22 січня 2024 року м. Житомир справа № 240/30232/22
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 (дала - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач 1), в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви (вх.№6675/23 від 25.01.2023), просить:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області у призначенні йому пенсії за віком у відповідності до абз. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити йому, у відповідності до абз. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсію за віком, з урахуванням стажу, що підтверджується трудовою книжкою серії НОМЕР_1 .
На обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що після досягнення 60-річного пенсійного віку він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яке за принципом екстериторіальності розглядало його заяву, йому було відмовлено в призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу в розмірі 29 років. Так, до страхового стажу відповідачем не були зараховані періоди його роботи, зазначені в трудовій книжці серії НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці трудової книжки відсутня дата її заповнення. Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки в наданій трудовій книжці наявні всі необхідні відомості про періоди його роботи, дані організацій, в яких він працював, а також підстави для його прийняття і звільнення з роботи. Відтак, позивач вважає, що за умови наявності трудової книжки та за умови наявності в ній точних записів про періоди роботи, неврахування цих періодів до страхового стажу є неправомірним. Крім того зазначає, що відсутність в трудовій книжці дати її заповнення не є передбаченою законом підставою для визнання такого документа недійсним, та не є підставою для виникнення сумнівів у правильності записів про періоди роботи, що містяться в цій трудовій книжці. З огляду на зазначене, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалою суду від 22.03.2023 провадження в адміністративній справі №240/30232/22 було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Крім того, 22 березня 2023 року суд виніс ухвалу, якою залучив Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач 2) до участі в даній справі, як другого відповідача.
12 квітня 2023 року до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на позовну заяву, в якому відповідач 2 заперечував проти заявлених позовних вимог. Аргументуючи свою позицію управління зазначило, що після реєстрації заяви ОСОБА_1 та сканування копій документів засобами програмного забезпечення, цю заяву за принципом екстериторіальності розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області та прийняло рішення від 28.10.2022 №064350005027 про відмову у призначенні позивачу пенсії. Про зміст цього рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області позивача повідомило вже Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у листі від 03.11.2022 №0600-0212-8/88440. При цьому, відмову в призначенні позивачу пенсії Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області вважає правомірною з огляду на те, що відповідно до статті 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають чоловіки за наявності на дату досягнення відповідного віку страхового стажу не менше 29 років. За даними реєстру застрахованих осіб до страхового стажу позивача було застраховано всі періоди трудової діяльності, натомість, періоди роботи зазначені в трудовій книжці НОМЕР_1 , зараховані не були, оскільки на титульній сторінці відсутня дата заповнення, а уточнюючих довідок відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 надано не було. Відтак, підтверджений належними документами страховий стаж позивача становить 24 роки 11 місяців 12 днів, що є недостатнім для призначення йому пенсії за віком. Враховуючи вказані обставини, управління просило відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.
19 квітня 2023 року до суду надійшов відзив на позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області. У відзиві управління вказало, що рішенням від 28.10.2022 №064350005027 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу не менше 29 років. Підтверджений страховий стаж позивача склав 24 роки 11 місяців 12 днів. При цьому, до його страхового стажу не були зараховані періоди згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці трудової книжки відсутня дата заповнення, що є порушенням пункту 2.12 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, відповідно до якого після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка. З огляду на зазначене, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області вважає, що в спірних правовідносинах діяло правомірно, а тому просило відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
З огляду на характер спірних правовідносин, розгляд даної адміністративної справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи відповідно до норм ст.ст. 257, 262 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що з метою реалізації свого права на пенсійне забезпечення 24 жовтня 2022 року ОСОБА_1 , після досягнення 60-річного віку, звернувся до територіального органу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
На виконання вимог Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (зі змінами, внесеними постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1) за принципом екстериторіальності заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії розглядало Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
За наслідками розгляду поданої позивачем заяви та доданих до неї документів Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області прийняло рішення від 28.10.2022 №064350005027 про відмову у призначенні йому пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Зі змісту вказаного рішення вбачається, що підставою для відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії стала відсутність у нього необхідного страхового стажу в розмірі 29 років. Зарахований відповідачем страховий стаж позивача склав 24 роки 11 місяців 12 днів, що є недостатнім для призначення пенсії. При цьому, до страхового стажу ОСОБА_1 не були зараховані періоди згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці трудової книжки відсутня дата заповнення, що є порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58.
Про прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області рішення від 28.10.2022 №064350005027 про відмову у призначенні пенсії Головне управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило ОСОБА_1 листом від 03.11.2022 №06000-0212-8/88440.
