУ ДПС у Запорізькій області заборгованості з ЄСВ в сумі 8675,29 грн.
Щодо інших доводів відповідача, то суд зазначає, що вони не впливають на правильність вирішення спору по суті.
У рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, документально підтвердженими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
У відповідності до вимог частини першої ст. 139 КАС України слід стягнути на користь позивача судові витрати із судового збору у розмірі 2147,20 грн.
Інші судові витрати позивачем до стягнення не заявлялись.
Керуючись ст.ст. 241-246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 166, код ЄДРПОУ 44118663) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0827-0801У від 12.06.2023, якою ОСОБА_1 зобов'язано сплати недоїмку з єдиного внеску в розмірі 8675,29 грн.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0827-0801 від 08.09.2023, якою ОСОБА_1 зобов'язано сплати недоїмку з єдиного внеску в розмірі 8675,29 грн.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Запорізькій області здійснити коригування облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів шляхом виключення з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 запису про наявність боргу зі сплати єдиного внеску (недоїмки, штрафу, пені) на суму 8675,29 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2147,20 грн (дві тисячі сто сорок сім гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ж.М. Чернова