23 січня 2024 року м. Житомир справа № 240/18057/23
категорія 112030500
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черняхович І.Е., розглянувши в письмовому провадженні заяву про відвід судді від розгляду адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та до Управління соціального захисту населення Богунського району м. Житомир про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та до Управління соціального захисту населення Богунського району м.Житомир про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.01.2024, головуючим суддею для розгляду адміністративної справи №240/18057/23 за позовом ОСОБА_1 було визначено суддю Черняхович І.Е.
Ухвалою судді від 12.01.2024 позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху, а позивачу надано десятиденний строк з моменту вручення йому цієї ухвали для усунення зазначених в ухвалі недоліків його позовної заяви.
16 січня 2024 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про відвід судді Черняхович І.Е. від розгляду адміністративної справи №240/18057/23.
В ухвалі від 16.01.2024 суддя Черняхович І.Е. дійшла висновку про необґрунтованість заявленого відводу.
У зв'язку з цим, на підставі ст. 31 та ст. 40 КАС України розпорядженням керівника апарату Житомирського окружного адміністративного суду від 16.01.2024 №5 був призначений автоматизований розподіл справи №240/18057/23 для визначення судді, який буде вирішувати питання про відвід судді Черняхович І.Е.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.01.2024, суддею, буде вирішувати питання про відвід судді Черняхович І.Е., визначено суддю Горовенко А.В.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду Горовенко А.В. від 18.01.2023 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Черняхович І.Е.
23 січня 2024 року ОСОБА_1 подав до суду повторну заяву про відвід судді Черняхович І.Е. від розгляду адміністративної справи №240/18057/23.
На обґрунтування поданої заяви про відвід ОСОБА_1 зазначив, що 12.01.2024 суддя Черняхович І.Е. прийняла незаконне процесуальне рішення - постановила ухвалу про залишення його позовної заяви без руху. Зазначає, що тим сам суддя порушила його право на своєчасний і законний розгляд позову. Вказує, що суддя голослівно стверджує про незрозумілість його вимог до відповідачів, порушує рівність сторін, залишила позовну заяву без руху, але розпочала оцінку доказів, не отримавши жодного доказу від відповідачів, не виявила належної фаховості та негайно не припинила свавільне порушення його права на виживання, умисно не дотрималась статтей 12, 257 КАС України. Також ОСОБА_1 зазначає, що суддя Черняхович І.Е. брала участь у розгляді його позову до цих самих відповідачів у справі №240/3029/21, де позбавляючи його права на законний розгляд справи не відвела суддю Гуріна Д.М. Відтак, позивач зауважує, що не має довіри до судді, яка свідомо чинить перешкоди негайному поновленню його конституційного права, адже має відкрити загальне провадження з викликом сторін у його справі, однак не здійснює цього. На переконання позивача, вказані обставини ставлять під сумнів об'єктивність та неупередженість судді Черняхович І.Е., а тому вона підлягає відводу.
Відповідно до частини 3 статті 40 питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 від 23.01.2024 про відвід судді Черняхович І.Е. від розгляду адміністративної справи №240/18057/23 та зазначені в ній мотиви для відводу, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з нормами статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частини 1 статті Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.
Загальна декларація з прав людини (ст. 10) та Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (ч. 1 ст. 14) гарантує право кожної особи на розгляд її справи компетентним незалежним та неупередженим судом у встановленому законом порядку. Незалежне суддівство є відповідальним за належну реалізацію цього права. Незалежність суддів передбачає, що судді повинні приймати безсторонні рішення згідно з власною оцінкою фактів і знанням права, без будь-якого втручання, прямого або непрямого, з будь-якого боку і з будь-яких причин.
Об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття (Розділ Другий показник. Об'єктивність. Бангалорські принципи поведінки суддів).
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
Підстави для відводу судді визначено частиною першою статті 36 КАС України, відповідно до якої суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи:
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син. дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім і або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 36 КАС України суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 у справі "Білуха проти України" визначено, що наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст.6 Конвенції має визначатися за суб'єктивними та об'єктивними критеріями.
Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто те, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у конкретній справі. Згідно з об'єктивним критерієм визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад умови, за яких були б неможливі будь-які сумніви в його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, які свідчать про відсутність безсторонності суду.
Так, поняття незалежності та об'єктивної безсторонності тісно пов'язані між собою. З суб'єктивної точки зору, суд не повинен виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання. Об'єктивний підхід стосується надання судом необхідних гарантій для відсутності можливості будь-якого правомірного сумніву щодо безсторонності і незалежності суду.
Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) у рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 у справі "Білуха проти України" вказано, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного". Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими".
Частиною третьою статті 39 КАС України передбачено, що відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим.
Таким чином, особа, яка заявляє відвід судді, має навести конкретні обставини, які можуть викликати сумнів у неупередженості. Відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Зі змісту заяви ОСОБА_1 встановлено, що зазначеною в нею підставою для відводу фактично є незгода позивач із прийнятою суддею ухвалою від 12.01.2024 про залишення його позовної заяви без руху. На переконання заявника, вказані дії судді по суті обмежують його право на справедливий суд. Крім того, в якості ще однієї підстави для відводу позивач зазначає про те, що суддя Черняхович І.Е. брала участь у розгляді його позову до цих самих відповідачів у справі №240/3029/21, де розглядала заяву про відвід судді Гуріна Д.М. та, позбавляючи його права на законний розгляд справи, відмовила в його відводі.
Надаючи оцінку, зазначеним позивачем підставам для відводу, суд зазначає наступне.
Вказані позивачем у заяві про відвід обставини стосуються виключно процесуального рішення судді Черняхович І.Е. - ухвали від 12.01.2024 про залишення позовної заяви без руху, прийнятої нею під час розгляду адміністративної справи №240/18057/23.
Разом з тим, відповідно до застереження, передбаченого частиною четвертою статті 36 КАС України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, не може бути підставою для відводу.
Аналізуючи підстави поданої заяви про відвід, суд зазначає, що незгода позивача із процесуальним рішенням, прийнятими суддею Черняхович І.Е. під час розгляду справи №240/18057/23 не є підставою для відводу судді. Сумнів у неупередженості судді у зв'язку із вчиненням процесуальних дій та прийняття рішень у справі, не є чинником, що може свідчити про упередженість та необ'єктивність суду.
Відповідно до пункту 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року №8 "Про незалежність судової влади", процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, розгляд суддею клопотань сторін по справі, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Позивач не позбавлений можливості включення до апеляційної скарги на судове рішення за наслідками розгляду адміністративної справи №240/18057/23, своїх зауважень, вказаних у заяві про відвід, щодо прийнятої суддею Черняхович І.Е. ухвали від 12.01.2024 про залишення позовної заяви без руху.
Перевіряючи вказані ОСОБА_1 у заяві про відвід обставини про те, що суддя Черняхович І.Е. брала участь у розгляді його позову у справі №240/3029/21, де розглядала заяву про відвід судді Гуріна Д.М. та відмовила в такому відмові, суд зазначає, що згідно з частиною 4 статті 36 КАС України рішення або окрема думка судді в інших справах не може бути підставою для відводу. Таким чином, процесуальні рішення судді в інших справах та незгода сторони з ними не можуть бути підставою для відводу.
Суд також зазначає, що інші аргументи, якими мотивовано заяву про відвід судді, є оціночними судженнями, які не свідчать про наявність у судді певної зацікавленості, відсутності неупередженості або необ'єктивності. Зазначені позивачем підстави для відводу не викликають обґрунтованих сумнівів у об'єктивності судді, оскільки немає жодних доказів, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення суддею Черняхович І.Е. гарантій неупередженості.
На думку суду, доводи, викладені у заяві, жодним чином не свідчать про неможливість винесення судом законного, справедливого та належним чином обґрунтованого (мотивованого) судового рішення у даній справі.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу.
Згідно з положеннями частини 4 статті 40 КАС України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу.
З огляду на зазначене, суд, з метою уникнення будь яких сумнівів у неупередженості судді Черняхович І.Е. при розгляді справи, вважає за необхідне відповідно до частини 4 статті 40 КАС України передати дану справу іншому судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, та буде визначений в порядку, встановленому частиною 1 статті 31 КАС України, для вирішення заяви про відвід.
Керуючись статтями 36, 37, 39, 40, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Визнати необґрунтованою заяву ОСОБА_1 від 23.01.2024 (вх.№4339/24) про відвід судді Черняхович І.Е. від розгляду адміністративної справи №240/18057/23.
Передати адміністративну справу №240/18057/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та до Управління соціального захисту населення Богунського району м.Житомир про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, у порядку, встановленому ч. 1 ст. 31 та ч. 4 ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України, іншому судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, для вирішення питання щодо відводу судді.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена до апеляційного суду.
Суддя І.Е.Черняхович