Позивач не погоджується з розміром визначеного йому страхового стажу 24 роки 11 місяців 12 днів та вважає, що відповідач протиправно не зарахував до цього стажу періодів його роботи, зазначених в трудовій книжці НОМЕР_1 , та як наслідок протиправно відмови йому у призначенні пенсії, а тому він звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені в Законі України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону №1058-IV визначено право громадян України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Згідно з частиною 1статті 9 Закону №1058-IVвідповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
В умовах дії солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, розмір пенсії кожного пенсіонера визначається індивідуально з урахуванням набутого ним страхового стажу та отриманого заробітку, з якого сплачувалися страхові внески.
Частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
В частині 2 статті 24 Закону №1058-IV зазначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Система персоніфікованого обліку була впроваджена в України на підставі Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності 01.01.2004.
Відтак, періоди роботи особи до 01.01.2004 (до впровадження системи персоніфікованого обліку) зараховуються до її страхового стажу на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV, а періоди роботи після 01.01.2004 - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, тобто підставою для зарахування таких періодів роботи до страхового стажу є сплата страхових внесків.
До набрання чинності Законом №1058-IV право громадян на державне пенсійне забезпечення було врегульовано Законом України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення".
Статтею 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до статті 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Таким чином, системний аналіз норм Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" свідчить, що періоди роботи особи до 01.01.2004 зараховуються до її страхового стажу на підставі інформації, зазначеної в її трудовій книжці, а періоди роботи після 01.01.2014 - на підставі даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки або відповідних записів уній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз вказаних норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу додатковими документами виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Під час розгляду справи встановлено, що Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області при розгляді заяви позивача про призначення йому пенсії за віком не зарахувало до його страхового стажу періодів роботи, зазначених в трудовій книжці серії НОМЕР_1 , через те, що на її титульній сторінці відсутня дата заповнення, що є порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58.
Вирішуючи спірні правовідносини в частині позовних вимог, які стосуються наявності підстав для зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів його роботи, зазначених в трудовій книжці серії НОМЕР_1 , суд зазначає наступне.
Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників затверджена Наказом Міністерства праці України № 58 від 29.07.1993 (далі - Інструкція №58).
Згідно пункту 1.1. цієї Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Відповідно до пункту 2.2 Інструкції №58 заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.
До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.
Правовими нормами пункту 2.11. Інструкції №58 визначено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка (п.2.12 Інструкції №58).
Аналогічні вимоги містила також Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162 (надалі - Інструкція №162).
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж позивача є його трудова книжка. При цьому, лише у разі відсутність трудової книжки або записів в ній органи пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів чи показань свідків.
Дослідивши під час розгляду справи копію трудової книжки ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 суд встановив, що на її титульній сторінці дійсно відсутня дата заповнення.
Однак, суд звертає увагу, що за приписами пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» (відповідно до якої прийнято Інструкцію №58), відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Таким чином, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17 зазначив, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення.
Відсутність посилання чи неточність записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 та від 16.04.2020 у справі №159/4315/16-а.
Також, Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 по справі №490/12392/16-а та від 04.09.2018 по справі №423/1881/17 висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
У постанові від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а Верховний Суд зауважив, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Крім того, у постанові від 11.11.2020 у справі № 677/831/17 Верховний Суд звернув увагу на те, що орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб до оформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. При цьому витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відсутність на титульній сторінці трудової книжки запису про дату її заповнення, при дотриманні усіх інших вимог Інструкції №58 щодо оформлення відомостей про роботу працівника та записів про періоди такої роботи, не є підставою для незарахування усіх зазначених в цій трудовій книжці періодів роботи працівника до його до стажу.
У зв'язку з цим , суд приходить до висновку, що трудова книжка ОСОБА_1 є належним документом для підтвердження набутого позивачем страхового стажу, а тому вказана в ній інформація про періоди роботи позивача мала бути врахована при визначенні розміру його страхового стажу та вирішенні питання про його достатність для призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Таким чином, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів його роботи, зазначених в трудовій книжці серії НОМЕР_1 , через відсутність на її титульній сторінці дата заповнення, є необґрунтованими та безпідставними, а відтак протиправним є й рішення прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області рішення від 28.10.2022 №064350005027 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком у зв'язку з відсутністю в нього необхідного страхового стажу.
