22 січня 2024 року м. Житомир справа № 240/32355/23
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі
судді Романченка Є.Ю.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 із позовом, у якому просить визнати протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати, та зобов'язати ГУ ПФУ в Житомирській області здійснити нарахування та виплату з 13.05.2023 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території зони радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України №796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, встановленим законом про Державний бюджет України на відповідний рік, щомісячно.
В обґрунтування позову вказує, що її дитина є пенсіонером та перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Житомирській області, зареєстрована і проживає в населеному пункті, який віднесено до зони гарантованого добровільного відселення. Вважає, що з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення від 17.07.2018 відновлено право на отримання доплати до пенсії за статтею 39 Закону №796-XII, а тому відповідач повинен проводити виплату щомісячної доплати до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на радіоактивно забрудненій території.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
На адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач проти заявлених позовних вимог заперечує та просить відмовити у їх задоволенні через безпідставність заявлених вимог.
Позивачем подано відповідь на відзив, за змістом, якого просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон України №1058-IV) відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з визначенням, яке міститься в абзаці двадцять п'ятому статті 1 Закону України №1058-IV пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію.
Судом встановлено, що дитина позивача є пенсіонером та отримує пенсію по втраті годувальника.
ОСОБА_2 проживає в населеному пункті, який розташований у зоні гарантованого добровільного відселення.
Суд відмічає, що дана адміністративна справа є типовою відносно зразкової справи №240/4937/18. Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 18.03.2020 у справі №240/4937/18, з 17.07.2018 відновила дію редакція статті 39 Закону №796-ХІІ, яка була чинною до 1 січня 2015 року.
Відповідно до положень частини 2 статті 39 Закону №796-ХІІ у відновленій редакції, чинній до 1 січня 2015 року, пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті.
Згідно висновків Сьомого апеляційного адміністративного суду, викладених у постанові від 05.12.2022 у справі №240/42792/21, для призначення доплати до пенсії за статтею 39 Закону України №796-XII наявність у непрацюючого пенсіонера статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, не вимагається.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що позивач як пенсіонер, який проживає на території зони радіоактивного забруднення має право на підвищення до пенсії у розмірі, визначеному відновленою редакцією статті 39 Закону України №796-XII, а бездіяльність відповідача щодо непроведення нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення є протиправною.
Водночас, надаючи правову оцінку позовним вимогам в частині покладення на відповідача обов'язку здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі 2-х мінімальних заробітних плат, суд виходить з того, що Сьомим апеляційним адміністративним судом у постанові від 05.09.2022 у справі №240/5904/22 зазначено про необхідність застосування висновків Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №240/4946/18, де у своїй постанові від 11.12.2019 Верховний Суд зробив висновок про те, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності Законом України №1774-VІІІ не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
Аналогічна позиція також викладена у постановах Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.06.2022 у справі №140/16883/21 та Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.09.2022 у справі №320/3839/21.
Щодо посилання представника відповідача на відсутність підстав для виплати доплати до пенсії за статтею 39 Закону №796-ХІІ, оскільки їй призначено пенсію у зв'язку втратою годувальника, суд зазначає наступне.
За правилами частини першої статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV(далі Закон №1058-IV), відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності;
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до статті 36 Закону №1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім'ї особи, якій відповідно до закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.
Непрацездатними членами сім'ї вважаються: 1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26цього Закону; 2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні; 3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.
До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
При цьому норма статті 39 Закону №796-ХІІ не встановлює будь-яких обмежень щодо нарахування доплати до пенсії за певним видом пенсії, яку отримує особа.
Із матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 є матір'ю та отримує пенсію по втраті годувальника на неповнолітню дитину ОСОБА_2 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». ОСОБА_2 проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, не працює.
Таким чином, суд, вважає протиправною бездіяльність відповідача у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 , що діє як законний представник ОСОБА_2 , вказаної доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території зони гарантованого добровільного відселення з 13.05.2023.
Аналогічна позиція викладена у постановах Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2024 року у справі №240/7293/23.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на нарахування та виплату підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, відповідно до статті 39 Закону №796-ХІІ, у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який встановлено на 01 січня календарного року, а не у розмірі 2-х мінімальних заробітних плат, як вважає позивач.
На підставі положень частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, м.Житомир,10003, Код ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 з 13.05.2023 року підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 з 13.05.2023 року підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у розмірі, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, розмір якого встановлено законом на 01 січня календарного року.
У задоволенні решти вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1073,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Є.Ю. Романченко