Враховуючи наявність порушеного права, застосовуючи механізм його захисту та ефективного відновлення суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області перерахувати страховий стаж ОСОБА_1 , врахувавши інформацію про періоди його роботи, зазначену в його трудовій книжці серії НОМЕР_1 .
Вирішуючи спірні правовідносини в частині позовних вимог щодо зобов'язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком у відповідності до абз. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд виходить з того, що може зобов'язати відповідача вчинити конкретні, позитивні для позивача дії, лише у випадку, якщо за певних конкретних обставин справи встановить відсутність підстав для прийняття будь-якого іншого рішення, прийняття якого можливо відповідно до вимог чинного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особа має право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Судом встановлено, що під час розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення йому пенсії, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області на підставі даних реєстру застрахованих осіб зарахувало до страхового стажу позивача всі періоди його трудової діяльності, вказані в цьому реєстрі, та визначило, що його підтверджений страховий стаж позивача становить 24 роки 11 місяців 12 днів. Натомість, періоди роботи позивача зазначені в трудовій книжці НОМЕР_1 , зараховані не були.
Із наявних у матеріалах справи індивідуальних відомостей з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування про застраховану особу ОСОБА_1 Матеріалами, вбачається, що в них відображена інформація про періоди перебування позивача в трудових відносинах з 1999 по 2021 роки. В той час, як трудова книжка серії НОМЕР_1 містить інформацію про періоди роботи позивача з 01 вересня 1980 року по 01 жовтня 2009 року. Вказане свідчить, що інформація про періоди роботи позивача, зазначена в індивідуальних відомостей з Реєстру застрахованих осіб, та інформація про періоди його роботи, зазначена в трудовій книжці, частково накладається. Однак, суд зауважує, що відомостей про те, які саме періоди роботи ОСОБА_1 були зараховані відповідачем до визначеного йому страхового стажу в розмірі 24 роки 11 місяців 12 днів матеріали справи не містять. Зазначені обставини позбавляють суд можливості встановити, які періоди роботи позивача, вказані в трудовій книжці серії НОМЕР_1 , не були зараховані до його страхового стажу, та відповідно й позбавляють суд можливості визначити загальний страховий стаж позивача з урахуванням періодів його роботи, що не були зараховані по трудовій книжці, та вирішити питання про достатність цього стражу для призначення йому пенсії.
Суд зауважує, що в даному випадку, питання підрахунку наявного у позивача страхового стажу та його достатності для призначення йому пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" належить до дискреційних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 КАС України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень. Єдиним критерієм здійснення правосуддя є право.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що позовні вимоги в не можуть бути задоволені у спосіб, обраний позивачем, а тому у задоволенні позову в частині зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" слід відмовити.
Разом з тим, положеннями ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06.09.1978 у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".
Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.
Верховний Суд України у своїй постанові від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 зазначив, що у випадку задоволення позову, рішення суду має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.
Зважаючи на встановлену протиправність оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за віком, застосовуючи механізм захисту права порушеного суб'єктом владних повноважень та його відновлення, керуючись повноваженнями, наданими ч. 2 ст. 9, ч. 2 ст. 245 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області перерахувати страховий стаж ОСОБА_1 , врахувавши інформацію про періоди його роботи, зазначену в трудовій книжці серії НОМЕР_1 та повторно розглянути його заяву від 24.10.2022 про призначення йому пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне» з урахуванням перерахованого страхового стажу.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відтак, суд, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
З наявної у матеріалах справи квитанції вбачається, що позивачем під час звернення до суду з вказаними позовом було сплачено судовий збір у розмірі 992,40 гривень.
Таким чином, беручи до уваги норми ч. 1 та 3 ст. 139 КАС України, а також враховуючи розмір задоволених позовних вимог та сплату позивачем судового збору в мінімальному розмірі, суд приходить до висновку, що понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 992,40 гривень в повному обсязі підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів (по 496,20 грн з кожного відповідача).
Керуючись статями 2, 9, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022; код ЄДРПОУ 14099344) та до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, м. Житомир, 10003; код ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 28.10.2022 №064350005027 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області перерахувати страховий стаж ОСОБА_1 , врахувавши інформацію про періоди його роботи, зазначену в трудовій книжці серії НОМЕР_1 та повторно розглянути його заяву від 24.10.2022 про призначення йому пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне» з урахуванням перерахованого страхового стажу.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 496,20 гривень (чотириста дев'яносто шість гривень двадцять копійок).
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 496,20 гривень (чотириста дев'яносто шість гривень двадцять копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.Е.Черняхович